Рішення

від 05.02.2024 по справі 910/17398/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024Справа № 910/17398/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтайм Рент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Радімакс»

про стягнення 172 151,61 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтайм Рент» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Радімакс» про стягнення 172 151,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе за договором суборенди № 01/06Б від 02.01.2023 зобов`язань в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за користування нежитловим приміщенням та за спожиті комунальні послуги за період квітень - жовтень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.11.2023 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17398/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, а також додаткових письмових доказів, клопотань, заяв, пояснень.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення, яку позивачем отримано 06.12.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Водночас конверт із ухвалою про відкриття провадження у даній справі, який надсилався на адресу місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Радімакс» (вул. Гната Юри, 16, кв. 61, м. Київ, 03148), яка відповідає адресі, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернувся до суду не врученим, причиною повернення зазначено: «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розумінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.11.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛТАЙМ РЕНТ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «РАДІМАКС» (суборендар) укладено договір № 01/06Б (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого орендар зобов`язується передати суборендарю в тимчасове платне користування (надалі - суборенду) нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білецького Академіка, будинок 72-А (надалі - приміщення) площею 449,70 кв.м.

Як вбачається із п. 5.2. Договору, при його укладенні сторони засвідчили, що орендар повідомив, а суборендар отримав інформацію про те, що приміщення належить орендарю на праві користування на підставі договору оренди укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙНС ЛІМІТЕД».

Відповідно до пунктів 2.1., 2.4., 2.6. та 2.7. Договору приміщення передається суборендарю на підставі акту приймання-передачі, у якому повинні бути зазначені розмір площі, місце розташування. Після закінчення строку суборенди або у випадку дострокового припинення або розірвання Договору, суборендар зобов`язується передати орендарю приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення строку дії цього Договору на підставі акту приймання-передачі. У випадку прострочення виконання зобов`язання повернути приміщення орендарю в зазначеній у даній статті термін, суборендар зобов`язаний здійснювати оплату всіх платежів, передбачених даним Договором, до моменту фактичного звільнення приміщення і його передачі орендарю. Приміщення вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Обов`язок по складанню акту приймання-передачі покладається на ту сторону, яка передає приміщення. Сторони договору зобов`язуються забезпечити явку уповноважених осіб для підписання акту приймання-передачі приміщення. У випадку не підписання з вини суборендаря акту приймання-передачі про передачу приміщення від суборендаря орендарю, з моменту припинення дії цього Договору, орендар має право звільнити приміщення від обладнання та іншого майна суборендаря (надалі - майна), яке зберігалось в ньому, та передати приміщення в користування третім особам.

Строком суборенди є строк користування приміщенням, зумовлений строком дії Договору, з урахуванням дострокового розірвання чи припинення, відповідно до умов Договору (п. 3.1. Договору).

Строк суборенди припиняється у випадку, якщо до дати закінчення даний Договір буде розірваний чи буде припинений з інших підстав, відповідно до умов Договору чи положеннями чинного законодавства України (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору суборендар сплачує орендарю плату за користування приміщенням.

Водночас за положеннями п. 5.2. Договору суборендар, за попередньою домовленістю з орендарем, може користуватися послугами електропостачання, охорони (надалі - комунальні послуги), за які компенсує орендарю понесені ним витрати відповідно до вартості таких послуг у сервісній угоді (додаток 1), яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що нарахування платежів за договором починається щ 01.01.2023 та триває до підписання акту приймання-передачі щодо повернення приміщення орендарю.

Згідно з п. 8.1. Договору плата за користування приміщенням встановлюється у розмірі 15 739,50 грн без ПДВ за один календарний місяць. Після відновлення реєстрації орендаря платником ПДВ плата за користування приміщенням встановлюється у розмірі 15 739,50 грн з ПДВ за один календарний місяць.

Якщо інше не передбачено даним Договором, плата за користування приміщенням сплачується суборендарем один раз на місяць, не пізніше 5-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата (п. 8.3. Договору). Для зручності суборендаря орендар до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок суборендареві (п. 8.4. Договору).

У п. 8.5. Договору узгоджено, що якщо до настання терміну оплати суборендної плати відповідний рахунок не буде отриманий суборендарем, суборендар повинен оплатити плату за користування приміщенням згідно Договору. Неотримання суборендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати суборендної плати за Договором.

