Рішення

від 25.09.2007 по справі 10574-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10574-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2007Справа №2-15/10574-2007

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (96210, АР Крим, Роздольненський район, с. Чернишове, вул.. Кірова, 2а, код ЄДРПОУ 31680841)

До відповідача Малого приватного підприємства «Алтей» (96260, АР Крим, Роздольненський район, с. Березівка, вул. Лебедєва, 77а, код ЄДРПОУ 22249361)

Про стягнення 53944,11 грн.

                                                                                                      Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Дергачев І.О., довіреність № 380 юр від 17.09.2007 р., у справі

Від відповідача – Карлюк О.В., директор  

  Обставини справи: Приватне сільськогосподарське підприємство «Чернишевське» звернулося з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Малого приватного підприємства «Алтей» про стягнення 53944,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару,  в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 28024,11 грн., що і стало приводом для звернення Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку а також нарахування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов вих.. № 55 від 25.09.2007 р. з сумою основного боргу у розмірі 24000,00 грн. погодився. Проти стягнення відсотків за користування товарним кредитом та штрафу за порушення зобов'язання заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов.

У справі оголошувалася перерва в порядку частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України для надання сторонами витребуваних судом документів. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

04.09.2006 р. між Приватним сільськогосподарським підприємством «Чернишевське» (Ініціатор правочину)) (позивач) та Малим приватним підприємством «Алтей» (Учасник) (відповідач) був укладений контракт № 04/09-1 на умовах товарного кредиту. (а.с.8 )

Згідно пункту  1.1 Контракту Ініціатор правочину зобов'язується поставити Учаснику, а останній прийняти та оплатити товар (навалом) : Семена озимої пшениці 1-ої репродукції «Знахідка», «Селянка».

Сума договору визначена пунктом 1.4 Договору та складає 24000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.3 Контракту товар поставляється Ініціатором правочину на умовах товарного кредиту, який передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на строк до 20 лютого 2007 р., за ставкою 20% річних від вартості товару, зазначеного в пункті 1.3 Контракту, нарахування яких здійснюється з дня отримання товару на складі Ініціатора правочину.

Дійсний Контракт діє з моменту його підписання та до виконання умов дійсного договору. (пункт 6.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем була здійснена поставка обумовленого Контрактом товару на загальну суму 24000,00 грн., про що свідчить додана до матеріалів справи видаткова накладна № РН-0000295 від 28.09.2006 р. (а.с.9 ), та податкова накладна № 350 від 28.09.2006 р. (а.с.35 )

28.09.2006 р. відповідачу був виставлений рахунок-фактура № СФ-000157 на суму 24000,00 грн. (а.с.34 )

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчать довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.10) та підпис уповноваженого представника відповідача у видатковій накладній.

Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо оплати поставленого позивачем товару у розмірі 24000,00 грн., що і послужило підставою для звернення Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» із позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28024,11 грн., тобто вартість поставленого товару з обліком процентів за користування товарним кредитом, оскільки Контракт № 04/09-1 від 04.09.2006 р. був укладений на умовах товарного кредиту.

Відповідно до пункту 1.11.  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кредит  - це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами   або   нерезидентами  у  користування  юридичним  або фізичним  особам  на  визначений  строк  та  під  процент.  Кредит розподіляється    на    фінансовий    кредит,   товарний   кредит, інвестиційний  податковий  кредит  та  кредит під цінні папери, що засвідчують  відносини  позики.

Згідно пункту 1.11.2. Закону товарний кредит - товари,  які передаються резидентом (юридичні особи та  суб'єкти господарської діяльності  України,  що  не мають статусу юридичної особи (філії,представництва тощо),  які створені та здійснюють свою  діяльність відповідно  до  законодавства  України  з  місцезнаходженням на її території) або нерезидентом (юридичні особи та суб'єкти господарської  діяльності,  що  не мають статусу  юридичної  особи (філії,   представництва   тощо) з місцезнаходженням  за  межами України,  які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави) у власність  юридичним  чи  фізичним  особам  на умовах  угоди,  що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит   передбачає  передання  права  власності  на   товари (результати робіт,  послуг) покупцю  (замовнику)  у  момент підписання  договору  або  в  момент  фізичного  отримання товарів (робіт,  послуг) таким покупцем (замовником),  незалежно від  часу погашення заборгованості.

Пунктом 2.3 Контракту передбачена процентна ставка за користування товарним кредитом, яка становить – 20%.

Таким чином, станом на 30.07.2007 р. сума процентів за користування товарним кредитом становить 4024,11 грн. (24000,00 грн. х 20% х 306 днів)

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  щодо оплати поставленого позивачем товару, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач визнав суму заборгованості у відзиві на позов у розмірі 24000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Контрактом, отже, вимоги позивача про стягнення з Малого приватного підприємства «Алтей»   заборгованості з урахуванням процентів за користування товарним кредитом у розмірі 28024,11 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25920,00 грн. за неналежне виконання умов договору.

          Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу  України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1 Контракту сторони передбачили, що у разі недодержання строку розрахунків, зазначеного в пункті 2.3 Контракту, Учасник з 21.02.2007 р. сплачує штраф у розмірі неоплаченої суми за отриманий товар.

Станом на 21.02.2007 р. сума заборгованості за отриманий товар складала 25920,00 грн. (24000,00 + 1920,00 грн. (проценти за користування товарним кредитом)

Таим чином вимоги позивача про стягнення з Малого приватного підприємства «Алтей» штрафу у розмірі 25920,00 грн. підтверджуються матеріалами справи.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого позивачем за Контрактом № 04/09-1 від 04.09.2006 р. товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу на 50 % та стягнути з Малого приватного підприємства «Алтей» суму штрафу у розмірі 12960,00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою представників обох сторін були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального клдексу України складений та підписаний 26.09.2007 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства «Алтей» (96260, АР Крим, Роздольненський район, с. Березівка, вул.. Лебедєва, 77а, код ЄДРПОУ 22249361) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське» (96210, АР Крим, Роздольненський район, с. Чернишове, вул.. Кірова, 2а, код ЄДРПОУ 31680841)  28024,11  грн. заборгованості, 12960,00 грн. штрафу, 539,44 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.