Постанова

від 29.01.2024 по справі 910/9535/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 910/9535/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Парус"

про стягнення 122 741,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Карнаушенко Євгеній Віталійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Парус» про стягнення сплачених по договору суборенди № А105 від 31.05.2021 платежів в розмірі 122 741,33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Парус» про стягнення сплачених по договору суборенди № А105 від 31.05.2021 платежів в розмірі 122 741,33 грн відмовлено.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивачем не було надано доказів перерахування 122 741,33 грн на користь відповідача за договором суборенди, а сторони не провели звірки та взаєморозрахунків в порядку п. 16.6. договору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Карнаушенко Євгеній Віталійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача сплачені по договору суборенди № А105 від 31.05.2021 платежі - 122 741,33 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- судом було неповно досліджено обставини справи, оскільки відповідачем було порушено права позивача щодо допуску останнього до приміщення, проігноровано розірвання договору та не повернення сплачених позивачем коштів;

- прострочення повідомлення відповідача про розірвання договору було здійснено з поважних причин, враховуючи воєнний стан в країні;

- нараховані штрафні санкції відповідачем визнано судом першої інстанції безпідставними;

- на підтвердження сплачених платежів позивачем надано виписку з банку разом з апеляційною скаргою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича у справі №910/9535/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича надійшла до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі вирішено витребувати матеріали справи №910/9535/22, а розгляд питання щодо відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкладено до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

29.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9535/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

14.06.2023 на адресу суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків із доказами направлення копії апеляційної скарги відповідачу у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю «БЦ Парус», листом з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9535/22. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

28.06.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Парус» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- позивач мав доступ до приміщення та повернув приміщення відповідачу 08.09.2022, а доказів того, що торговий центр не функціонував чи обставин, що унеможливили доступ до приміщення, позивачем не надано;

- матеріали справи не містять доказів перерахування позивачем коштів, які заявлено до стягнення, а додана до апеляційної скарги виписка з банку не може слугувати доказом наявності заборгованості;

- судом не встановлювалось факту наявності чи відсутності підстав для нарахування відповідачем штрафних санкцій.

11.07.2023 до канцелярії суду від Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач наводить свої заперечення та просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/592/23 від 01.08.2023, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 18.07.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Гончаров С.А.., Станік С.Р.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2841/23 від 07.08.2023, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4254/23 від 17.10.2023, у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відряджені, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І. Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ Парус» (як суборендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Карнаушенко Євгенієм Валерійовичем (як суборендарем) було укладено договір суборенди № А105, за умовами якого суборендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування суборендарю приміщення, а суборендар зобов`язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати суборендодавцеві обумовлені в цьому договорі суборенди платежі та виконувати інші умови цього договору суборенди.

У розділі 3 договору встановлено, що цей договір (зобов`язання сторін) набуває чинності з моменту підписання договору сторонами. Договір діє до закінчення строку суборенди. Строк суборенди вказано в Додатку № 1 (пункт 6). Строк суборенди починає обчислюватися з дня передачі суборендодавцем суборендареві приміщення.

Згідно з п. 4.3. договору, будь-яка передача приміщень між сторонами (в суборендне користування та з суборендного користування) повинна оформлюватися відповідним актом приймання-передачі приміщення.

Відповідно до положень розділу 10 договору, з моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов`язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором. За користування приміщенням суборендар зобов`язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві плату, яка складається з таких частин:

- основна орендна плата;

- експлуатаційна орендна плата;

- маркетингова орендна плата;

- орендна плата з обороту.

За користування (суборенду) приміщенням суборендар також зобов`язаний щомісячно оплачувати платежі щодо компенсації комунальних послуг.

Порядок сплати орендної плати сторони погодили у розділі 13 договору.

Як стверджує позивач, ним було взято в суборенду приміщення розміром 6,00 кв.м. (лот 105) в торгівельному центрі (далі також - ТЦ) відповідача. З 24.02.2022 торговельний центр не працював, доступу до приміщення позивач не мав.

Позивач наголосив, що станом на 24.02.2022 ним на користь відповідача було сплачено:

- 7 635,10 грн суборендна плата за дні в лютому, коли ТЦ не працював;

- 71 262, 00 грн забезпечувального платежу відповідно до Акта звірки взаємних розрахунків;

- 43 844,23 грн авансового платежу внесеного на березень 2022.

31.03.2022 сторони підписали Додаткову угоду № 3 до договору суборенди № А105 від 31.05.2021, відповідно до умов якої встановлено наступне:

- в період з 24.02.2022 по закінчення дії воєнного стану основна орендна плата не нараховується та не сплачується, при цьому, ставка основної орендної плати дорівнює нулю (п. 7-3);

- в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 включно експлуатаційна орендна плата не нараховується та не сплачується, при цьому, ставка експлуатаційної орендної плати дорівнює нулю (п. 9-2);

- в період з 24.02.2022 по закінчення дії воєнного стану маркетингова орендна плата не нараховується та не сплачується, при цьому, ставка маркетингової орендної плати дорівнює нулю (п. 11-1);

- в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно відсоток з товарообігу (для розрахунку плати обороту) не застосовується та не сплачується, при цьому, дорівнює нуль відсотків, впродовж зазначеного періоду не застосовуються положення викладені за п. 13 Додатку № 1 договору. Починаючи з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, якщо приміщення суборендаря відкрите для відвідувачів та функціонує відповідно до цільового призначення суборендар зобов`язується сплачувати плату з обороту, за умови досягнення позитивної різниці відповідно до наступної формули:

ПО=СТ-ЕОП, де

ПО - орендна плата обороту;

СТ - сума товарообігу, розрахована за оплачуваний місяць оренди, помножена на відсоток з товарообігу, зазначений в пункті 13 Додатку № 1 договору;

ЕОП - експлуатаційна орендна плата, яку повинен сплатити суборендар за відповідний календарний місяць, за який розраховується орендна палата з обороту, без урахування ПДВ (п. 13-1).

Крім того, у п. 5 Додаткової угоди № 3 до договору сторони погодили, що переплата з орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати), яка існувала на початок дії воєнного стану, зараховується у відповідні нарахування після закінчення дії (скасування) воєнного стану.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що відповідачем станом на дату подання даного позову до суду не було повернуто на користь ФОП Карнаушенко Є.В. сплачені за договором суборенди платежі на загальну суму 122 741,33 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- з 24.02.2022 суборендар в односторонньому порядку припинив ведення своєї комерційної діяльності в приміщенні, чим порушив істотні умови договору;

- з початку введення воєнного стану в Україні позивач жодного разу не ініціював дострокове припинення договору, хоча в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов`язань за договором;

- протягом всього строку суборенди та після його закінчення, відповідач жодним чином не перешкоджав позивачу у користуванні та/або доступі до приміщення.

Оцінивши доводи сторін та наявні докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

В силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами частин 1 та 2 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, суборендар зобов`язаний своєчасно здійснювати орендні платежі та інші платежі передбачені цим договором.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2 та пункту 6 Додатку № 1 договору строк суборенди встановлено 12 місяців. Строк суборенди починає обчислюватися з дня передачі суборендодавцем суборендареві приміщення.

25.06.2021 суборендодавець передав приміщення суборендарю, про що сторони підписали відповідний Акт приймання-передачі приміщення. Таким чином, сторони визначили строк суборенди до 24.06.2022 року.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан.

Як вбачається із доводів відповідача, не зважаючи на це, торговий центр не припиняв своєї роботи, був відчинений для відвідувачів та забезпечував доступ орендарів до приміщень, які цього потребували. Це підтверджується, зокрема, інформацією із офіційного сайту Торгового центру://blockbustermall.com.ua та листами відповідача, що додаються до відзиву.

Відповідно до пунктів 1.16, 2.3 та п. 2, 3 Додатку № 1 договору суборендар зобов`язаний використовувати приміщення під вивіскою над входом до приміщення «LEO MOBILE» та за цільовим призначенням, а саме: з метою розміщення та функціонування в ньому магазину з роздрібної торгівлі мобільними аксесуарами, що є істотною умовою цього договору.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення суборендарем суборендодавця про те, що для ФОП Карнаушенко Є.В. настали обставини непереборної сили, що унеможливлюють використання приміщення за цільовим призначенням.

Крім того, відповідач наголосив, що на початку квітня 2022 уповноважені представники суборендодавця намагались з`ясувати наміри суборендаря відновити свою діяльність у торговому центрі та відчинити приміщення для відвідувачів. Зокрема, 10.04.2022 на електронну адресу суборендаря leo_mobile@ukr.net був надісланий лист про те, що з 15.04.2022 року торговий центр планує відновити свою роботу за графіком з 10:00 по 18:00, а також містив прохання надати зворотній зв`язок щодо початку роботи в ТРЦ. Вказаний лист залишився без відповіді (доказів на спростування викладеного позивач не надав).

24.06.2022 року (в останній день строку суборенди) відповідно до пункту 9.1 договору, суборендар зобов`язаний був повернути суборендодавцеві приміщення у справному стані відповідно до технічних паспортів на приміщення та іншої технічної документації щодо приміщення.

Згідно з пунктом 9.2 договору повернення приміщення фіксується сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі приміщення.

19.07.2022 суборендодавець отримав від суборендаря лист про те, що він бажає отримати доступ до приміщення у період з 15.07.2022 по 19.07.2022.

Відповідач звернув увагу на те, що у зв`язку із тим, що вказаний лист був переданий суборендодавцю вже після закінчення строку суборенди, суборендодавець у своїй відповіді (лист №528 від 22.07.2022) звернувся до суборендаря вказати про свої наміри щодо продовження суборенди приміщення або повернути його у порядку, як це визначено статтею 9 договору (зазначивши дату прибуття до торгового центру та фактичного повернення приміщення суборендодавцю).

Доказів направлення відповідачу листа від 14.07.2022 про повернення коштів, сплачених за договором суборенди матеріали справи не містять.

29.07.2022 року суборендодавець повторно надіслав суборендарю вимогу повернути приміщення (лист № 530 від 29.07.2022), попередивши про застосування штрафних санкцій у випадку не виконання його законних вимог. Датою повернення приміщення та підписання сторонами Акту приймання-передачі було запропоновано 31.07.2022.

Матеріалами справи та доводами сторін підтверджуються, що 08.09.2022 суборендар фактично повернув приміщення суборендодавцю, про що сторони підписали Акт приймання-передачі.

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначає, що фактично не використовував приміщення для ведення господарської діяльності з 24.02.2022, а тому не мав підстав та можливості сплачувати платежі за договором суборенди у період з 24.02.2022 до 08.09.2022 (повернення приміщення суборендодавцю).

З установлених Додатковою угодою № 3 до договору положень вбачається, що основна орендна плата та маркетингова оренда в період з 24.02.2022 по закінчення дії воєнного стану не нараховується та дорівнює нулю. Крім того, в угоді сторони погодили, що експлуатаційна орендна плата протягом періоду з 01.04.2022 по закінчення воєнного стану нараховується із застосуванням до неї коефіцієнта 0,5.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, підтверджень того, що приміщення позивача було відкрите для відвідувачів за період з 24.02.2022 до 08.09.2022 матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідно до п. 13-1 договору (в редакції Додаткової угоди № 3), позивач не був зобов`язаний сплачувати на користь відповідача плату з обороту, оскільки не встановлено факту використання приміщення для продажу товарів/послуг позивача та отримання доходу від товарообігу.

У даному контексті доводи позивача про те, що відповідачем було порушено права позивача щодо допуску останнього до приміщення є непідтвердженими належними доказами.

З наведених обставин випливає, що з 01.04.2022 у позивача був лише обов`язок перед відповідачем сплачувати експлуатаційну оренду із застосуванням до неї коефіцієнту 0,5, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

При цьому, відповідачем не доведено, що позивач має заборгованість з оплати експлуатаційної оренди та не заявлено в судовому чи позасудовому порядку до стягнення суми таких платежів із суборендаря.

Більше того, відповідно до п. 7 Акту приймання-передачі (повернення) приміщення з суборендного користування від 08.09.2022, сторони підтверджують відсутність інших взаємних претензій/зауважень, окрім зазначених в п. 6 (у вказаному пункті зауважень сторони також не зазначили).

Отже, доводи відповідача про наявність несплачених позивачем штрафних санкцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Доказів звернення до суду з метою стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору суборенди з ФОП Карнаушенко Є.В. відповідач не надав, зустрічний позов в межах даної справи ТОВ «БЦ Парус» не заявляв.

При цьому, твердження позивача про те, що нараховані штрафні санкції відповідачем визнано судом першої інстанції безпідставними є такими, що не відповідають дійсності, оскільки судом не досліджувались обставини щодо факту наявності чи відсутності підстав для нарахування відповідачем штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 16.4 та пунктом 20 Додатку №1 договору суборендар зобов`язаний сплатити суборендодавцеві платіж у якості забезпечення виконання суборендарем його обов`язків за цим договором суборенди в сумі 71 262, 00 грн. (надалі - забезпечувальний платіж).

Після закінчення строку дії договору після проведення сторонами всіх взаєморозрахунків, сторони зобов`язуються протягом 20 календарних днів від дати закінчення строку договору, підписати Акт звіряння взаємних розрахунків. В тому випадку, якщо у суборендодавця залишилася кредиторська заборгованість перед суборендарем, суборендодавець зобов`язується на підставі підписаного акту звіряння взаємних розрахунків та такої вимоги від суборендаря (п.16.6 договору).

Відповідно до пункту 16.7 договору у випадку прострочення суборендарем сплати на користь суборендодавця будь-яких штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) та/або прострочення відшкодування збитків, суборендодавець має право погасити таку заборгованість суборендаря за рахунок забезпечувального платежу.

Порядок припинення дії договору суборенди встановлено у статті 22 договору.

Як передбачено п. 16.8. договору, у випадку розірвання та/або припинення дії цього договору суборенди з вини суборендаря (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони суборендодавця в зв`язку з порушенням суборендарем договору суборенди) забезпечувальний платіж не повертається суборендареві та залишається у суборендодавця.

Згідно з пунктом 16.9 договору, суборендодавець має право використовувати забезпечувальний платіж після припинення договору суборенди, у разі порушення будь-яких обов`язків суборендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимог п. 16.6. договору сторонами не проведено звіряння взаємних розрахунків, не підписано відповідний акт, а тому судова колегія вважає, що встановити наявність або відсутність між сторонами не завершених грошових зобов`язань за договором суборенди наразі не вбачається за можливе, про що також правильно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач стверджує, що станом на 24.02.2022 ним були сплачені платежі 7 635,10 грн суборендна плата за дні в лютому, коли ТЦ не працював; 71 262,00 грн забезпечувального платежу відповідно до Акта звірки взаємних розрахунків; 43 844,23 грн авансового платежу внесеного на березень 2022. Всього на суму 122 741,33 грн.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів перерахування позивачем на користь відповідача зазначених платежів, а встановити фактичний розмір переплати (у разі її наявності) за наданими позивачем доказами неможливо.

Акт звірки розрахунків, який додано до позову (т. 1 с. 37) також не підтверджує факту надходження забезпечувального платежу, авансу (передплати) за березень 2022 та орендних платежів за лютий 2022. Більше того, цей Акт містить лише одну сторінку, яка закінчується 21.07.2021 та не містить підписів та печаток сторін, посилань на розрахункові документи.

На стадії апеляційного перегляду справи позивач в обгрунтування тверджень щодо сплати заявлених ним платежів відповідачеві надає виписку з банку разом з апеляційною скаргою.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.

Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Обґрунтування підстав неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції позивачем не наведено, як і не заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів та поновлення такого строку.

Колегія суддів наголошує, що в процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що позивачем обґрунтованих причин, що унеможливили надання суду необхідних на його думку доказів не могли бути вчинені раніше з об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій позивачем - не наведено, як і не заявлено обґрунтованого клопотання про поновлення строку на їх подання, судова колегія не вбачає правових підстав для прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Відтак, наданий позивачем разом з апеляційною скаргою доказ, а саме - виписка з банку за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду.

Виходячи з викладеного в сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем перерахування 122 741,33 грн на користь відповідача за договором суборенди, враховуючи при цьому те, що сторонами не проведено звірки та взаєморозрахунків в порядку п. 16.6. договору.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку на підставі наявних у справі доказів у їх сукупності, висновки суду є вмотивованими.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карнаушенка Євгенія Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/9535/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/9535/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко