Рішення

від 26.01.2024 по справі 915/1763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року Справа № 915/1763/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА», вул. Богатирська, буд. 11, м. Київ, 04209 (код ЄДРПОУ 35411500)

електронна пошта: ukraine@pekkaniska.com

представник позивача: адвокат Філоненко Ярослав Андрійович

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-СЕРВИС», вул. Містобудівників, 17, кв. 50, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030 (код ЄДРПОУ 32188973)

про стягнення заборгованості у розмірі 50 000, 08 грн.

Представники сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-СЕРВИС» грошові кошти в сумі 50 000, 08 грн.

Судові та інші витрати по справі у сумі 5 684, 00 грн., з яких 2 684, 00 грн. - сума сплаченого позивачем судового збору та 3 000, 00 грн. - сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, покласти на відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання по справі на 21.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 26.01.2024.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 26.01.2024 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надіслання ухвали суду до електронних кабінетів сторін.

29.11.2023 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від відповідача ТОВ «СТРОЙ-СЕРВИС» надійшла заява (вх. № 15915/23 від 30.11.2023) про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі.

16.12.2023 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ПЕККАНІСКА» надійшло клопотання (вх. № 16502/23 від 18.12.2023) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В судовому засіданні 26.01.2024 судом відповідно до ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення без проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем ТОВ "СТРОЙ-СЕРВИС" умов договору оренди підйомної техніки № 5-260613 від 26.06.2013, укладеного між сторонами, а саме зобов`язання щодо своєчасної оплати за оренду підйомної техніки, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 50 000, 08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 174, 175, 193, 283 ГК України, ст. 11, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 641, 642, 762 ЦК України, Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", Законом України "Про електронні довірчі послуги", Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

26.06.2013 між ТОВ «ПЕККАНІСКА» (орендодавець) та ТОВ «СТРОЙ-СЕРВИС» (орендар) укладено договір оренди підйомної техніки № 5-260613 від 26.06.2013.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір укладений строком на один рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань, взятих на себе за цим договором. Якщо жодна із сторін не заявила про намір розірвати цей договір, дія договору подовжується на наступний рік.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування підйомну техніку, далі по тексту договору «підйомна техніка», яка є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отриману за цим договором підйомну техніку у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Відповідно до п. 2.1.1 договору орендодавець зобов`язався здійснити передачу підйомної техніки орендарю на своєму складі для загрузки на транспорт орендаря або на будівельному майданчику у випадку доставки підйомної техніки орендодавцем.

Відповідно до п. 2.1.4 договору орендодавець зобов`язався щомісячно, до 10-го (десятого) числа кожного місяця, складати та направляти орендарю для підписання акти виконаних робіт по всім одиницям техніки що знаходяться в оренді.

Відповідно до п. 2.2.1 договору орендар зобов`язався своєчасно проводити оплату оренди підйомної техніки (згідно з статтею 3 цього договору) та вартість транспортування на об`єкт та/або з об`єкту (у разі доставки підйомної техніки орендодавцем).

Відповідно до п. 2.2.12 договору орендар зобов`язується щомісячно, в строк до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, підписувати, скріпляти печаткою та повертати орендодавцю Акти виконаних робіт з оренди підйомної техніки.

Відповідно п. 3.1 договору нарахування та оплата орендної плати за користування кожною одиницею підйомної техніки, переданої в оренду за цим договором, здійснюється помісячно, виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці протягом яких підйомна техніка знаходилась у користуванні орендаря за виключенням неділь. Якщо орендар використовує підйомну техніку також у неділі - орендна плата нараховується за всі календарні дні.

Відповідно п. 3.2 договору орендна плата за користування кожною одиницею підйомної техніки протягом одного календарного дня визначається сторонами в Акті приймання-передачі підйомної техніки (п. 4.3. даного договору) та нараховується з дня передачі орендодавцем підйомної техніки орендареві, за вищезгаданим Актом приймання-передачі підйомної техніки.

Відповідно п. 3.3 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10-го (десятого) числа місяця, що слідує за місяцем в якому було надано послуги з оренди підйомної техніки.

Відповідно до п. 3.5 договору орендар проводить оплату орендної плати в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, зазначений в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.3 договору при передачі орендарю кожної одиниці підйомної техніки сторони підписують акт приймання-передачі підйомної техніки.

Відповідно до п. 4.4 договору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі підйомної техніки, для них набувають чинності всі умови вказаного договору, а також умови, які викладені в акті приймання-передачі.

Відповідно п. 6.1 договору термін оренди та нарахування орендної плати починається з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі підйомної техніки.

Судом встановлено, що на виконання умов договору орендодавець ТОВ «ПЕККАНІСКА» передав орендарю ТОВ «СТРОЙ-СЕРВИС» підйомну техніку (підйомник аккумуляторний Compact 14), що підтверджується актом передачі в оренду № 1712 від 17.09.2020, який підписано сторонами шляхом накладення електронно-цифрових підписів.

Судом також встановлено, що за користування відповідачем орендованим майном в період вересень - листопад 2020 позивачем нараховано орендну плату на загальну суму 91 800, 22 грн., про що між сторонами складено акти надання послуг, а саме:

- акт надання послуг № 2678 від 30.09.2020 на суму 22 100, 05 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2935 від 15.10.2020 на суму 11 900, 03 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 3234 від 31.10.2020 на суму 23 800, 06 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг №3656 від 30.11.2020 на суму 34 000, 08 грн. з ПДВ.

Всі акти підписано сторонами без зауважень шляхом накладення електронно-цифрових підписів, що підтверджується протоколами перевірки підписів.

Підставою складання актів зазначено договір № 5-260613 від 26.06.2013. Найменування господарської операції "Оренда підйомника Compact 14 НМ590".

Для проведення оплати за оренду майна позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 91 800, 22 грн., а саме:

- рахунок на оплату № 3271 від 15.09.2020 на суму 34 000, 08 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 4214 від 31.10.2020 на суму 23 800, 06 грн. з ПДВ;

- рахунок на оплату № 4764 від 30.11.2020 на суму 34 000, 08 грн. з ПДВ.

В актах надання послуг міститься посилання на вищевказані рахунки.

Судом встановлено, що відповідачем частково проведено оплату за надані послуги в сумі 41 800, 14 грн., що підтверджується наявними в справі платіжними інструкціями, а саме:

- платіжна інструкція № 3628 від 15.09.2020 на суму 34 000, 08 грн. з призначенням платежу «оплата за оренду підйомника зг.рах. № 3271 від 15.09.2020»;

- платіжна інструкція № 5129 від 22.06.2021 на суму 3 800, 06 грн. з призначенням платежу «оплата за оренду підйомника зг.рах. № 4214 від 31.10.2020»;

- платіжна інструкція № 5276 від 13.07.2021 на суму 4 000, 00 грн., з призначенням платежу «оплата за оренду підйомника зг.рах. № 4214 від 31.10.2020».

Отже, відповідачем не проведено оплату частково по рахунку № 4214 від 31.10.2020 та повністю по рахунку № 4764 від 30.11.2020 (оренда за жовтень 2020 та листопад 2020). Заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 000, 08 грн. (91 800, 22 грн. - 41 800, 14 грн.).

Позивачем подано суду акт звірки взаєморозрахунків за період 17.09.2020-24.10.2023, підписаний в односторонньому порядку позивачем, відповідно до якого заборгованість ТОВ «СТРОЙ-СЕРВИС» перед ТОВ «ПЕККАНІСКА» становить 50 000, 08 грн.

Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в загальній сумі 50 000, 08 грн. за оренду майна, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 ГК України (тут і далі - в редакціях від 16.08.2020 та від 16.10.2020) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 759 ЦК України (тут і далі - в редакціях від 16.08.2020 та від 16.10.2020) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

26.06.2013 між ТОВ «ПЕККАНІСКА» (орендодавець) та ТОВ «СТРОЙ-СЕРВИС» (орендар) укладено договір оренди підйомної техніки № 5-260613 від 26.06.2013, на виконання якого орендодавець ТОВ «ПЕККАНІСКА» передав орендарю ТОВ «СТРОЙ-СЕРВИС» підйомну техніку (підйомник аккумуляторний Compact 14), що підтверджується актом передачі в оренду № 1712 від 17.09.2020.

Судом також встановлено, що за користування відповідачем орендованим майном в період вересень - листопад 2020 позивачем нараховано орендну плату на загальну суму 91 800, 22 грн., про що між сторонами складено акти надання послуг, які підписано сторонами без зауважень шляхом накладення електронно-цифрових підписів, а також виставлено відповідачу рахунки на оплату.

Відповідачем проведено часткову оплату за оренду майна в сумі 41 800, 14 грн. Судом встановлено, що відповідачем не проведено оплату частково по рахунку № 4214 від 31.10.2020 та повністю по рахунку № 4764 від 30.11.2020 (оренда за жовтень 2020 та листопад 2020). Заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 000, 08 грн. (91 800, 22 грн. - 41 800, 14 грн.).

В силу умов ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання. Умовами п. 3.3 договору сторони передбачили, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10-го (десятого) числа місяця, що слідує за місяцем в якому було надано послуги з оренди підйомної техніки.

Отже, граничними строками оплати за оренду майна за жовтень 2020 та листопад 2020 є 10.11.2020 та 10.12.2020 відповідно.

Суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 50 000, 08 грн., строк оплати якої настав відповідно до ст. 530 ЦК України та умов п. 3.3 договору, як і не спростовано позовних вимог, що свідчить про порушення взятого на себе за договором оренди зобов`язання (ст. 610 ЦК України). Обов`язок з оплати за орендоване майно передбачено приписами ст. 286 ГК України, ст. 762 ЦК України та умовами договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

6.1. Щодо витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

В позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, грн.

Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020, укладеним між адвокатом Філоненко Я.А. (адвокат) та ТОВ «ПЕККАНІСКА» (клієнт);

- актом надання послуг № 191-1-010120 від 24.10.2023 до договору про надання правової допомоги №1-010120 від 01.01.2020 на суму 3 000,00 грн. щодо представництва інтересів клієнта у справі за позовом клієнта до ТОВ "СТРОЙ-СЕРВИС" про стягнення заборгованості;

- рахунком-фактурою № 191 від 24.10.2023 на суму 3 000, 00 грн.;

- платіжним дорученням № 7903 від 24.10.2023 на суму 3 000, 00 грн.;

- довіреністю б/н від 01.01.2023;

- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000256 від 08.05.2019, виданим Філоненко Я.А.;

- посвідченням адвоката України Філоненко Я.А. № 000295 від 08.05.2019.

Відповідно до п. 2.1 договору повноваження адвоката, як представника (захисника) клієнта в розумінні п. 1.1 цього договору посвідчуються письмовою довіреністю клієнта, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору гонорар складається з суми вартості наданих послуг правничої (правової) допомоги, вартість яких узгоджена сторонами у рахунку на оплату.

Відповідно до п. 4.6 договору факт наданої правової допомоги підтверджується актом надання послуг, який є відповідним додатком до цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців.

Відповідно до п. 6.2 договору після закінчення строку дії договору, сторони мають право на автоматичну пролонгацію його умов у випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення умов договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21; від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10); від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В постанові КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20 зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (постанова КАС ВС від 28.12.2020 № 640/18402/19).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20, від 21.12.2021 по справі № 927/1202/20, від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони (постанова КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (п. 6.53 постанови КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також не подано суду жодних належних та допустимих доказів у справі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували неспівмірність витрат та наявність правових підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ-СЕРВИС», вул. Містобудівників, 17, кв. 50, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54030 (код ЄДРПОУ 32188973) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕККАНІСКА», вул. Богатирська, буд. 11, м. Київ, 04209 (код ЄДРПОУ 35411500):

- 50 000, 08 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 08 коп.) - грошових коштів;

- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;

- 3 000, 00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.02.2024

Суддя Е.М. Олейняш