Постанова

від 31.01.2024 по справі 904/2528/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2528/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

учасники спраяви явку представників у судове засідання не забезпечили

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 (повний текст рішення складено 16.10.2023, суддя Бєлік В.Г.) у справі № 904/2528/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій 1 237 406,59 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" на свою користь пені в сумі 1 002 552,83 грн та 7% штрафу в сумі 234 853,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині своєчасної поставки товару на загальну суму 2 740 156,80 грн та непоставки товару на загальну суму 614 896,80 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у даній справі позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" на користь Приватного акціонерного товариство "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" пеню у розмірі 1 002 552,83 грн, 7% штрафу у розмірі 234 853,76 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 561,10 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю і доведеністю заявлених позовних вимог. Судом зазначено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору про надання послуг, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором. Також судом зазначено, що відповідачем не доведено відмови позивача здійснити допуск представників відповідача для виконання спірного договору, того, що товар був завезений та змонтований на території позивача та очікує його прийняття позивачем, який відмовляється приймати товар.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2528/23 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Вирішити питання щодо судових витрат між сторонами.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- судом безпідставно нівелюється значення існування форс - мажорних обставин на території України у зв`язку з повномасштабним наступом з боку російської федерації;

- питання про факт недопуску відповідача на територію позивача в період з 10.10.2022 до 06.12.2022 залишився поза увагою суду, хоча має істотне значення для повного та всебічного розгляду справи;

- в рішенні не приділено увагу тому факту, що позивач з невідомих відповідачу причин не зазначив в позовній заяві про той факт, що станом на день подання позовної заяви на 1-му та 8-му поверхах будівлі приміщення не готові до експлуатації, що унеможливлює монтаж товару;

- наявні підстави для зменшення неустойки відповідно до ст. 233 ГК України.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2528/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2528/23.

17.11.2022 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2528/23; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 31.01.2024.

11.12.2023 від Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2528/23 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

- військова агресія російської федерації не вказує на винятковість випадку та наявність підстав у розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України;

- відповідачем допускалося прострочення поставки товару також за іншими договорами, які були укладені з позивачем (справи №904/2525/23, №904/2527/23);

- поведінка відповідача з неналежного виконання зобов`язання є недобросовісною, зменшення розміру штрафних санкцій зачіпає інтереси не лише позивача;

- недодержання відповідачем своїх договірних обов`язків не звільняє його від відповідальності за порушення строків поставки товару;

- існування форс - мажорних обставин не доведено;

- відповідачем не доведено, що в період з 10.10.2022 по 06.12.2022 його представники не були допущені на територію позивача.

У судове засідання 31.01.2024 сторони явку представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

31.01.2024 судом складений акт, яким зафіксовано технічну неможливість проведення відеоконференції з представником позивача, Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", Харченко М.В. (самопредставництво) для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon, оскільки останню не було чутно через несправність, або неналежне функціонування особистих технічних засобів.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2021 між Приватним акціонерним товариством "Національна Енергетична компанія "Укренерго" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" (постачальник) укладено договір поставки №01-233449-21, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в додатку 1 до договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти належним чином поставлений товар та оплатити його на умовах договору. Предмет закупівлі (за ДК 021:2015): "39І30000-2 Офісні меблі Робочі столи".

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики товару, інші вимоги до товару, документів щодо товару тощо визначаються згідно з додатком 1 до договору та іншими умовами договору відповідно.

Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені покупцем в односторонньому порядку, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця (п. 1.3 договору).

Ціна договору відповідно до Специфікації становить 2 795 878 без ПДВ, ПДВ 20% - 559 175,60 грн, разом з ПДВ - 3 355 053,60 грн (пункт 2.4 договору).

Специфікацією до договору поставки сторонами погоджено до поставки товар, а саме: стіл ЛДСП/метал 1400х750хН750 (11 шт.), стіл ЛДСП/метал 3600х730хН750 (11 грн), стіл ЛДСП/метал 1400х850хН750 лівий (16 шт.), стіл ЛДСП/метал 1400х850хН750 правий (38 шт.), стіл ЛДСП/метал 3600х1500хН750 (127 шт.) на загальну вартість 3 355 053,60 грн з ПДВ.

Оплата постачальнику здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у Розділі 16 цього договору рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором.

Форми, порядок оплати:

- часткова попередня оплата (аванс) у розмірі не більше 20% (двадцяти відсотків) від ціни договору сплачується постачальнику протягом двадцяти п`яти банківських днів з дати надання ним (після набрання договором чинності) рахунку.

- подальша оплата здійснюється за умови прийняття покупцем товару на всю суму авансового платежу.

Подальша оплата здійснюється покупцем протягом 25 банківських днів та за наданим постачальником (після підписання покупцем видаткової накладної) рахунком-фактурою, а також з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України (п. п. 3.1, 3.2 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору учасник здійснює поставку товару на умовах DDP, згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс 2010 згідно заявки замовника за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25 до 30 листопада 2021 року (включно).

Датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 4.2 цього договору, передача постачальником покупцю в повному обсязі документів, зазначених в п. 5.2. цього договору, та підписання покупцем видаткової накладної.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену Договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).

За порушення строків поставки, строків усунення недоліків товару постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки / усунення недоліків якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7% відсотків від вказаної вартості (п. 8.3 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до повного виконання (п. 13.1 договору).

Також додатковою угодою №1 від 25.11.2021 до договору поставки сторонами погоджено здійснювати поставку товару у строк до 31.12.2021, а також продовжено строк дії договору до 31.01.2022 відповідно.

09.12.2021 на виконання умов договору поставки позивачем направлено заявки №01/54840 та №01/57977 на електронну пошту відповідача ( stick@amf.com.ua) та сплачено аванс у розмірі 671 010,72 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору поставки щодо строків поставки, ТОВ "АРТ-ПРОМ" поставлено НЕК "Укренерго" товар загалом на суму 2 740 156,80 грн з ПДВ лише 16.08.2022, 28.11.2022, 11.01.2023 та 20.02.2023, зокрема згідно з:

- видатковою накладною №ДКМ00000028 на суму 1 310 400,00 грн з ПДВ;

- видатковою накладною №ДКМ00000051 на суму 1 211 956,80 грн з ПДВ;

- видатковою накладною №ДКМ00000004 на суму 30 600,00 грн з ПДВ;

- видатковою накладною №ДКМ00000008 на суму 187 200,00 грн з ПДВ.

Позивач також стверджує, що свої зобов`язання за договором ТОВ "АРТ-ПРОМ" взагалі не виконано в частині поставки НЕК "Укренерго" товару, зазначеного у специфікації, загальною вартістю 614 896,80 грн з ПДВ, а саме:

- стіл ЛДСП/метал 1400х750хН750 у кількості 5 шт.;

- стіл ЛДСП/метал 3600х730хН750 у кількості 6 шт.;

- стіл ЛДСП/метал 1400х850хН750 лівий у кількості 3 шт.;

- стіл ЛДСП/метал 1400х850хН750 правий у кількості 5 шт.;

- стіл ЛДСП/метал 3600х1500хН750 у кількості 21 шт.

Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична компанія "Укренерго" посилається на неналежне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" зобов`язань за договором №01-233449-21 від 20.08.2021 в частині своєчасної та повної поставки товару у строки, визначені у пункті пунктом 5.1 договору у редакції додаткової угоди №1 від 25.11.2021 (товар у сумі 2 740 156,80 грн поставлений з простроченням, товар у сумі 614 849,80 грн не поставлений), у зв`язку з чим нарахувало та просить стягнути штрафні санкції, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 002 552,83 грн (за непоставлений товар у сумі 224 437,33 грн; за несвоєчасно поставлений товар у сумі 778 115,50 грн) та штрафу в сумі 234 853,76 грн (43 042,78 грн за непоставлений товар та 191 810,98 грн за несвоєчасно поставлений товар).

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 664 Цивільного кодексу унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Додатковою угодою №1 від 25.11.2021 до договору поставки сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється у строк до 31.12.2021.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що строк поставки товару за договором є таким, що настав 31.12.2021.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" поставило Приватному акціонерному товариству "Національна Енергетична компанія "Укренерго" товар на загальну суму 2 740 156,80 грн з ПДВ з порушенням визначеного строку, що підтверджується видатковою накладною №ДКМ00000028 від 16.08.2022 на суму 1 310 400,00 грн з ПДВ; видатковою накладною №ДКМ00000051 від 28.11.2022 на суму 1 211 956,80 грн з ПДВ; видатковою накладною №ДКМ00000004 від 11.01.2023 на суму 30 600,00 грн з ПДВ; видатковою накладною №ДКМ00000008 від 20.02.2023 на суму 187 200,00 грн з ПДВ. Товар на суму 614 896,80 грн не поставлений.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до пункту 8.3 договору за порушення строків поставки, строків усунення недоліків товару постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості товару, строк поставки/усунення недоліків якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Згідно п.п. 8.7, 8.8 договору сторони домовилися, що до вимог про стягнення з постачальника штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені застосовується строк позовної давності три роки; за прострочення виконання постачальником зобов`язань за договором, нарахування штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня у розмірі 1 002 552,83 грн (224 437,33 грн за непоставлений товар на суму 614 896,80 грн за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; 778 115,50 грн за несвоєчасно поставлений товар на загальну суму 2 740 156,80 грн за загальний період з 01.01.2022 по 31.12.2022) та штраф у розмірі 234 853,76 грн (43 042,78 за непоставлений товар та 191 810,98 грн за несвоєчасно поставлений товар).

Встановивши факт порушення відповідачем зобов`язання за спірним договором, здійснивши перерахунок пені та штрафу, приймаючи до уваги строк виконання зобов`язання до 31.12.2021 та положення п.8.3 договору, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та штраф у вказаному вище розмірі.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України

Так, статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

У п.10.1 договору сторони дійшли згоди, якщо унаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного, природного/соціально-політичного, військового характеру, обставин юридичного форс/мажору (дія/рішення органів державної влади, органів/установ, що містять заборону або обмеження з питань, які мають пряме (безпосереднє) відношення до виконання договору) унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов`язань за договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону в 5-тиденний термін з моменту їх виникнення, якщо тільки саме ці обставини не заважають наданню такого повідомлення.

Згідно з пунктом 10.3 договору доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою/регіональною Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом /установою.

З урахуванням наведеного на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

За приписами частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Апеляційний господарський суд звертає увагу, саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

У даному випадку строк поставки товару за договором настав 31.12.2021, тобто до введення воєнного стану в Україні, відповідно такі обставини не могли вплинути на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Колегія зауважує, що відповідач, вказуючи на те, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану в Україні є загальновідомою обставиною, не мотивує та не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на неможливість виконання зобов`язань зі своєчасного виконання робіт у встановлений договором строк.

За відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, суд не може визнати безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Також, матеріали справи не містять доказів своєчасного письмового повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у відповідності до вимог п.10.1 договору.

При цьому, відповідно до п.10.2 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за виконання зобов`язань.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання скаржника на недопуск позивачем у період з 10.10.2022 по 06.12.2022 на свою територію представників відповідача для продовження виконання зобов`язань за договором, а також неготовність приміщення позивача для здійснення монтажу товару, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустими доказами.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за доцільним зменшити розмір штрафних санкцій, враховуючи таке.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського процесуального України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів враховує, що право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Апеляційний господарський суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також колегія суддів зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення - діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності; відсутність в матеріалах справи доказів вжиття відповідачем будь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов`язання щодо поставки товару у строк, встановлений договором та/або доказів звернення до позивача з проханням/пропозицією щодо зміни порядку оплати; відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних позивачу внаслідок невиконання відповідачем умов договору, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санцій на 30% (пені - до 701 786, 98 грн, 7% штрафу - до 164 397,63 грн).

При цьому, враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2528/23 підлягає зміні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача, за розгляд апеляційної скарги - на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2528/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2023 у справі №904/2528/23 змінити.

Викласти абзац 1,2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" пеню в сумі 701 786, 98 грн, 7% штрафу в сумі 164 397,63 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 18 561,10 грн.

В іншій частині позову відмовити».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-ПРОМ" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 8 352,50 грн, про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.02.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін