Рішення

від 01.02.2024 по справі 911/286/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/286/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Здорово

до Товариства з обмеженою відповідальністю Франс Гурме

про стягнення 83 106,31 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Здорово (далі позивач, ТОВ Фабрика Здорово) до Товариства з обмеженою відповідальністю Франс Гурме (далі- відповідач, ТОВ Франс Гурме) про стягнення 100 904,28 грн. за Договором купівлі-продажу (поставки) № 22/04 від 22.04.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2022 року позовну заяву залишено без руху.

Через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, з доданою до неї заявою про зменшення позовних вимог, якою останній просив вважати ціну позову в сумі 83 106,31 грн. з яких 72 823,89 грн. основного боргу та 10 282,42 грн. пені за загальний період з 03.07.2021 року по 18.01.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі № 911/286/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2021 року між ТОВ Фабрика Здорово (постачальник) та ТОВ «Фабрика здорово» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів № 22/04-2021 (далі - Договір).

Відповідно до предмету Договору постачальник зобов`язується поставити продовольчу сировину власного виробництва згідно кількості та асортименту вказаних у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 2.2 Договору оплата вартості товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах склад покупця або склад постачальника.

Пунктом 3.6 Договору разом із товаром постачальник повинен передати замовнику рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість та походження товару.

Відповідно до п 5.2 Договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання затверджених постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 16.06.65 № П-6№П- 7).

За відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, крім випадків, передбачених п. 6.3., 6.6. цього Договору, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвоєною облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості ( п. 6.2. Договору).

Згідно з п 8.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2021 року.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 230 455,02 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами:

- видатковою накладною № 1604 від 02.06.2021 року на суму 182 293,74 грн., товарно-транспортною накладною № Р1604 від 02.06.2021 року.

- видатковою накладною № 2243 від 13.07.2021 року на суму 18 120,00 грн., товарно-транспортною накладною № Р2243 від 13.07.2021 року..

- видатковою накладною № 2200 від 16.07. 2021 року на суму 30 041,28 грн., товарно-транспортною накладною № Р2200 від 16.07.2021 року.

Вказаний товар прийнятий представником покупця, про що свідчить його підпис та відбиток печатки товариства у вказаних видаткових та товарно-транспортних накладих.

20.07.2021 року між ТОВ «Франс Гурме» та ТОВ «Фабрика здорово» укладено акт № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями визначивши загальну залишкову суму зобов`язань ТОВ «Франс Гурме» в розмірі 135 823,89 грн.

Однак, відповідач в порушення п. 2.2 Договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, розрахувався частково, відтак за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар за видатковими накладними: № 1604 від 02.06.2021 року на суму 65 782,61 грн. та № 2200 від 16.07.2021 року на суму 7 042,28 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 22.11.2021 року ТОВ «Фабрика Здорово» на адресу ТОВ «Франс Гурме» направило претензію (лист - вимогу), щодо погашення заборгованості, однак вказану претензію відповідач не отримав.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 72 823,89 грн. боргу.

Вході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що строк на оплату є таким, що настав, зокрема за видатковою накладною № 1604 від 02.06.2021 року 02.07.2021 року та за видатковою накладною № 2200 від 16.07.2021 року 15.07.2021 року.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено прострочену заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 72 823,89 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, позивач просить стягнути 10 282,42 грн. пені відповідно до п. 6.2 Договору нарахованої від сум заборгованості по кожній спірній накладній та з урахуванням часткових проплат, а саме за видатковою накладною № 1604 від 02.06.2021 року за період з 03.07.2021 року по 18.01.2022 року та за видатковою накладною № 2200 від 16.07.2021 року за період з 16.07.2021 року по 18.01.2022 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом п. 6.2 Договору передбачено, що за відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, крім випадків, передбачених п.6.3., 6.6. цього Договору, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвоєною облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу по спірних накладних, суд встановив що відповідні нарахування проведено за фактичні періоди існування заборгованості на фактичні суми заборгованості, з врахуванням часткових оплат, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в межами шестимісячного строку передбаченого п. 6 ст. 232 Господарського кодексу.

Відтак, враховуючи, що надані розрахунки є арифметично вірними, пеня підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 83 106,31 грн. з яких 72 823,89 грн. основного боргу та 10 282,42 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 481,00 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування понесених витрат позивачем додано Договір про надання правової допомоги б/н від 12.01.2022 року, укладений з адвокатом Чуйко В.В. ордер ЧН № 082847 від 18.01.2022 року, акт приймання - передачі виконаних робіт б/н від 20.01.2022 року на суму 6 000,00 грн., підписані сторонами і скріплені їх печатками, Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжним дорученням № 11926 від 20.01.2022 року на суму 6 000,00 грн.

Приписами ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволені судом, судові витрати позивача на правничу допомогу документально підтверджені, відповідачем не заперечені, клопотання про зменшення вказаних витрат з підстав неспівмірності відповідачем не заявлено, відтак позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Гурме» (08133, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Григорія Сковороди, 12, код ЄДРПОУ 41077347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика здорово» (14037 м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 30, код ЄДРПОУ 37330979) 72 823 (сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 89 коп. основного боргу, 10 282 (десять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 42 коп. пені, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін