Рішення

від 30.01.2024 по справі 902/1577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р.Cправа № 902/1577/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Глоби А.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", 43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42159289

до Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, 21018, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Стуса В., будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 35373963

про стягнення 5 504 186,33 гривень

за участю представників:

від позивача Розгон О.В., у порядку самопредставництва

від відповідача адвокат Турченко Є.І., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 26.12.2023 року надійшла позовна заява № 01-08/3262 від 19.12.2023 (вх. № 1611/23 від 26.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" до Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг про стягнення 5 504 186,33 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/219 від 30.12.2022 року за серпень 2023 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою суду від 01.01.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/1577/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.01.2024 року о 12:00 год.

29.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов № б/н від 27.01.2024 (вх. №01-34/957/24 від 20.01.2024) у якому останній позовні вимоги визнав у повному обсязі, клопотав про розподіл судових витрат з урахуванням статті 130 ГПК України та повернення позивачу 50% судового збору.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив при розподілі судових витрат врахувати визнання позову відповідачем та повернути позивачу 50% судового збору.

Відповідно до частин 3, 4 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 ГПК України.

Так, згідно частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Суд встановив, що відзив на позовну заяву у якому відповідач визнає позов у повному обсязі підписано від імені відповідача представником відповідача адвокатом Турченком Є.І. Суд перевірив повноваження особи, що підписала відзив про визнання позову згідно з відомостями, наявними у матеріалах справи. Судом не виявлено обмежень представника відповідача на вчинення відповідних дій.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову.

Матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про ухвалення у справі №902/1577/23 судового рішення.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 30.01.2024 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (далі - позивач, постачальник) та Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг (далі - відповідач, споживач) укладено договір № 23-23/219 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) (т. 1 а.с. 5-13).

Згідно пункту 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію «код ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник - 09310000-5 - електрична енергія (електрична енергія)» споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 01.01.2023р. до 31.12.2023р. включно.

Положеннями пункту 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 15 748 194,98 грн. (п`ятнадцять мільйонів сімсот сорок вісім тисяч сто дев`яносто чотири гривні 98 копійок) в т. ч. ПДВ- 2624699,16 грн*. З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2023 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом, а за наявності інших джерел фінансування, що не встановлюються кошторисом - в межах фактичного надходження відповідних коштів споживачу. Реєстрація бюджетного зобов`язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» (у випадку, якщо даний договір підлягає реєстрації в органах Державної казначейської служби України).

Відповідно до пункту 5.2. договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Згідно пунктів 5.3., 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За умовами пункту 5.6. договору оплата рахунка постачальника за фактично спожиту електричну енергію за договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 10 робочих днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду.

Договір поставки електричної енергії споживачу № 23-23/219 від 30.12.2022 р. та всі додатки до нього підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" та Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг укладено ряд додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/219 від 30.12.2022, за умовами яких сторонами внесено зміни зокрема до додатку № 1 до договору - комерційної пропозиції щодо визначення ціни на електричну енергію (т. 1 а.с. 14-21).

На виконання умов договору позивачем у серпні 2023 року поставлено відповідачу електричну енергію.

Обставина щодо постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії у серпні 2023 у обсязі 1 072 490 кВт*год підтверджується наданою на запит позивача інформацією АТ «Вінницяобленерго» щодо обсягів спожитої електроенергії по споживачу Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг за серпень 2023 року (т.1 а.с. 27).

Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у серпні 2023 році відображено позивачем у актах приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії № 530-0029000/8/1 та № 530-0029000/8/2 від 31.08.2023 року за серпень 2023 та сформовано рахунки на оплату відповідачем активної електричної енергії № 530-0029000/8/1 та № 530-0029000/8/2 за серпень 2023 на суму 6 333 094,24 гривень (т. 1 а.с. 22-25).

Отримання актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та рахунків на оплату активної електричної енергії за серпень 2023 на суму 6 333 094,24 гривень відповідачем не заперечується.

Як зазначено позивачем та вбачається із наданої відповідачем платіжної інструкції № 423 від 12.12.2023 відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію сплативши 12.12.2023 828 907,91 гривень.

За твердженням позивача, вартість спожитої відповідачем електричної енергії у серпні 2023 в розмірі 5 504 186,33 гривень відповідачем не оплачено.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 5 504 186,33 гривень матеріали справи не містять.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 5 504 186,33 грн. заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 23-23/219 від 30.12.2022 року у розмірі 5 504 186,33 гривень за серпень 2023 року, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору з оплати поставленої електричної енергії.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок визначені, а взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, врегульовані, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 310 (далі - Кодекс систем розподілу), а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює договірні засади проведення учасниками ринку електричної енергії своєї діяльності на ринку електричної енергії.

Пунктом 93 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Пунктом 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу I Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Абзацем 1 пункту 3.1.5 глави 3.1 розділу ІІІ Правил передбачено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних вебсайтах та на сайті Регулятора.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 3.1.7. глави 3.1. розділу ІІІ Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3 розділу IV Правил).

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (абз. 1 пункту 4.19. розділу IV Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію за серпень 2023 року у розмірі 5 504 186,33 гривень належним чином не виконав.

Доказів пред`явлення відповідачем постачальнику будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору матеріали справи не містять.

Згідно спільно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.11.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 504 186,33 гривень.

Наявність заборгованості у розмірі 5 504 186,33 гривень визнається відповідачем.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу повністю чи частково (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки електричної енергії споживачу в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми основного боргу.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, визнається відповідачем у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5 504 186,33 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Позовні вимоги про стягнення 5 504 186,33 гривень заборгованості у відзиві відповідачем визнані у повному обсязі.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, наведені норми законодавства та визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 5 504 186,33 гривень заборгованості за спожиту електричну енергію.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 4009 від 18.12.2023 року сплачено судовий збір у розмірі 82 562,80 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 41 281,40 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору у сумі 41 281,40 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) відповідно до статей 129 - 130 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 130, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг (21018, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Стуса В., будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 35373963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42159289) 5 504 186,33 гривень (п`ять мільйонів п`ятсот чотири тисячі сто вісімдесят шість гривень, 33 копійки) заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу та 41 281,40 гривень (сорок одну тисячу двісті вісімдесят одну гривню, 40 копійок) cудових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42159289) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 41 281,40 гривень (сорок одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня, 40 копійок), що становить 50 % судового збору сплаченого ним до Державного бюджету України при поданні позову згідно платіжної інструкції № 4009 від 18.12.2023 року.

5. Засвідчений гербовою печаткою суду примірник судового рішення у цій справі є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42159289) з Державного бюджету України судового збору у розмірі 41 281,40 гривень (сорок одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня, 40 копійок).

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник судового рішення направити позивачу (скріплений гербовою печаткою суду) рекомендованим листом та сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст рішення складено 05.02.2024 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС.