ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
05.02.2024Справа № 910/1309/24
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши заяву Торгівельно-комерційного підприємства «Шармон-95» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову до подачі позову
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркер і Ко»
до відповідача 2: ОСОБА_1
до відповідача 3: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ізмайлової Вікторії Борисівни
про визнання протиправними та скасування реєстраційної дії,
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ:
Торгівельно-комерційне підприємство «Шармон-95» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до відкриття провадження по справі за позовом заявника про визнання противним та скасування реєстраційної дії - відчуження частки у статутному капіталі Торгівельно-комерційного підприємства «Шармон-95» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. В якості забезпечення майбутнього позову заявник просив: накласти арешт на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер №682624480000, нежилі приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 831,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти заборону на відчуження об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер №682624480000, нежилі приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 831,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що з 29.01.2024 року у Торгівельно-комерційного підприємства "ШАРМОН-95" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПОЛ" відбувається рейдерський захват з ціллю отримання нерухомого майна, яке належить цим юридичним особам.
29 січня 2024 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ізмайловою Вікторію Борисівною було здійснено реєстрацію відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно до постанови про арешт майна боржника від 21.12.2021 приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.М. було накладено арешт на майно, в тому числі, частку в статусному фонді заявника. Як вказує заявник, згідно даних, що містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір внеску боржника до статутного фонду складає 231 210,00 гривень, що дорівнює враховуючи розмір загального статутного фонду товариства, у відсотковому вираженні 100 % (сто відсотків).
Як вказує заявник, 29.01.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з`явилися у відділенні Подільське ОТП банку м. Київ за адресою: вул. Верхній Вал, 24, м. Київ, надали оригінали підроблених статутних документів Торгівельно-комерційного підприємства "ШАРМОН-95" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПОЛ" та вимагали у працівників банку надати їм доступ до рахунків товариств.
30.01.2024 ОСОБА_2 протокольним рішенням по обом товариствам призначив себе ліквідатором та розпочав процедуру ліквідації товариств.
Заявник зазначив, що Торгівельно-комерційне підприємство "ШАРМОН-95" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю має в своїй приватній власності майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 682624480000 Тип об`єкта: нежилі приміщення, об`єкт житлової нерухомості: Ні Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 831.8 Адреса: м.Київ, вулиця Сагайдачного Петра, будинок 31.
На думку заявника, на сьогоднішній день, через вищенаведені дії осіб, господарська діяльність Торгівельно-комерційного підприємства "ШАРМОН-95" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю заблокована, майно підприємства знаходиться під великим ризиком протиправного заволодіння.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відмови в її задоволенні виходячи з такого.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.01.2024 по справі №50/155 (910/1455/23)
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 по справі № 925/1441/20 зауважив, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод »Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Зокрема, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Разом з цим, фактично позивачем в обґрунтування позовних вимог покладено обставини здійснення реєстрації відчуження частки у статутному капіталі товариства, тобто, вказано про наявність певного корпоративного спору, тоді як, заявлені заходи забезпечення позову стосуються не корпоративних відносин, а майна товариства.
До того ж, судом враховано, що розглядувана заява фактично подана Торгівельно-комерційним підприємством "ШАРМОН-95" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, а не особою - учасником вказаного товариства, якому належала частка у статутному капіталі заявника.
За висновками суду, у даному випадку задоволення поданої заяви фактично призведе до застосування заходів забезпечення позову, які не пов`язані із предметом спору.
За таких обставин, з огляду на все вище викладене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви Торгівельно-комерційного підприємства «Шармон-95» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову до відкриття провадження по справі.
При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних та належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову у інший спосіб, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви б/н від 02.02.2024 Торгівельно-комерційного підприємства «Шармон-95» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову до відкриття провадження по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання до апеляційного господарського суду.
Суддя В. В. Князьков
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.02.2024 |
Оприлюднено | 07.02.2024 |
Номер документу | 116766624 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Князьков В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні