Рішення

від 24.01.2024 по справі 916/2229/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2229/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/2229/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-К, код ЄДРПОУ 32490244)

до відповідача Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (73036, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (вул. Антоновича,№ 51,м. Київ, 03150)

про стягнення 4 048 874,16грн.

Представники сторін:

від позивача - Кічерман І.І. довіреність;

Бацуца О.М. ордер;

від відповідача - не з`явився;

Від третьої особи Маркелов В.В. довіреність;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Епіцентр К звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення 4 048 874,16грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу товарів №43 від 15.10.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2022р. провадження по справі №916/2229/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

30.09.2022р. за вх. №21315/22 до суду від Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшло клопотання, згідно якого останній серед іншого просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. При цьому в обґрунтування необхідності залучення зазначає що він є засновником відповідача.

Ухвалою суду 14.11.2022р. клопотання Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України від 30.09.2022р. за вх. №21315/22 про залучення третьої особи було задоволено, залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України.

Також, в клопотанні від 30.09.2022р. за вх. №21315/22 Акціонерне товариство Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України просить суд провадження по справі зупинити до деокупації території Херсонської області, чи зміни обставин щодо можливості облаштування участі відповідача у розгляді справи.

08.11.2022р. за вх.№25252/22 до суду від Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшло клопотання про зупинення провадження по справі на час до деокупації Херсонської області, чи зміни обставин щодо можливого облаштування участі відповідача у розгляді справи.

13.12.2022р. за вх. №28293/22 до суду від Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшло клопотання про зупинення провадження по справі на час до деокупації Херсонської області, чи зміни обставин щодо можливого облаштування участі відповідача у розгляді справи.

Крім того, 15.02.2023р. за вх. 4896/23 до суду від Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшла заява, в який третя особа серед іншого просить суд зупинити провадження по справі на час до деокупації Херсонської області, чи зміни обставин щодо можливого облаштування участі відповідача у розгляді справи.

Судом в судовому засідання 27.09.2023р. протокольно клопотання про зупинення провадження по справі від 30.09.2022р, 08.11.2022р, 13.12.2022р. та 15.02.2023р. були залишені без розгляду на підставі усного клопотання представника Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про залишення відповідних клопотань без розгляду.

Також у відповідній заяві від 15.02.2023р. третьою особою було заявлено клопотання про витребування у позивача доказів.

16.03.2023р. за вх.№16.03.2023 до суду від третьої особи надійшло клопотання про витребування доказів, згідно якого останній уточнює клопотання від 15.02.2023р., просить суд поновити строк на його подання та витребувати у позивача належним чином завірені копії та оригінали для огляду в суді заявок (замовлень) на всі поставки згідно спірного договору, а також заявки за спірними накладними, що не відповідають вимогам закону; підтвердження повноважень (довіреність чи витяг із ЄДР) гр. ОСОБА_1 на підписання документів та на менеджера Продавця; документи на якість, оформлені згідно умов договору та передбачені договором докази їх надсилання відповідачу.

Судом в судовому засідання 27.09.2023р. протокольно задоволено клопотання третьої особи про поновлення строків на подання клопотання про витребування доказі та з урахуванням предмету та підстав позову та пояснень наданих представником позивача в судовому засіданні, в задоволені відповідних клопотань було відмовлено.

Крім того в заяві від 15.02.2023р. третьою особою було заявлено клопотання про призначення по справі судової-економічної експертизи.

Судом в судовому засідання 27.09.2023р. протокольно клопотання про призначення по справі судової-економічної експертизи було залишені без розгляду на підставі усного клопотання представника Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про залишення відповідного клопотання без розгляду.

05.04.2023р. за вх. №11806/23 до суду від позивача надійшло клопотання про визнання дій третьої особи зловживанням процесуальними правами, які спрямовані на введення суду в оману щодо дійсних обставин справи та затягування розгляду справи.

Судом в судовому засідання 10.10.2023р. з урахування пояснення наданих представником третьої особи судовому засіданні в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено.

05.05.2023р. за вх. №14863/23 до суду від третьої особи надійшло клопотання в порядку ст. 90 ГПК України в якому просила поставити позивачу питання в порядку ст. 90 ГПК України про обставини, які мають значення для справи.

Судом в судовому засідання 10.10.2023р. відповідне клопотання було залишено без розгляду на підставі ст.118 ГПК України, оскільки було подано з пропуском строку без клопотання про його поновлення.

24.05.2023р. за вх.№17096/23 до суду від Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення у справі №916/1870/23.

Судом в задоволені відповідного клопотання було відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Як передбачено нормами статті 182 Господарського процесуального кодексу України, саме у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, зокрема, і чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Завданнями ж розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

При цьому, мотивуючи своє клопотання, третя особа зазначила, що АТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсними договору від 15.10.2020 № 43, укладеного між ТОВ «Епіцентр К» та ДП Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Визначальним є встановлення, які саме обставини входять до предмету доказування у межах заявлених позовних вимог у справі та чи має суд можливість встановити саме ці обставини самостійно, або вони встановлюються іншим судом в іншій справі.

Встановлення лише факту взаємопов`язаності справ не є достатнім для прийняття рішення щодо зупинення провадження у справі до розгляду іншої.

Враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №904/8122/17, від 20.01.2021 у справі №906/129/20, від 04.12.2020 у справі №917/514/19, від 17.04.2019 у справі №924/645/18, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14.

Суд зазначає, що предметом позову у справі №916/2229/22, є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованість та нарахованих штрафних санкцій, які виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

При цьому, з огляду на предмет позовних вимог у справі №916/2229/22, обставини, що підлягають доведенню у межах цієї справи, полягають у встановленні факту наявності заборгованості, яка виникла за договором купівлі-продажу, її розміру та порушення відповідачем строку її оплати, та, як наслідок, правомірність нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

На суд в межах розгляду вказаної справи не покладений обов`язок визначати наявність або відсутності підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки у даному випадку судом застосовується презумпція правомірності правочину, визначена у ст. 204 Цивільного кодексу України, на підставі якого виникли зобов`язання сторін.

Відповідно, у разі відсутності доказів на спростування презумпції правомірності договору (рішення суду про визнання його недійсним, що наявне на момент розгляду справи) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, з урахування предмету спору наявних в матеріалах справи доказів суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання третьої особи про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/1870/23.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.10.2023р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

21.11.2023р. ва вх. №42461/23 до суду від третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення у справі №916/1870/23.

Судом в судовому засідання 24.01.2024р. протокольно клопотання про зупинення провадження по справі було залишені без розгляду на підставі усного клопотання представника Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про залишення відповідного клопотання без розгляду.

Відповідач Дочірнє підприємство Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень, проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте не були отримані останнім та повертались на адресу суду з відміткою на довідці Укрпошти за закінченням терміну зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою.

Крім того метою повідомлення відповідача про розгляд справи на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу Судова влада України (розділ Оголошення про виклик) розміщені відповідні оголошення, які також долучено судом до матеріалів справи.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Додатково суд наголошує, що ухвали суду направлялись на всі наявні та відомі суду адреси електронної пошти відповідача, докази чого відповідно містяться в матеріалах справи.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/2229/22 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень, та за відомим номером даної справи № 916/2229/22 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

13.12.2022р. за вх. №28293/22 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті позову, згідно яких останній серед іншого просить суд в задоволенні позову відмовити.

В своїх поясненнях АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» просила врахувати форс-мажорні обставини, які зупиняють виконання зобов`язань за договором, зокрема і за визначеною у позові видатковою накладною, обов`язок оплати згідно позову по якій настає вже після форс-мажорних обставин, які продовжуються і сьогодні та виключають підставність позовних вимог за передчасністю.

Окрім того, Третя особа, зазначила, що визначаючи момент виникнення обов`язку з оплати, Позивач виходив із останнього абзацу п. 4.3. Договору №43, проте останній не врахував, що якщо обов`язок оплати визначається після настання форс-мажорних обставин (після 24.02.22 згідно листа ТПП від 28.02.22), то він зупиняється на весь час існування форс-мажорних обставин. Відповідно до п. 8.4. Договору №43, у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більш ніж на 30 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір.

Так, Третя особа просить врахувати, що Позивач не ставить питання розірвання договору, а отже, обов`язок щодо оплати зупинений на весь час дії форс-мажорних обставин, а вимога щодо його виконання, стягнення коштів є передчасною та необґрунтованою.

За ствердженням Третьої особи, Позивачем не надано доказів виконання своїх обов`язків з поставки за договором, внаслідок чого обов`язок з оплати є таким, що не настав у момент у момент підписання накладних, що підтверджується наступним.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні не можуть вважатися належним доказом здійснення факту поставки з огляду на те, що видаткові накладні не відповідають вимогам, встановленим для первинного документу Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема в них не вказано довіреності чи іншого підтверджуючого документи про уповноваження на підписання і прийняття товару посадою особою, відповідальною за здійснення господарської операції з постачання, що вказує на те, що лише наявні в матеріалах справи видаткові накладні не є достатнім доказом обґрунтованості вимог.

Також, АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вважає, що обов`язок з оплати не виник в момент підписання накладних через відсутність доказів передачі супровідних документів, що виключає обов`язок оплати як передчасний і момент встановлення нарахування штрафних санкцій та незаконність та необґрунтованість таких нарахувань відповідальності взагалі, оскільки для підтвердження факту поставки згідно договору необхідно надати докази отримання покупцем рахунків, паспортів і сертифікатів якості, оформлених відповідно до вимог закону видаткових накладних.

Третя особа, наголошує, що сторони при укладенні Договору визначили, що підставою для вчинення дії з оплати мають бути відповідні документи, що надаються постачальником покупцю - заявки про намір придбати товар та супровідних документів, паспорт (сертифікат) якості заводу - виробника товару, без цього не виникає обов`язку з оплати товару. Заявник не надав докази надсилання вказаних документів покупцю згідно умов договору та взагалі не надав ні заявок, ні документів про якість, а тому обов`язок оплати не настав.

Паспорт на пісок ПАТ «Ушицького комбінату будівельних матеріалів» не направлявся відповідачу, докази в матеріалах справи відсутні, він також не стосується відсіву гранітного і щебню гранітного, який закуповувалася згідно видаткових накладних. Сертифікат відповідності теж не направлявся покупцю, як це встановлено вимогами договору задля виконання обов`язку з оплати.

Так, заявки згідно п. 5.1. Позивачем не надано, а тому, на переконання Третьої особи, відсутня можливість перевірити чи відповідає замовлення згідно заявок документам у матеріалах справи, що виключає виникнення обов`язку із оплати згідно п. 4.3. Договору.

Отже, за висновком АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», зважаючи на те, що Позивач не оформив та не надав покупцю документи, що підтверджують поставку товару, останній є таким, що не прострочив оплату. Так, за відсутності надання вищезазначених документів, що підтверджують поставку у покупця не виникло юридичного обов`язку перед постачальником щодо оплати товару.

Додатково Третя особа вказує, що Позивач не обґрунтував розмір заявленої до стягнення суми заборгованості та сум відповідальності належними та допустимими доказами, оскільки ціна договору більше 9 млн., поставки на суму більше ніж 4 млн. борг 3,5 млн. При цьому, згідно наявної інформації лише з 29.10.2022р. по 23.02.2022р. ДП «Херсонський облавтодор» сплачено Позивачу за спірним договором близько 1 300 000 грн. Отже, на думку Третьої особи, Позивач не надав жодних підтверджуючих документів і розрахунків ні на суму поставок згідно договору, ні на розмір здійснених проплат і отриманих коштів, не довів моменту виникнення обов`язку із оплати належними і передбаченими договором документами, а відповідно сума заборгованості е необґрунтованою і безпідставною.

Водночас, Третя особа звертає увагу, що з урахуванням умов договору загальна відповідальність за цим позовом не може перевищувати 35 148,28 грн, що в свою чергу може становити сума нарахована, не більш ніж за місяць сукупно інфляційних, річних, пені навіть згідно позовних вимог за умови їх належного доведення встановленими вище доказами.

З огляду на все вищезазначене, враховуючи перебування Відповідача в зоні активних бойових дій, відсутності допуску до приміщення, де мали б зберігатися первинні документи, не проведення там розмінування території та неможливості отримання документів через небезпеку для життя і здоров`я людей, Третя особа, серед іншого, просила застосувати положення договору, форс-мажорні обставини та вказані пояснення і відмовити за передчасністю і необґрунтованістю.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (постачальник) і Дочірнім підприємством «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) був укладений договір № 43купівлі-продажу (поставки) товарів (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступні товари: Код ДК 021:2015 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Гранітний щебінь фр. 5-10, відсів гранітний) (падалі іменується - товар).

В пункті 1.2. Договору зазначена кількість товару, що підлягає поставці 18000,00 (т). Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього Договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов`язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору обсяги придбання товарів можуть бути зменшені залежно від поточних потреб замовника.

Продавець повинен підтвердити якість товару супровідними документами, а саме: паспорт якості Товару від виробника; сертифікат відповідності, виданий органом оцінки відповідності, що акредитований у Національному агентстві з акредитації України (якщо товар входить до переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні); сертифікат відповідності (якщо товар входить до переліку дорожньо-будівельних матеріалів, що сертифікуються, визначеного наказом Укравтодору від 21.01.2015 № 7); інші підтверджуючі документи, які визначені у нормативних документах, що регламентують технічні вимоги до товару (пункт 2.2. Договору)

Пунктами 3.1, 3.2. Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 9275820,00 гривень, в тому числі ПДВ 1545970,00 гривень, що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості товару. Загальна вартість товару за цим Договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.

Рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати) (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 30-60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 5.1. Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DTP Ітеркоменс 2020 (ст. Раденськ, Одеської залізниці, код станції: 418807, транспортні витрати за рахунок постачальника). Покупець надає постачальнику заявку. Постачальник розглядає заявку покупця в 1-денний строк та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі.

Пунктами 5.3., 5.4. Договору сторони погодили, що після передачі товару та виконання обов`язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. Договору. Датою передачі товару від продавця покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов договору

Підпунктом 6.1.1. пункту 6.1. Договору встановлено обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до умов п.п. 7.3.7. Договору в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожень день прострочення та штраф в розмірі 0,001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань покупця (п.п. 7.3.11 Договору).

Як встановлено розділом 8 договору «Обставини непереборної сили», п. 8.1, 8.2, 8.3 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотопія, війна тощо). Під непереборною силою у цьому Договорі також розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо сторін характеру, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна при всій турботливості та обачності відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфіотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки та бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.

Сторона, що не може викопувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з зазначенням в чому саме полягають обставини непереборної сили та вплив таких обставин па виконання цього Договору.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органом, уповноваженим видавати такі документи.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2020, укладеною між сторонами, позивач та відповідач дійшли згоди внести наступні зміни до Договору купівлі-продажу (поставки) товарів № 43від 15.10.2020р. та пункт 10.1. Договору викласти в наступній редакції: « 10.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року.»

