Рішення

від 05.02.2024 по справі 904/6402/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6402/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙФОРНЕТ", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙФОРНЕТ" про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за Договором поставки № ЦЗВ-02-02822-01 від 14.09.2022 в загальній сумі 604 225, 29 грн, з яких: штраф у розмірі 272 993, 304 грн та пеня у розмірі 331 231, 99 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 12.12.2023 була надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: 49010, м. Дніпро, вул. Кюрі Марії, буд. 5.

Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

03.01.2024 на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 12.12.2023, до яких відділенням поштового зв`язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № ЦЗВ-02-02822-01 від 14.09.2022 в частині поставки конструкційних матеріалів виробництва PAGED PISZ SP. Zo.o.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

14.09.2022 між Філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Держпромзабезпечення", надалі зміна найменування ТОВ «Скайфорнет» (далі відповідач, постачальник) було укладено Договір поставки № ЦЗВ-02-02822-01 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, на умовах, які викладені у цьому Договорі.

Найменування продукції: Конструкційні матеріали різні (фанера важкогорюча) (пункт 1.2 договору)

У Специфікації № 1 сторони узгодили найменування продукції, її кількість та вартість.

Постачальник здійснює поставку Продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах CPT (Перевезення сплачено до…) пункт призначення згідно рознарядки Замовника (відповідно до вимог Інкотермс» ред. 2010 р).

Вантажовідправником Продукції може бути третя особа, зазначена Постачальником (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2 договору поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору, тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання продукції.

Зі сторони замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту замовника щонайменше двома уповноваженими особами з числа таких:

керівник (особа, що виконує його обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

перший заступник керівника (особа, що виконує його обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

заступники керівника (особи, що виконують їх обов`язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»;

керівники відповідних структурних підрозділів філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця».

Рознарядка надається постачальнику у вигляді сканованої копії шляхом її направлення із застосуванням електронної пошти, адреси якої визначені сторонами у розділі 13 даного договору (далі E-mail), та вважається отриманою з дня її відправлення у встановленому даним пунктом порядку. Оригінал рознарядки в подальшому направляється засобами поштового зв`язку (AT «Укрпошта») шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня відправлення письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Продукція, поставлена постачальником без письмової рознарядки замовника, або за рознарядкою, виданою із порушенням п. 5.2 цього договору, може бути не прийнята замовником та повернута постачальнику, при чому всі матеріальні витрати, що виникли при поставці/зберіганні/поверненні такої продукції, покладаються на постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальнику.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, постачальника, оригінал якого надається замовнику.

Акт прийому-передачі та інші первинні документи, що стосуються виконання цього договору та приймання продукції, зі сторони замовника підписуються уповноваженими особами з числа тих, які визначені у п. 5.2 договору (пункт 5.4 договору).

Згідно з пунктом 5.5 договору після готовності продукції до відвантаження, постачальник направляє замовнику факсом наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у п. 2.2 цього Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів:

- рахунку-фактури;

- видаткової накладної, підписаної представником постачальника, яку замовник повинен підписати після прийняття продукції;

- товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної);

- документів, що підтверджують якість продукції, зазначені у п. 2.2 цього Договору;

- пакувальних аркушів (при наявності).

При порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня в розмірі 0, 1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник (пункт 10.1 Договору).

Відповідно до п. 13.7 (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 29.12.2022 строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.03.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов`язань щодо поставки та оплати продукції в межах термінів, визначених умовами цього Договору.

На виконання вимог пункту 5.2 Договору, уповноваженими особами позивача було складено рознарядку № ЦЗВ-20/693 від 10.03.2023 на поставку продукції загальною вартістю 1 819 955, 29 грн, яку 21.03.2023 було направлено на електронну пошту відповідача та 13.03.2023 - листом з описом вкладення.

06.06.2023 та 23.08.2023 позивач направив відповідачеві претензії № ЦЗВ-20/1950 та № ЦЗВ-20/3106, відповідно до якої вимагав сплатити штрафні санкції, нарахованих на підставі п. 10.1 Договору, за порушення строку поставки продукції.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач не поставив продукцію відповідно до рознарядки № ЦЗВ-20/693 від 10.03.2023, що згідно з п. 10.1 Договору є підставою для застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а також штрафу в розмірі 15% від вартості непоставленого товару за прострочення понад 15 календарних днів.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 331 231, 99 грн пені та 272 993, 30 грн штрафу.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми пені та штрафу

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на погоджені сторонами у п. 5.2 Договору умови постачання, відповідач повинен був поставити позивачу продукцію відповідно до рознарядки № ЦЗВ-20/693 від 10.03.2023 у строк до 30.03.2023.

За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару відповідно до рознарядки № ЦЗВ-20/693 від 10.03.2023.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 Договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня в розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення.

У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16 та від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

В даному випадку у відповідача, як постачальника, виникло негрошове зобов`язання, а тому положення статті 343 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не підлягають застосуванню.

Позивачем за період з 06.05.2023 по 03.11.2023 нараховано пеню у загальному розмірі 331 231, 99 грн.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 10.1 Договору за прострочення виконання зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З урахуванням викладеного, прострочення поставки продукції за рознарядкою № ЦЗВ-20/693 від 10.03.2023 вартістю 1 819 955, 29 грн зумовлює настання для відповідача правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від вартості непоставленої в строк продукції.

Отже, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача є штраф в розмірі 272 993, 30 грн.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 331 231, 99 грн та штраф в розмірі 272 993, 30 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 063, 38 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайфорнет" (49010, м. Дніпро, вул. Кюрі Марії, буд. 5; ідентифікаційний код 44076629) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 11/15; ідентифікаційний код ВП: 40081347) пеню в розмірі 331 231, 99 грн, штраф в розмірі 272 993, 30 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 063, 38 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко