Рішення

від 25.01.2024 по справі 184/1519/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/1519/23

Номер провадження 2/184/34/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Попівніч Н.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гетьман І.Г. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудо ремонтний завод» «про визнання наказу незаконним в певній частині та стягнення середнього заробітку», -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод», в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» № 25/04-22 від 25.04.2022 року щодо призупинення дії трудового договору з нею, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» (місцезнаходження Дніпропетровська область., м. Покров, вул.. Г.Тикви,будинок, 3, код ЄДРПОУ 41197454) на її користь (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 55347 грн. 95 коп., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 41197454) на її користь (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» на посаді підсобного робітника ремонтно-будівельної служби. 04 жовтня 2022 року її було звільнено на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін, на підставі наказу № 14к від 04.10.2022 року, що підтверджується записом у трудовій книжці (номер запису 23). Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод», код ЄДРПОУ 41197454, ОСОБА_3 від 25.04.2022 року № 25/04-22 призупинено дію трудового договору з підсобним робітником ремонтно-будівельної служби ОСОБА_1 (п.1.4 наказу) до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Позивачка зазначила, що наказ № 25/04-22 від 25.04.2022 року в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 є незаконним та суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин буда та є можливість виконувати обов`язки. Відповідач наслідків під час виникнення спірних правовідносин не зазнав. Він зберіг свої основні засоби, має вільний доступ до них та може його забезпечити працівниками. ТОВ «ПРРЗ» працює до теперішнього часу, а трудові договори зупинені не з усіма працівниками. Майновий комплекс підприємства не зазнав пошкоджень чи знищення від воєнних дій. оспорюваний наказ не містить даних про причини призупинення, у тому числі про відсутність можливості у обох сторін виконувати свої обов`язки, спосіб обміну інформацією, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, умови відновлення дії трудового договору так як відповідно до ст. 13 ЗУ № 2136-ІХ це є необхідною умовою.

Також, у спірному наказі № 25/04-22 від 25.04.2022 року про призупинення дії трудового договору не зазначено про необхідність ознайомлення з ним зазначених у наказі працівників. ЇЇ не було ознайомлено з ним.

Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04.08.2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з виклику (повідомлення) сторін.

29.08.2023 року від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» - підписанта Дубіни С.І. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Зазначає, що позивач з 12.11.2020 року по 04.10.2022 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» підсобним робітником ремонтно-будівельної служби. Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» №17/09-21 від 17 вересня 2021 року починаючі з 01.12.2022 року працівникам ТОВ «ПРРЗ» було встановлено неповний робочий тиждень з робочими днями - понеділок, у тому числі і підсобному робітнику ремонтно-механічної служби ОСОБА_1 . На підставі ч. 2 ст. 32 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 було ознайомлення з наказом №17/09-21 від 17 вересня 2021 року та наказом по підприємству № б/н від 30.11.2021 року було встановлено неповного робочого тижня на підставі наказу №17/09-21 від 17 вересня 2021 року. Також відповідно до Наказу від 28.02.2022 року № 01к на період встановлення на території України адаптивного карантину ОСОБА_1 було надано відпустку без збереження заробітної плати за її заявою з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року, але це було викликано, як раз збройною агресією РФ проти України і працівники не могли виконувати свої обов`язки на підприємстві, так як боялись за своє життя, та вимушені були писати зави про відпустку за власним бажанням і тільки 15 березня 2022 року на законодавчому рівні було прийнято можливість призупинення трудових договорів у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України, чим і скористались працівники товариства і саме товариство. Позивачку було ознайомлено зі спірним наказом через безпосереднього керівника начальник СО ОСОБА_4 особисто при розмові у квітні 2022 року. Крім того, сторона відповідача просить суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивач звернулась до суду з даним позовом з пропуском строку та в позовній заяві не просить суд про його поновлення. Отже, вважають, що позивач з наказом була ознайомлена в кінці квітня 2022 року, право на звернення до суду про скасування вищезгаданого наказу у позивача виникло з 01.05.2022 року по 01.08.2022 року. Позивач звернулась до суду з вимогою про скасування наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» від 25.04.2022 року № 25/04-22 про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується позивача поза межами позовної давності.

Також від відповідача на адресу суду 29.08.2023 року надійшло клопотання, в якому просить витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області наступні докази: - довідку ОК-7 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , яка містить відомості про суми зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період з 2011 року по сьогоднішній день.

30.08.2023 року витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000) наступні докази строком до 27.09.2023 року: - довідку ОК-7 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , яка містить відомості про суми зарплати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж за період з 2011 року по сьогоднішній день.

22.09.2023 на виконання ухвали суду надійшли копії витребуваних доказів.