За умовами п. 8.6. Договору сторони щомісяця підписують акт здачі-приймання робіт (надання послуг). Орендар до 5-го числа кожного місяця наступного за яким було надано послуги, вручає особисто або направляє суборендарю поштою чи кур`єром оригінал акту здачі-приймання робіт (надання послуг) у двох примірниках. Суборендар зобов`язаний підписати та повернути орендарю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-приймання робіт (надання послуг) до 10-го числа місяця, наступного за яким було надано послуги. У випадку не повернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови суборендаря від підписання цього акту, такий акт вважається визнаним суборендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму). В такому разі, акт вважається дійсним при наявності на ньому підпису директора та печатки орендаря.

Даний Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2023 (включно). Сторони домовились про те, що згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України цей Договір поширює свою дію на взаємовідносини, що склались у сторін з 01.01.2023 (п. 19.1. Договору).

Також сторонами 02.01.2023 підписано Сервісну угоду, яка є Додатком № 1 до Договору, якою передбачено обов`язок орендаря забезпечити, а суборендаря - належним чином споживати та оплачувати послуги по електропостачанню та охороні приміщення, що надаються та/або оплачуються орендарем у відповідності до договорів із спеціалізованими підприємствами.

Пунктом 2 Сервісної угоди визначено вартість послуг по електропостачанню - згідно виставлених рахунків, а по охороні приміщення - 3147,90 грн за один календарний місяць. Крім того, передбачено надання інших послуг, за якими суборендар може письмово звернутися, або ті, що на думку орендаря є необхідними для належного утримання приміщення.

Відповідно до п. 7 Сервісної угоди суборендар до 5 числа поточного місяця сплачує авансовий платіж, наступний за звітний місяць платежем 100% від вартості спожитих послуг за попередній період. Компенсація (відшкодування витрат) за надані послуги здійснюється щомісячно протягом трьох днів з дати надання відповідного рахунку з підписанням акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Нарахування плати за надані послуги здійснюється з 01.01.2023 до дня підписання акту приймання-передачі щодо повернення приміщення орендарю (п. 9 Сервісної угоди).

Судом встановлено, що 02.01.2023 сторонами підписано Акт приймання-передачі до Договору, за яким орендар передав, а суборендар прийняв в тимчасове оплатне користування: нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білицького Академіка, будинок 72-А, загальною площею 449,70 кв.м., з цільовим використанням: складське приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про порушення відповідачем умов Договору в частині виконання обов`язку із оплати суборендної плати та комунальних послуг, у зв`язку з чим позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від Договору із вимогою погасити наявну заборгованість та повернути приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі, яке залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із зазначеним, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по суборендній платі за період з 01.04.2023 по 19.10.2023 у розмірі 104 083,79 грн та борг за комунальні послуги у розмірі 17 668,86 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивачем, крім сум основної заборгованості, заявлено до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 06.04.2023 по 09.11.2023 у розмірі 1 121,00 грн, пеню у розмірі 16 225,01 грн та штраф у розмірі 33 052,95 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір, що укладений між сторонами, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договору найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

У ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (актом приймання-передачі від 02.01.2023) підтверджується факт передачі позивачем відповідачу приміщення в суборенду за Договором.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином виконував свої зобов`язання із оплати послуг суборенди та охорони приміщення, наданих згідно з актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2023 №№ 12, 13, від 28.02.2023 №№ 159, 160, від 31.03.2023 №№ 251, 252, від 30.04.2023 № 352.

18.09.2023 позивач звернувся до відповідача із повідомленням від 15.09.2023, у якому із посиланням на п. 22.3. Договору зазначив про свою відмову від Договору у зв`язку із наявністю у відповідача заборгованості понад три календарних місяці, починаючи з квітня 2023 року, у зв`язку з чим просив повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі та сплатити наявну заборгованість.

Вказане повідомлення було направлене позивачем на адресу відповідача 18.09.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0306107128877, накладною відділення поштового зв`язку та фіскальним чеком про оплату поштових послуг. Відповідач отримав вказане поштове відправлення 25.09.2023, що підтверджується роздруківкою із сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення, однак відповіді на нього не надав.

Відповідно до положень ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У ст. 22.3. Договору сторони погодили, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по Договору орендар має право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору, письмово повідомивши про це суборендаря за 30 календарних днів. В такому випадку цей Договір вважається розірваним із тридцять першого дня з моменту відправки повідомлення про односторонню відмову від Договору, якщо сторони не домовляться про інше.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов`язку із оплати коштів за користування приміщенням починаючи з квітня 2023 року у строк, визначений п. 8.3. Договору, а також оплати коштів за послуги охорони починаючи з травня 2023 року.

Відповідачем вказаних обставин у визначеному процесуальним законодавством порядку спростовано не було.

При цьому, враховуючи умови, погоджені сторонами у п. 8.5. Договору, неотримання відповідачем відповідних рахунків на оплату не є підставою для несплати або затримки оплати суборендних платежів.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не сплачуючи позивачу кошти за користування приміщенням та за надані послуги із охорони, порушив умови Договору, що є підставою для односторонньої відмови позивача від Договору в силу його п. 22.3. та ст. 782 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи дату направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення про відмову від Договору та умови вказаного вище пункту Договору, цей Договір вважається розірваним між сторонами з 19.10.2023.

Відповідно до ст. 22.4. Договору розірвання чи припинення Договору не звільняє суборендаря від його зобов`язань за Договором, включаючи, але не обмежуючись, здійсненням суборендарем всіх належних за Договором платежів, сплати штрафних санкцій, відшкодуванням збитків.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань із проведення розрахунків по суборендній платі та платі за послуги охорони у період з 01.04.2023 по 19.10.2023, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 104 083,79 грн за користування приміщенням та 17 668,86 грн за комунальні послуги.

Таким чином, грошове зобов`язання відповідача по сплаті суборендної плати в розмірі 104 083,79 грн та комунальних платежів (за послуги із охорони приміщень) в розмірі 17 668,86 грн на момент звернення позивача з даним позовом до суду настало в силу умов п. 8.3. Договору та п. 7 Сервісної угоди.

Крім того, судом встановлено, що на адресу відповідача 07.11.2023 позивачем було направлено вимогу про погашення заборгованості від 19.10.2023, у якій позивач просив сплатити наявну заборгованість у загальному розмірі 121 752,65 грн.

Однак, доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу матеріали справи не містять, будь-яких заперечень щодо викладених у позові обставин та заявленої суми боргу відповідач не надав.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у загальному розмірі 121 752,65 грн, яка включає в себе борг по суборендній платі та комунальним послугам, визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 121,00 грн та пеню у розмірі 16 225,01 грн за загальний період прострочення виконання обов`язку зі сплати суборендної плати з 06.04.2023 по 09.11.2023, а також штраф у розмірі 33 052,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за прострочення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати коштів за користування приміщенням, суд встановив, що розмір вказаних нарахувань за заявлені позивачем періоди є більшим, проте, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме - 1 121,00 грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 15.1. Договору погоджено, що у випадку прострочення суборендарем виконання зобов`язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендаря, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним договором буде прострочений суборендарем, суборендар зобов`язаний сплатити орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожний календарний день прострочення.

Крім того, за кожні 30 календарних днів існування заборгованості за Договором, суборендар додатково зобов`язаний буде сплачувати орендарю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, яка склалась на день нарахування такого штрафу (вказаний штраф нараховується в останній день кожного 30-тиденного періоду прострочення оплати заборгованості, тобто, штраф нараховується на 30-тий день прострочення, 60-тий день прострочення, 90-тий день прострочення і так далі). Сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюється та складають 3 роки (п. 15.2. Договору).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.

Водночас, як вбачається зі змісту п. 15.2. Договору, сторони встановили інший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд перевіряє обґрунтованість заявленої суми пені, виходячи з зазначеного позивачем періоду, який не суперечить законодавству.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період прострочення виконання боржником його грошового зобов`язання з 06.04.2023 по 09.11.2023, суд встановив, що розмір пені за заявлені позивачем періоди є більшим, проте, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме - 16 225,01 грн.

Крім того, перевіривши розрахунок штрафу за порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасного виконання зобов`язання із оплати суборенд них платежів за квітень - вересень 2023 року, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача штраф у розмірі 33 052,95 грн на підставі п. 15.2. Договору є обґрунтованим, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується наявність невиконаних відповідачем зобов`язань перед позивачем по сплаті суборендної плати та комунальних послуг у загальному розмірі 121 752,65 грн, 3 % річних у розмірі 1 121,00 грн, пені у розмірі 16 225,01 грн та штрафу у розмірі 33 052,95 грн за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати суборендної плати за Договору, що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача наведених сум є правомірними та обґрунтованими, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Радімакс» (вул. Гната Юри, буд. 16, кв. 61, м. Київ, 03146; ідентифікаційний код 40691618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтайм Рент» (вул. Колекторна, 18, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 35198696) заборгованість у розмірі 121 752,65 грн, 3% річних у розмірі 1 121,00 грн, пеню у розмірі 16 225,01 грн, штраф у розмірі 33 052,95 грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 684,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.02.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко