Рішення

від 02.02.2024 по справі 480/10529/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2024 року Справа № 480/10529/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10529/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вул. Пушкіна, 1,м. Суми,Сумська область,40009) , в якій просить. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині не повідомлення ОСОБА_1 про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.08.2023 р. № 183950006925, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу ОСОБА_1 та не враховано до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1992 р. по 24.01.1994 - робота в ательє мод «Контур» ; з 03.01.1996 по 01.07.1998 - робота на посаді закрійника VI розряду у ФОП ОСОБА_2 ; з 16.04.2002 по 27.03.2017 - роботу на посаді директора Ательє мод «Контур»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1992 р. по 24.01.1994 - робота в ательє мод «Контур» ; з 03.01.1996 по 01.07.1998 - робота на посаді закрійника VI розряду у ФОП ОСОБА_2 ; з 16.04.2002 по 27.03.2017 - роботу на посаді директора Ательє мод «Контур» та призначити пенсію за віком з дня подання заяви до Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області по досягненню 60 років.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що у липні 2023 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.08.2023 р. № 183950006925 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з недостатністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 01.07.1992 р. по 24.01.1994 - робота в ательє мод «Контур» ; з 03.01.1996 по 01.07.1998 - робота на посаді закрійника VI розряду у ФОП ОСОБА_2 ; з 16.04.2002 по 27.03.2017 - роботу на посаді директора Ательє мод «Контур». Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача. Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

На виконання вимог суду представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було надано суду через систему "Електронний суд" витребувані докази (а.с. 41-53). Проте відзиву на позовну заяву, суду надано не було.

Також копія даної ухвали була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області через систему "Електронний суд" та отримана ним 10.10.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 34). Проте вимоги суду було не виконано, відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працювала, зокрема:

- 01.07.1992 року по 24.01.1994 року в ательє мод "Контур";

- з 03.01.1996 року по 01.07.1998 року закрійником VI розряду у підприємця ОСОБА_3 ;

- з 16.04.2002 по 27.03.2021 року директором ательє мод "Контур" (а.с. 554-55).

Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 15.08.2023 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 47-48).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням від 22.08.2023 року №183950006925 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 58-59). При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявниці становить 60 років 1 місяць 10 днів. Необхідний страховий стаж становить: не менше 30 років.. Страховий стаж заявниці: 26 років 3 місяці 13 днів.

Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 20.07.1982 року, а саме: з 01.07.1992 по 24.01.1994 - організація зареєстрована 27.09.1994 року, необхідно надати акт перевірки та довідку про реорганізацію підприємства, з 03.01.1996 по 01.07.1998 - дописано назву організації при прийомі, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110.

Також у зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж за 2002-2003 роки зараховано частково та нарахування заробітної плати є не за весь період роботи, згідно даних в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки необхідно підтвердити актом перевірки роботи період з 16.04.2002 по 27.03.2017, оскільки запис в трудовій книжці завірено підписом заявниці.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З копії трудової книжки НОМЕР_1 суд вбачає, що позивач працювала, зокрема, 01.07.1992 року по 24.01.1994 року в ательє мод "Контур". При цьому даний період не був зарахований до страхового стажу позивача, оскільки організація зареєстрована 27.09.1994 року. В оскаржуваному рішенні пенсійним органом було зазначено про необхідність надання акту перевірки та довідки про реорганізацію підприємства.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Білопільської міської ради від 19.09.2023 року № 8/06-11, в якій зазначено, що згідно журналу реєстрації малих підприємств, державних підприємств та кооперативів (запис № 54) комунальне підприємство ательє мод «Контур» (код ЄДРПОУ 21102294) дійсно зареєстроване 30.06.1992 року, за адресою: Сумська обл., м. Ворожба, вул. Радянська, 5, далі реорганізація відбувалася таким чином: 27.09.1994р. перереєстрація в колективне підприємство-ательє мод «Контур» (а.с. 14).

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже при виникненні у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перевірки достовірності відомостей про позивача.

А відтак суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.1992 року по 24.01.1994 року в ательє мод "Контур". з підстав зазначених в оскаржуваному рішенні.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.01.1996 року по 01.07.1998 року закрійником VI розряду у підприємця ОСОБА_3 , оскільки дописано назву організації при прийомі, суд зазначає наступне.

На момент внесення у трудову книжку позивача спірного запису була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція № 58).

Згідно з п. 1.1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

В пункті 2.4 Інструкції 58 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Крім того в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас суд зазначає, що спірний запис виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині періоду з 03.01.1996 року по 01.07.1998 року закрійником VI розряду у підприємця ОСОБА_3 містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, як-такі, що в трудовій книжці дописано назву організації при прийомі, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

А відтак суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 03.01.1996 року по 01.07.1998 року закрійником VI розряду у підприємця ОСОБА_3 , з підстав дописання назви організації при прийомі на роботу.

Водночас з оскаржуваного рішення судом встановлено, що страховий стаж за 2002-2003 роки позивача зараховано частково, оскільки нарахування заробітної плати є не за весь період роботи. Крім того в оскаржуваному рішенні зазначено про необхідність підтвердження актом перевірки роботи період з 16.04.2002 по 27.03.2017, оскільки запис в трудовій книжці завірено підписом заявниці.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.27 Інструкції № 58, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

З копії трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено, що в ній міститься запис № 11 від 16.04.2002 року про прийняття позивача на роботу директором Ательє мод "Контур". Також у трудовий книжці міститься запис № 12 від 27.03.2017 року про звільнення позивача з займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, який засвідчений підписом позивача, як директором (керівником) Ательє мод "Контур", що відповідає вимогам п. 2.28 Інструкції № 58 (а.с. 54 (зворотній бік).

Водночас суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні/перерахунку пенсії позивача періодів її роботи, а також неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати, отримуваної позивачем в період, за який підприємством не сплачено страхові внески.

Враховуючи викладене та оскільки обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладено саме на підприємство (роботодавця), суд доходить висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 16.04.2002 по 27.03.2017 року в повному обсязі.

А відтак, враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.08.2023 р. № 183950006925 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1992 р. по 24.01.1994, з 03.01.1996 по 01.07.1998; з 16.04.2002 по 27.03.2017.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1992 р. по 24.01.1994 - робота в ательє мод «Контур» ; з 03.01.1996 по 01.07.1998 - робота на посаді закрійника VI розряду у ФОП ОСОБА_2 ; з 16.04.2002 по 27.03.2017 - роботу на посаді директора Ательє мод «Контур», суд зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди, суд належним чином захистив права позивача. А відтак в цій частині позовні вимоги, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком з дня подання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області по досягненню 60 років, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та оскільки судом в даному випадку було скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.08.2023 року № 183950006925, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2023 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду.

А відтак, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком з дня подання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області по досягненню 60 років, задоволенню не підлягають.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині не повідомлення ОСОБА_1 про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Порядок №22-1).

Відповідно до пунктів 1.7 та 1.8 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами ОСОБА_4 .

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 22-1, суд вбачає, що орган, який призначає пенсію, після надходження відповідної заяви (про призначення пенсії) разом з поданими документами зобов`язаний письмово повідомити особу, яка звернулась з такою заявою, про недостатність поданих документів та необхідність надання у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткових документів для призначення пенсії.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували повідомлення пенсійним органом позивача щодо недостатності поданих документів та надання додаткових документів.

А відтак, оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглядалася заява позивача про призначення пенсії за віком, суд вважає, що в даному випадку саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було допущено бездіяльність, яка полягає у не повідомленні позивача про недостатність поданих документів та про необхідність надання додаткових документів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не повідомленні позивача про недостатність поданих документів та про необхідність надання додаткових документів.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суму судового збору в розмірі 536,80 грн., сплаченого згідно квитанції від 05.10.2023 № 2 (а.с. 26).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не повідомленні ОСОБА_1 про недостатність поданих документів та про необхідність надання додаткових документів.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.08.2023 року № 183950006925 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан свободи, 5 Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 01.07.1992 р. по 24.01.1994, з 03.01.1996 по 01.07.1998; з 16.04.2002 по 27.03.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан свободи, 5 Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 15.08.2023 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан свободи, 5 Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) суму судового збору в розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек