Рішення

від 31.01.2024 по справі 914/2742/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2024 Справа № 914/2742/23

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс», смт. Калинівка, Васильківський район, Київська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселор Трейд», м. Львів,

предмет позову: стягнення 449 676, 80 грн,

підстава позову: порушень зобов`язань за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

1.ПРОЦЕС

1.1.На розгляд Господарського суду Львівської області 11.09.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселор Трейд» про стягнення 449 676, 80 грн.

1.2.Ухвалою суду від 18.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Хід судових засідань відображено в ухвалах суду, зокрема, у судовому засіданні 15.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.11.2023. Розгляд справи по суті через неявку представників сторін та відсутність відзиву відповідача неодноразово відкладався.

1.3.Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.4.У судове засідання 31.01.2024 сторони явку представників повторно не забезпечили, причин неявки не повідомили, заяв, клопотань не подавали. Щодо неявки представника позивача, то суд зауважує, що представником 20.12.2023 подано заву про розгляд справи без його участі, що відповідає приписам ст. 196 Господарського процесуального кодексу України.

1.5.Щодо неявки представника відповідача, суд зазначає таке. Відповідач не отримує кореспонденцію суду, хоча така надсилається на юридичну адресу сторони: 79029, місто Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, і повертається до суду з підстав «за закінченням терміну зберігання». Інших, крім юридичної, адрес відповідача суду не повідомлено.

1.6.Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

1.7.Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12 повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.

1.8.Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.9.Одним із принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

1.10.Оскільки заяв про зміну місцезнаходження відповідача не надходило, суд зазначає, що ним вчинено всі дії з метою належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи. За таких обставин, враховуючи повторну та систематичну неявку відповідача, наявність клопотання позивача про здійснення розгляду справи за його відсутності, закінчення строків розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити спір по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

1.11.У судовому засіданні 31.01.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав свої обов`язки, що ґрунтуються на усних домовленостях сторін із поставки товару. Тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі вартості непоставленого товару в розмірі 449 976, 80 грн.

2.2. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» оплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Арселор Трейд» рахунок на оплату № 44 від 21 лютого 2023 року, підписаний керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселор Трейд» (постачальника, відповідача) згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Шевченко Ю.В. Так, платіжною інструкцією від 27.03.2023 № 6503 підтверджується здійснення позивачем платежу «за будівельні матеріали згідно з рахунком № 44 від 21 лютого 2023 року» 449 676, 80 грн.

3.2.Рахунок скріплений печаткою відповідача, містить перелік, кількість і вартість товару - 449 676, 80 грн без ПДВ. Рахунок містить застереження: «оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності і паспорта».

3.3.Відповідно до рахунку оплачено такий товар: стельова плита, плитка біла глянцева для мостіння, облицювальна для підлоги, плитка Атем Грес для підлоги, кутник пристінний, клей вологостійкий для плитки, саморіз по металу.

3.4.Позивач 26.06.2023 звертався до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати у триденний строк з моменту отримання претензії, що підтверджується поштовою накладною № 0302212486392 та описом вкладення у цінний лист.

3.5.У матеріалах справи відсутні як докази поставки відповідачем обумовленого товару, так і докази повернення вартості оплаченого позивачем товару.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1.Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

4.2.Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами не укладено договору поставки у класичній письмовій формі.

4.3.Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).

4.4.Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

4.5.Із конклюдентних дій сторін вбачається, що відповідач виставив позивачу рахунок на товар, вартістю 449 676,80 грн, який позивач прийняв і оплатив, однак, як стверджує позивач і як видно з матеріалів справи, товару не отримав. Тобто між сторонами фактично виникли правовідносини з поставки товару, до якого застосовуються положення про договір купівлі-продажу.

4.6.Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

4.7.Обов`язок продавця передати товар покупцеві визначений ст. 662 Цивільного кодексу України. Так, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

4.8.Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

4.9.Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

4.10.Крім цього, ст. 664 Цивільного кодексу України передбачає і такий варіант: якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

4.11.Суд зауважує, що відповідно до реквізитів рахунку на оплату товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності і паспорта. Тобто для отримання товару від продавця позивач мав повідомити його про здійснену оплату, домовитись про дату прибуття для здійснення самовивозу, з`явитися у погоджений термін для отримання товару, пред`явити довіреність і паспорт, після чого отримати товар. Однак доказів вчинення позивачем таких дій, крім здійснення платежу, у справі немає, а висловлені представником позивача у судовому засіданні 15.11.2023 твердження про те, що поставка мала бути виконана негайно і на склад позивача, не спростовують умов, зазначених в рахунку.

4.12.Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

4.13.У рахунку на оплату строки поставки товару не встановлені.

4.14.Згідно з ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

4.15.Вимоги про поставку товару позивач не пред`являв.

4.16.Так, суд обізнаний про правову позицію Верховного Суду щодо застосування ст. 530 Цивільного кодексу України, висловлену в постанові від 25.01.2023 у справі № 504/3770/15: «оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України. У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».

4.17.Однак позовна заява у цій справі заявлена не із вимогами про виконання зобов`язання з поставки товару, а стосовно стягнення грошових кошів, оплачених за товар. Тому докази пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про виконання обов`язку щодо поставки оплаченого товару, як це передбачає ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України, у справі відсутні.

4.18.Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

4.19.Суд враховує, що вимога від 19.06.2023 відповідачем не виконана, відповіді на таку позивачем не отримано (в матеріалах справи така відсутня). Однак така вимога про повернення суми попередньої оплати не є листом про погодження строку поставки оплаченого товару і фактично пред`явлена відповідачу передчасно, адже право вибору: вимагати поставку товару, чим фактично продовжувати існування відносин поставки товару, або повернення коштів, чим фактично припинити правовідносини поставки і трансформувати негрошове зобов`язання продавця у грошове, виникає у покупця на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України за наслідками прострочення первинного зобов`язання передати товар у встановлений строк.

4.20.Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).

4.21.Одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

4.22.Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою, до них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18, на неврахування висновків в якій вказує скаржник).

4.23.Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

4.24.Вказане також підтверджує передчасність вимоги про повернення грошових коштів як волевиявлення односторонньої відмови від договору поставки товару, так як строк поставки сторонами узгоджений не був.

4.25.Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).

4.26.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.09.2023 у справі № 906/402/22 також акцентує, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

4.27.Дослідивши підстави позову, встановивши відсутність доказів узгодження сторонами строку поставки товару, оплаченого позивачем 27.03.2023, у суду відсутні підстави стверджувати про прострочення продавцем обов`язку по передачі товару позивачу. Відповідно позовні вимоги про стягнення грошових коштів, сплачених за товар, не поставлений у встановлений строк, є передчасними та задоволенню не підлягають.

4.28.Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.02.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.