Ухвала

від 05.02.2024 по справі 911/302/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" лютого 2024 р. Справа № 911/302/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» від 01.02.2024 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

особа, яка може набути статус учасника справи:

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кумир+»,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» (далі заявник, ТОВ «Білоцерківбуд-монтаж») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із заявою від 01.02.2024 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Кумир+» (далі ТОВ «Кумир+») використання нежитлової будівлі, будинку охорони, А1, зі складовими частинами: бетонним вимощенням, 1 площею 300 кв. м; комплектною трансформаторною підстанцією ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року; спорудою, огорожею, 3 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271549932103); та заборони ТОВ «Кумир+» й іншим юридичним та фізичним особам, вчиняти будь-які дії, в тому числі укладати договори, вчиняти реєстраційні дії, тощо, щодо нежитлової будівлі, будинку охорони, А1, зі складовими частинами: бетонним вимощенням, 1 площею 300 кв. м; комплектною трансформаторною підстанцією ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року; спорудою, огорожею, 3 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2271549932103).

В обгрунтування заяви ТОВ «Білоцерківбуд-монтаж» посилається на такі обставини, зокрема:

- ТОВ «Білоцерківбуд-монтаж» є власником Трансформаторної підстанції ПС 110/6 кВ (БШК), яка розташована по вул. Івана Кожедуба, 359, м. Біла Церква, Київської області та технологічних електричних мереж;

- рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 у справі № 376/2667/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди укладеною задоволено в повному обсязі; визнано укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 16.09.2020 нежитлового приміщення будинок охорони, що розташований по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлове приміщення будинок охорони, загальною площею 16,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 376/2667/20 задоволено; ухвалено додаткове рішення, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на комплектну трансформаторну підстанцію ПС 110/66 кВ, виробництва 1968 року СРСР (БШК) та бетонне вимощення, загальною площею 300 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу ТОВ «Білоцерківбуд-монтаж» задоволено; скасовано рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 та додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021; провадження у справі № 376/2667/20 закрито;

- на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 04.12.2020 та додаткового рішення Сквирського районного суду Київської області від 10.12.2021 у справі № 376/2667/20 державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О. провела 24.01.2022 державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю, будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв. м; комплектну трансформаторну підстанцію ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року; споруда, огорожа, 3 (номер запису про право власності/довірчої власності 40163187 від 24.01.2022);

- 24.02.2022 державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Шерстюк А.О. провела державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кумир+» на нежитлову будівлю, будинок охорони, А1, зі складовими частинами: бетонне вимощення, 1 площею 300 кв. м; комплектну трансформаторну підстанцію ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року; споруда, огорожа, 3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63662900 від 24.02.2022). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, підставою для проведення державної реєстрації права власності стали: протокол зборів засновників № 1 від 28.01.2022; акт приймання-передачі нерухомого майна від 07.02.2022;

- згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.02.2022 ОСОБА_4 , в особі ОСОБА_5 , нібито передала вклад у негрошовій формі майном для формування статутного капіталу, об`єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення, будинок охорони, загальна площа 16,8 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 14.06.2023 ТОВ «Кумир+» та ОСОБА_6 уклали фіктивний договір позики (реєстровий номер 339) та фіктивний договір іпотеки (реєстровий номер 340), які посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Клочко О.П. На підставі договору іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про іпотеку № 50629640 від 14.06.2023. Згідно із договором іпотеки (реєстровий номер 340) від 14.06.2023, предметом іпотеки є нежитлова будівля (будинок охорони) літ. «А1», площею 16,8 кв. м; бетонне вимощення загальною площею 300 кв. м, позначене в плані 1; комплектна трансформаторна підстанція ПС-110/6 кВ, виробництва 1968 року, позначена в плані 2; споруда, огорожа, позначені в плані 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

- ТОВ «Кумир+» та ОСОБА_6 уклали договір № 1 про внесення змін до Іпотечного договору (реєстровий номер 887) від 14.12.2023, яким змінено строк виконання фіктивного зобов`язання до 14.01.2024, про що зроблено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заявник стверджує, що після прийняття Київським апеляційним судом постанови у справі № 376/2667/20 ТОВ «Білоцерківбуд-монтаж» звернулося до ТОВ «Кумир+» із заявою, якою просило припинити рейдерські дії та вжити дії по анулюванню незаконної державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте станом на 24.01.2024 ТОВ «Кумир+» жодний дій не здійснило.

Заявник вказує, що має намір звернутись до суду із позовною заявою про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності, про визнання недійсними договору позики, про визнання недійсним договору іпотеки, про скасування записів про іпотеку, про скасування записів про обтяження.

Наведені вище обставини, на переконання заявника, свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Кумир+» використання нежитлової будівлі, будинку охорони, А1, зі складовими частинами: бетонним вимощенням, 1 площею 300 кв. м; комплектною трансформаторною підстанцією ПС-110/6 кВ, 2, виробництва 1968 року; спорудою, огорожею, 3, та заборони іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, в тому числі заборони на укладення договорів, заборони вчинення реєстраційних дій.

Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву ТОВ «Білоцерківбуд-монтаж» від 01.02.2024 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язано застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише застереження у заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або імовірну неможливість ефективного поновлення прав позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки позивач має намір звернутися до суду із позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в такому немайновому спорі має досліджуватися і те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такі правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.

Відповідно до викладених у заяві обставин, предметом позову, який має намір пред`явити заявник, є вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності, про визнання недійсними договору позики, про визнання недійсним договору іпотеки, скасування записів про іпотеку, скасування записів про обтяження.

Заявник вважає, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість реального та своєчасного виконання рішення суду. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі його постановлення на користь позивача.

Положення частини четвертої статті 137 ГПК України передбачають, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування зв`язку між запропонованими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, які має на меті пред`явити заявник.

Зокрема, майно, на яке необхідно встановити заборону використання, а також вчинення щодо нього будь-яких дій, не є предметом майбутнього позову та заявник не вказує про намір визнання права власності на це майно чи про його витребування.

Заявник також не зазначив яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд вважає, що самі лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі його постановлення на користь позивача не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

На думку суду, обставини, які наводить заявник, носять констатуючий характер, доведення яких повинно здійснюватися під час розгляду справи в порядку позовного провадження.

Таким чином, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням доведеності, розумності і співмірності його вимог стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Білоцерківбуд-монтаж» від 01.02.2024 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Білоцерківбуд-монтаж» у задоволенні заяви від 01.02.2024 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін