Рішення

від 22.01.2024 по справі 135/465/23

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/465/23

Провадження № 2/135/15/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 року м.Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судових засідань Мазур А.О., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Бодачевської М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2023 року до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Ладижинський відділ державної реєстрації активів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, у якій позивач просить: визнати батьківство ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №74 про народження якої складено 20 квітня 2016 року Відділом державної реєстрації активів цивільного стану по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, а саме: в графі «Відомості про батька» зазначити « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, відомості про дитину залишити без змін; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову - 19 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття; 3). Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона познайомилася з ОСОБА_2 , у них були близькі стосунки, вони спільно проживали і у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цей період вона не перебувала у шлюбі ні з відповідачем ОСОБА_2 , ні з будь-яким іншим чоловіком. Наразі відповідач проживає окремо від них. Оскільки біологічний батько дитини - відповідач ОСОБА_2 не підтвердив своє батьківство відносно сина у встановлений законом спосіб, тому відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при реєстрації дитини, запис про батька у Книзі реєстрації народжень здійснювався за прізвищем матері « ОСОБА_4 », а ім`я по батькові батька дитини було записано за її вказівкою « ОСОБА_5 ». Отже, у зв`язку із зазначеним у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком записаний « ОСОБА_6 », який є вигаданою особою, матір`ю якого записано її - ОСОБА_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 20 квітня 2016 року складено актовий запис за №74. На даний час виникла необхідність встановити батьківство відповідача, який є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , оскільки дитина знаходиться на її утриманні та їй одній важко утримувати себе і їхнього спільного сина, а батько не бажає надавати матеріальної допомоги та брати участь у вихованні дитини. Відповідач матеріально не забезпечує дитину, хоча є фізично здоровою, працездатною особою, він працює та має достатній дохід для того, аби забезпечувати їхню дитину. На його утриманні ніхто не перебуває, у нього немає інших дітей, непрацездатних осіб; він не сплачує аліменти будь-яким іншим особам, жодних боргів у нього не має. У зв`язку з чим, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

За даними з Єдиного державного демографічного реєстру №38797 від 19 квітня 2023 року, реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Ухвалою суду від 21 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.11).

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року провадження у справі зупинено за клопотанням представника позивача-адвоката Бодачевської М.В. у зв`язку із призначенням по справі судово молекулярно-генетичної експерти, з метою встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до проведення у справі судово молекулярно-генетичної експерти, проведення якої було доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с.31).

Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року виправлено описку в ухвалі Ладижинського міського суду Вінницької області №135/465/23 (провадження № 2/135/177/23) від 28 липня 2023 року (а.с.55).

11 жовтня 2023 року до Ладижинського міського суду Вінницької області від судового експерта Мартинюк І.І. надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи №СЕ-19/102-23/14599-БД від 03 жовтня 2023 року призначеної ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року (а.с.59, 60-61).

Ухвалою суду від 16 жовтня 2023 року провадження у даній цивільній справі поновлено та призначено підготовче судове засідання (а.с. 63).

Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача-адвоката Бодачевської М.В. про допит в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , замість Ладижинського відділу державної реєстрації активів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), залучено до участі у даній цивільній справі Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.89-90).

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити, суду пояснили, що вона спільно проживала з відповідачем ОСОБА_2 два роки. Спочатку вони проживали у її матері, потім проживали у будинку АДРЕСА_2 , потім жили у м. Вінниці, а потім в с. Ільці Літинського району. 11 січня 2014 або 2015 року у неї з ОСОБА_2 було сватання, після якого у них у серпні місяці того ж року повинно було бути весілля. Однак, весілля не відбулося, оскільки відповідач їй зрадив. Після його зради вона його пробачила, та вони продовжували проживати разом, але після його вчинку вона сказала йому, що весілля не буде бо немає зараз коштів. За весь час їхнього спільного проживання ОСОБА_2 постійно простягав на неї руки. Однак, останній раз коли він протягнув на неї руки вона не витримала, зібрала речі та поїхала додому.

В судовому засіданні представник - адвокат Бодачевська М.В. позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, суду пояснила, що позивачка ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , у них були близькі стосунки та ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася спільна дитина ОСОБА_3 . У цей період ОСОБА_1 ні з ким не перебувала у шлюбі і не мала близьких стосунків. Оскільки, ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_2 не пішли до відділу РАЦС і він не визнав своє батьківство у визначений Сімейним Кодексом України спосіб, у відділі РАЦС дитина була записана зі слів матері. На сьогоднішній день виникає необхідність визнати батьківство відповідача, оскільки він не надає жодної допомоги на утримання дитини і є потреби стягнути з нього аліменти. У зв`язку з чим, позивачка була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 22 грудня 2023 року та 22 січня 2024 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином за адресою реєстрації ( АДРЕСА_1 ) та за адресою місця проживання ( АДРЕСА_3 ), проте судові повістки не отримує, поштова кореспонденція повертається з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.96, 99, 104, 105). 15 червня 2023 року відповідач ОСОБА_2 особисто отримав судову повістку у підготовче судове засідання, призначене на 28 липня 2023 року на 09-30 год. та копію ухвали про відкриття провадження у даній цивільній справі від 21 квітня 2023 року, позовну заяву з додатками, про що в матеріалах справи міститься розписка (а.с.24, 25-27), проте у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, на підставі ч.4 ст.223, ст.ст.280, 281 ЦПК України суд зі згоди позивача та його представника ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чернієнко І. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, у зв`язку з віддаленим місцем розташування суду (а.с.97, 98).

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Ладижин, Вінницької області народився ОСОБА_3 , в графі батько записаний « ОСОБА_6 »», в графі мати записана « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 квітня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області (а.с.7).

Запис про батька дитини здійснений на підставі ч. 1 ст.135 СК України за вказівкою матері, про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України №00038940066, сформованого 21 березня 2023 року провідним спеціалістом Ладижинського відділу державної реєстрації активів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук М.В. (а.с.8).

На момент народження ОСОБА_3 , тобто станом на 15 квітня 2016 року, позивачка у шлюбі не перебувала.

Позивачка ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 проживають окремо, син знаходиться на повному утриманні матері. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, не цікавиться дитиною, допомоги в утриманні дитини не надає.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).

Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

У постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18), від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 (провадження №61-16732св19) зроблено висновок по застосуванню статті 130 СК Українита вказано, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18).

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 28 липня 2023 року за клопотанням представника позивачки по справі було призначено судово молекулярно- генетичну експертизу, з метою встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с.31).

07 серпня 2023 року Ладижинським міським судом Вінницької області направлено до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ухвалу суду від 28 липня 2023 року для належного виконання (а.с.32). Однак, 03 жовтня 2023 року експертною установою було повернуто ухвалу суду у зв`язку з тим, що 02 жовтня 2023 року до Вінницького НДКЦ МВС України для відбору експериментальних зразків з`явилася лише ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 до Вінницького НДКЦ МВС України не з`явився (а.с.59, 60-61).

Суд зауважує, що 15 червня 2023 року відповідач ОСОБА_2 особисто отримав судову повістку у підготовче судове засідання, призначене на 28 липня 2023 року на 09-30 год. та копію ухвали про відкриття провадження у даній цивільній справі від 21 квітня 2023 року, позовну заяву з додатками, про що в матеріалах справи міститься розписка (а.с.24, 25-27). Крім того, 28 квітня 2023 року та 27 жовтня 2023 року відповідач ОСОБА_2 особисто за місцем проживання отримав судові повістки у підготовче судове засідання, призначене на 26 травня 2023 року на 09-00 год. та 10 листопада 2023 року на 13-30 год. та копію ухвали про поновлення провадження у справі від 16 жовтня 2023 року (а.с.16, 67), отже відповідач ОСОБА_2 достеменно був обізнаний про наявність цивільної справи про встановлення його батьківства та про призначення судом еспертизи на предмет визначення його батьківства відносно народженої позивачкою ОСОБА_1 дитини.

За клопотанням судового експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України Немикіна О.М. №СЕ-19/102-23/14599-БД від 17 серпня 2023 року (а.с. 35, 36) та клопотанням судового експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України Немикіна О.М. №СЕ-19/102-23/14599-БД від 06 вересня 2023 року (а.с.45,46), 23 серпня 2023 року та 12 вересня 2023 року судом було направлено сторонам рекомендованими листами повідомлення про необхідність явки 06 вересня 2023 року з 11 до 12 год. та 02 жовтня 2023 року з 10 до 11 год. до Вінницького НДКЦ МВС України за адресою: вул. В.Порика, 8, м. Вінниця для відбору експериментальних зразків (а.с.39, 47). Однак відповідач ОСОБА_2 на здачу зразків не з`явився, хоча він був також повідомлений про дату та місце здачі зразків належним чином шляхом направленням даних листів за місцем його реєстрації та місцем фактичного проживання.

Отже, відповідач ОСОБА_2 , який був достовірно обізнаний про дату, час та місце розгляду справи судом, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судово медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК), не з`явився для забору біологічних зразків, що свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо дитини. Судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК) та забезпечення участі відповідача у її проведенні.

Як роз`яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі, судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням того, що жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Оцінивши процесуальну поведінку відповідача з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку, що він ухилився від проведення судово-генетичної експертизи, яка призначалась за клопотанням представника позивачки саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.

Так, Верховний Cуд України у постанові від 27.04.2017 року у цивільній справі №6-617цс17 прийшов до висновку про можливість визнання факту батьківства у разі ухилення від проведення судово-генетичної експертизи, призначеної судом з метою встановлення батьківства.

У відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду справи про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Проаналізувавши зібрані по справі докази, враховуючи на найкращі інтереси дитини, враховуючи ухилення відповідача від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання батьківства відповідача відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, батьківство відповідача відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується іншими дослідженими доказами по справі.

Так, свідок ОСОБА_8 , яка є матір`ю позивачки по справі, в судовому засіданні пояснила, що її донька ОСОБА_1 , а ОСОБА_10 є її онуком. У ОСОБА_3 є біологічний батько ОСОБА_2 , але він з ним не спілкується. Декілька років тому назад у січні місяці ОСОБА_2 , його мати ОСОБА_11 , вітчим та його брат зі своєю жінкою приїжджали до них додому сватати їхню доньку ОСОБА_1 . Під час сватання, вони домовились, що у серпні місяці цього ж року вони справлять їхнє весілля, оскільки за ці шість місяців, вони зберуть гроші на весілля. Після сватання її донька з ОСОБА_2 проживали у неї вдома, а потім вони пішли у будинок АДРЕСА_2 . Згодом вони поїхали жити у м. Вінниці. Проживши якийсь час у м. Вінниці, вони поїхали проживати у Літинський район. Вони десь прожили два роки, а потім вони поїхали жити до ОСОБА_2 у село Боблів. Вона їздила до них у гості у село лише один раз, бо їй до них їхати далеко. Коли вони жили у селі Боблів ОСОБА_2 сильно побив її доньку ОСОБА_1 . Після чого, донька приїхала додому і вже через деякий час вони дізналися, що її донька ОСОБА_1 вагітна. Коли народився її онук ОСОБА_12 до них приїзжав, привіз іграшку та комбінезон. ОСОБА_2 визнав, що ОСОБА_3 його син, він грався з ним, спілкувався. Дитина копія ОСОБА_2 . Після того, вони припинили відносини. ОСОБА_2 не телефонував її дочці та дочка йому не телефонувала. ОСОБА_2 . ОСОБА_3 навіть з днем народження не вітав, ніколи не цікавився чи треба щось дитині купити. Вона не знає, чому ОСОБА_2 різко перестав спілкуватися з її донькою та онуком, але вона чула, що ОСОБА_2 одружився.

Свідок ОСОБА_9 , яка є дружиною рідного брата позивачки по справі, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 має двох дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Їй відомо, що біологічним батьком ОСОБА_15 є ОСОБА_2 . Вона бачилася з ОСОБА_2 на його сватанні з ОСОБА_1 , яке проводилося у ОСОБА_1 вдома в січні місяці, але якого саме року вона не пам`ятає, а знайома вона була з ОСОБА_2 , ще до сватання, оскільки він раніше приїзжав до ОСОБА_1 додому. На сватанні зі сторони ОСОБА_2 були присутні його брат зі своєю дружиною, його мати та вітчим, чи може то був його бать, точно вона не пам`ятає. Сватання відбулося, бо на літо того ж року планувалося їхнє весілля. Їй відомо, що на весіллі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збиралися кошти, але згодом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поїхали жити, чи у м. Вінницю, чи у Літинський район, вона точно не пам`ятає. Потім, ОСОБА_1 повернулася звідти додому, бо ОСОБА_2 підняв на неї руку. У зв`язку з чим їхнє весілля не відбулося. Через деякий час, після приїзду ОСОБА_1 вже перебуваючи у м. Ладижин дізналася, що вона вагітна. Вона не знає, чи приїзжав ОСОБА_2 до ОСОБА_1 коли та була вагітна, але вона пам`ятає, що після того, як ОСОБА_1 народила ОСОБА_3 , ОСОБА_2 приїзжав до них один раз. Після того, вона його не бачила. ОСОБА_3 ззовні дуже схожий на ОСОБА_2 .

Отже, судом встановлено та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, а саме показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , що приблизно два роки в період 2014 -2015 роки ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , та була з ним заручена. Після того, як ОСОБА_2 сильно побив ОСОБА_1 , остання повернулася додому, а через деякий час дізналася, що вагітна. Після народження дитини ОСОБА_13 , ОСОБА_2 визнавав його за сина, а потім припинив стосунки. Вказане також підтверджується спільними фотакартками позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 разом з дитиною, скріншотами переписки в Телеграм між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України№ 789-ХІІвід 27лютого 1991 року та набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частинами 2, 3 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із частинами 7, 8 статті 7СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частин 2, 3 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Як передбачено частинами 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. (частини 1, 2 статті 182 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , зазначена обставина відповідачем не оспорюється.

Приймаючи до уваги обставини справи, те, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати дитині сприятливі умови для проживання та розвитку, також те, що малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачкою ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, почавши стягнення з 19 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання батьківства задоволені в повному обсязі, розмір сплаченого нею судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідачка ОСОБА_2 в сумі 1 073 грн. 60 коп.

Одночасно з цим, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачка звільнена від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави в сумі 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-264, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Ладижин Вінницької області.

Внести зміни до актового запису №74 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що складений Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ладижину Тростянецького району Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області 20.04.2016 року, записавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , батьком дитини, а в іншій частині актовий запис залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 квітня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір в сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2024 року.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О. Нікандрова