Рішення

від 08.01.2024 по справі 911/2877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. Справа № 911/2877/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поло-Інвестбуд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Манна Груп

про стягнення 549 966,09 грн

за участю представників:

позивача: Остапенко І.О. - адвокат, ордер серії ВІ № 1125936 від 12.09.2023;

відповідача:не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Поло-Інвестбуд (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Манна Груп (далі- відповідач) про стягнення 549966,09 грн, з яких: 317870,00 грн передоплати за товар, 37261,08 грн пені, 47027,34 грн штрафу, 126570,72 грн інфляційних втрат та 21236,95 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2023 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.10.2023.

03.10.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім у судовому засіданні.

Представник відповідача у підготовче засідання 30.10.2023 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду Господарського суду Київської області від 30.10.2023 було відкладено підготовче засідання на 20.11.2023.

Господарським судом Київської області було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Поло-Інвестбуд від 08.11.2023 про участь у судових засіданнях по справі №911/2877/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що винесено відповідну ухвалу 15.11.2023.

Судове засідання, призначене у справі на 20.11.2023 об 11:00, вирішено провести у режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку сайту https://vkz.court.gov.ua/.

Представник відповідача у судове засідання 20.11.2023 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача також не надходило, відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 20.11.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.12.2023.

В судове засідання 11.12.2023 відповідач вкотре не з`явився, у зв`язку з чим розгляд спору по суті було відкладено на 08.01.2024.

Згідно ст. 202 ГПК України, суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК та ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповіді державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

В ході розгляду справи, Господарським судом Київської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Суд зазначає, що неявка учасників справи, які є належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За вказаних обставин, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений ст. 165 ГПК України, зважаючи, що відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи, суд на підставі ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 08.01.2023 суд заслухав вступне слово представника ТОВ «Поло-Інвестбуд» та дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів. Представник позивача виступив з заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 08.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким задоволено позов частково та стягнуто з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поло-Інвестбуд 317870,00 грн передоплати, 25908,58 грн пені, 82908,93 грн інфляційних втрат, 14813,61 грн 3% річних та 6622,52 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Під час складення повного тексту рішення, суд установив, що у пункті 2 скороченого рішення було допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим 31.01.2024 постановлено ухвалу про виправлення технічної описки та арифметичної помилки, допущених під час складення скороченого рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі № 911/2877/23 та викладено пункт 2 скороченого рішення Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі № 911/2877/23 у такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манна Груп» (08108, Київська обл., Бучанський р-н, с. Хмільна, вул. Кучерова, буд. 67А; код ЄДРПОУ 38183551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поло-Інвестбуд» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Василя Симоненка, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 43717167) 317870 (триста сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн 00 коп. передоплати, 37136 (тридцять сім тисяч сто тридцять шість) грн 67 коп. пені, 82908 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот вісім) грн 93 коп. інфляційних втрат, 14813 (чотирнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн 61 коп. 3% річних та 6790 (шість тисяч сімсот дев`яносто) грн 94 коп. судового збору» та зазначено, що ухвала є невід`ємною частиною скороченого рішення від 08.01.2024 у справі № 911/2877/23.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2022 між ТОВ «Манна Груп» (далі - постачальник) та ТОВ «Поло-Інвестбуд» (далі- покупець) було укладено Договір поставки №18/01-2022 (далі-Договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується виготовити, поставити і передати покупцеві у власність товар (керамічна плитка), визначений в рахунку до Договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування, асортимент та кількість товару, що поставляється за цим Договором, зазначається у Специфікації та рахунку (п.1.1, п. 1.2).

Ціна за кожну одиницю товару та вартість товару, який поставляється за цим Договором зазначається у Специфікаціях (п. 2).

Відповідно до п.1 та п.2 Специфікації №1 до Договору поставки №18/01-2022 від 18.01.2022 (далі - Специфікація №1), товар, який постачальник зобов`язувався виготовити, поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити - плитка керамічна 15*15 см.

Пунктом 2 Специфікації №1 сторони погодили наступні характеристики до товару: рівна плоскість плитки; краї в колір лаковані 90 градусів; вся плитка має бути симетрична, колір має бути в таких частинах на 1 м2: №1 (плитка старого взірця, виготовлена на Московському керамічному заводі в 1960-ті роки) - 50%, №2 (комерційна пропозиція Manna Ceramics) - 20%; № 3 комерційна пропозиція Manna Ceramics) - 30%.

Згідно п. 3.6 Договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар від постачальника до покупця вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (або акта прийому-передачі товару), що підтверджує фактичну передачу товару від постачальника покупцеві.

Згідно п. 2.4. Договору, порядок та строки здійснення оплати за товар зазначаються у Специфікаціях до Договору.

Пунктом 6.1 та пунктом 6.2. Специфікації №1 від 18.01.2022 визначено, що передоплата у розмірі 317 870, 00 грн з ПДВ повинна бути здійснена протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання даної Специфікації. Остаточний розрахунок у розмірі 136 230,00 грн з ПДВ - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання товару.

Як вказує позивач, 19.01.2022 він сплатив 317870,00 грн (з ПДВ), в якості попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №804 від 19.01.2022.

Згідно п. 5 Специфікації № 1 строк поставки (в повному обсязі) повинен був відбутися до 21.02.2022 року.

Однак, зі слів позивача, товар суму зазначену в Договорі поставлений не був, як і не повернута передоплата в сумі 317870,00 грн, у зв`язку з чим позивач і звернувся з відповідним позовом до суду, в якому просить повернути здійснену передоплату в розмірі 317870,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 37261,08 грн пені, 47027,34 грн штрафу, 126570,72 грн інфляційних втрат та 21236,95 грн 3% річних.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У Договорі поставки №18/01-2022 та Специфікації № 1 сторони погодили строк поставки до 21.02.2022. Проте відповідачем не було поставлено обумовлений Договором товар взагалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки позивач перерахував відповідачу попередню оплату згідно умов Договору та Специфікації, а відповідач не поставив оплачений позивачем товар, у позивача в силу положень ст. 693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару.

Претензією № 18 від 11.04.2023 позивач звернувся до відповідача, в якій просив протягом 14 календарних днів виконати свої зобов`язання по поставці товару (плитки керамічної) або повернути кошти у сумі 317870,00 грн, сплачені згідно платіжного доручення №804 від 19.01.2022.

Вказана претензія за номером рекомендованого повідомлення про вручення № 3600315262303 була направлена на адресу відповідача 27.04.2023. Згідно трекінгу перевірки статусу відстеження за вказаним номером відправлення, рекомендований лист вручено особисто представнику 03.06.2023.

Однак, попередню оплату у сумі 317870,00 грн відповідачем не повернуто позивачу, як і не поставлено товар (плитку керамічну). Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вище встановлені судом обставини, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення попередньої оплати, внаслідок чого вимога позивача про стягнення з відповідача 317870,00 визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 37261,08 грн пені (з 21.02.2022 по 20.08.2022) та 47027,34 грн штрафу (з 22.03.2022 по 12.09.2023).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.7 Договору сторони визначили, що у випадку порушення строку поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості товару, строк поставки якого прострочено, за кожен день прострочення.

Вказаний в п. 5.7 вид неустойки за своєю правовою природою є пенею.

З розрахунку позивача вбачається, що ним при нарахуванні пені застосовано облікову ставку НБУ та нараховано пеню на всю суму товару в розмірі 454100,00 грн, який мав бути поставлений та строк щодо поставки якого прострочено за період з 21.02.2022 по 20.08.2022.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Як зазначено в п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено та про що зазначено вище, що відповідачем у встановлений строк обов`язку за договором щодо поставки товару не виконано, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені.

З умов Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, вбачається строк поставки товару (в повному обсязі) мав бути здійснений до 21.02.2022. За таких обставин, нарахування неустойки (пені) має бути вчинено з 22.02.2022 (наступний день, коли мало бути виконано зобов`язання з поставки) по 20.08.2022 (кінцевий термін нарахування пені, зазначений позивачем).

Суд здійснив власний розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» за період з 22.02.2022 по 20.08.2022 з урахуванням облікової ставки НБУ встановив, що розмір пені складає 37136,67 грн.

За таких обставин, заявлена до стягнення пеня в сумі 37261,08 грн підлягає задоволенню частково в сумі 37136,67 грн.

Також, керуючись умовами п. 5.8 Договору, позивач нарахував відповідачеві 47027,34 грн штрафу за період прострочення поставки товару з 22.03.2023 по 12.09.2023 на суму непоставленого за Договором товару в розмірі 454 100,00 грн.

Відповідно п. 5.8 Договору, у випадку порушення строку поставки товару більше ніж на 30 календарних днів постачальник зобов`язаний додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості товару, строк поставки якого прострочено, за кожен день прострочення.

Стаття 549 ЦК України дає визначення поняття штрафу, в якій вказано, що штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Тобто, на відміну від пені, яка є довготривалою санкцією, штраф застосовується одноразово у відсотковому відношенні від суми невиконаного зобов`язання.

З пункту 5.8 Договору № 18/01-2022 вбачається, що штраф, визначений сторонами у вигляді відсотку від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, не є штрафом в розумінні норм ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, оскільки є довготривалою санкцією та має ознаки пені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в п. 5.8 сторони передбачили відповідальність саме у вигляді пені.

Разом з тим, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин права передбачати у договорі можливість одночасного стягнення двох видів пені.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку має місце одночасне стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов`язання за Договором, пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості товару, строк якого прострочено за кожен день прострочення (п.5.7) та пені у розмірі 7 % від вартості товару, строк якого прострочено за кожен день прострочення (п. 5.8), що суперечить статті 61 Конституції України.

Водночас, за наявності у договорі умов щодо подвійного стягнення пені, суд має відмовляти в задоволенні позовних вимог про стягнення тієї пені, розмір та порядок нарахування якої не відповідає вимогам закону.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.12.2019 у справі 912/1153/19.

З огляду на викладене, в задоволенні стягнення 47 027,37 грн неустойки, передбаченої п. 5.8 Договору, суд відмовляє в повному обсязі.

Також позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, розрахунок яких здійснений на суму вартості непоставленого товару в розмірі 454100,00 грн за період з 21.02.2022 по 12.09.2023 та розмір складає 126570,72 грн та 21236,95 грн відповідно.

Як зазначено в ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц (провадження N 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц (провадження N 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Вказана правова позиція викладена в постанові від 22.09.2020 Верховного Суду. Великої Палати у справі № 918/631/19.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, оскільки грошове зобов`язання в межах розгляду даної справи виникло у відповідача з підстав неповернення коштів у вигляді попередньої оплати в розмірі 317870,00 грн, саме на вказану суму має бути здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, а не на всю вартість товару в розмірі 454100,00 грн, яка мала бути поставлена за Договором, як зазначає позивач.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов Договору вбачається, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, яка була обумовлена в п. 5 Специфікації до Договору поставки та становила термін поставки до 21.02.2022 року. Вказаний строк, виходячи із суті зобов`язання сторін, є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів

Таким чином, у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 22.02.2022 року.

Оскільки повернення попередньої оплати не відбулось, з наступного дня - 23.02.2022 відповідач є таким, що порушив грошове зобов`язання у згаданих правовідносинах. Відтак правильним є розрахунок інфляційних витрат та 3% річних здійснений за період з 23.02.2022 по 12.09.2023 на суму попередньої оплати в розмірі 317870,00 грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 82908,93 грн та 14813,61 грн.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань стосовно поставки товару та неповернення попередньої оплати судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 317870,00 грн передоплати за товар, 37136,67 грн пені, 82908,93 грн інфляційних втрат та 14813,61 грн 3% річних. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням часткового задоволення позову становить 6790,94 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манна Груп» (08108, Київська обл., Бучанський р-н, с. Хмільна, вул. Кучерова, буд. 67А, код ЄДРПОУ 38183551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поло-Інвестбуд» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Василя Симоненка, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 43717167): 317870 (триста сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн 00 коп. передоплати, 37136 (тридцять сім тисяч сто тридцять шість) грн 67 коп. пені, 82908 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот вісім) грн 93 коп. інфляційних втрат, 14813 (чотирнадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн 61 коп. 3% річних та 6790 (шість тисяч сімсот дев`яносто) грн 94 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 05.02.2024 року

Суддя О.В. Щоткін