ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3675/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представника від позивача - Чечелюк О.Ю. ордер на надання правничої (правової)допомоги серія АС №1079976 від 22.12.2023
/відповідач не використав свого права на участь у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи/
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства "СЕРГІЇВКА 2020"
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2023, прийняте суддею Литвиновою В.В. у м. Одесі
у справі №916/3675/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЕЙЕМ АГРОПАТС"
до скаржника
про стягнення 427 539,37 грн. та
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2023 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ФІЕЙЕМ АГРОПАТС" до Фермерського господарства (далі ФГ) "СЕРГІЇВКА 2020" про стягнення 427 539,37 грн. заборгованості за договором поставки № 14-06/22 від 14.06.2022, з яких 230 562,50 грн. основного боргу, 114 965,14 грн. пені, 46 112,50 грн. штрафу, 7 724,47 грн. 3% річних та 28 174,76 грн. втрат від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 14-06/22 від 14.06.2022, зокрема в частині повної оплати за поставлений позивачем товар.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ФГ "СЕРГІЇВКА 2020" на користь ТОВ "ФІЕЙЕМ АГРОПАТС" 426 731,78 грн заборгованості та 6 401 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено (стосовно частини нарахованих 3% в сумі 807,59 грн.), оскільки судом виявлено помилки в розрахунках позивача.
Відповідач не погоджується із зазначеним рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення з нього 114 965,14 пені та 46 112,50 грн. штрафу, звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні зазначених пені та штрафу.
На думку скаржника, рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Апелянт зазначає, що неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним між ними договором поставки стало обставиною, яка безпосередньо вплинула на порушення своїх зобов`язань відповідачем, що помилково не враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.
Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем до суду не було надано жодних доказів понесення будь-яких збитків через неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань, що свідчить про те, що сума заявлених до стягнення штрафних санкцій є несправедливою та такою, що не відповідає обставинам справи, а заявлений позивачем розмір штрафних санкцій є очевидно завищеним.
Крім того, скаржник зазначає про те, що введення військового стану в Україні через військову агресію російської федерації, що підтверджується доданим до апеляційної скарги листом Торгово-промислової палата України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, зумовило значне ускладнення ведення господарської діяльності відповідача та є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України, разом з тим місцевий господарський суд під час ухвалення рішення у даній справі маючи підстави для застосування до відповідних правовідносин положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України їх не застосував, чим порушив норми матеріального права.
Клопотання скаржника про відкладання розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки в судове засідання представника через зайнятість в іншій судовій справі колегією суддів не задоволено, оскільки зазначену обставину не підтверджено належними доказами, а подальше відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ст. 273 ГПК України.
Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує її доводи, зазначає про те, що сторони реалізували свою свободу договору, вільно, самостійно не власний розсуд у пунктах 4.1.1-4.1.3 договору поставки погодили розміри майнової відповідальності покупця за порушення термінів оплати товару у вигляді штрафу та пені, а тому відсутні підстави для зменшення їх розміру, належного до стягнення з відповідача на користь позивача. Також позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач в порядку ст. 233 ГК України не був позбавлений можливості звернутися з відповідним клопотанням про зменшення суми штрафних санкцій до суду першої інстанції, між тим вказаним правом не скористався.
Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухала пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевірила правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права та дійшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2022 між ТОВ "ФІЕЙЕМ АГРОПАТС" (позивач, постачальник) та ФГ "СЕРГІЇВКА 2020" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №14-06/22, за умовами якого постачальник зобов`язався передати відповідачу товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні в українській гривні, згідно замовлення відповідача, узгодженого сторонами шляхом факсового зв`язку, електронної пошти або в усній формі, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.2 договору, назва, асортимент та ціни за кожну одиницю товару, а також загальна ціна товару вказуються у видатковій накладній та специфікації, які є невід`ємною частиною даного договору.
Згідно із п. 2.5 договору оплата здійснюється відповідачем на основі даного договору, видаткових накладних і специфікацій та рахунків до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів, але не менше 50% від заявленої суми в рахунку або декількох рахунках чи видаткових накладних.
Термін поставки - від 7 до 14 календарних днів з моменту оплати рахунка, якщо товар відсутній на складі, або від 1 до 2 днів, якщо товар є на складі (п. 2.7).
Згідно з п. 2.8 договору про термінування є термін від 7 до 14 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем, після чого він зобов`язаний сплатити позивачу заборгованість за отриманий товар.
При наявності заборгованості на суму понад 10 000 грн, позивач має право не здійснювати подальші продажі товару відповідачу, які будуть здійснюватися лише на умовах 100% попередньої оплати (п.2.9 договору).
Відповідно до п. 4.1.1 договору, у випадку порушення термінів оплати товару покупець в першу чергу зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день протермінування на протязі всього часу протермінування, а потім сплатити суму боргу. Нарахування пені зупиняється через 12 місяців з дня коли, грошові зобов`язання мали бути виконані. Крім пені, у випадку протермінування платежу більше 30 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити 20% штрафу від протермінованої суми.
На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 230 562,50 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:
№236 від 16.06.2022 на суму 15 648 грн, № 249 від 16.06.2022 на суму 450 грн, №275 від 16.06.2022 на суму 1 243 грн, № 301 від 16.06.2022 на суму 3 360 грн, №318 від 17.06.2022 на суму 1 290 грн, № 319 від 17.06.2022 на суму 9 524 грн, №402 від 21.06.2022 на суму 41 357,50 грн, № 407 від 21.06.2022 на суму 1 872 грн, №467 від 24.06.2022 на суму 22 508 грн, № 468 від 24.06.2022 на суму 21 370 грн, №469 від 24.06.2022 на суму 439грн, № 35 від 01.07.2022 на суму 2 500 грн, № 36 від 01.07.2022 на суму 1 556 грн, № 37 від 01.07.2022 на суму 20 692 грн, № 38 від 01.07.2022 на суму 15 грн, № 86 від 04.07.2022 на суму 74 560 грн, № 146 від 07.07.2022 на суму 12 178 грн..
Крім того, позивач додав до позовної заяви податкові накладні стосовно господарської операції щодо поставки товару відповідачу.
Відповідач не сплатив позивачу 230 562,50 грн. за отриманий товар, тому позивач направив йому претензію № 49 від 19.09.2022.
Відповідач направив позивачу гарантійний лист, у якому повідомив про те, що сплатить заборгованість за договором поставки від 14.06.2022 № 14-06/22 в сумі 230 562,50 грн. у період з 15.07.2023 по 30.07.2023, проте так і не сплатив вартість отриманого товару, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Правовідносини сторін регулюються наступними нормами права.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).
Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в статтях 691, 692 ЦК України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем у його апеляційній скарзі, ним не було надано доказів перерахування боргу в сумі 230 562,50 грн за отриманий товар станом на день розгляду спору, а тому суд першої інстанції вірно встановив, що позовні вимоги про стягнення основного боргу є законними та обгрунтованими. З судовим рішенням в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат скаржник також погодився, отже предметом оскарження є висновок суду про наявність також підстав для стягнення з відповідача 114 965,14 грн. пені та 46 112,50 грн. штрафу.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Згідно з п. 4.1.1 Договору, у випадку порушення термінів оплати товару покупець в першу чергу зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день протермінування на протязі всього часу протермінування, а потім сплатити суму боргу. Нарахування пені зупиняється через 12 місяців з дня коли, грошові зобов`язання мали бути виконані. Крім пені, у випадку протермінування платежу більше 30 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити 20% штрафу від протермінованої суми.
Відтак, суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки, вірно застосував положення вищезазначених правових норм та умов укладеного між сторонами договору та дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у сумі 46 112,50 грн. та пені у розмірі 114 965,14 грн..
Доводи скаржника про те, що господарським судом не було зменшено розмір штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду. (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі №918/116/19).
При цьому слід зазначити, що відповідач не звертався до суду першої інстанції із відповідним клопотанням.
Щодо тверджень відповідача в суді апеляційної інстанції про те, що введення війського стану в країні зумовило значне ускладнення ведення господарської діяльності відповідача та є форс-мажорною обставиною, що звільняє його від відповідальності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ч. 73 ГПК України, доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно із ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вони засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами /далі також ТПП/ відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили ), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.
Скаржник посилається на лист Торгово-промислової палата України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, разом з тим, цей лист адресований Всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.
Наведена позиція в оцінці форс-мажорних обставин є сталою судовою практикою. Так, у рішеннях Верховного Суду (справи № 911/354/21, 826/9302/17, 917/1053/18) судами неодноразово висловлено позицію, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Разом з цим, відповідач не довів причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні військового стану та неможливістю ФГ"СЕРГІЇВКА 2020" виконати зобов`язань щодо оплати отриманого товару. Матеріали справи не містять доказів перебування ФГ "СЕРГІЇВКА 2020" у скрутному фінансовому становищі та того, що внаслідок воєнного стану останній не взмозі здійснювати господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов`язання, які виникли у мирний час. За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обставин, які б могли зумовитити зменшення штрафних санкцій.
Інші аргументи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вищевикладених висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточного висновку суду.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Згідно із ст.129 ГПК України, судові витрати слід залишити за апелянтом.
На підставі ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2023 у справі №916/3675/23 в оскаржуваній частині залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "СЕРГІЇВКА 2020" без задоволення.
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 5.02.2024 о 10.15
Головуючий суддяГ.П. Разюк
Суддя С.І. Колоколов
СуддяЯ.Ф. Савицький
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2024 |
Оприлюднено | 07.02.2024 |
Номер документу | 116765140 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Разюк Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні