Ухвала

від 02.02.2024 по справі 761/2678/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2678/24

Провадження № 1-кп/761/2670/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023100100004389 від 25.10.2023 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працевлаштованого, неодруженого, з середньою освітою, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, який наразі утримується в ДУ «Київській слідчий ізолятор», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ

На розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 25.10.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100100004389, у якому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

При проведенні підготовчого судового засідання прокурор вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки вважає, що він підсудний Шевченківському районному суду міста Києва та складений відповідно до норм КПК України. Також прокурором, в порядку ст. 315 КПК України, заявлено клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, обґрунтовуючи яке прокурор послався на наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також зазначив, що під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування, був оголошений в розшук, в подальшому слідчим суддею задоволено клопотання про надання дозволу його на затримання, після того, як ОСОБА_4 було затримано до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Разом з тим, прокурором заявлено клопотання про передачу для вирішення питання щодо об`єднання даного кримінального провадження з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_6 матеріали якого перебувають в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва під головуванням судді ОСОБА_7 , яке мотивував тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні одного кримінального правопорушення, зібрані докази, потерпілий, а також заявлені свідки у цих справах є ідентичними.

Захисник не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду та об`єднання даного кримінального провадження з кримінальним провадженням щодо ОСОБА_6 , матеріали якого перебувають в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва під головуванням судді ОСОБА_7 , в той же час заперечив проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що ризики вказані в клопотання прокурора є необґрунтованими, просив застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Обвинувачений, підтримав позицію захисника, не заперечував проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та щодо об`єднання даного кримінального провадження з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_6 , матеріали якого перебувають в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва під головуванням судді ОСОБА_7 , просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали кримінального провадження наявні у розпорядженні суду на даному етапі судового провадження дійшов до таких висновків.

Питання невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України перед судом не порушувалось.

Підстав для закриття кримінального провадження на теперішній час судом не встановлено.

Щодо питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, слід вказати на наступне. Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надійшло. Також, на час підготовчого судового провадження, судом не встановлені обставини, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні.

У зв`язку із цим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження належить здійснювати за обов`язкової участі прокурора, представника потерпілого, обвинуваченого та захисника.

Щодо клопотання прокурора про передачу даного кримінального провадження для об`єднання з іншим, слід вказати про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Питання об`єднання і виділення матеріалів кримінального провадження судом вирішується на підставі положень ст. 334 КПК України.

Враховуючи обставини, наведені прокурором у клопотанні про об`єднання кримінальних проваджень, зокрема, те, що ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні одного кримінального правопорушення, зібрані докази, а також заявлені свідки у цих справах є ідентичними, на думку суду є доцільним проведення одного судового провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (відомості внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023100100004389 від 25.10.2023) та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (відомості внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023100100004528 від 03.11.2023), які обвинувачуються у вчиненні спільних злочинних дій.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (відомості внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023100100004389 від 25.10.2023року справа № 761/2678/24, провадження № 1-кп/761/2670/2024), передати складу суду, який здійснює судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (відомості внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023100100004528 від 03.11.2023 року справа № 761/46430/23, головуючий суддя ОСОБА_7 ) для вирішення питання про їх об`єднання.

Вирішуючи питання щодо доцільності обрання на час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із наступного.

Так, прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення у відповідності до п.2 ч.3 ст. 283 КПК України, про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду 19.01.2024 року у порядку передбаченому ст. 291 КПК України, у зв`язку із чим, ОСОБА_4 відповідно до положення ч.2 ст. 42 КПК України набув статусу обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

В межах даного кримінального провадження під час досудового розслідування до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.02.2024 року, в ході чого, досліджувалось питання обґрунтованості підозри повідомленої обвинуваченому з огляду на приписи КПК України.

Крім того, судом враховувались наявні ризики можливої неправомірної поведінки ОСОБА_4 передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, на даний час, а саме на стадії підготовчого судового провадження, не вбачається підстав для зміни чи скасування, раніше застосованого запобіжного заходу.

Таке рішення суду обґрунтовується тим що, як убачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості (згідно ст. 12 КК України) відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів, однак на даній стадії судового провадження, на думку суду цього достатньо для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, про який йдеться у клопотання прокурора.

Зокрема, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення винуватості, і саме усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, про існування такого ризику як переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого.

Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, наявність місця проживання, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки, з огляду на те, що останній під час досудового розслідування ухилявся від слідства та був оголошений у розшук. Даних щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, який би унеможливлював його утримання у місці попереднього ув`язнення суду не надано.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення, викладені у клопотанні щодо запобіжного заходу, суд керується положенням частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 132, частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З огляду на положення частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 Кримінального процесуального кодексу України).

Водночас, в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом, як зазначалося вище, не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від суду та впливу на свідків, потерпілого, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або можливість вчинення нового кримінального правопорушення.

Виходячи із загальних визначень вказаних понять, слід відмітити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Так, в обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор наводить наступні доводи: тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованого злочинів є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Крім того, прокурор посилається на ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Так, після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту обвинувачений дізнався про обсяг зібраних доказів, у тому числі свідків та потерпілого, показання яких, на думку сторони обвинувачення підтверджують його вину у вчиненні інкримінованого правопорушення, які можуть бути допитані у судовому засіданні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд, виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та потерпілого, обвинувачений знає як їх персональні данні, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків та потерпілу сторону з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, що в свою чергу зможе перешкодити проведенню належного судового розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілу сторону та перешкоджання провадженню іншим чином, у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Суд вказує, що принцип змагальності, як загальна засада кримінального провадження, передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Враховуючи наявні ризики, суд доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим, оскільки інші запобіжні заходи, не пов`язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.

Враховуючи викладені обставини, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд визначає максимально можливий строк дії ухвали щодо вказаного виду запобіжного заходу, передбачений статтею 197 Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на обсяг висунутого ОСОБА_4 обвинувачення та відповідну складність справи. При цьому відсутні підстави вважати, що зазначені прокурором ризики зникнуть протягом дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Крім того, суд вважає, що слід визначити обвинуваченому заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про його особу, про спосіб його життя, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та з урахуванням стадії судового провадження має бути призначена у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави як альтернативного виду запобіжного заходу, як то визначено приписами ст. 183 ч. 3 КПК України, суд керується положеннями ст. 182 КПК України, частиною 5 якої визначено, що розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється на рівні від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 його обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, що суд прийшов до висновку про визначення розміру застави обвинуваченому, у відповідності до положень ст. 194 КПК України на обвинуваченого слід покласти ряд обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 206, 314, 315-316, 369-372, 376КПК України, суд

УХВАЛИВ

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12023100100004389 від 25.10.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати прокурора, потерпілого, обвинуваченого та захисника.

Матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (відомості внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023100100004389 від 25.10.2023 року справа № 761/2678/24, провадження № 1-кп/761/2670/2024), передати складу суду, який здійснює судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (відомості внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023100100004528 від 03.11.2023 року справа № 761/46430/23, головуючий суддя ОСОБА_7 ) для вирішення питання про їх об`єднання.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, терміном до 01 квітня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у 20 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.

Застава вноситься обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_4 у випадку внесення застави обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обв`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1