Рішення

від 26.01.2024 по справі 535/2247/22

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/2247/22

Провадження № 2/535/140/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гуляєвої Г.М.,

за участі: секретаря судового засідання Васильченко В.О.

представника позивача ТОВ "Агрофірми" Маяк" Литвиненко А.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача- Котелевської селищної ради Полтавської області Якименко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт», Котелевська селищна рада Полтавської області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

25.11.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» в особі виконавчого директора ОСОБА_4 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, з урахуванням уточнення позовних вимог від 19.12.2023, в якій просить визнати інформацію «Ось таку продукцію постачає Агрофірма Маяк Котелевської громади, що на Полтавщині для ЗСУ, (дорізи, для чого переводити для ЗСУ якісну продукцію). A з місцевого бюджету кошти для Агрофірми виділяються як для вищого гатунку...», розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (опублікована у соцмережі Facebook на сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на особистій сторінці ОСОБА_1 у соцмережі Fecebook шляхом репосту/поширення зі сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соцмережі Facebook посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірною та такою, що порушує права ТОВ «Агрофірма «Маяк» (код ЄДРПОУ: 32460293) на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації та зобов`язати ОСОБА_1 видалити таку інформацію стосовно ТОВ «Агрофірма «Маяк» (код ЄДРПОУ: 32460293) як недостовірну інформацію у соцмережі Facebook. Зобов`язати ОСОБА_1 спростувати розміщену ним недостовірну інформацію у соцмережі Facebook шляхом публікації достовірної інформації про якість тушкованого м`яса, що виготовлено на замовлення мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на особистій сторінці ОСОБА_1 у соцмережі Facebook та на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соцмережі Facebook, після набрання судовим рішенням законної сили в даній справі, стягнути моральну шкоду, яку оцінює у 10000,00 грн. Та судові витрати (а.с. 67-72).

Позовні вимоги обгрунтовує тим, щоІНФОРМАЦІЯ_8 ТОВ "Агрофірма "Маяк" дізналось, що у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці " ОСОБА_1 " громадянин ОСОБА_1 шляхом репосту (поширення) зі сторінки у соцмережі Facebook "ІНФОРМАЦІЯ_2" (де він є єдиним адміністратором) розмістив публікацію (коментар та відеозапис), якою зачіпається честь, гідність та ділова репутація товариства.

Зміст вказаного вище допису за авторством ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook, не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами, фактичними даними, а відповідач лише маніпулює неправдивою інформацією.

ТОВ "Агрофірма "Маяк" не являється виробником даної тушонки (наявне відображення на відеозаписі), не здійснювало її поставку для потреб ЗСУ, а із місцевого бюджету не виділялися кошти для товариства на закупівлю вказаного товару. При цьому позивач посилається на укладений 16.08.2022 року між ТОВ "Агрофірма "Маяк" та ТОВ "Охтирка м`ясопродукт" договір купівлі-продажу №08-16/1 на поставку тушкованого м`яса, яке виготовлено на замовлення мережі магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_4 ". Відповідно п.1.3 якого Покупець володіє майновим правом інтелектуальної власності на торговельну марку - мережі магазинів ''ІНФОРМАЦІЯ_4", тож має виключне право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; виключне право забороняти відтворення, впровадження у виробництво власної продукції. Продавцю заборонено передавати третім особам товар, шо виготовлений на замовлення мережі магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_4 ". На підтвердження відсутності поставки тушкованого м`яса третім особам, надали лист від його виробника за № б/н від 19.09.2022 року, а також лист-звернення за вих. № 181 1-юр від 19.09.2022 року. На підтвердження власності та виключного права ТОВ "Агрофірма "Маяк" на знак для товарів, послуг та торговельну марку мережі магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та продуктова родина " ІНФОРМАЦІЯ_4 " надали завірену копію свідоцтва № НОМЕР_1 від 10.11.2011 року та свідоцтва № НОМЕР_2 від 12.01.2022 року (а.с.7,8,17-19, 22-24).

До участі у даній справі залучили в якості третьої особи, на стороні позивача ТОВ "Охтирка м`ясопродукт" - виробника тушкованого м`яса, яке виготовляється на замовлення мережі продуктових магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_4" та Котелевську селищну раду Полтавської області оскільки у даній справі зачіпаються їх права та законні інтереси.

На підтвердження відповідності якості та ДСТУ тушкованого м`яса, що виготовлено на замовлення мережі магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_4 " надали, в якості доказу, відповідь Полтавського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за вих. №7/04.2/3368 від 28.10.2022 року, а також декларацію виробника №361 на готову продукцію від 16.08.2022 року (а.с.13-14).

При цьому позивач зауважує, що ТОВ "Агрофірма "Маяк" є виробником натуральних продуктів харчування, які є корисними та безпечними для здоров`я людини. Вироблені натуральні продукти харчування першочергово направляються ексклюзивному партнеру ДП "Торговий Дім «Маяк» ТОВ "Агрофірма "Маяк" для роздрібної торгівлі в продуктовій родині ІНФОРМАЦІЯ_4). На сьогодні, товариство в умовах воєнного стану, задля захисту продовольчої безпеки країни: забезпечується безперебійна робота об`єктів критичної інфраструктури та своєчасно постачаються населенню натуральні продукти харчування.

Також позивач звертає увагу, що мережа продуктових магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_4 " на ринку функціонує із 2008 року, на території Полтавської та Київської областей діють та постачають населенню якісні продукти харчування у 17 магазинах, при цьому, середня кількість покупців за тиждень становить близько 35 000 осіб.

Відповідно, опублікований відповідачем допис щодня переглядається великою кількістю громадян, та у читачів виникає враження, що Позивач є недобросовісним і таким, якому не слід довіряти. Тому, внаслідок даної публікації можлива подальша недовіра покупців і відповідно товариство несе як реальні збитки (втрати, які вимушені зробити для відновлення свого порушеного права) так і упущену вигоду (доходи , які реально можливо одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).

Публікація: «Ось таку продукцію постачає Агрофірма Маяк Котелевської громади, що на Полтавщині для ЗСУ, (дорізи, для чого переводити для ЗСУ якісну продукцію). а з місцевого бюджету кошти для Агрофірми виділяються як для вищого гатунку...» розповсюдженої і оприлюдненої відповідачем ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці " ОСОБА_1 " шляхом репосту зі сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_2» є неправдивою, недостовірною та такою, що порушує права ТОВ "Агрофірма "Маяк" на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації товариства.

У судовому засіданні представник позивача Литвиненко А.А. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, наголосивши, що предметом спору являється саме коментар ОСОБА_1 до оприлюдненого відео, на якому зображена неякісна продукція- тушковане м`ясо, а саме відео публікував не він.

Від відповідача ОСОБА_1 до початку розгляду справи надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, у зв`язку з безпідставністю.

Поданий відзив обгрунтовує тим, що ним в соціальній сторінці «Фейсбук» не було розміщено жодного запису (коментаря) із написом: «Ось яку продукцію постачає Агрофірма Маяк Котелевської громади , що на Полтавщині для ЗСУ (дорізи, для чого переводити для ЗСУ якісну продукцію). А з місцевого бюджету кошти для Агрофірми виділяються як для вищого гатунку. Слава ЗСУ!!!».

Згідно зі статтею 277 пунктом 4 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Тому, Позивачу ТОВ «Агрофірма «Маяк») рекомендує звернутися до тієї особи, яка інформацію розповсюдила.

Скріншот (знімок екрану) для суду роздрукований на папері із написом «Ось яку продукцію постачає Агрофірма Маяк Котелевської громади, що на Полтавщині для ЗСУ (дорізи, для чого переводити для ЗСУ якісну продукцію). А з місцевого бюджету кошти для Агрофірми виділяються як для вищого гатунку. Слава ЗСУ!!!» не оформлений згідно національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «державна уніфікована система документації. уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», вважає, що він використаний за допомогою «Photoshop» (фотошоп) з невідомою для нього метою та не може бути використаний як доказ.

Крім того, зазначив, що він дійсно має свій акаунт « ОСОБА_1 » у соціальній мережі «Фейсбук» лише в пізнавальних цілях: опубліковую фото/відео у цілях патріотичного виховання й висловлює свої оціночні судження.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 пояснив, що є власником веб сторінки у соціальній мережі «Фейсбук», але не є власником веб-сайту. Відео з зображеннямнеякісного тушкованого м`яса було дійсно поширене ним у з соціальної мережі «Tik Tok» шляхом репосту на сторінку у соцмережі Facebook " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", азі сторінки у соцмережі Facebook " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", де він є одним із трьох адміністраторів, на свою сторінку « ОСОБА_1 ». Зазначений вище коментар до даного відео- це його оціночне судження в якому не вбачає порушення прав позивача і спричинення моральної шкоди. Через деякий час він видалив вказаний коментар у липні 2023 року (під час розгляду даної справи іншим складом суду). Відповідач наголошує на тому, що він являється неналежним відповідачем по справі, оскільки не створював та не публікував у соціальних мережах відео, не є його автором, а відповідачами по справі повинні виступати саме автор відео чи власник веб- сайту, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації. Просив відмовити у позові.

Представник третьої особи Котелевської селищної ради Полтавської області Якименко Л.О. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача та просила суд задовольнити їх. При цьому пояснила, що інформація розповсюджена відповідачем не є оціночним судженням, оскільки там відсутня суб`єктивна думка, переконання, погляди, припущення, а є висловлюванням у формі фактичного твердження, а саме про те, що Агрофірма постачає неякісну продукцію тушкованого м`яса для потреб ЗСУ за кошти місцевого бюджету. Однак у матеріалах справи є лист в якому зазначається, що Котелевська селищна рада не здійснювала замовлення та поставку тушкованого м`яса виробництва ТОВ «Агрофірма «Маяк» для потреб ЗСУ, та лист ТОВ «Охтирка м`ясопродукт», в якому також зазначається, що виробник цієї продукції не здійснював поставку тушкованого м`яса ЗСУ, також вона є недостовірною з огляду на те, що до суду фактичних доказів на підтвердження достовірності таких висловлювань стороною відповідача суду надано не було.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт» до суду надійшла заява, у якій він просить розглянути справу без його участі (а.с.153, 201).

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Отже, за змістом статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації належить не лише фізичним, але й юридичним особам.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на особистій сторінці " ОСОБА_1 " та на сторінці "ІНФОРМАЦІЯ_2" у соцмережі Інтернет-мережі «Facebook» було розміщено коментар наступного змісту: "Ось таку продукцію постачає Агрофірма Маяк Котелевської громади, що на Полтавщині для ЗСУ. (дорізи, для чого переводити для ЗСУ якісну продукцію). А з місцевого бюджету кошти для Агрофірми виділяються як для вищого гатунку..." розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у соцмережі Facebook на сторінці " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та на особистій сторінці ОСОБА_1 у соцмережі Facebook шляхом репосту (поширення) зі сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_2" у соцмережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_7) (а.с.73-76).

На думку позивача вказаний в соціальній мережі коментар належить відповідачу і саме ним дана інформація була поширена. Окрім того, позивач зазначив, що дана інформація є недостовірною та має негативний характер, а тому порушує його немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.

Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя, честь, гідність і ділова репутація.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 далі за текстом Постанова). За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов`язаними суб`єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.

За положеннями ч.1 ст.277 ЦК України, спростуванню підлягає недостовірна інформація.

Згідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет, чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. п. 6, 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. При цьому негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, яка відтворює положення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція), кожен має право на свободу виявлення своїх поглядів. У свою чергу Європейський суд з прав людини по справі «Лінгенс проти Австрії» (1986 року) доповнив розуміння цього природного права людини, підкресливши, що «необхідно відрізняти факти від оціночних суджень. Наявність фактів можливо довести, а правдивість оціночних суджень ні».

Згідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 - вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Окрім того, відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК) . Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адреса facebook не належать до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.

Пунктом 18 указаної Постанови роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Таким чином, інформація, яка може бути визнана недостовірною чи негативною, має носити, в першу чергу, стверджувальний характер.

Позивач не встановив автора відповідного інформаційного матеріалу -відео, на якому зображена неякісна продукція- тушковане м`ясо та власника веб-сайта, не зазначив їх у позовній заяві та не звертався до суду з клопотанням про витребування такої інформації судом.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Разом з тим за змістом частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома; у такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України. У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. (Постанова від 11 грудня 2023 року по справі № 504/4099/16-ц провадження № 61-11424сво23 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Судом оглянуті та досліджені диски з відео, на якому зображено момент на якому невідома особа дістає столовим прибором - ложкою, з відкритої жерстяної банки субстанцію, схожу на м`ясо. При цьому в непристойній формі, застосовуючи нецензурні слова, висловлюється щодо виготовлення цієї «тушонки» Агрофірмою «Маяк». Обличчя вказаної особи, його співбесідника, місце події, торгову марку на банці, момент відкривання банки- на відео відсутні (а.с. 83).

Саме це відео було поширене відповідачем ОСОБА_1 з соціальної мережі «Tik Tok» шляхом репосту на сторінку у соцмережі Facebook "ІНФОРМАЦІЯ_2", азі сторінки у соцмережі Facebook "ІНФОРМАЦІЯ_2", де він є одним із трьох адміністраторів, на свою сторінку « ОСОБА_1 » та прокоментоване ним: «Ось яку продукцію постачає Агрофірма Маяк Котелевської громади, що на Полтавщині для ЗСУ (дорізи, для чого переводити для ЗСУ якісну продукцію). А з місцевого бюджету кошти для Агрофірми виділяються як для вищого гатунку. Слава ЗСУ!!!». Своє авторство даного коментаря відповідач не оспорював, наголошуючи на своєму суб`єктивному оціночному судженні щодо зазначеного відео.

Однак позивач наголошує, що не опубліковане невідомою особою оглянуте відео являється предметом спору, а саме вказаний вище коментар відповідача, який є неправдивою, недостовірною інформацією, та такою, що порушує права ТОВ "Агрофірма "Маяк" на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Судом досліджені надані позивачем письмові докази: укладений 16.08.2022 року між ТОВ "Агрофірма "Маяк" та ТОВ "Охтирка м`ясопродукт" договір купівлі-продажу №08-16/1 на поставку тушкованого м`яса, яке виготовлено на замовлення мережі магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_4"; лист від виробника тушкованого м`яса за № б/н від 19.09.2022 року; лист-звернення за вих. №181 1-юр від 19.09.2022 року; копію свідоцтва № 147442 від 10.11.2011 року та свідоцтва № 312174 від 12.01.2022 року; відповідь Полтавського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за вих. № 7/04.2/3368 від 28.10.2022 року; декларацію виробника №361 на готову продукцію від 16.08.2022 року, які у своїй сукупності не викликають сумнівів щодо якості продукції, яка виробляється ТОВ "Агрофірма "Маяк", що не заперечував у своїх поясненнях суду і сам відповідач.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №757/22307/17-ц (провадження №61-48302св18) зазначено, що: «Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів».

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 757/43705/19-ц (провадження № 61-9538св20) зроблено такі висновки: «Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У даній справі ТОВ "Агрофірма "Маяк" визначило підставою позову, спрямованого на захист ділової репутації юридичної особи, факт поширення ОСОБА_1 в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» коментаря до відео, опублікованого невідомою особою, на якому зображено момент на якому невідома особа дістає столовим прибором - ложкою, з відкритої жерстяної банки субстанцію, схожу на м`ясо. При цьому в непристойній формі, застосовуючи нецензурні слова, висловлюється щодо виготовлення цієї «тушонки» Агрофірмою «Маяк» такого змісту: «Ось яку продукцію постачає Агрофірма Маяк Котелевської громади , що на Полтавщині для ЗСУ ( дорізи, для чого переводити для зсу якісну продукцію). А з місцевого бюджету кошти для Агрофірми виділяються як для вищого гатунку. Cлава ЗСУ!!!», який є власною оцінкою відповідача, зокрема діяльності Агрофірми «Маяк» .

Тобто оспорювана інформація є не твердженнями, висловленими особисто відповідачем про факти, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками щодо цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору. Вагомих причин, які б давали підстави для покарання відповідача за поширення висловлювань інших осіб та їх власний коментар не встановлено.

Позивач не надав до суду висновку експерта за наслідками проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи для з`ясування характеру оспорюваної ним інформації, зокрема того, чи є висловлювання ОСОБА_1 фактичними твердженнями або оціночними судженнями.

Суд наголошує на тому, що хоча опублікований відповідачем коментар до відео, опублікованого невідомою особою, й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази на обгрунтування заявлених ним позовних вимог про визнання коментаря відповідача ОСОБА_1 «Ось таку продукцію постачає Агрофірма Маяк Котелевської громади, що на Полтавщині для ЗСУ, (дорізи, для чого переводити для ЗСУ якісну продукцію). А з місцевого бюджету кошти для Агрофірми виділяються як для вищого гатунку...», розповсюдженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у соцмережі Facebook на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на його особистій сторінці у соцмережі Facebook шляхом репосту/поширення зі сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соцмережі Facebook посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірною та такою, що порушує права ТОВ «Агрофірма «Маяк» на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації, зобов`язаня ОСОБА_1 видалити таку інформацію стосовно ТОВ «Агрофірма «Маяк» як недостовірну інформацію у соцмережі Facebook, зобов`язаня ОСОБА_1 спростувати розміщену ним недостовірну інформацію у соцмережі Facebook шляхом публікації достовірної інформації про якість тушкованого м`яса, що виготовлено на замовлення мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на своїй особистій сторінці у соцмережі Facebook та на сторінці «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соцмережі Facebook, після набрання судовим рішенням законної сили в даній справі, стягнення моральної шкоди, яку позивач оцінює у 10000,00 грн. та судові витрати, суд вважає їх не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N1, ст.3, 32, 34 Конституції України, ст.201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.30 Закону України «Про інформацію», ст.11, 12, 13, 81,133,136,141, 210, 217-246, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт», Котелевська селищна рада Полтавської області про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.02.2024 року.

Суддя: Г.М. Гуляєва