Рішення

від 12.09.2023 по справі 911/877/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/877/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570

адреса для листування: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб"

08135, Київська область, село Чайки, вулиця Валерія Лобановського, будинок 29, квартира 193-А, код ЄДРПОУ 40859892

2) ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Гордієнко В.А., посвідчення адвоката України №000131 від 10.04.2018, довіреність №1796-К-Н-О від 12.07.2022;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №762/23 від 27.03.2023) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не повернув кошти за кредитним договором №40859892-КД-2 від 27.11.2019, а виконання ним вказаного зобов`язання забезпечено порукою відповідача-2 за договором поруки №40859892-ДП-2 від 27.11.2019.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2023 позовну заяву (вх. №762/23 від 27.03.2023) залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №7245/23 від 14.04.2023) про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №7245/23 від 14.04.2023) про усунення недоліків позовної заяви, в якій міститься клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2023 позовну заяву (вх. №762/23 від 27.03.2023) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/877/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 18.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2023 заяву (вх. №7805/23 від 21.04.2023) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання позовної заяви задоволено повністю, повернуто Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" з державного бюджету 26647,22 грн. надмірно сплаченого судового збору за платіжним дорученням №2 від 21.02.2023.

У судове засідання 18.05.2023 з`явився представник відповідача-2, представники позивача та відповідача-1 не з`явились, про дату, час та місце судового повідомлені поштовим зв`язком.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2023 підготовче засідання відкладено на 27.06.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №11933/23 від 19.06.2023) про долучення доказів до матеріалів справи на виконання ухвали суду.

У судове засідання 27.06.2023 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 27.06.2023 оголошено перерву до 25.07.2023.

У судове засідання 25.07.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 25.07.2023 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2023 закрито підготовче засідання провадження у справі №911/877/23 та призначено до розгляду по суті на 22.08.2023, про що повідомлено учасників справи.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшла заява про визнання позову (вх. №2735/23 від 21.08.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшла заява про визнання позову (вх. №2738/23 від 21.08.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи №911/877/23 (вх. №15998/23 від 22.08.2023).

У судове засідання 22.08.2023 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 22.08.2023 оголошено перерву до 12.09.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання (вх. №3072/23 від 12.09.2023) про залишення заяви про визнання позову (вх. №2735/23 від 21.08.2023) без розгляду.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання (вх. №3071/23 від 12.09.2023) про залишення заяви про визнання позову (вх. №2738/23 від 21.08.2023) без розгляду.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшла заява (вх. №3077/23 від 12.09.2023) про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшла заява (вх. №3078/23 від 12.09.2023) про розгляд справи без участі представника відповідача-2.

У судове засідання 12.09.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача-1 та відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

У судовому засіданні 12.09.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

27.11.2019 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач або банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" (далі відповідач-1) укладений кредитний договір №40859892-КД-2.

Відповідно до пункту А.2. умов договору, відповідачу-1 надано кредит у розмірі 1807165,37 грн.

Пунктами А.3., 1.2. договору встановлено, що термін повернення кредиту - 26.11.2022.

Пунктом 6.1. договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

12.12.2019 на поточний рахунок відповідача-1 перераховані кредитні кошти у розмірі 300000,00 грн.

27.11.2019 між позивачем та відповідачем-1 також укладена додаткова угода №1 до кредитного договору.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 додаткової угоди сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в пункті А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку, визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,38 % річних.

Індекс UIRD (3 місяці) + 5%;

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк, щокварталу, з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі - дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до пункту 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань з погашення кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- у період прострочення з 1-го до 15-го числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- у період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором відповідачу-1 було відкрито рахунок 29094053805037, як того вимагає пункт А.4. кредитного договору.

Згідно з пунктом 2.10. додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. кредитного договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

27.11.2019 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) укладений договір поруки №40859892-ДП-2, відповідно до пункту 1.1. якого предметом договору є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з кредитного договору.

У зв`язку із невиконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №40859892-КД-2 від 27.11.2019, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось за захистом своїх прав до суду.

2. Аргументи позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором №40859892-КД-2 від 27.11.2019 щодо своєчасної сплати кредиту та процентів, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка є предметом стягнення за позовом. Позовні вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на договорі поруки №40859892-ДП-2 від 27.11.2019, за яким відповідач-2 зобов`язався відповідати перед позивачем за невиконання зобов`язань відповідачем-1 за кредитним договором №40859892-КД-2 від 27.11.2019.

Заборгованість боржника перед позивачем за кредитним договором станом на 16.02.2023 становить 1879770,71 грн., з яких: 1776481,19 грн. заборгованості за тілом кредиту та 103289,52 грн. заборгованості за процентами.

Так, у межах цієї справи позивач визначив розмір вимог станом на 16.02.2023 та заявляє до солідарного стягнення з відповідачів 1879770,71 грн., з яких: загальний розмір тіла кредиту в розмірі 1776481,19 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 103289,52 грн.

3. Аргументи відповідача-1

Відповідачем-1 відзиву та доказів суду не подано, відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд даної справи у господарському суді, про дату, час і місце судових засідань у справі, його представник брав участь у судових засіданнях.

До судового засідання 22.08.2023 з розгляду справи по суті через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшла заява про повне визнання позову (вх. №2735/23 від 21.08.2023).

У судовому засіданні 22.08.2023 оголошено перерву до 12.09.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, для виправлення недоліків ордеру представника відповідача-1, який підписав заяву про повне визнання позову (вх. №2735/23 від 21.08.2023), оскільки вказаний ордер виданий на представлення інтересів в неіснуючому "Господарському районному суді міста Києва", тоді як розгляд справи здійснюється в Господарському суді Київської області.

До судового засідання 12.09.2023 з розгляду справи по суті через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання (вх. №3071/23 від 12.09.2023) про залишення заяви про визнання позову (вх. №2735/23 від 21.08.2023) без розгляду, що підписане тим самим представником відповідача-1, проте, вже з наданням ордеру належного змісту, де вказується, що його довіритель змінив правову позицію у справі і не визнає позов, попередню заяву про повне визнання позову просить залишити без розгляду.

У судовому засіданні 12.09.2023 з розгляду справи по суті відповідач-1 не забезпечив участі представника, через канцелярію Господарського суду Київської ним подана заява (вх.3077/23 від 12.09.2023) про розгляд справи без участі його представника, в якій відповідач-1 також просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4. Аргументи відповідача-2

Відповідачем-2 відзиву та доказів суду не подано, відповідач-2 належним чином повідомлений про розгляд даної справи у господарському суді, про дату, час і місце судових засідань у справі, його представник брав участь у судових засіданнях.

До судового засідання 22.08.2023 з розгляду справи по суті через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшла заява про повне визнання позову (вх. №2738/23 від 21.08.2023).

У судовому засіданні 22.08.2023 оголошено перерву до 12.09.2023, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, для виправлення недоліків довіреності представника відповідача-2, який підписав заяву про повне визнання позову (вх. №2738/23 від 21.08.2023), оскільки вказана довіреність видана на представлення інтересів в неіснуючому "Господарському районному суді міста Києва", тоді як розгляд справи здійснюється в Господарському суді Київської області.

До судового засідання 12.09.2023 з розгляду справи по суті через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшло клопотання (вх. №3072/23 від 12.09.2023) про залишення заяви про визнання позову (вх. №2738/23 від 21.08.2023) без розгляду, що підписане тим самим представником відповідача-2, проте, вже з наданням довіреності із належним зазначенням назви суду, де вказується, що його довіритель змінив правову позицію у справі і не визнає позов, попередню заяву про повне визнання позову просить залишити без розгляду.

У судовому засіданні 12.09.2023 з розгляду справи по суті відповідач-2 не забезпечив участі представника, через канцелярію Господарського суду Київської ним подана заява (вх.3078/23 від 12.09.2023) про розгляд справи без участі його представника, в якій відповідач-2 також просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

5. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договорами поруки.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

За статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

6.1. Щодо наявності заборгованості та її розміру.

Між позивачем та відповідачем-1 виникли договірні зобов`язання, за умовами яких позивач зобов`язався надати відповідачу-1 у користування кредитні кошти, а відповідач-1, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит у строки, погоджені сторонами у графіку платежів, який є додатком до договору, а також сплатити позивачу проценти за користування кредитом, в обумовлені договором терміни.

Станом на 17.08.2023, згідно з розрахунком позивача, заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором №40859892-КД-2 від 27.11.2019 становить: прострочена заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 1776481,19 грн., прострочена заборгованість за процентами за період з 28.11.2019 по 17.08.2023 у розмірі 102797,14 грн.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, надав відповідачу-1 кредит у розмірі 300000,00 грн., який відповідач-1 зобов`язався повернути у строк до 26.11.2022, шляхом здійснення щомісячних платежів на користь банку.

У матеріалах справи наявні докази надання спірних кредитних коштів відповідачу-1 позивачем та відсутні докази сплати спірної у справі заборгованості, більше того, наявні докази того, що заборгованість не сплачена станом на час ухвалення рішення у справі - банком надані до матеріалів справи виписки по рахункам відповідача-1 з актуальною на час розгляду справи інформацією про рух коштів по рахунку.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 взяті на себе зобов`язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконує, у зв`язку з чим, у нього наявна заборгованість перед банком.

Додатково щодо позову до відповідача-2 судом враховано, що відповідач-2 (поручитель) є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб". Відтак, йому достеменно відомо про наявність заборгованості відповідача-1 за кредитним договором.

У межах цієї справи позивачем розрахунок боргу здійснено станом на 17.08.2023, згідно з яким позивачем заявлені до солідарного стягнення з відповідачів 1879770,71 грн., з яких: загальний розмір тіла кредиту в розмірі 1776481,19 грн. та заборгованість з процентів у розмірі 102797,14 грн.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На час вирішення даного спору, відповідачами не надано доказів належного виконання відповідачами умов договору та погашення спірної заборгованості за кредитом. Більше того, належним чином, як то визначено частинами 1, 2 статті 161, частинами 1, 4, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами позов не заперечений.

Заяви, що подані ними після закриття підготовчого провадження: про залишення без розгляду заяв про визнання позову і про розгляд справи без участі представників відповідачів, де відповідачі просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, не являються відзивами ні за змістом, ні за формою, ні за строком їх подання (про продовження судом строку на подання відзиву відповідачами не заявлялось), більше того, заяви, що містять клопотання про відмову в задоволенні позову нічим не обгрунтовані, до них не надано жодних доказів підстав для відмови у позові.

6.2. Стосовно стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 викладено такий правовий висновок: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 Цивільного кодексу України). Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник, у цьому разі, не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця».

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з умовами договору №40859892-КД-2 від 27.11.2019, кінцевий термін погашення кредиту встановлений сторонами - 26.11.2022.

Проценти за користування кредитом нараховані позивачем до 17.08.2023.

Суд бере до уваги положення пункту А.3. кредитного договору №40859892-КД-2 від 27.11.2019 та положення пунктів 2.1., 2.2. додаткової угоди №1 від 20.08.2020 до кредитного договору, якими встановлено, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується обставина наявності у відповідача-1 простроченої заборгованості за кредитним договором, станом на 17.08.2023 у розмірі 1776481,19 грн. позовні вимоги банку про стягнення коштів у зазначеному розмірі визнаються судом обґрунтованими, проте, за перевіркою судом розрахунку процентів за користування кредитом, що здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога нарахована позивачем надмірно і підлягає частковому задоволенню у розмірі 102799,14 грн.

За вищевикладених обставин, та, враховуючи, що ОСОБА_1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 боргових зобов`язань за кредитним договором відповідно до чинного договору поруки №40859892-ДП-2 від 27.11.2019, заборгованість за кредитом в розмірі 1776481,19 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 102797,14 грн. підлягає солідарному стягненню з відповідача-1 та відповідача-2, а, отже, позов підлягає частковому задоволенню.

6.3. Щодо задоволення клопотань відповідачів (вх.3071/23 від 12.09.2023, вх.№3072/23 від 12.09.202023) та залишення заяв відповідачів (вх.№2735/23 від 21.08.2023, вх.2738/23 від 21.08.2023) без розгляду.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімснаб» звернулось до суду із заявою (вх.2735/23 від 21.08.2023) про визнання позову на підставі частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

ОСОБА_1 також звернувся із заявою (вх.2738/23 від 21.08.2023) про визнання позову на підставі частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

Згодом, до суду надійшло клопотання від відповідача-1 (вх.3071/23 від 12.09.2023) про залишення заяви (вх.2735/23 від 21.08.2023) про визнання позову без розгляду.

Також від відповідача-2 до суду надійшло клопотання (вх.№3072/23 від 12.09.202023) про залишення заяви (вх.2738/23 від 21.08.2023) про визнання позову без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип диспозитивності, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України ).

Зважаючи на вказаний принцип диспозитивності, а також те, що клопотання про залишення без розгляду заяв про визнання позову підписані уповноваженим представником відповідачів - Тютюнником Глібом Валентиновичем, та не суперечать нормам чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що такі заяви (вх.№2735/23 від 21.08.2023, вх.2738/23 від 21.08.2023) про визнання позову підлягають залишенню без розгляду за заявами сторін, що їх подали.

7. Результати розгляду справи

7.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

7.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

8. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позову покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 226, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" про залишення заяви без розгляду (вх.№ 3071/23 від 12.09.2023) задовольнити повністю.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" про визнання позову (вх.№ 2735/23 від 21.08.2023) залишити без розгляду.

3. Клопотання ОСОБА_1 про залишення заяви без розгляду (вх.№ 3072/23 від 12.09.2023) задовольнити повністю.

4. Заяву ОСОБА_1 про визнання позову (вх.№ 2738/23 від 21.08.2023) залишити без розгляду.

5. Позов (вх. №762/23 від 27.03.2023) Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

6. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімснаб" (08135, Київська область, село Чайки, вулиця Валерія Лобановського, будинок 29, квартира 193-А, код ЄДРПОУ 40859892) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) заборгованість за кредитним договором №40859892-КД-2 від 27.11.2019, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1776481,19 грн. (один мільйон сімсот сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят одна гривня дев`ятнадцять копійок), заборгованість за процентами 102797,14 грн. (сто дві тисячі сімсот дев`яносто сім гривень чотирнадцять копійок) та 28190,92 грн. (двадцять вісім тисяч сто дев`яносто гривень дев`яносто дві копійки) відшкодування витрат позивача за судовий збір, що сплачений за подання позову.

7. У задоволені іншої частини позову відмовити.

8. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 05.02.2024.

Суддя С.О. Саванчук