Рішення

від 05.02.2024 по справі 902/1465/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2024 р.Cправа № 902/1465/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРКЕТ" (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, буд. 64, с. Корделівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22445)

про: стягнення 27674,64 грн.

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 29.11.2023 (вх. № 1497/23 від 29.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРКЕТ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" про стягнення заборгованості в розмірі 27 674,64 грн. та понесені судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № ВНП05/23 від 25.01.2023 в частині оплати поставленого в період з 08.07.2023 по 27.07.2023 товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 04.12.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/1465/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 05.12.2023, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

25 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРКЕТ" (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВНП" (відповідач, за Договором Покупець) було укладено Договір поставки № ВНП05/23 (надалі - Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність Покупцеві товари (надалі - Товар) в асортименті, упаковці та по цінам зазначеним у специфікації та/або видатковій накладній, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору Поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які узгоджуються сторонами в усному порядку або на вимогу однієї із сторін можуть бути узгоджені у письмовій формі.

За змістом п. 1.4. Договору Постачальник засвідчує, що товар є вільним від будь-яких зобов`язань і обтяжень перед третіми особами (включаючи плату обов`язкових платежів, податків, мита).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна на товар встановлюється в гривнях і узгоджується у підписаній обома сторонами специфікації.

Відповідно до п. 3.1. поставка товару зі складу Постачальника на склад Покупця здійснюється силами та за рахунок Постачальника. Постачальник зобов`язаний надати товар не пізніше 5 днів з моменту узгодження заявки Покупця (якщо інше не погоджене Сторонами). Поставка Товару здійснюється на умовах DDР (склад Покупця) в розумінні термінів Інкотермс в редакції 2010 року, якщо інші умови поставки окремих партій товару не визначені Сторонами у письмовій формі.

Датою поставки вважається дата підписання Покупцем видаткових накладних на товар (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору Покупець зобов`язаний сплачувати Постачальнику гроші за товар у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) днів. Строк оплати починає відраховуватися з дня підписання видаткової накладної Покупцем, або відповідно умов п. 3.3., 3.3.3. Договору.

Оплата проводиться на поточний рахунок Постачальника та виключно у національній грошовій одиниці України (гривні) (п. 4.2. Договору)

Сума, що підлягає оплаті визначається у видаткових накладних на отриманий Покупцем Товар. Зазначена у видаткових накладних сума оплати має відповідати цінам, визначеним у специфікації. Якщо зазначена у видаткових накладних сума, не відповідає цінам, визначеним у специфікації, така видаткова накладна підлягає коригуванню згідно умов специфікації (п. 4.3. Договору).

Якість товару, згідно п. 5.1. Договору, повинна відповідати діючим державним стандартам, а також технічним умовам. Постачальник гарантує якість товару протягом гарантійного строку або строку придатності, що може зазначатися у гарантійних талонах, сертифікатах якості, упаковці, специфікаціях чи рахунках, а якщо гарантійний строк або строк придатності не зазначено протягом 12 місяців. Гарантійний строк відраховується від дня придбання товару кінцевим споживачем.

Якість товару, що поставляється за Договором, повинна підтверджуватися сертифікатом якості виробника та/або іншими документами, передбаченими чинним законодавством України. Такі документи мають бути передані Покупцю із кожною партією товару. Постачальник несе відповідальність за достовірність вищезазначених документів (п. 5.2. Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2023р. (п. 10.1. Договору).

Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставки № ВНП05/23 від 25.01.2023, в період з 08.07.2023 по 27.07.2023, поставлено відповідачу товар на загальну суму 30 456,00 грн, в розрізі по накладних:

видаткова накладна від 08.07.2023 № ВТМ-016536 на загальну суму 2926,44 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 13.07.2023 № ВТМ-016964 на загальну суму 822,24 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 13.07.2023 № ВТМ-016965 на загальну суму 977,76 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 13.07.2023 № ВТМ-017036 на загальну суму 676,08 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 13.07.2023 № ВТМ-017040 на загальну суму 3189,24 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 15.07.2023 № ВТМ-017274 на загальну суму 2070,00 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 15.07.2023 № ВТМ-017275 на загальну суму 1028,88 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 19.07.2023 № ВТМ-017758 на загальну суму 2575,80 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 19.07.2023 № ВТМ-017759 на загальну суму 577,80 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 20.07.2023 № ВТМ-017914 на загальну суму 675,72 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 22.07.2023 № ВТМ-018119 на загальну суму 1425,96 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 22.07.2023 № ВТМ-018120 на загальну суму 1425,96 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 22.07.2023 № ВТМ-018206 на загальну суму 1131,84 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 22.07.2023 № ВТМ-018209 на загальну суму 1326,24 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 22.07.2023 № ВТМ-018210 на загальну суму 2413,08 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 25.07.2023 № ВТМ-018247 на загальну суму 676,08 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 25.07.2023 № ВТМ-018305 на загальну суму 2653,92 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 27.07.2023 № ВТМ-018706 на загальну суму 676,08 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 27.07.2023 № ВТМ-018753 на загальну суму 1109,16 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 27.07.2023 № ВТМ-018754 на загальну суму 547,92 грн. з ПДВ;

видаткова накладна від 27.07.2023 № ВТМ-018831 на загальну суму 1549,80 грн. з ПДВ.

Позивач стверджує, що платежем від 19.07.2023 на загальну суму 30 549,97 грн, згідно платіжної інструкції №19/07/20232315, відповідач погасив заборгованість за попередньо поставлений товар, а також частково оплатив вартість товару поставленого за видатковою накладною від 08.07.2023 №ВТМ-016536 на загальну суму 2 926,44 грн. Решта вартості товару в розмірі 27 27 674,64 грн відповідачем залишено без оплати.

Оскільки остаточний розрахунок за поставлені товари відповідачем здійснено не було, позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 27 674,64 грн в примусовому порядку.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір поставки № ВНП05/23 від 25.01.2023, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у Позивача та Відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначеними видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товарів за Договором на загальну суму 30 456,00 грн. Тоді як наявні матеріали справи свідчать про проведення відповідачем розрахунків за отримані товари на суму 2 781,36 грн.

За наведеного, товари на суму 27 674,64 грн є неоплаченими.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 27 674,64 грн основного боргу є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними доказами не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 52, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВНП" (вул. Київська, буд. 64, с. Корделівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22445; код ЄДРПОУ 45125844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-МАРКЕТ" (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 37471163) 27 674 грн. 64 коп. боргу та 2 684 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити сторонам та представнику позивача - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 05 лютого 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи