Рішення

від 24.01.2024 по справі 904/4990/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024м. ДніпроСправа № 904/4990/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА ЮСТ", м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, неустойки та виселення.

Представники:

від позивача: Корольова Д.В., представник;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА ЮСТ" (далі - відповідач) заборгованість з орендної плати у розмірі 519,57 грн., пеню у розмірі 536,78 грн., неустойку у розмірі 58 506,75 грн. та виселити з орендованого майна - нежитлових вбудованих приміщень (реєстраційний номер 33689922.37ААААЕЕ552) площею 46,2 кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Гвардійське, вул. Гагаріна, б. 13, та перебувають на балансі "Східна" філія Концерну "Військторгсервіс".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду від 18.09.2023 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум пені та неустойки (із зазначенням суми заборгованості зі сплати орендних платежів (місяць, рік), дати (строку) сплати орендної плати, дати (початку) виникнення прострочки та періоду її нарахування, розміру подвійної облікової ставки) та надати до суду платіжні доручення на підтвердження внесення орендних платежів.

03.10.2023 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заяву про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.10.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА ЮСТ" про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 30.10.2023 вирішено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4990/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.11.2023 о 10:30 год.

У призначене підготовче судове засідання 29.11.2023 представник відповідача не з`явився.

Відповідач відзив на позов не надав, у підготовче засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до запиту на отримання інформації про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТА ЮСТ" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 12.03.2019.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвали про відкриття провадження, 30.10.2023 документ доставлено до електронного кабінету відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 18.12.2023 о 11:30 год.

18.12.2023 судове засідання не відбулося через те, що комп`ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду" не працювала у зв`язку з помилками в базі даних, що підтверджується актом Господарського суду Дніпропетровської області № 55/23 від 18.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 07.01.2024 включно та призначено підготовче судове засідання на 04.01.2024 о 12:00 год.

У призначене підготовче судове засідання 04.01.2023 представник відповідача не з`явився.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвали суду від 18.12.2023, документ доставлено до електронного кабінету відповідача 18.12.2023.

У підготовчому судовому засіданні 04.01.2023 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2024 о 11:30 год.

У призначене судове засідання 24.01.2023 з розгляду справи по суті представник відповідача не з`явився.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документи в електронному вигляді, а саме ухвали суду по даній справі, було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТА ЮСТ" в його електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ПОЗИЦІЇ СТОРІН:

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6751-ОД від 28.05.2019.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

З матеріалів справи вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віта Юст (далі - орендар, відповідач), укладений договір оренди №12/02-6751-ОД від 28.05.2019 року (далі - договір) нерухомого майна - нежитлові вбудовані приміщення реєстраційний номер 33689922.37.ААААЕЕ552 площею 46,2 кв. м., розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Гвардійське, вул. Гагаріна, б. 13, що перебуває на балансі Східна філія Концерну Військторгсервіс (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 27.12.2018 і становить за незалежною оцінкою 105826,00 грн.

Майно передано в оренду з метою розміщення торгівельних об`єктів з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

Згідно з п. 3.1 договору, орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2019 року 1616,09 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету;

- 30% - балансоутримувачу у розмірі.

Орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинний на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні з 28.05.2019 по 26.05.2022 включно.

Пунктом 3.10 передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання.

Відповідно до п. 5.10 договору, у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу майно в належному стані.

У відповідності до абзацу 2 п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї' із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були пере5дбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

27.12.2019 року набрав чинності Закон України від 03.10.2019 №157-ІХ Про оренду державного та комунального майна (далі-Закон про оренду) та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (далі-Порядок).

Статтею 18 Закону про оренду та п. 135 Порядку визначені умови, порядок та строки проведення роботи по продовженню терміну дії договорів оренди, які були укладеш до набрання чинності цього Закону.

Зокрема, відповідно до ч. З, 8 ст. 18, орендар звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди за три місяці до закінчення строку дії договору та зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна із рецензією на цей звіт.

Крім того, умовами вказаної статті також передбачено, що рішення про продовження терміну дії договору оренди державного майна або про відмову у його продовженні, приймається з урахуванням та на підставі інформації орендодавця та балансоутримувача.

Листом від 24.01.2022 №11-02-00412, Регіональне відділення повідомило про порядок та умови продовження терміну дії договору оренди. Вказаний лист було направлено простою кореспонденцією.

Однак, відповідь на вказаний лист на адресу Регіонального відділення не надходила. Орендар з відповідною заявою щодо продовження терміну дії договору у встановлений термін до Регіонального відділення не звертався.

Так, з огляду на відсутність заяви орендаря щодо продовження терміну дії договору, наказом від 25.04.2022 №12/02-29ПО термін дії договору припинено у зв`язку з закінченням його терміну дії.

Листом від 26.04.2022 №11-07-01322 Регіональне відділення повідомило орендаря та балансоутримувача про припинення терміну дії договору та необхідність повернення майна з оренди за актом приймання-передачі та надати відповідний примірник акту та анкети про стан майна та наявність заборгованості за договором орендодавцю. Вказаний лист направлено на електронну адресу орендаря та на поштову адресу цінним листом з описом вкладення.

Проте, відповідь на вказаний лист від орендаря так і не надходила, борг не сплачено, майно з оренди не повернуто.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди за період з 15.05.2021 по 15.06.2022 складає 519,57 грн.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати відповідно до умов п. 3.7 договору позивачем нараховано пеню та втрати від інфляції за період з 16.04.2020 по 16.06.2022, яка складає 536,78 грн.

У зв`язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди утворилась у відповідача заборгованість з неустойки за період з 15.06.2022 по 15.06.2023 на загальну суму 58 506,75 грн.

Також позивач просить виселити відповідача.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 12/02-6751-ОД від 28.05.2019, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі (статті 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 283, 284, 286 Господарського кодексу України), а тому обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами Акту від 28.05.2019, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем (орендодавцем) обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нежитлового приміщення.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні з 28.05.2019 по 26.05.2022 включно (п.10.1. договору).

Листом від 24.01.2022 №11-02-00412, Регіональне відділення повідомило про порядок та умови продовження терміну дії договору оренди. Вказаний лист було направлено простою кореспонденцією.

Однак, відповідь на вказаний лист на адресу Регіонального відділення не надходила. Орендар з відповідною заявою щодо продовження терміну дії договору у встановлений термін до Регіонального відділення не звертався.

Доказів продовження строку дії договору після цієї дати сторонами не надано.

При цьому відповідальність щодо правильності подання заяви про продовження дії договору на новий строк з дотриманням визначених законом та договором умов покладається виключно на орендаря, в іншому випадку, у разі невиконання орендарем вказаного зобов`язання або неналежного його виконання (не в повній мірі), настають правові наслідки у вигляді припинення дії договору за закінченням строку на який його було укладено.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно п. 10.3. Договору оренди зміни і доповнення до Договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформляються додатковими угодами, а згідно п. 10.10. всі зміни і доповнення до цього Договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Так, з огляду на відсутність заяви орендаря щодо продовження терміну дії договору, наказом від 25.04.2022 №12/02-29ПО термін дії договору припинено у зв`язку з закінченням його терміну дії.

Листом від 26.04.2022 №11-07-01322 Регіональне відділення повідомило орендаря та балансоутримувача про припинення терміну дії договору та необхідність повернення майна з оренди за актом приймання-передачі та надати відповідний примірник акту та анкети про стан майна та наявність заборгованості за договором орендодавцю. Вказаний лист направлено на електронну адресу орендаря та на поштову адресу цінним листом з описом вкладення.

Проте, відповідь на вказаний лист від орендаря так і не надходила, борг не сплачено, майно з оренди не повернуто.

Отже, сторони не погодили продовження дії договору оренди та не оформили цей факт в письмовому вигляді - відповідною додатковою угодою про внесення змін до основного договору. Аукціон на його продовження проведений не був.

Отже, договір від 28.05.2019 № 12/02-6751-ОД є припиненим та припинив свою дію саме з 27.05.2022.

Так, у пунктах 3.1., 3.2. договору сторони визначили, що орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) - за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2019 року - 1616,09 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди травень2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий, березень, квітень, травень місяць 2019 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з умовами пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

При цьому, у пункті 5.3. договору орендар зобов`язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений у пункті 3.6. договору (щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу), строк внесення орендної плати до державного бюджету за загальний період користування об`єктом оренди з травня 2021 року по червень 2022 року є таким, що настав.

Судом встановлено, що, починаючи з травня 2021 року і до моменту закінчення дії договору (27.05.2022), відповідач перестав вносити орендну плату у повному обсязі та у визначені договором строки до державного бюджету, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 519,57 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що за період користування майном з 15.05.2021 до 15.06.2022 у відповідача наявна заборгованість перед державним бюджетом в сумі 519,57 грн.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання не виконав, орендну плату за період користування об`єктом оренди з травня 2021 року по червень 2022 року (фактично до 27.05.2022 включно) у встановлений договором строк не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 519,57 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги виконання орендодавцем та балансоутримувачем своїх обов`язків щодо надання відповідачу в оренду спірного майна, а також відсутність з боку відповідача платежів, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/02-6751-ОД від 28.05.2019, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (орендної плати за період з травня 2021 року по червень 2022 року в сумі 519,57 грн визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Також правовідносини з оренди державного майна регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна. До 01.02.2020р. діяв Закон Про оренду державного та комунального майна № 2269-ХІІ від 10.04.1992р., а з 01.02.2020р. вступив в дію Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157 ІХ від 03.10.2019р.

Водночас, самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, є неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, що є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору оренди, коли користування майном стає неправомірним.

Отже, правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що сформульована в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після припинення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном, оскільки немає доказів повернення майна баласоутримувачу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, в редакції на час укладення договору, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено вище, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.05.2019 № 12/02-6751-ОД, є таким, що припинив свою дію 27.05.2022р. на підставі закінчення строку, на який його було укладено. За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховано у спірному періоді неустойку.

Що стосується правової природи неустойки, яка стягується на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, слід зазначити про таке.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

З урахуванням викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 58 506,75 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 536,78 грн.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Так, у пункті 3.7. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

З поданого позивачем розрахунку пені вбачається, що до суми пені ним віднесені і індекси інфляції. Такий розрахунок не відповідає ані вимогам діючого законодавства, ані умовам договору про які йшлося вище.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 536,78 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про виселення з орендованого приміщення суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як зазначає позивач, у зв`язку з систематичним порушенням з боку орендаря умов договору, передбачених пунктами 3.6. та 5.4. договору, та відсутністю сплати за договором оренди орендної плати більше 3-х місяців, керуючись нормами статті 782 Цивільного кодексу України, Регіональне відділення, листом Листом від 26.04.2022 №11-07-01322 Регіональне відділення повідомило орендаря та балансоутримувача про припинення терміну дії договору та необхідність повернення майна з оренди за актом приймання-передачі та надати відповідний примірник акту та анкети про стан майна та наявність заборгованості за договором орендодавцю. Вказаний лист направлено на електронну адресу орендаря та на поштову адресу цінним листом з описом вкладення.

Проте, відповідь на вказаний лист від орендаря так і не надходила, борг не сплачено, майно з оренди не повернуто..

При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Пунктом 5.10. договору передбачено, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язується повернути балансоутримувачу або підприємству/товариству, вказаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до пункту 10.10. договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом 3-х робочих днів орендар повертає балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець).

Згідно з пунктом 11 договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Отже, доказів повернення спірного об`єкта оренди балансоутримувачу в порядку, визначеному пунктом 10.10 договору, відповідач суду не надав.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо повернення об`єкта оренди чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні.

Враховуючи вказане, неповернення об`єкта оренди відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для виселення відповідача з орендованого приміщення, яке розміщене за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Гвардійське, вул. Гагаріна, б. 13.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням викладеного позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 5 343,81 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА ЮСТ" (69032, м. Запоріжжя, пр. Соборності, буд. 159, офіс 80; код ЄДРПОУ 41465475) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; код ЄДРПОУ 42767945) заборгованість з орендної плати у розмірі 519,57 грн, неустойку у розмірі 58 506,75 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 343,81 грн.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТА ЮСТ" (69032, м. Запоріжжя, пр. Соборності, буд. 159, офіс 80; код ЄДРПОУ 41465475) з орендованого майна - нежитлових вбудованих приміщень (реєстраційний номер 33689922.37ААААЕЕ552) площею 46,2 кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Гвардійське, вул. Гагаріна, б. 13, та перебувають на балансі "Східна" філія Концерну "Військторгсервіс".

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 05.02.2024.

Суддя В.Г. Бєлік