22.09.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Обґрунтовуючи відповідь на відзив, позивач посилається на те, що вона мала можливість та бажання виконувати свої трудові обов`язки, а у період березня-квітня 2022 року на території м. Покров функціонували підприємства, установи та організації, органи влади та інш., оголошень про обов`язкову евакуацію населення з міста чи щодо необхідності припинення роботи підприємств не було. За таких обставин зупинення трудового договору неможливе. Таким чином, на думку позивача, наказ відповідача від 25.04.2022 №25/04-22 є не законним. Щодо строків давності, позивач посилається на те, що позивач не була ознайомлена та не знала про зупинення трудового договору, а дізналась про нього лише 21.04.2023 року коли отримала відзив ТОВ «ПРРЗ» у справі № 184/295/23. До того ж позивач вважає що призупинення дії трудового договору є триваючим обмеженням трудових прав позивача, що продовжується. Також, позивач зазначає, що строк позовної давності в цій справі має обраховуватися відповідно до п.1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, в якому визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тому вважає, що при зверненні до суду з вказаним позовом нею не пропущений строк позовної давності. Просила суд, стягнути з відповідача на її користь нараховану заробітну плату, яка б підлягала виплаті, але не виплачена внаслідок призупинення дії трудового договору.

29.09.2023 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Обґрунтовуючи заперечення на відповідь на відзив, відповідач посилається на те що на момент винесення спірного наказу існувала потенційна небезпека щодо життя та здоров`я працівників ТОВ «ПРРЗ» під час знаходження на своїх робочих місцях у зв`язку з близькістю до Запорізької АЕС, яка окупована військами РФ. Також відповідач заявляє про невірність здійснених нарахувань позивачем. Просив суд відмовити у позовних вимогах.

01.11.2023 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення, щодо заперечень на відповідь на відзив та позивач просив залучити як доказ довідку форми ОК-5 від 06.10.2023 року .

У судовому засідання 01.11.2023 року представник відповідача заперечував проти залучення довідки форми ОК-5 від 06.10.2023 року у якості доказу нарахування заробітної плати, мотивуючи це тим, що відомості, які містяться в довідки ОК-5 це суми заробітку для нарахування пенсії, а в цьому випадку це доплата до мінімальної заробітної плати, а тому необхідно застосовувати для розрахунку середнього заробітку під час вимушеного прогулу відомості які містяться у довідки ОК-7, яку було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

05 грудня 2023 року в судовому засіданні Позивач заявив клопотання про витребування оригіналів доказів від відповідача, але у зв`язку з тим що позивач у своєму відзиві надав вже всі завірені копії документів, то у даному клопотанні було відмовлено позивачу.

05 грудня 2023 року в судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_4 , місце роботи - ТОВ «ПРРЗ», за адресою: 53300, м. Покров, вул.. Г.Тикви, 3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , який надав свідчення про те, що він працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Покровський рудо ремонтний завод» на посаді начальника служби охорони та відповідно до наказу б/н від 18.05.2021 року виконує обов`язки начальника автотранспортної служби і ремонтно-будівельної служби та у кінці квітня 2022 року начальником відділу по роботі з персоналом ОСОБА_5 його було ознайомлення з наказом № 25/04-22 від 25.04.2022 року про призупинення дії трудових договорів з робітниками товариства з 01.04.2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану відповідно до ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Він як керівник служби охорони та виконуючий обов`язки начальника автотранспортної служби і ремонтно-будівельної служби особисто повідомив всіх підлеглих йому робітників у тому числі і підсобного робітника ремонтно-будівельної служби ОСОБА_1

05 грудня 2023 року в судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні для визначення чи існувала небезпека для життя та здоров`я працівників ТОВ «ПРРЗ» з 24.02.2022 року по сьогодення та введенням на території України воєнного стану, просить призначити судову експертизу безпеки життєдіяльності.

Ухвалою від 05 грудня 2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судової експертизи безпеки життєдіяльності по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» про визнання наказу незаконним в певній частині, стягнення середнього заробітку - відмовлено у зв`язку з тим, що відповідач звернувся до суду для призначення судової експертизи безпеки життєдіяльності «з метою усунення розбіжностей у думках щодо того чи існувала та існує небезпека», тобто, не для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

25.01.2024 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у яких позивач просив застосувати норми права викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 754/5488/22 від 14 вересня 2023 року.

Суд, вислухав думку сторін, дослідив матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін і дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Судом встановлено, що відповідно до копії наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» №31-к від 12.11.2020 року позивач ОСОБА_1 працювала у вказаному підприємстві на посаді підсобного робітника ремонтно-будівельної служби з 12.11.2020 року.

Згідно до копії наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» №17/09-21 від 17 вересня 2021 року, підприємство оголосило позивачу ОСОБА_1 неповний тиждень з робочими днями - понеділок з 01.12.2021 року.

Як зазначає позивач, вона з вказаним наказом не була ознайомлена та його не підписувала.

Відповідно до відомостей про ознайомлення з наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» №17/09-21 від 17 вересня 2021 року Позивач була ознайомлена з цим наказом.

Відповідач надав до суду у якості доказу належним чином завірені копії наказу №17/09-21 від 17 вересня 2021 року та доказ ознайомлення з наказом позивача ОСОБА_1 , копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за грудень 2021 року, копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за січень 2022 року, копію розрахунково-платіжних відомостей на ОСОБА_1 за лютий 2022 року, копію табелю обліку робочого часу на ОСОБА_1 за жовтень 2022 року, копію наказу про виправлення помилки № 17/04-23/2 від 17.04.2023 року, копію табелю обліку робочого часу за грудень 2021 року. копію табелю обліку робочого часу за січень 2022 року, копію табелю обліку робочого часу за лютий 2022 року, копію наказу № 01к від 28.02.2022 року, копію наказу № 25/04-22 від 25.04.2022 року. копію наказу від 30.11.2021 року про встановлення неповного робочого тижня, копію довідки про доходи Позивача від 28 червня 2023 року, копію договору про надання послуг № С000036/07/2023 від 20.07.2023р., копію заяви на ОСОБА_1 про звільнення від 04.10.2022р., копію наказу від 18.05.2021р. б/н..

Відповідно до копії наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» від 04.10.2022 № 14к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач була звільнена з займаної посади з 04.10.2022 року. В день звільнення позивач отримала трудову книжку. В день звільнення остаточний розрахунок з позивачем проведено не було.

Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, вказуючи, що позивач мала скористатися своїм правом на звернення до суду з моменту виявлення нею порушення свого права, а саме з 01.05.2022 року по 01.08.2022 року. Оскільки, позивач була ознайомлена з наказом №25/04-22 від 25.04.2022 р. особисто у квітні 2022 року, що підтверджується поясненням свідка ОСОБА_4 , місце роботи - ТОВ «ПРРЗ», за адресою: 53300, м. Покров, вул.. Г.Тикви, 3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Згідно з положеннями ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Вказаний строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про застосування такого строку, оскільки відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України норми цього Кодексу у трудових спорах можуть застосовуватися лише субсидіарно, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тоді, як строки звернення до суду у КЗпП України передбачені окремо.

Між тим відповідно до п.1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, який набрав чинності 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 р. № 928 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» строк дії встановленого карантину продовжено до 31 грудня 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 р. № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» строк дії встановленого карантину продовжено до 30 квітня 2023 р..

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» строк дії встановленого карантину продовжено до 30 червня 2023 р..

Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діє з 12.03.2020 до 30.06.2023, а позивач звернулася до суду 02.08.2023 року, тобто протягом трьох місяців після закінчення дії карантину.

Також, слід зазначити, що предметом розгляду є вимоги про скасування наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» від 25.04.2022 року №25/04-22 про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується позивача та стягнення нарахованої заробітної плати, яка б підлягала виплаті, але не виплачена внаслідок призупинення трудового договору, а не поновлення на роботі.

Таким чином суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами.

В наказі відповідача від 25.04.2022 року №25/04-22 «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками», зазначено, що «у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи призупинити дії трудового договору згідно ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 01.04.2022 року до дня припинення або скасування воєнного стану.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (далі Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і триває на даний час.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далі в редакції, яка була чинною на день видання оспорюваного наказу) передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже роботодавцю надано право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23).

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до підп. 5 п.1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в редакції, що діяла на час видання оскаржуваного наказу, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Посилання в позовній заяві на абсолютну неможливість надання та виконання роботи як на обов`язкову умову призупинення дії трудового договору не ґрунтується на положеннях вказаного закону.

У частині другій статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в редакції Закону N 2352-IX від 01.07.2022 зазначено, що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Таким чином, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не тільки за умов повного призупинення діяльності роботодавця та у випадку неможливості виконання роботи всіма працівниками, а лише у випадку неможливості внаслідок військової агресії проти України надання певної роботи та виконання роботи конкретними працівниками.

Список таких працівників було наведено у самому наказі ТОВ «ПРРЗ» від 25.04.2022 № 25/04-22, серед яких була і ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що підставою видачі наказу про призупинення дії трудових договорів з працівниками ТОВ «ПРРЗ» слугувала військова агресія проти України, ведення в квітні 2022 року бойових дій в Дніпропетровській області, що унеможливлювало безпечні умови праці працівників.

У відповідності до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" позивачку було повідомлено про призупинення дії трудового договору в доступний спосіб.

Доказів того, що позивачка з часу призупинення дії трудового договору і до моменту звільнення відповідно до поданої нею заяви від 01 жовтня 2022 року, мала можливість та заявляла про готовність вийти на роботу й виконувати роботу відповідно до своїх посадових обов`язків матеріали справи не містять. У заяві про звільнення позивачка не просила виплатити не виплачену заробітну плату у зв`язку із призупиненням трудового договору за період з 25 квітня 2022 року до 01 жовтня 2022 року. Наказ про звільнення позивачка не оскаржувала, про порушення своїх прав при звільненні не заявляла.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23).

З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що позивачем не надано суду об`єктивних доказів переконливого характеру про незаконність наказу про призупинення дії трудового договору, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для його скасування, оскільки він виданий у відповідності до вимог Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами, а тому також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровський рудоремонтний завод» «про визнання наказу незаконним в певній частині та стягнення середнього заробітку» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш