Рішення

від 29.01.2024 по справі 447/1687/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/19/24 Справа №447/1687/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

29.01.2024 Миколаївський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді Бачуна О.І. секретар судового засідання Данилів О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Новороздільської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 26.07.2022 звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області із позовом, у якому просить постановити рішення яким визнати недійсним заповіт від 08.04.2016 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_3 . В обґрунтування поданого позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , якій на праві власності належало 5/6 частини будинковолодіння , яке розташоване в АДРЕСА_1 .

21.10.2021року позивачка звернулася в Новороздільську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, оскільки 03.08.2012року ОСОБА_4 склала на її користь заповіт. Державним нотаріусом було повідомлено, що ОСОБА_4 08.04.2016року склала другий заповіт на ОСОБА_3 . Позивачка вважає, що заповіт від 08.04.2016року був укладений її покійною мамою без усвідомлення значення свої дій, оскільки така протягом тривалого часу приймала ліки, а тому просить позов задоволити, визнати заповіт ОСОБА_4 на імя ОСОБА_3 від 08.04.2016року - недійсним.

Ухвалою суду від 08.08.2023 у справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду у підготовче засідання.

04.10.2022року представником відповідача адвокатом Бідак О.О. подано до суду відзив на позовну заяву в якому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, завідомо безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що позивачка не надала і не навела належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження позовних вимог. Позивачем не доведено факту прийому покійною ліків, які б могли вплинути на її дієздатність. Померла ОСОБА_4 не була за життя визнана недієздатною чи обмежено дієздатною, на обліку у лікаря психіатра не перебувала. Крім цього, ОСОБА_3 займався похованням ОСОБА_4 таке проведено за його кошти. Дружина відповідача ОСОБА_5 була оформлена в управлінні соціального захисту населення по догляду за ОСОБА_4 з 09.06.2017 по 31.05.2021р., всі комунальні платежі оплачувалися відповідачем. Вважає, що заповіт посвідчений нотаріусом з додержанням вимог законодавства щодо форми та змісту правочину, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Жодних підстав вважати оспорюваний заповіт недійсним немає, та відсутні докази, що ОСОБА_4 в момент вчинення правочину не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім цього, відповідачка просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 31.10.2022 року по справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, однак у зв`язку із несплатою позивачкою вартості експертизи, ухвала залишена без виконання. В подальшому відмовилася від проведення такої

Ухвалою суду від 09.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просить її задоволити. Щодо вимог сторони відповідача про стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн., щодо стягнення таких покладається на думку суду.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила, вважає такий безпідставним та необґрунтованим, з підстав викладених у відзиві. Крім того просить задоволити клопотання про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн.

Представник третьої особи Новороздільської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явилася, однака подала до суду заяву проти задоволення позову заперечила, вказала, що заповіт був посвідчений з дотриманням вимог чинного законодавства України, заповідач на момент складання заповіту не була позбавлена дієздатності.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 03.08.2012року склала заповіт посвідчений державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори Львівської області Шолок О.Я., згідно з яким ОСОБА_4 належний їй житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку. Господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 заповіла дочці ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 08.04.2016 року склала заповіт посвідчений державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори Львівської області Шолок О.Я., згідно з яким ОСОБА_4 усе своє майно де б воно не було із чого б воно не складалось , і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і нащо вона буде мати право за законом заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається із довідки КНП « Новороздільська міська лікарня» виданої 23.09.2022року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та «Д» обліку в психіатра КНП « Новороздільська міська лікарня» не знаходилася.

Відповідно до довідки №6 від 17.05.2021року виданої ДП «Блогоустрій» КП « Розділжитлосервіс» похованням померлої ОСОБА_4 було проведено за кошти ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки №728 від 23.09.2022року виданої Управлінням соціального захисту населення Новороздільської міської ради, ОСОБА_5 перебувала на обліку у управлінні соціального захисту населення Новороздільської міської ради з 09.06.2017року по 31.05.2021року і призначено допомогу працездатним особам по догляду за старшою 80р. віку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із інформації сформованої за допомогою додатку « Реєстр нерухомості» від 29.01.2024року, ОСОБА_1 є власником, в порядку спадкування 1/6 частини житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1

Як вбачається із довідки №8748 від 19.10.2021року виданої Відділом державної реєстрації виконавчого комітету Новороздільської міської ради, ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 26.11.2009року і знята з реєстрації 17.05.2021року у зв`язку із смертю. На дату смерті з нею були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст.1234 ЦК України).

Відповідно до ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у ч. 3 цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст.ст.1233, 1234, ч.1 ст.1235ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом.

Частиною 2 ст.1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно із ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 ЦК України).

Відповідно до ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).

Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст.207ЦК України, якщо заповідач у зв`язку з хворобою або через фізичну ваду не може підписати заповіт власноручно, за його дорученням текст заповіту у його присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

У постанові Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до ст.ст.215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про становлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року (справа № 674/461/16-ц) зазначив, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

У постанові Верховного Суду від 9 січня 2019 року (справа № 759/2328/16-ц) вказано, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Відповідно до ст. 16ЦК України визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5,6 ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Відповідно до ч.2 ст.1257ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Зокрема, це має місце при підтвердженні доказами наявності таких загальних підстав для визнання правочину недійсним як складення заповіту недієздатною особою або особою, яка в момент його складення не усвідомлювала й не могла усвідомлювати значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, складення заповіту під впливом насильства.

Враховуючи вищевказане, судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що на момент складення заповіту у ОСОБА_4 були фізичні вади або хвороби, які б позбавили її здатності самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис. Також не надано доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача. Порушення порядку посвідчення заповіту судом не встановлено.

Суд вважає, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та змісту (складений у письмовій формі, підписаний власноручно заповідачем, посвідчений нотаріально), докази, що волевиявлення заповідача не відповідало її волі, не надані.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевказаного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позивачка не довела належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 на день посвідчення заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, а відтак, її волевиявлення не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, заповіт було складено та посвідчено нотаріусом з дотриманням вимог закону.

Щодо заявлено клопотання сторони відповідача про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн., то таке підлягає задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи питання про стягнення з позивачки витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст.141 ЦПК України).

Як встановлено судом, між позивачем ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням « ОРДЕР» в особі Бідак О.О. укладено Договір про надання правової допомоги №19/09/22 від 19 вересня 2022 року .

Крім цього, між позивачем ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням « ОРДЕР» в особі Бідак О.О. укладено Договір про надання правової допомоги №26/01/24 від 26 січня 2024 року .

Відповідно до вказаного Договору, за послуги що надаються адвокатським об`єднанням клієнт сплачує гонорар в розмірі 1000 гривень за 1 годину роботи.

В судовому засіданні 29.01.2024 адвокатом Бідак О.О. подано детальний опис робіт ( наданих послуг) виконаних адвокатом на виконання договорів від 19.09.2022 та 26.01.2024р., з якого вбачається, що загальний час витрачений адвокатом по вказаній справі становить 16год. Адвокатом надано юридичні послуги, зокрема: відзив на позовну заяву; підготовка адвокатського запиту; участь в судових засіданнях; подання клопотань. Загальна очікувана вартість понесених витрат на професійну правничу допомогу становить 16000 гривень.

Як вбачається із акту №29/01/2024 від 29.01.2024року здачі-прийняття робіт ( надання послуг) загальна вартість робіт ( послуг) наданих адвокатом Бідак О.О. становить 16000 гривень.

Суд вважає, що визначена адвокатом Бідак О.М. вартість наданих професійних правничих послуг клієнту ОСОБА_3 є належно обґрунтованою, такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатами послуг, участю в судових засіданнях. Оскільки у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 повністю відмовлено, тому суд вважає, що з позивача ОСОБА_1 слід стягнути на користь відповідача судові витрати, які включають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12,13,137,141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Новороздільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 08 квітня 2016 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 ( шістнадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування імен сторін:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , - місце реєстрації: АДРЕСА_1

Третя особа: Новороздільська державна нотаріальна контора Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції( м. Львів) - код ЄДРПОУ 02132303, місцезнаходження: пр.Шевченка,16, м. Новий Розділ, Стрийський район Львівська область

Повний текст рішення виготовлено 05.02.2024року

Суддя Бачун О. І.