Ухвала

від 31.01.2024 по справі 953/2815/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/2815/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11кп/818/89/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст. 309 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12023226130000057 від 21.01.2023, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2023 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українеця, громадянина України, не одруженого, який не працює, освіта середня спеціальна, раніше судимого: 22.11.2021 Київським районним судом м. Харкова за частино 1 статті 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 31.01.2022 направлений до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022226200000035 від 06.01.2022 за частиною 1 статті 190 КК України; підозрюваний у кримінальному провадженні № 62022170020000572 від 13.08.2022 за частиною 1 статті 309, частиною 2 статті 307 КК України досудове розслідування здійснює ВП №2 ХРУП №3, зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку не має, не є військовослужбовцем, особою з інвалідністю, визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту строком 3 (три) місяці. Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не обирався. Строк відбуття покарання, згідно вироку, рахується з моменту прибуття ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідної установи відбуття покарання, або з моменту його затримання для доставки до установи виконання покарання, якщо таке затримання відбудеться. Не погоджуючись із вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить застосувати до ОСОБА_7 статтю 75 КК України. Свої вимоги обвинувачений мотивує тим, що він щиро розкаявся, беззаперечно визнав вину, осуджує свої дії, добровільно видав працівнику поліції психотропну речовину, активно сприяв розкриттю правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання, не встановлено. У зв`язку із фізіологічною залежністю обвинувачений, будучи засудженим вироком від 22.11.2021, знову вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 309 КК України. Зазначає, що має намір виправитися, подолати наркотичну залежність, у зв`язку з чим 23.01.2023 добровільно звернувся до реабілітаційного центру. Цього ж дня, ОСОБА_7 укладено договір з громадською організацією «Благо-Дар». Предметом договору є добровільне, свідоме бажання пройти курс реабілітації від наркотичної залежності. Вказує, що під час досудового розслідування та судового розгляду перебував в реабілітаційному центрі. Однак лише після отримання вироку обвинувачений дізнався, що обставини, які вказують, що він став на шлях виправлення, не знайшли свого відображення. Вказує, що в суді першої інстанції не досліджувалася копія договору № 53 від 23.01.2023 про проходження ним реабілітації. За час реабілітації зарекомендував себе з позитивного боку, має відповідну характеристику. За таких обставин вважає, що до нього можливо застосувати статтю 75 КК України. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне. Висновки суду відносно фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого апелянтом не заперечуються, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції на підставі частини 1 статті 404 КПК України переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зазначає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні розглянуто в спрощеному провадженні, передбаченому статтями 381-382 КПК України. Відповідно до матеріалів, обвинуваченому в присутності захисника було роз`яснено положення статті 302 КПК України, якою визначено: у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З урахуванням наведеного, апеляційні доводи обвинуваченого щодо неврахування судом першої інстанції договору № 53 від 23.01.2023 про погодження з умовами соціальної реабілітації, є безпідставними. Надаючи оцінку вироку в частині правильності призначення покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого. З оскаржуваного вироку вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий 22.11.2021 Київським районним судом м. Харкова за частиною 1 статті 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, судимість не погашена, не є військовослужбовцем та особою з інвалідністю, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. Судом першої інстанції обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 КК України, встановлено щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено. З урахуванням наведеного, судом першої інстанції обгрунтовано призначено ОСОБА_7 покарання у виді арешту на строк 3 місяці, яке відповідно до санкції частини 1 статті 309 КК України не є найсуворішим видом покарання, що можливо призначити за вчинення вказаного кримінального правопорушення. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що раніше ОСОБА_7 притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального проступку, однак відповідних висновків для себе не зробив, є неодруженим, осіб на утриманні не має, будучи особою працездатного віку, не працює. Доводи обвинуваченого про те, що він 23.01.2023 уклав договір із громадською організацією «Благо-Дар» щодо проходження курсу реабілітації від наркотичної залежності не впливають на правильність прийнятого судом рішення, оскільки вказаний договір був укладений вже після вчинення кримінального проступку. Відповідно до змісту вказаного договору, укладеного між ОСОБА_7 та ГО «Благо-Дар» предметом договору є свідоме, добровільне бажання реабілітанта пройти курс соціальної реабілітації у центрі. Вказана організація не є лікувальним закладом системи охорони здоров`я, яка має відповідну ліцензію на лікування осіб від наркотичної залежності. Крім того, згідно договору, реабілітант проходить курс саме соціальної реабілітації, а не лікування. Безпідставними є твердження ОСОБА_7 про наявність активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення, з огляду на те, що такими діями є добровільна допомога слідству, яка виявляється у повідомленні правоохоронному органу відомостей, фактів, які ще не відомі слідству, тоді як ОСОБА_7 був виявлений працівниками поліції, після чого під час огляду вже видав пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною. Визнання обвинуваченим своєї вини, осуд своєї поведінки є складовими щирого каяття, тому відсутні підстави додатково визнавати наведені обставини такими, що пом`якшують покарання. Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому. Як вбачається з вироку, суд першої інстанції з урахуванням положень статтей 50, 65 КК України, призначив той вид покарання, який є співмірним з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, та відповідає особі обвинуваченого. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції мотивованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені статтею 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419 КПК України,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2023 року- залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: