печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26727/23-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про призначення судової експертизи
24 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника відповідача - ОСОБА_1 про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язати вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язати вчинити дії.
09.08.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача - ОСОБА_1 про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності.
Мотивуючи подане клопотання представник вказує, що Позивачі зазначають, що за їх замовленням судовим експертом Жилою Б.В. проведено судову експертизу та надано Висновок № 247 від 22.06.2023 (далі - Висновок № 247), який додано до позовної заяви в якості 19 додатку. Свою правову позицію позивачі обґрунтовують саме цим Висновком № 247.
Так, відповідно до Висновку № 247 судовий експерт встановив наступне:
1.Позначення за заявкою № m201933172 від 20.12.2019 на видачу свідоцтва України на торговельну марку та позначення за заявкою № m201933171 на видачу свідоцтва України на торговельну марку не є оманливим для частини наведених у заявках товарів 03 та 05 класу МКТП, які не відповідають визначенню «гелі для суглобів».
2.Позначення за заявкою № m201933172 від 20.12.2019 на видачу свідоцтва України на торговельну марку та позначення за заявкою № m201933171 на видачу свідоцтва України на торговельну марку не є такими, що можуть ввести в оману стосовно особи, яка виробляє зазначені в заявках товари 03 та 05 класу МКТП, які відповідають визначенню «гелі для суглобів».
На переконання відповідача Висновок № 247 на предмет його належності та допустимості як доказу УКРНОІВІ, як відповідач по справі, надав детальну оцінку такого висновку у своїх Запереченнях від
- містить цілий ряд недоліків, а саме: є необґрунтованим, суперечливим, методично некоректним та таким, що викликає сумніви у його правильності;
- відтак, є неналежним та недопустимим доказом та не може бути використаним у якості засобу доказування на підтвердження позовних вимог позивачів.
Представник позивачів та представник відповідача подали до суду заяву про розгляд клопотання без фіксації технічними засобами. Представник позивачів у своїй заяві просив врахувати письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи. Представник відповідача просила розглянути клопотання про призначення експертизи та задовольнити вказане клопотання.
Вивчивши подане клопотання, перевіривши матеріали справи, суд визнав за можливе розглянути клопотання у відсутність нез`явившихся осіб та приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також відповідно до вимог ст. 79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Стаття 103 ЦПК України визначає, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами(стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно ч. 1 ст. 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи.
З урахуванням того, що кожна сторона вільна у наданні доказів, а суд зобов`язаний сприяти у використанні сторонами наданих їм прав, враховуючи предмет спору, слід визнати клопотання обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на норми ст. 109 ЦПК України, якою встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, призначення судом експертизи.
Так, оскільки суд задовольняє клопотання про призначення експертизи провадження у справі підлягає зупиненню на час проведення експертизи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 76-83, 103, 107, 252 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Клопотання представника відповідача - ОСОБА_1 про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язати вчинити дії - задовольнити.
Призначити у справі № 757/26727/23-ц судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставити наступні питання:
1.Чи є позначення за заявкою № m201933171 оманливим або таким, що може ввести в оману споживачів щодо виробника (для товарів 03 та 05 класів МКТП, які відповідають визначенню «гелі для суглобів»), виду товару, його властивості та призначення (для товарів 03 та 05 класів МКТП, які не належать до лікарських засобів (фармацевтичних препаратів), що мають протизапальну, анальгезуючу та жарознижуючу дію?
2.Чи є позначення за заявкою № m201933172 оманливим або таким, що може ввести в оману споживачів щодо виробника (для товарів 03 та 05 класів МКТП, які відповідають визначенню «гелі для суглобів»), виду товару, його властивості та призначення (для товарів 03 та 05 класів МКТП, які не належать до лікарських засобів (фармацевтичних препаратів), що мають протизапальну, анальгезуючу та жарознижуючу дію)?
Доручити проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності - атестованим судовим експертам Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України (вулиця Казимира Малевича (Боженка), 11, корпус 4, місто Київ, 03150; тел: (+38 044) 200-08-76; е-mail: letter@i.kiev.ua).
В розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи № 757/26727/22-ц.
Оплату за проведення експертизи покласти на позивача - ОСОБА_4 .
Попередити експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Провадження у справі зупинити на час проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.
Ухвала суду в частині зупинення провадження по справі може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.01.2024 |
Оприлюднено | 05.02.2024 |
Номер документу | 116743557 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Ільєва Т. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні