Рішення

від 20.12.2023 по справі 911/1821/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1821/23

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

до Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України

про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Корнійчук І.М. (наказ №221 к від 19.11.2019 року);

відповідача: Карапетяна А.Р. адвоката (ордер, серії АО №1071080, від 17.07.2023 року),

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (далі позивач) до Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» (далі відповідач) про стягнення боргу в сумі 199 251,08 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору №23-22/353 про закупівлю електричної енергії від 18.03.2022 року.

Ухвалою суду від 20.06.2023 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» залишена без руху, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

03 липня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.07.2023 року відкрите провадження у справі, підготовче засідання призначене на 09 серпня 2023 року.

24 липня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи.

04 серпня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено.

07 серпня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, долучена до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача в засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 09.08.2023 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 15 вересня 2023 року.

Представники позивача та відповідача в засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 15.09.2023 року підготовче засідання відкладене на 18 жовтня 2023 року.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник позивача в засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 18.10.2023 року закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 29 листопада 2023 року.

Судове засідання відкладене на 20 грудня 2023 року, про що постановлена ухвала суду.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 20 грудня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями Закону України Про ринок електричної енергії та приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ), регламентовані взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

Закон України Про ринок електричної енергії визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 67 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії, постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 року, і, відповідно, є постачальником універсальної послуги.

Згідно зі ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України Про ринок електричної енергії, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно з п. 1.2.8 ПРРЕЕ, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Згідно з п. 5.2.1.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено, що 18 березня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (далі позивач) та Національним науковим центром «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» (далі відповідач) був укладений договір №23-22/353 про закупівлю електричної енергії (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, за цим договором позивач постачає відповідачу електричну енергію, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, строк (термін) поставки товару: з 21 березня 2022 р. по 31.12.2022 р.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що ціна електричної енергії, ціна передачі має зазначатися позивачем у рахунках про оплату електричної енергії (окремо по кожному ОСР) та актах прийняття передавання електроенергії.

Згідно з п. 4.7. договору, спосіб оплати по факту.

Відповідно до п. 4.8. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 4.10. договору встановлено, зокрема, що оплата акту прийняття-передавання електроенергії позивачем за цим договором має бути здійснена відповідачем протягом 15 робочих днів з моменту його підписання сторонами, якщо інше, за згодою сторін, не буде визначено в додатковій угоді до цього договору.

Відповідач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії, оплату передачу електричної енергії, згідно з умовами цього договору (п. 5.2. договору).

Пунктом 12.1. договору встановлено, що цей договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2022р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивачем передана, а відповідачем прийнята електрична енергія, на суму 199 251,08 грн., що підтверджується рахунком №/530-0083000/12/1 та актом №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р. Проте відповідач отриману електричну енергію не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №01-8/294 від 16.02.2023 року, в якій просив оплатити борг у сумі 199 251,08 грн.

Відповідач не надав відповіді на вищевказану претензію, борг не оплатив, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 199 251,08 грн. боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

24 липня 2023 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував та вважав заявлені вимоги необґрунтованими, послався на те, що акт №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р. не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також умовам договору. Крім цього, послався на те, що акт №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р. не був направлений на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Частиною 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено, що 18 березня 2022 року сторонами укладений договір №23-22/353 про закупівлю електричної енергії, згідно з умовами якого, позивач зобов`язувався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов`язувався оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі, згідно з умовами цього договору.

У грудні 2022 року позивачем передана, а відповідачем прийнята електрична енергія, у кількості 49 438 кВт., на суму 199 251,08 грн., на оплату вартості якої позивачем відповідачу направлений рахунок №/530-0083000/12/1, а також акт №/530-0083000/12/1 за грудень 2022 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі", як оператором системи розподілу та адміністратором комерційного обліку, позивачу надана інформація щодо обсягу розподіленої електричної енергії відповідачем у період з 01.12.2022 року до 31.12.2022 року, з якого вбачається, що відповідачем за вищевказаний період використана електрична енергія у кількості 49 438 кВт, що підтверджується листом №998 від 29.05.2023 року, долученим до матеріалів справи.

Оскільки відповідач вартість отриманої електричної енергії не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 199 251,08 грн. боргу.

У відзиві на позовну заяву, а також у судових засіданнях, представник відповідача послався на те, що акт №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р. містить недоліки, не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також умовам договору. За твердженнями представника відповідача, акт №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р., на адресу відповідача позивачем направлений не був. Крім цього, на думку представника відповідача, вищевказаний акт підписаний особою, повноваження якої не підтверджені.

Доводи відповідача спростовуються, у зв`язку з наступним.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що ціна електричної енергії, ціна передачі має зазначатися позивачем у рахунках про оплату електричної енергії (окремо по кожному ОСР) та актах прийняття передавання електроенергії.

Згідно з п. 4.10. договору, оплата акту прийняття-передавання електроенергії позивачем за цим договором має бути здійснена відповідачем протягом 15 робочих днів з моменту його підписання сторонами, якщо інше, за згодою сторін, не буде визначено в додатковій угоді до цього договору. Оплата послуги за передачу (ОСП) електричної енергії здійснюється відповідачем через позивача. Всі платіжні документи, що виставляються позивачем відповідачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, ціну та обсяг, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Як вбачається з акту №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р., відповідачем була отримана електрична енергія за цей період у кількості 49 438 кВт, на загальну суму 199 251,08 грн., згідно з договором №23-22/353 від 18.03.2022 року.

Крім цього, як вбачається з рахунку №/530-0083000/12/1, у грудні 2022 року відповідачем використана електрична енергія, в кількості 49 438 кВт, на загальну суму 199 251,08 грн., згідно з договором №23-22/353 від 18.03.2022 року.

Так, у вищевказаних платіжних документах містилась уся необхідна інформація щодо суми платежу, ціни та обсягу отриманої електричної енергії, передбачена умовами договору.

Посилання представника відповідача про відсутність у акті №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р. посади представника позивача, який його підписав, спростовується самим актом №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р., з якого вбачається, що цей акт був підписаний начальником Луцького ТЦОК позивача - Корнійчуком Я.О., повноваження якого підтверджуються довіреністю №111 від 01.11.2022 року, копія якої долучена до матеріалів справи. При цьому, підпис представника позивача скріплений печаткою позивача.

Відповідно до п.п. 3 п. 5.1. договору, відповідач має право безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та обов`язків, інформацію про ціну, порядок оплати спожитої електричної енергії, а також іншу інформацію, що має надаватись позивачем відповідно до чинного законодавства та/або цього договору.

Згідно з п.п. 5 п. 5.1. договору, відповідач має право звертатись до позивача для вирішення будь-яких питань, пов`язаних з виконанням цього договору.

Разом з цим, документів, що підтверджували б звернення відповідача до позивача для з`ясування питань, що виникли під час виконання умов договору, представник відповідача суду не надав.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача послався на те, що акт №/530-0083000/12/1 приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 р. не був отриманий відповідачем.

Разом з цим, до матеріалів справи долучені відомості з інформаційного ресурсу Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" про отримання відповідачем поштового відправлення позивача 12 січня 2023 року.

Крім цього, до матеріалів справи долучена копія листа №01-14/155 від 21.02.2023 року, в якому відповідач проти боргу перед позивачем, згідно з умовами договору №23-22/353 від 18.03.2022 року, не заперечував, просив позивача надати строк для сплати цього боргу до 01 травня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірного з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш обґрунтованою.

На сьогодні в праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019 року, яким, зокрема, внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінена назва ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її в новій редакції, фактично впровадивши до господарського процесу стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання їх саме в тій кількісті, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, на суд покладений обов`язок оцінювання доказів та обставин справи з огляду на їх вірогідність, що дозволяє дійти висновку про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовільнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року в справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року в справі №902/761/18, від 04.12.2019 року в справі №917/2101/17).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату позивачу грошових коштів у сумі 199 251,08 грн. за отриману електричну енергію, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення 199 251,08 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки позов задоволений повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 67 ч. 1 ст. 1, ст. 4, п. 3 ч. 1 ст. 57, п. 1 ч. 3 ст. 58, ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 275, ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України, ст. 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 79, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. ч. 1, 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут до Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України про стягнення боргу в сумі 199 251,08 грн.

Стягнути з Національного наукового центру Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України (08162, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Чабани, вулиця Машинобудівників, будинок 2-б, ідентифікаційний код 00496834) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, ідентифікаційний код 42159289) 199 251,08 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті п`ятдесят одну грн. 08 коп.) основного боргу, 2 988,77 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім грн. 77 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 05.02.2024 року.

Суддя С. Грабець