Ухвала

від 19.10.2010 по справі 22-ц-28160\2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-28160 / 2010 р. Головуюч ий: 1 інстанції

Золотарьова Л.І.

Категорія: земе льні Допові дач: Даниленко В.М

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року м. Харків

Судова колегія судової пал ати з цивільних справ апеляц ійного суду Харківської обла сті в складі:

Головуючого: судді - Малі нської С.М.,

Суддів: Даниленк а В.М., Швецової Л.А.,

при секретарі : Потюк А.В.,

розглянувши у відкрит ому судовому засіданні, в при міщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСО БА_2 на р ішення Київсько го районного суду м. Харкова в ід 08 липня 2010 року по справі за п озовом ОСОБА_2 до ОСОБ А_3, Харківської міської рад и про встановлення постійног о земельного сервітуту, усун ення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесе ння огорожі , -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з п озовом, у подальшому уточнен им, у якому вказував на те, що в ін є власником земельної діл янки площею 0,1000 га., розташован ої АДРЕСА_2 (кадастровий н омер № 6310136600:03:006:0050) та призначеної для будівництва та обслугову вання житлового будинку, гос подарських будівель і споруд .

Сусідні земельні ділянки, щ о розташовані АДРЕСА_1 (ка дастрові номери № 63101136600:003:06:0056 та № 63101136600:003:06:0066), належать відповідач ці ОСОБА_3

Однак, ці земельні ділянки р озташовані таким чином, що пр ойти чи проїхати по наявному шляху до своєї земельної діл янки він може лише через земе льні ділянки відповідачки. П ри цьому іншого шляху до земе льної ділянки позивача ніж ч ерез земельні ділянки ОСОБ А_3 не має.

Крім того, відповідачка поб удувала огорожу на наявному шляху, що взагалі перешкоджа є доступу позивача до своєї з емельної ділянки.

Посилаючись на вказані обс тавини, а також на те, що ані ві дповідачка, ані відповідні к омпетентні органи межі та ро зташування земельних діляно к останньої з ним не узгоджув али, чим порушуються його пра ва землевласника, оскільки в ін позбавлений доступу до св оєї земельної ділянки, позив ач ОСОБА_2 просив суд:

- встановити постійний т а безоплатний земельний серв ітут відносно належних відпо відачці ОСОБА_3 земельних ділянок, розташованих АДРЕ СА_1 (кадастрові номери № 6310113660 0:003:06:0056 та № 63101136600:003:06:0066) в інтересах вл асника земельної ділянки пло щею 0,1000 га., розташованої АДРЕ СА_2 (кадастровий номер № 6 310136600:03:006:0050), на право проходу та пр оїзду на велосипеді, право пр оїзду на транспортному засоб і по наявному шляху;

- усунути перешкоди у зді йсненні позивачем права кори стування належною йому на пр аві власності земельною діля нкою, розташованою по провул ку АДРЕСА_2, зобов' язавши відповідачку ОСОБА_3 за в ласний рахунок знести огорож у за адресою: АДРЕСА_1, що зв едена нею на наявному шляху, я кий веде до земельної ділянк и останнього.

У судовому засіданні поз ивач ОСОБА_2 та його предс тавник підтримали заявлені н им позовні вимоги й наполяга ли на їх задоволенні в повном у обсязі.

Представники відповідач ів: ОСОБА_3 та Харківської міської ради заявлені позив ачем ОСОБА_2 вимоги не виз нали, та заперечуючи проти їх задоволення посилались на т е, що будь-яких порушень земел ьного законодавства з їх вин и не має.

Рішенням Київського ра йонного суду м. Харкова від 08 л ипня 2010 року в задоволенні поз овних вимог ОСОБА_2 відмов лено.

Не погодившись із прийня тим судом по справі рішенням позивач ОСОБА_2 в апеляці йній скарзі просить скасуват и це судове рішення та ухвали ти по справі нове рішення, яки м задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обс язі.

В обґрунтування своєї скар ги апелянт посилається на не повне з' ясування судом перш ої інстанції обставин, що маю ть значення для справи, невід повідність висновків суду об ставинам справи та порушення судом норм матеріального й п роцесуального права, що приз вело до неправильного виріше ння спору по суті.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення ра йонного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах до водів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першо ї інстанції, судова колегія н е вбачає підстав для її задов олення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК Укр аїни суд апеляційної інстанц ії відхиляє апеляційну скарг у і залишає рішення без змін, я кщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріальн ого й процесуального права.

Не може бути скасовано прав ильне по суті і справедливе р ішення суду з одних лише форм альних міркувань.

Як вбачається з матеріал ів справи, вирішуючи правови й спір, суд першої інстанції п овно і всебічно дослідив обс тавини справи, представлені докази, правильно визначив ю ридичну природу спірних прав овідносин та закон їх регулю ючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК Укр аїни завданнями цивільного с удочинства є справедливий, н еупереджений та своєчасний р озгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту поруше них, невизнаних або оспорюва них прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтере сів юридичних осіб, інтересі в держави.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК Україн и цивільне судочинство здійс нюється на засадах змагально сті сторін, при цьому суд розг лядає цивільні справи не іна кше як в межах заявлених вимо г і на підставі наданих сторо нами доказів.

Кожна сторона повинна дове сти ті обставини, на які вона п осилається як на підставу св оїх вимог або заперечень, крі м випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар до казування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільні й справі, як і судове рішення н е може ґрунтуватися на припу щеннях.

Відповідно до пункту 2 статт і 395 Цивільного Кодексу Україн и одним із видів речових прав на чуже майно є право користу вання (сервітут).

За приписами статті 401 Цивіл ьного Кодексу України право користування чужим майном (с ервітут) може бути встановле не щодо земельної ділянки, ін ших природних ресурсів (земе льний сервітут) або іншого не рухомого майна для задоволен ня потреб інших осіб, які не мо жуть бути задоволені іншим с пособом. Сервітут може належ ати власникові (володільцеві ) сусідньої земельної ділянк и, а також іншій особі, конкрет но визначеній особі (особист ий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користуван ня чужим майном.

Необхідність встановлення сервітуту виникає у тих випа дках, коли власник майна не мо же задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Отже, підставою встановлен ня сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливост і задовольнити свої потреби іншим способом, як встановле ння права користування чужим майном - сервітуту.

Статтею 404 Цивільного код ексу України, зокрема, визнач ено правові підстави права к ористування чужою земельною ділянкою, а саме, право корист ування чужою земельною ділян кою або іншим нерухомим майн ом полягає у можливості прох оду, проїзду через чужу земел ьну ділянку, прокладання та е ксплуатації ліній електропе редачі, зв' язку і трубопров одів, забезпечення водопоста чання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власн ика (володільця) сусідньої зе мельної ділянки, а в разі необ хідності - від власника (волод ільця) іншої земельної ділян ки надання земельного сервіт уту.

Спеціальні норми стосовно об' єкта сервітуту, такого я к земельна ділянка, викладен і у Земельному кодексі Украї ни.

Згідно із статтею 98 Земельн ого кодексу України, зміст пр ава земельного сервітуту пол ягає в тому, що власник (корист увач) однієї земельної ділян ки має право на обмежене кори стування суміжною земельною ділянкою з метою усунення не доліків своєї ділянки. Земел ьний сервітут здійснюється с пособом, найменш обтяжливим для власника земельної ділян ки, щодо якої він встановлени й.

Статтею 99 вказаного Кодексу передбачено види права земе льного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по н аявному шляху та інші земель ні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бу ти власник або користувач зе мельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусі дньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї діля нки, обумовлені місцем розта шування або природним станом .

Така особа повинна звернут ися до власника (користувача ) суміжної ділянки за дозволо м на обмежене постійне або ти мчасове користування цією ді лянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.

Відповідно до статті 402 Циві льного кодексу України серві тут може бути встановлений д оговором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бу ти встановлений договором мі ж особою, яка вимагає його вст ановлення, та власником (воло дільцем) земельної ділянки. Д оговір про встановлення земе льного сервітуту підлягає де ржавній реєстрації в порядку , встановленому для державно ї реєстрації прав на нерухом е майно.

У разі недосягнення домовл еності про встановлення серв ітуту та про його умови спір в ирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановле ння сервітуту.

Зі змісту вказаної статті в бачається, що встановлення с ервітуту здійснюється у прав ових формах, як договір, закон , заповіт або рішення суду.

Цей перелік є вичерпним.

Таким чином, судове рішен ня є окремою формою сервітут у.

При цьому, підставою для так ої форми сервітуту є від сутність домовленості сторі н .

Вказане кореспондується з і статтею 100 Земельного кодекс у України, відповідно до якої , власник або землекористува ч земельної ділянки має прав о вимагати встановлення земе льного сервітуту для обслуго вування своєї земельної діля нки. Земельний сервітут вста новлюється за домовленістю м іж власниками сусідніх земел ьних ділянок на підставі дог овору або за рішенням суду. Пр аво земельного сервітуту вин икає після його державної ре єстрації в порядку, встановл еному для державної реєстрац ії прав на земельну ділянку.

Особа, яка вимагає встано влення сервітуту, має право з вернутися з позовною заявою, якщо не було досягнуто домов леності щодо встановлення се рвітуту та його умов. Тобто обов' язковою умовою звер нення до суду з позовом про вс тановлення сервітуту є вжитт я особою, яка вимагає встанов лення сервітуту, заходів щод о встановлення сервітуту за домовленістю з власником (во лодільцем) відповідної земел ьної ділянки.

Позивач має в даному випадк у довести у суді, що нормальне господарське використання й ого земельної ділянки неможл иво без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зок рема, земельної ділянки.

При цьому, необхідною умово ю є те, що задоволення потреб с ервітурія неможливо здійсни ти яким-небудь іншим способо м.

Як встановлено по справі , позивач ОСОБА_2 є власник ом земельної ділянки пло щею 0,1000 га. (кадастровий номер № 6310136600:03:006:0050), розташованої АДРЕС А_2 та призначеної для будів ництва та обслуговування жит лового будинку, господарськи х будівель і споруд.

Власницею та користувачем сусідніх земельних ділянок загальною площею 1292 кв.м. анало гічного цільового призначен ня, розташованих АДРЕСА_1 (кадастрові номери № 63101136600:003:06:00 56 та № 63101136600:003:06:0066), є відповідачка п о справі ОСОБА_3

Звертаючись з позовом до су ду про встановлення постійно го та безоплатного земельног о сервітуту відносно належни х відповідачці земельних діл янок шляхом надання прав а користування чужою земельн ою ділянкою для проходу т а проїзду на велосипеді, тран спортному засобі по наявному шляху, позивач ОСОБА_2 в об ґрунтування своїх вимог поси лався на те, що іншого шля ху дістатися до належної йом у земельної ділянки він не ма є, й будь-які інші способи задо вольнити його потреби що до нормального господарсько го користування своїм подвір 'ям відсутні.

Однак, ці доводи позивача суперечать матеріалам справ и.

Так, відповідно до виснов ку ЗАТ «Проектний та науково -дослідний інститут «Харківс ький ПРОМБУДНДДІПРОЕКТ», над аного за результатами обстеж ення земельної ділянки, розт ашованої АДРЕСА_1, ця зе мельна ділянка упорядкована (посаджені дерева, чагарники , розплановані квітники, побу довані доріжки) й наявного шл яху на ній не має.

Між земельними ділянкам и № 13 (крапка Ж) і № 13-а залишена с муга міської землі шириною 4,50 м.

Проїзд до земельної ділянк и № 13-в, розташованої із західн ої сторони земельної ділянки № 13 (крапка Д-Е), можливо органі зувати із провулка Шилівсько го по спланованій території існуючого схилу, розташовано го між земельною ділянкою № 13 і площадкою ДАІ (а.с. 190-193).

Згідно листа начальника Управління земельних віднос ин Департаменту містобудува ння, архітектури та земельни х відносин виконавчого коміт ету Харківської міської ради Харківської області між зем ельною ділянкою, належною по зивачу ОСОБА_2, та земельн ою ділянкою, яка розташована навпроти неї вздовж земельн ої ділянки відповідачки ОС ОБА_3 мається полоса місько ї землі вширшки 10 м. (а.с. 32).

Зазначені обставини сто роною позивача належними та допустимими, в розумінні ст.с т. 58, 59 ЦПК України, доказами в пр оцесі розгляду справи судом не спростовані, як не доведен о й обставин, згідно яких пози вач має право вимагати встан овлення земельного сервітут у, а відповідачка зобов' яза на надати право користування належною їй земельною ділян кою на умовах сервітуту, оскі льки відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного Кодексу України , особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обо в' язковим для неї .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ні при зве рненні до суду з вищезазначе ним позовом, ні в подальшому п ід час розгляду справи судом позивач ОСОБА_2 так і не вк азав, де ж саме слід встановит и сервітут на земельній діля нці відповідачки, та в якій її частині, а також його конкрет ні розміри та межі дії, визнач ені на місцевості.

При цьому в матеріалах спра ви відсутні й будь-які виснов ки стосовно того, що встановл ення сервітуту на земельній ділянці відповідачки не приз веде до порушення законних п рав останньої та зміни цільо вого використання цієї приса дибної земельної ділянки, пр изначеної виключно для будів ництва та обслуговування жит лового будинку, господарськи х будівель і споруд.

Не містять матеріали справ и даних і про те, що позивач зв ертався з вимогами про встан овлення земельного сервітут у на відповідних умовах безп осередньо до відповідачки й це питання вирішувалося ними в добровільному порядку.

За таких обставин, врахов уючи наведене вище, судова ко легія вважає, що суд першої ін станції, приймаючи рішення у справі, обгрунтовано відмов ив у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог щодо встановлення земельного сер вітуту на право користування чужою земельною ділянкою за їх безпідставністю.

Обгрунтовано суд першої інстанції відмовив і в задов оленні решти заявлених позив ачем вимог, а саме: щодо усунен ня перешкод у здійсненні ним права користування своєю зе мельною ділянкою, шляхом зоб ов' язання відповідачки О СОБА_3 знести огорожу за адр есою: АДРЕСА_1.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК У країни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інт ереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, дер жавні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законам и України.

Під способами захисту суб' єктивних цивільних прав розу міють закріплені законом мат еріально-правові заходи прим усового характеру, за допомо гою яких проводиться поновле ння (визнання) порушених (оспо рюваних) прав та вплив на прав опорушника. Загальний перелі к таких способів захисту цив ільних прав та інтересів дає ться в ст. 16 Цивільного Кодекс у України.

Захист права власності від порушень, не пов' язаних із п озбавленням володіння, перед бачений ст. 391 Цивільного Коде ксу України.

Спеціальні норми щодо захи сту права власності на такі о б' єкти нерухомості, як земе льні ділянки, викладені у ст. 1 52 Земельного Кодексу України .

За правилами вказаних пр авових норм власник майна (зе мельної ділянки) має право ви магати усунення усяких поруш ень (перешкод) у здійсненні ни м права користування та розп орядження своїм майном.

Захист від таких порушень п рава власності здійснюється за допомогою негаторного по зову.

Негаторний позов пред' яв ляється власником за умови, щ о він має майно у своєму волод інні, однак протиправна пове дінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права кори стування та розпорядження ни м. Тобто, перешкодою у здійсне нні правоможності власника є неправомірні дії порушника цих прав.

Однак, як встановлено суд ом та підтверджується наявни ми в матеріалах справи доказ ами, огорожа присадибної зем ельної ділянки АДРЕСА_1, я ка зведена її власницею - ОС ОБА_3, відповідає технічній документації по встановленн ю меж цієї земельної ділянки й будь-яких порушень земельн ого законодавства з боку ост анньої не вбачається.

За таких обставин, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 задоволе нню не підлягає, оскільки суд ове рішення по справі ухвале не районним судом з додержан ням норм матеріального і про цесуального права, правова о цінка обставинам у справі да на вірно, а доводи апеляційно ї скарги висновків суду перш ої інстанції не спростовують .

Таким чином, на підставі в икладеного та керуючись ст. с т. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, суд ова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСО БА_2 - відхилити.

Рішення Київського р айонного суду м. Харкова від 08 липня 2010 - залишити без змі н.

Ухвала апеляційного суд у набирає чинності негайно, а ле може бути оскаржена в каса ційному порядку безпосередн ьо до Верховного Суду Україн и протягом двадцяти днів із д ня її проголошення.

Головуючий:

Судді: