Ухвала

від 23.01.2024 по справі 199/10517/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10517/23

2/932/240/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Овчиннікова О.С., розглянувши позовну заяву ОСББ «Малиновського-48» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСББ «Малиновського-48» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суддя доходить висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.31Цивільного процесуальногокодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зіч.1ст.27ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 30ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.

Так, за змістом частини першої статті 30ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями статті 181ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини та інше.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 506/33/19 .

З позовної заяви вбачається, що спір виник з підстав виникнення заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що пов`язане з утриманням нерухомого майна, для якого положеннями ст.30ЦПК України встановлена виключна підсудність, тому враховуючи, що розгляд справи не розпочато, а згідно з ч. 1ст.378ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, вважаю, що дана позовна заява не підсудна Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.

Незважаючи на те, що житловий будинок не є предметом спору, в контексті визначення підсудності даного спору, суд бере до уваги, що спір у справі стосується утримання будинку за місцем знаходження об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до п.1 ч.1ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Конституцією Українизакріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378ЦПК України).

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Однак з матеріалів справи вбачається, що справа передана до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з порушенням вимогст. 31 ЦПК України.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено позовну заяву з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, суддя вважає за необхідне повернути матеріали позовної заяви ОСББ «Малиновського-48» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. ч. 1 ст.30,31,260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовною заявою ОСББ «Малиновського-48» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути за підсудністю на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С. Овчиннікова