Постанова

від 05.02.2024 по справі 910/5448/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 910/5448/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Наталка»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023

у справі №910/5448/23 (Суддя Чебикіна С. О.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва»

до Приватного підприємства «Наталка»

про стягнення 266 193,95 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Наталка» про стягнення 266 193,95 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення за період з 01.08.2019 по 22.12.2022 за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 528 від 21.10.2015 на підставі ст. ст. 22, 629, 785 ЦК України ст. ст. 284, 291 ГК України та ст. ст. 24, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Наталка" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" 266 193,95 грн неустойки, 3 992,91 грн судового збору та 35 грн витрат на оплату поштових послуг.

Задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що у зв`язку з порушенням відповідачем строку повернення орендованого майна позивач на підставі п. 4.2.20 договору нарахував відповідачу 266 193,95 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення за період з 01.08.2019 по 22.12.2022.

Доказів оплати нарахованої позивачем неустойки, так само, як і контррозрахунку цієї неустойки відповідачем до суду не надано та матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 266 193,95 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення за період з 01.08.2019 по 22.12.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, її доповнення та узагальнення їхніх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Наталка» 29.09.2023 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована не з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що в діях відповідача щодо неповернення орендованого майна відсутня вина, що є обов`язковою умовою для застосування до орендаря неустойки передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України

Апелянт вказує, що судом не було встановлено фактів з визначення обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються (що включає формулу, порядок розрахунку, тариф).

Апелянт звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні та в матеріалах справи взагалі відсутні докази, якими суд керувався, встановлюючи факт відсутності оплат.

Скаржник наголошує, що з 01.08.2019 по 22.12.2022 відповідачем на користь позивача було сплачено 67 062,38 грн.

Апелянт зазначає, що судом не було встановлено фактів з визначення обгунтованого розрахунку сум в частині визначення розміру орендної плати як розрахункової величини, оскільки за договором розмір орендної плати 1400 грн, а суд стягнув подвійну неустойку в розмірі визначеному від 5000 грн до 8500 грн в залежності від місяця.

Також, апелянт вказує, що нарахована за період з серпня 2019 року по травень 2020 року неустойка не має правових підстав та до відносин цього періоду має бути застосований строк позовної давності.

Крім того, апелянт зазначає, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції на ПП «Наталка» не працювало жодного працівника, крім директора Бондара М.В., який на момент розгляду справи перебував у Французькій Республіці та проходив там лікування, що підтверджується відповідними документами, а отже на підприємстві не було жодної уповноваженої особи, яка б могла отримувати кореспонденцію.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу та на доповнення до апеляційної скарги

09.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23., в якому позивач просить, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23 залишити без змін.

При цьому посилається на те, що відповідач вказуючи на своє переважне право на продовження договору оренди та відсутність вини щодо повернення нежилого приміщення вводить суд в оману, тому що рішенням Господарського суду від 13.09.2022 міста Києва у справі № 910/10210/21, яке набрало законної сили, первісний позов задоволено повністю, виселено Приватне підприємство "Наталка" з нежилого приміщення загальною площею 18,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 5, передавши його Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва", стягнуто з Приватного підприємства "Наталка" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" суму судового збору в розмірі 2 270 грн. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Наталка" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" про визнання договору № 528 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 21.10.2015 продовженим, відмовлено повністю.

Вищевказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 року встановлено, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 528 від 21.10.2015 припинив свою дію 20.10.2018, а також те, що Приватне підприємство "Наталка" порушило господарське зобов`язання з повернення об`єкту оренди, зазначене приміщення займає за відсутності на це правових підстав та не виконує свого обов`язку щодо його звільнення.

Зазначає, що згідно з п.4.2.20 договору орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Пунктом 7.5 договору погоджено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому передав об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 21.10.2015 року по 20.10.2018 року (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 9.4 договору договір оренди припиняє свою дію, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено.

Щодо зазначення апелянтом про зарахування сплаченої орендної плати після закінчення терміну дії договору вказує, що це відповідає п.3.12 договору оренди.

Крім того, позивач наголошує, що неустойка, передбачена ч.2 ст.785 ЦК України стягнута з відповідача правомірно.

У відзиві на доповнення до апеляційної скарги зазначає, що у відповідача були відсутні умови, які б перешкоджали поверненню орендованого приміщення позивачу після закінчення терміну дії договору, а також відповідачем не вчинялися дії по його поверненню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 справу № 910/5448/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 витребувані з Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/5448/23.

09.10.2023 року матеріали справи №910/5448/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Наталка» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Наталка» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910 /5448/23 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 21.10.2015 між Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством "Наталка" (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 528 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 5, для здійснення побутового обслуговування населення (ремонт одягу, приймальний пункт хімчистки).

Об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 18,8 м2, у т. ч. підвал - 18,8 м2, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (додаток №1) (п.2.1 договору).

Орендна плата визначена за результатами конкурсу і становить без ПДВ 74,47 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 1 400 грн (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом п. 3.3 договору передбачено, що у разі користування об`єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.6 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

За умовами п. 3.12 договору у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції підприємству-балансоутримувачу.

Згідно з п. 4.2.20 договору орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Пунктом 7.5 договору погоджено, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому передав об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 21.10.2015 року по 20.10.2018 року (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 9.4 договору договір оренди припиняє свою дію, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди від 21.10.2015.

25.10.2018 (після закінчення строку дії договору) позивач направив відповідачу лист № 38-4815/03, в якому вимагав добровільно, у десятиденний термін з дня отримання цього листа звільнити нежитлове приміщення та передати його по акту прийому-передачі представникам балансоутримувача та оплатити орендну плату та плату за утримання будинків і прибудинкових територій по день фактичної здачі приміщення.

Листом №108-15340 від 26.11.2020 позивач повідомив відповідача про відсутність підстав для продовження договору оренди та необхідність повернення орендованого приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

Листом № 38-4218/03 від 01.12.2020 позивач повторно повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди та вимагав в найкоротший термін звільнити орендоване приміщення та передати його балансоутримувачу по акту прийому-передачі.

Разом із вищезазначеним листом № 38-4218/03 від 01.12.2020 позивач направив відповідачу два примірника акту приймання-передачі орендованого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/10210/21, яке набрало законної сили, первісний позов задоволено повністю, виселено Приватне підприємство "Наталка" з нежилого приміщення загальною площею 18,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 5, передавши його Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва", стягнуто з Приватного підприємства "Наталка" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" суму судового збору в розмірі 2 270 грн. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Наталка" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" про визнання договору №528 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 21.10.2015 продовженим відмовлено повністю.

Вищевказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 встановлено, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 528 від 21.10.2015 року припинив свою дію 20.10.2018, а також те, що Приватне підприємство "Наталка" порушило господарське зобов`язання з повернення об`єкту оренди, зазначене приміщення займає за відсутності на це правових підстав та не виконує свого обов`язку щодо його звільнення.

Відповідно до акту приватного виконавця від 22.12.2022, який складено у виконавчому провадженні № 70433293 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/10210/21 від 26.10.2022, у присутності представника боржника Бондаря Миколи Володимировича (директор Приватного підприємства "Наталка") приватним виконавцем Фесик М.О. здійснено перевірку виконання рішення суду та встановлено, що Приватне підприємство "Наталка" виселилося з приміщення за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 5 та ключі від вхідних замків передало представнику стягувача (Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва").

22.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 70433293 з примусового виконання вищезазначеного рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022.

У своїх поясненнях позивач у позовній заяві зазначив, що актом приймання-передачі об`єкта оренди від 21.10.2015 та актом приватного виконавця від 22.12.2022 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу орендованого майна відповідно до умов договору та порушення відповідачем строку повернення орендованого майна з оренди, який передбачено умовами п. 4.2.20 договору.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання в оренду майна за договором, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з повернення орендованого майна в строк передбачений умовами п. 4.2.20 договору, а саме: протягом 3 календарних днів після припинення дії цього договору (до 23.10.2018), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 266 193,95 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення за період з 01.08.2019 по 22.12.2022 за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 528 від 21.10.2015 на підставі ст. ст. 22, 629, 785 ЦК України ст. ст. 284, 291 ГК України та ст. ст. 24, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Згідно із частиною четвертою статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні положення визначені у частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди або протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

Згідно з п. 9.4 договору договір оренди припиняє свою дію, зокрема, в разі закінчення строку на який його було укладено.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі об`єкта оренди від 21.10.2015.

25.10.2018 (після закінчення строку дії договору) позивач направив відповідачу лист № 38-4815/03, в якому вимагав добровільно, у десятиденний термін з дня отримання цього листа звільнити нежитлове приміщення та передати його по акту прийому-передачі представникам балансоутримувача та оплатити орендну плату та плату за утримання будинків і прибудинкових територій по день фактичної здачі приміщення.

Листом №108-15340 від 26.11.2020 позивач повідомив відповідача про відсутність підстав для продовження договору оренди та необхідність повернення орендованого приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

Листом № 38-4218/03 від 01.12.2020 позивач повторно повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди та вимагав в найкоротший термін звільнити орендоване приміщення та передати його балансоутримувачу по акту прийому-передачі.

Листом № 38-4218/03 від 01.12.2020 позивач направив відповідачу два примірника акту приймання-передачі орендованого майна.

Проте відповідач не звільнив орендоване приміщення та продовжував йоо використовувати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі №910/10210/21, яке набрало законної сили, первісний позов задоволено повністю, виселено Приватне підприємство "Наталка" з нежилого приміщення загальною площею 18,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 5, передавши його Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва". У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Наталка" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" про визнання договору №528 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 21.10.2015 продовженим відмовлено повністю.

Відповідно до акту приватного виконавця від 22.12.2022, який складено у виконавчому провадженні № 70433293 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/10210/21 від 26.10.2022, у присутності представника боржника Бондаря Миколи Володимировича (директор Приватного підприємства "Наталка") приватним виконавцем Фесик М.О. здійснено перевірку виконання рішення суду та встановлено, що Приватне підприємство "Наталка" виселилося з приміщення за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 5 та ключі від вхідних замків передало представнику стягувача (Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва").

22.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 70433293 з примусового виконання вищезазначеного рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2022.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання в оренду майна за договором, а відповідач у свою чергу не виконав належним чином свої зобов`язання з повернення орендованого майна в строк передбачений умовами п. 4.2.20 договору, а саме: протягом 3 календарних днів після припинення дії цього договору, тобто до 23.10.2018.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені положення також кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Отже, невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, оскільки користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 85 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/564/20, від 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем належними засобами доказування не підтверджено вжиття ним будь-яких заходів, спрямованих на повернення об`єкта найму орендодавцю або існування реальних обставин, які б перешкоджали відповідачу повернути об`єкт оренди або ухилення позивача від отримання об`єкту найму.

Натомість, матеріали справи свідчать про намір відповідача продовжувати орендні правовідносини, зокрема, ПП «Наталка» було пред`явлено позов про визнання визнання договору чинним; неповернення майна та продовження внесення орендних платежів після закінчення строку дії договору.

Наведене в сукупності, на переконання колегії суддів, свідчить про порушення відповідачем умов договору в частині повернення об`єкта оренди після припинення строку дії правочину та вимог частини 1 статті 785 ЦК України, а відтак має місце наявність правових підстав для застосування санкцій, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку повернення орендованого майна позивач на підставі п. 4.2.20 договору нарахував відповідачу 266 193,95 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення за період з 01.08.2019 року по 22.12.2022 року.

Колегія суддів, здійснивши перевірку правильності розрахунку неустойки за неправомірне користування майном після закінчення договору оренди за період з з 01.08.2019 по 22.12.2022 у розмірі 266 193,95 грн, встановила, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що у вказаному розрахунку позивачем також було враховано усі сплачені відповідачем суми орендних платежів, що внесено вже після припинення правочину. Відтак, одночасна сплата орендної плати та стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном не вбачається.

Доказів оплати нарахованої позивачем неустойки, так само, як і контррозрахунку цієї неустойки відповідачем до суду не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 266 193,95 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення за період з 01.08.2019 по 22.12.2022 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта про пролонгацію строку чинності правочину у зв`язку з прийняттям позивачем сплачених відповідачем коштів за оренду з 01.08.2019 по 22.12.2022 відхиляються колегією суддів, як безпідставні, оскільки не спростовують факту повідомлення відповідача з дотриманням строків, передбачених статтею 764 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 4.2.20 договору, про припинення договору оренди та, відповідно, виникнення у останнього обов`язку з повернення об`єкта оренди.

Аргументація апеляційної скарги про застосування до вимог про стягнення неустойки позовної давності відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки предметом спору у справі є зокрема, стягнення неустойки, нарахованої на підставі частині 2 статті 785 ЦК України, а відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, частина друга статті 785 ЦК України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною другою статті 785 ЦК України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).

Відтак, висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстави для задоволення заяви відповідача та застосування судом правових наслідків спливу строку позовної давності за вимогами позивача в цілому є правомірний, а відтак підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Щодо неповідомлення відповідача про судові засідання в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що всі виклики сторони у справі були здійснені у відповідності до ст.120 ГПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства «Наталка» задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Приватного підприємства «Наталка» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/5448/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне підприємство «Наталка»

4. Матеріали справи №910/5448/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім