Рішення

від 25.01.2024 по справі 336/5839/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/5839/23

Провадження №: 2/336/263/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Журавель Д.В., представника позивача адвоката Кузьмінова Д.В., представника Запорізької обласної прокуратури Усатенка Д.І., представника ГУНП в Запорізькій області Крамар В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Запорізькій області в особі голови ліквідаційної комісії Небеського Юрія Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Кузьмінов Д.В. звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просить суд усунути позивачці ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття арешту, накладеного на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; номер запису про обтяження: 10296647, дата та час державної реєстрації: 28.09.2010 14:42:46, підстава: постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 27.09.2010 року в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що квартира АДРЕСА_2 є спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 власника квартири - ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_2 є сестрою померлої та її спадкоємцем.

За заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , проте отримати свідоцтво про право на спадщину вона не може, оскільки було виявлено, що дана квартира знаходиться під арештом.

Як з`ясувалося, раніше ця квартира перебувала у спільній сумісні власності ОСОБА_3 та її сина - ОСОБА_4 . 28.04.2011 року вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (справа № 1-145/11) ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією усього особисто належного йому майна. В межах досудового розслідування постановою б/н від 27.09.2010 року в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області накладено арешт на вищевказану квартиру, у Державному реєстрі речових прав номер запису про обтяження: 10296647, дата та час державної реєстрації: 28.09.2010 14:42:46.

05.03.2012 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 1-145/11, виданого 05.08.2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього особистого майна ОСОБА_4

18.07.2013 року виконавчий документ повернуто стягувану без виконання, що оформлено відповідною постановою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, єдиним спадкоємцем після його смерті була його мати - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не встигла її оформити.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті, як вже вказано раніше, спадщину (а саме, квартиру АДРЕСА_2 прийняла її сестра ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право власності на спадщину не позбавляє спадкоємця права на захист свого особистого майнового права, вказавши на те, що існуючий арешт перешкоджає здійсненню спадкоємцем своїх прав щодо спадкової квартири, представник позивача ОСОБА_2 просив суд усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття арешту, накладеного на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; номер запису про обтяження: 10296647, дата та час державної реєстрації: 28.09.2010 14:42:46, підстава: постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 27.09.2010 року в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

Ухвалою судді від 28.06.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 , та відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 10.08.2023 року (т.1, а. с. 48).

21.07.2023 року від відповідача - Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому зазначалося, що ГУНП є неналежним відповідачем у даній цивільній справі, оскільки створено у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про національну поліцію», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ». 07.11.2015 року реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ГУНП в Запорізькій області. Також у відзиві вказано, що арешт на квартиру накладався постановою в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, проте ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області не є структурним підрозділом ГУНП в Запорізькій області, крім того, ГУНП В Запорізькій області не є правонаступником ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Арешт накладався у 2010 році, ГУНП в Запорізькій області створено у 2015 році, ГУНП не порушувало будь-які права позивача, тому позовна вимога в частині вимог до ГУНП в Запорізькій області не підлягає задоволенню. Крім того у відзиві вказано, що обвинувальний вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 1-145/11 від 28.04.2011 року відносно ОСОБА_4 набрав законної сили і все майно засудженого ОСОБА_4 повинно бути конфісковано. За яких підстав Державною виконавчою службою не виконано вирок та це майно не конфісковано невідомо, тому вважають, що не надано правових підстав для скасування арешту на майно у даній цивільній справі. Також у відзиві на позов вказано, що не вбачається порушення прав спадкоємця ОСОБА_2 . Так, з довідки нотаріуса про прийняття спадщини позивачем видно, що довідка видана на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто, не підтверджено, що саме позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є належним позивачем. У відзиві на позов просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (т.1, а. с. 57-61).

31.07.2023 року від відповідача - Запорізької обласної прокуратури надійшло клопотання про залучення в якості відповідача Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 44993352, оскільки виконання судових рішень пов`язаних з конфіскацією майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцем знаходження майна (т.1, а. с. 63-65).

02.08.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначалося наступне. Стосовно того, чи є ГУНП належним відповідачем. Так, представник позивача вказав, що існує судова практика щодо правонаступництва державних органів. Правова позиція стосовно того, що реалізація державної політики в сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на органи МВС, тобто правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України у відповідній області (ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності) є відповідний територіальний орган Національної поліції, висловлена у чисельних судових рішеннях, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 р. в справі № П/811/3414/15; від 25.06.2020 р. в справі № 420/6852/18; від 06.08.2020 р. в справі № 821/3865/15-а; від 22.10.2020 р. в справі №520/5147/19; від 05.11.2020 р. в справі № 752/2391/17 (2а-14/09); від 04.08.2022 р. в справі № 824/3161/14-а; від 17.05.2023 р. в справі № 240/11052/20.

Така ж правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.02.2020 р. у справі № 826/27239/15, зокрема, у п. 38 цієї постанови вказано, що ГУ НП з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті є правонаступником УМВС. Таким чином з огляду на ліквідацію ГУ МВС України в Запорізькій області та припинення цим органом функцій держави (неможливість виконання рішення суду через позбавлення цих можливостей на етапі ліквідації), належним відповідачем у справі щодо зняття арешту є саме ГУНП в Запорізькій області як орган, який вчиняє аналогічну функцію ліквідованого ГУ МВС.

Також у відповіді на відзив вказано, що арешт на майно накладається з метою забезпечення виконання судового рішення - можливої конфіскації майна обвинуваченого. Судове рішення про конфіскацію майна обвинуваченого ухвалено було, але за незалежних від позивача обставин не було виконано. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду. Тобто, як вказує представник позивача, на теперішній час конфіскація не може бути проведена, а тому і арешт повинен бути знятий, бо його наявність вже не забезпечує виконання вироку суду щодо проведення конфіскації майна засудженого ОСОБА_4 (відбував основне покарання з 27.08.2010 року по 13.06.2014 року), помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач звернулася до суду не у зв`язку з завданням їй матеріальної шкоди обвинуваченим, а з підстави необґрунтованого обмеження її права власності на спадкове майно постановою слідчого. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.02.2020 р. у справі У№ 643/3614/17, яка є аналогічною цій справі.

Щодо помилки у довідці нотаріуса, то представник позивача вважає, що помилка нотаріуса у зазначенні дати народження позивача жодним чином не впливає на фактичні обставини справи і не може бути підставою для відмови у позові. Зазначає, що позов обгрунтований, у зв`язку з чим позовні вимоги повинні бути задоволені у повному обсязі (т.1, а. с. 68-70).

Одночасно з відповіддю на відзив представник позивача надав суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (т.1, а. с. 72).

10.08.2023 року відбулося підготовче судове засідання, в якому було оголошено перерву до 18.09.2023 року (т.1, а. с. 77-78).

Ухвалою Шевченківського районного суду від 10.08.2023 року задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (т.1, а. с. 79).

08.09.2023 року від відповідача - Запорізької обласної прокуратури надійшло клопотання про витребування з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінальної справи № 11291004 відносно ОСОБА_4 (спадкодавця) та витребувати з Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 та інформацію щодо руху виконавчого листа від 05.08.2011 № 1-145/111 у вказаному виконавчому провадженні (т.1, а. с. 81-84).

Відповідач - Запорізька обласна прокуратура подала клопотання про залучення Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1, а. с. 89-91).

Одночасно від відповідача - Запорізької обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що виконання судових рішень пов`язаних з конфіскацією майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцем знаходження майна. Як вказує представник прокуратури, на виконання вироку Шевченківського районного суду від 28.04.2011 р. відносно ОСОБА_4 в частині всього особистого його майна було 05.08.2011 року видано виконавчий лист № 1-145/111, Шевченківським ВДВС Запорізького міського управління юстиціє 05.03.2012 р. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. 07.04.2012 р. виконавцем винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. 22.07.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Повернення виконавчого документа стягувану не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього закону. Проте, ані з матеріалів цієї цивільної справи, ані з відомостей АСВП не вбачається обставини щодо подальшого руху виконавчого листа та факт реального повернення його стягувану в особі суду, який видав цей виконавчий лист. Тому у відзиві на позов вказано на те, що визначальним у справі є: установлення місця знаходження виконавчого листа щодо конфіскації майна ОСОБА_4 ; обґрунтованість постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа; можливість/доцільність зняття арешту з майна, яке конфісковано на підставі обвинувального вироку суду. Також у відзиві вказано, що Запорізька обласна прокуратура не є боржником, стягувачем або особою, в інтересах якої накладено арешт на майно, а тому є неналежним відповідачем у цій справі і не може нести відповідальність за дії/бездіяльність органів державної виконавчої служби. Крім того у відзиві вказано, що судове рішення є обов`язковим для виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснюється судом. Спірна квартира належала ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Накладений у рамках кримінальної справи арешт не обмежує позивача (спадкоємця) у праві користування власністю, а лише обмежує у праві розпорядження власністю, а в разі зняття арешту на спірну квартиру існує ризик, що вказане майно буде відчужене, а вирок суду від 28.04.2011 року залишиться невиконаним. Тому відповідач вважає, що скасування постанови про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на теперішній час не вбачається можливим (т.1, а. с. 94-99).

Ухвалою Шевченківського районного суду від 13.09.2023 року вищевказані клопотання відповідача - Запорізької обласної прокуратури задоволено. Витребувано з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінальної справи № 11291004 відносно ОСОБА_4 (спадкодавця) та витребувати з Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 та інформацію щодо руху виконавчого листа від 05.08.2011 № 1-145/111.

Залучено Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1, а. с. 101-102).

18.09.2023 року підготовче судове засідання було відкладено на 16.11.2023 року (т.1, а. с. 107).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірини Іванівни засвідчені копії:

-спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, а. с. 108).

12.10.2023 року надійшла відповідь Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 та інформацію щодо руху виконавчого листа від 05.08.2011 № 1-145/111 у вказаному виконавчому провадженні (т.1, а. с. 110-114).

10.11.2023 року від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірини Іванівни засвідчені копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 та спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1, а. с. 121-220).

14.11.2023 року від відповідача - Головного управління національної поліції в Запорізькій області надійшла заява про розгляд справи без участі представника ГУНП в Запорізькій області, в якій також зазначалося, що позицію, викладену у відзиві на позов підтримують та просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі (т.1, а. с. 221-226).

16.11.2023 року від відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та у додатках надано необхідну інформацію щодо спірного майна (т.1, а. с. 227-233).

В судовому засіданні, яке відбулось 16.11.2023 року було ухвалено закінчити підготовче судове засідання, призначити розгляд справи по суті на 25.01.2024 року (т.1, а. с. 236).

20.11.2023 року від відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області надійшло клопотання (з додатками) про розгляд справи без участі представника (т.1, а. с. 237-239).

В судове засідання, яке відбулося 25.01.2024 року з`явилися: представник позивача - адвокат Кузьмінов Д.В., представник Запорізької прокуратури Усатенко Д.І., представник ГУНП в Запорізькій області Крамар В.В.

Інші учасники справи не з`явилися в судове засідання, були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, суду надали заяви про розгляд справи без їх участі (т. 1, а. с. 221-222; т. 1, а. с. 228-229; 237-239).

Під час ухвалення рішення суд у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті її сестри - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадковим майном є квартира АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 своєчасно (12.05.2023 року) звернулась до приватного нотаріуса Вовк І.І. з заявою про прийняття спадщини та за її заявою заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 . Під час оформлення спадщини ОСОБА_2 дізналася про те, що на спадкове нерухоме майно в межах досудового розслідування накладено арешт.

Судом також встановлено, що на час накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 ця квартира перебувала у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та її сина - ОСОБА_4 .

28.04.2011 року вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (справа № 1-145/11) ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією усього особисто належного йому майна. В межах досудового розслідування постановою б/н від 27.09.2010 року в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області накладено арешт на вищевказану квартиру, у Державному реєстрі речових прав номер запису про обтяження: 10296647, дата та час державної реєстрації: 28.09.2010 14:42:46 (т. 1, а. с. 20).

05.03.2012 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 1-145/11, виданого 05.08.2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього особистого майна ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 21).

22.07.2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, що оформлено відповідною постановою - згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 (відсутність у боржника майна). Підстава: Вжитими державним виконавцем заходами було встановлено, що майно, належне боржникові і на яке можливо звернути стягнення відсутнє. За місцем знаходження боржника належне йому майно не виявлено і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку іншого майна виявилися безрезультатними. Документи: Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (п. 2 ч. 1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 22.07.2014 року (т. 1, а. с. 110; 114).

З 27.08.2010 р. по 13.06.2014 р. ОСОБА_4 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби- у Софіївській ВК № 55 та звідки звільнений (т. 1, а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, єдиним спадкоємцем після його смерті була його мати - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не встигла її оформити.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті, як вже вказано раніше, спадщину, а саме квартиру АДРЕСА_2 прийняла її сестра ОСОБА_2

ОСОБА_2 натепер не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право власності на спадщину, оскільки квартира й досі перебуває під арештом. Позивач ОСОБА_2 вважає, що існуючий арешт перешкоджає здійсненню нею своїх прав щодо спадкової квартири, тому просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття арешту, накладеного на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; номер запису про обтяження: 10296647, дата та час державної реєстрації: 28.09.2010 14:42:46, підстава: постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 27.09.2010 року в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

Викладені обставини справи підтверджуються дослідженими судом доказами.

З письмових доказів, які надійшли до суду на виконання ухвали суду від 13.09.2023 року, вбачається наступне.

З відповіді консультанта Шевченківського районного суду м. Запоріжжя видно, що в архіві суду зберігається лише оригінал вироку у справі № 1-145/11 р. № 1/403/11, розглянутої 28.04.2011 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а матеріали зазначеної справи знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання відповідних категорій справ. До цієї відповіді надано копію вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2011 року та копію ухвали апеляційного суду Запорізької області від 18.07.2011 року.

Згідно вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2011 року ОСОБА_4 визнаний винним у . у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією усього особисто належного йому майна (т. 2, а. с. 3-13).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18.07.2011 року вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2011 року відносно засудженого ОСОБА_4 залишено без змін, а його апеляцію - без задоволення (т. 2, а. с. 14-22).

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 27.08.2010 р. по 13.06.2014 р. у Софіївській ВК №55 та звідки звільнений (т. 1, а. с. 16).

З інформаційної довідки № 333512854 від 25.05.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна видно, що існує обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер обтяження: 10296647, дата та час державної реєстрації: 28.09.2010 14:42:46, підстава: постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 27.09.2010 року в.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області (т. 1, а. с. 20).

Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надав таку інформацію: Пошук виконавчих документів здійснюється в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП). Критеріями пошуку є відомості про боржника (ПІБ), відомості про стягувача (ПІБ) чи номер та дата видачі виконавчого документа. Згідно даних АСВП, пошуку розділ Спецрозділ, пошуку розділу Архів - на виконанні у відділі ДВС перебував виконавчий лист № 1-145/11 від 05.08.2011 р., виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього особистого майна ОСОБА_4 , зареєстрований в АСВП за № ВП НОМЕР_2. Виконавче провадження було відкрито 05.03.2012 року. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження) об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та об`єкта - арешт за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.04.2012 року не накладався. Державним виконавцем 22.07.2013 року повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на той час). Надати матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 не має можливості, оскільки термін зберігання становить 3 роки з дати завершення виконавчого провадження, після чого матеріал виконавчого провадження було передано на знищення. Станом на 05.10.2023 року виконавчий документ - виконавчий лист № 1-145/11 від 05.08.2011 року, виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про конфіскацію всього особистого майна ОСОБА_4 на виконанні у відділі ДВС не перебуває та повторно не надходив (т. 1, а. с. 110).

Вищевикладене вбачається також з наданих Центральним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) копій інформації, отриманої в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП) у пошуку в розділі ВП-спецрозділ за критеріями: боржник - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; стягувач - Держава, юридична особа, виконавчий лист від 05.08.2011 № 1-145/11, дата надходження до державного виконавця 29.02.2012; відкриття ВП 05.03.2012; номер виконавчого провадження НОМЕР_2. Стан виконавчого провадження: Завершено. 22.07.2013 - повернення ВЛ стягувачеві п. 2 ч. 1 ст. 47 (відсутність у боржника майна). Підстава: Вжитими державним виконавцем заходами було встановлено, що майно, належне боржникові і на яке можливо звернути стягнення відсутнє. За місцем знаходження боржника належне йому майно не виявлено і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку іншого майна виявилися безрезультатними. Документи: Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (п. 2 ч. 1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 22.07.2014 року (т. 1, а. с. 114).

З письмових доказів, які надійшли до суду на виконання ухвали суду від 18.09.2023 року, а саме, з копії спадкової справи № 229/2021, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається, що його спадкоємець - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка є матір`ю померлого) своєчасно - 13.12.2021 року звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. з заявою про прийняття спадщини за законом. З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі видно, що приватним нотаріусом Вовк І.І. 13.12.2021 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис спадкової справи № 229/2021; номер у Спадковому реєстрі 68834092; спадкодавець: ОСОБА_4 ; дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , м. Запоріжжя; дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 198-219).

З копії спадкової справи № 105/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що її спадкоємець - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (яка є рідною сестрою ОСОБА_3 ) своєчасно - 12.05.2023 року звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. з заявою про прийняття спадщини за законом. З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі видно, що приватним нотаріусом Вовк І.І. 12.05.2023 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис спадкової справи № 105/2023; номер у Спадковому реєстрі 70642550; спадкодавець: ОСОБА_3 ; дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , м. Запоріжжя; дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 122-197).

Також у обох спадкових справах наявні довідки ТО «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.03.1996 року ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та копії технічного паспорту на вказану двокімнатну квартиру, з яких видно, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 180-182; а. с. 205-207).

Крім того у спадковій справі № 229/2021 є інформація Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 18.05.2023 р. (№ 04-07/3/5606) в якій вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 11.11.1999 по 21.03.2001. В інформації Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 23.06.2023 р. (№ 04-07/3/7581) вказано, що інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутня (т. 1, а. с. 217-219).

У спадковій справі № 105/2023 є інформація Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 18.05.2023 р. (№ 04-07/3/5607) в якій вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 07.05.1973 по 20.04.2023. Разом з нею на день смерті зареєстровані особи відсутні (т. 1, а. с. 164).

З відповіді представника Головного управління ДПС у Запорізькій області вбачається, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 контролюючим органом в податкову заставу не вносилось (т. 1, а. с. 229-231).

Згідно з частинл. 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього К, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності - згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.03.1996 року ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» (т. 1, а. с. 180-182; а. с. 205-207).

Згідно частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з цього припису закону спадщина (у вигляді належного ОСОБА_4 нерухомого майна, що перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та його матері) належить спадкоємцеві - ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини - з дня смерті ОСОБА_4 , а саме, з ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи № 229/2021, заведеної після смерті ОСОБА_4 є інформація Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 18.05.2023 р. (№ 04-07/3/5606) в якій вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в період з 11.11.1999 по 21.03.2001. В інформації Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 23.06.2023 р. (№ 04-07/3/7581) вказано, що інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутня (т. 1, а. с. 217-219).

Спадкоємець ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України подала приватному нотаріусу Вовк І.І. заяву про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_8 (в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України), тобто, прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її сина - ОСОБА_4 .

За змістом статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Чинне законодавство (стаття 1297 ЦК України) передбачає обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину. Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 була людиною похилого віку та не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки невдовзі померла (дата її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суд вважає, що в силу вимог частини 5 статті 1268 ЦК на день смерті ОСОБА_3 їй належала на праві приватної власності вся квартира АДРЕСА_2 .

З копії спадкової справи № 105/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що її спадкоємець - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (яка є рідною сестрою ОСОБА_3 ) своєчасно - 12.05.2023 року звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. з заявою про прийняття спадщини за законом. З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі видно, що приватним нотаріусом Вовк І.І. 12.05.2023 року до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис спадкової справи № 105/2023; номер у Спадковому реєстрі 70642550; спадкодавець: ОСОБА_3 ; дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , м. Запоріжжя; дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 122-197).

Виходячи зі змісту вищевказаних статей 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України ОСОБА_2 прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її сестри ОСОБА_3 , зокрема у вигляді нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 і фактично є власником цієї квартири.

Теперішнього часу права ОСОБА_2 як власника спадкового майна - квартири АДРЕСА_2 щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном порушено, оскільки вона, діючи згідно приписів частини 1 статті 1297 ЦК України не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно у зв`язку з наявним у Державному реєстрі арештом цього майна.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, якою гарантовано, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 03.06.2016 року передбачено, що у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у п. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до рекомендацій п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.76 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Аналогічна позиція щодо належних відповідачів при розгляді позовів про зняття арешту (боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт) викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».

За аналогічною справою висловлена правова позиція у п. п. 36-38 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 по справі 643/3614/17 та зазначено наступне: «ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`являють позов не у зв`язку з завданням їм матеріальної шкоди обвинуваченим, а з підстави необґрунтованого обмеження їхнього права власності постановою слідчого. Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19) і підстав для відступлення від неї немає».

Враховуючи вищевикладену правову позицію та виходячи з того, що ОСОБА_2 пред`явила позов не у зв`язку з завданням їй матеріальної шкоди обвинуваченим, а з підстави необґрунтованого обмеження її права власності постановою слідчого та вимоги про звільнення майна з-під арешту ґрунтуються на праві власності на нього й виступають способом захисту зазначеного права, суд вважає, що цей позов має бути вирішено судом цивільної юрисдикції (відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

За змістом ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналась 17 липня 1997р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], №33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrichv. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, №296-A, сс. 1920, п. 42).

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст 319 ЦК України, власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статей 321, 383, 386 ЦК України позивач ОСОБА_2 не може бути протиправно позбавлена цього права чи обмежена у його здійсненні; вона має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва; держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 , прийнявши спадщину після смерті сестри - ОСОБА_3 , як власниця спадкового майна, згідно із положеннями ст. 391 ЦК України, може вимагати усунення будь-яких порушень (обмежень) в здійсненні нею права користування розпорядження майном, яке фактично їй належить.

Не визнаючи позов, відповідач - Запорізька обласна прокуратура у відзиві на позов вказала свої доводи проти позовних вимог.

Довід відповідача - Запорізької обласної прокуратури про те, що накладений у рамках кримінальної справи арешт не обмежує позивача (спадкоємця) у праві користування власністю, а лише обмежує у праві розпорядження власністю, спростовується тим, що наявність арешту на спадкове нерухоме майно позбавляє позивача ОСОБА_2 в силу вимог частини 1 статті 1297 ЦК України отримати свідоцтво про право на спадщину по закону.

Інший довід відповідача, стосовно того, що в разі зняття арешту на спірну квартиру існує ризик, що вказане майно буде відчужене, а вирок суду від 28.04.2011 року залишиться невиконаним, є неспроможним з огляду на частину 1 статті 354 ЦК України.

Так, частиною 1 статті 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Тобто, суть полягає в тому, що певна особа, яка вчинила правопорушення, позбавляється права на майно. Виходячи з обставин справи, такою особою мав бути ОСОБА_4 , відносно якого постановлено обвинувальний вирок та застосовано додаткове покарання у вигляді конфіскації всього його майна. Проте, теперішнього часу конфіскація майна, на яке накладено арешт в період досудового слідства, не може бути здійснена, оскільки вона застосовувалась відносно засудженого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, фізично відсутній суб`єкт додаткового покарання. Якщо натепер застосувати конфіскацію майна, на яке накладено арешт (квартири АДРЕСА_2 ), то це буде означати, що до ОСОБА_2 застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація), хоча вона не вчиняла будь-якого правопорушення, а спадщина (вищевказана квартира) в силу вимог ч. 5 ст. 1268 належить їй як спадкоємцеві ОСОБА_3 з часу відкриття спадщини - з дня смерті ОСОБА_3 , а саме, з ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача щодо спливу строків давності виконання обвинувального вироку.

Так, за приписом ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Отже, навіть за життя ОСОБА_4 вирок в частині конфіскації майна на теперішній час не міг би бути виконаний.

Доводи відповідача - Запорізької обласної прокуратури про те, що визначальним у справі є установлення місця знаходження виконавчого листа щодо конфіскації майна ОСОБА_4 ; обґрунтованість постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа є неспроможними, оскільки з письмових доказів вбачається, що надати матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 не має можливості, оскільки термін зберігання становить 3 роки з дати завершення виконавчого провадження, після чого матеріал виконавчого провадження було передано на знищення. 22.07.2013 року виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, що оформлено відповідною постановою - згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 (відсутність у боржника майна). Підстава: Вжитими державним виконавцем заходами було встановлено, що майно, належне боржникові і на яке можливо звернути стягнення відсутнє. За місцем знаходження боржника належне йому майно не виявлено і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку іншого майна виявилися безрезультатними. Документи: Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (п. 2 ч. 1 ст. 47). Строк повторного пред`явлення: 22.07.2014 року (т. 1, а. с. 110; 114).

Оскільки стягувач не оскаржив цю постанову та не пред`явив повторно виконавчий лист до виконання у строк до 22.07.2014 року з`ясування зазначених відповідачем обставин (обґрунтованість постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа) не впливають на вирішення спору по суті.

Також у відзиві на позов відповідач - Запорізька обласна прокуратура вказувала, що визначальним у справі є з`ясування можливості/доцільності зняття арешту з майна, яке конфісковано на підставі обвинувального вироку суду.

Виходячи з обставин справи суд вважає, що позивачем доведена можливість/доцільність зняття арешту з майна ОСОБА_4 , яке конфісковано на підставі обвинувального вироку суду.

Враховуючи те, що арешт на нерухоме майно позивача ОСОБА_2 порушує її право власності, оскільки вона позбавлена змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, не може в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також враховуючи те, що натепер неможливо провести виконавчі дії щодо конфіскації майна, яке належало ОСОБА_4 за життя, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні законні підстави для арешту майна, яке належить позивачці, а тому вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Оскільки позивачем не заявлені вимоги щодо розподілу судових витрат, суд не вирішує це питання.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 81, 89, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття арешту, накладеного на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 : Номер запису про обтяження: 10296647, дата та час державної реєстрації: 28.09.2010 14:42:46, підстава: постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 27.09.2010 року, В.о. слідчого СВ Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

Відомості, передбачені п. 4 ч. 5 ст. 264 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - Запорізьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України Запорізькій області особі голови ліквідаційної комісії Небеського Юрія Сергійовича, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.191; ЄДРПОУ 08672408;

Відповідач 2 - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, буд.29; ЄДРПОУ 40108688;

Відповідач 3 - Запорізька обласна прокуратура, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, буд. 29; ЄДРПОУ 02909973;

Відповідач 4 - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, ЄДРПОУ 44118663.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд. 5, ЄДРПОУ 44993352.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.02.2024.

Суддя Є.С. Боєв

25.01.24