Позивач вказує, що на виконання умов укладеного договору ним було передано у власність відповідача ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» товар на загальну суму 6 725 421,87грн., що підтверджується видатковими накладеними №Рнк/ОD-0097073 від 17.11.2020р., №Рнк/ОD-0100829 від 03.12.2020р., №Рнк/ОD-0106247 від 29.12.2020р., №Рнк/ОD-0016957 від 15.04.2021р., №Рнк/ОD-0020021 від 01.05.2021р, №Рнк/ОD-0020417 від 06.05.2021р., №Рнк/ОD-0021205 від 11.05.2021р., №Рнк/ОD-0021493 від 12.05.2021р., №Рнк/ОD-0021763 від 13.05.2021р., №Рнк/ОD-0021757 від 14.05.2021р., №Рнк/ОD-0402896 від 04.06.2021р., №Рнк/ОD-0403441 від 09.06.2021р., №Рнк/ОD-0405800 від 14.06.2021р., №Рнк/ОD-0439627 від 11.11.2021р., копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому як зазначає позивач, видаткові накладні на відпуск ТОВ «Епіцентр К» відповідачу товару та його отримання ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підписані уповноваженими представниками сторін, скріплена відтисками печаток суб`єктів господарювання, в повному об`ємі відображає зміст та обсяг здійснених сторонами на її підставі, згідно умов підписаного договору поставки, господарських операцій. Претензій до комплектності, кольору, товарного вигляду відповідач не мав.

Як зазначає позивач, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 3 210 593,83грн. що підтверджується платіжним дорученням №2353 від 14.04.2021р., №3408 від 07.10.2021р., №3611 від 10.11.2021р. та №3935 від 24.12.2021р. в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 3 514 828,04грн.

27.12.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією № 12161, де Позивач наполягав на терміновій сплаті заборгованості та пропонував Відповідачу в термін у три банківські дні з дня отримання претензії перерахувати на користь ТОВ «Епіцентр К» кошти в загальній сумі 3 896 414,10 грн, яка включає в тому числі заборгованість за Договором №16 від 04.05.2020р.

Позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості листом з описом вкладення, до якої було додано, зокрема видаткові накладні та рахунки, які відповідач відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення отримав 13.01.2022.

Також, як зазначає позивач, факт наявності заборгованості підтверджується Гарантійним листом від 29.10.2021р. підписаного Директором ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» В.В. Грачовим, згідно якого останній підтвердив факт наявності заборгованості перед ТОВ «Епіцентр К» за договором поставки №43 від 15.10.2020р. та гарантував її оплату до 20.11.2021р.

Крім того в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №43 від 15.10.2020р. що належної оплати вартості поставленого товару, позивач відповідно до умов договору та положень ст. 625 ГПК України нарахував відповідачу пеню в сумі 4 252,94грн., інфляційні витрати в сумі 494 837,49грн. та 3% річних в розмірі 34 955,69грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №43 від 15.10.2020р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, 15.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (постачальник) і Дочірнім підприємством «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (покупець) був укладений договір № 43купівлі-продажу (поставки) товарів, зв умовами якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступні товари: Код ДК 021:2015 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі (Гранітний щебінь фр. 5-10, відсів гранітний) (падалі іменується - товар).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 725 421,87грн., що підтверджується видатковими накладними №Рнк/ОD-0097073 від 17.11.2020р., №Рнк/ОD-0100829 від 03.12.2020р., №Рнк/ОD-0106247 від 29.12.2020р., №Рнк/ОD-0016957 від 15.04.2021р., №Рнк/ОD-0020021 від 01.05.2021р, №Рнк/ОD-0020417 від 06.05.2021р., №Рнк/ОD-0021205 від 11.05.2021р., №Рнк/ОD-0021493 від 12.05.2021р., №Рнк/ОD-0021763 від 13.05.2021р., №Рнк/ОD-0021757 від 14.05.2021р., №Рнк/ОD-0402896 від 04.06.2021р., №Рнк/ОD-0403441 від 09.06.2021р., №Рнк/ОD-0405800 від 14.06.2021р., №Рнк/ОD-0439627 від 11.11.2021р.

Надані позивачем видаткові накладні містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд зазначає, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

Вказаний в ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткової накладної.

Відповідно до частини 4 статті 58-1 Господарського кодексу України виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Отже, саме суб`єкт господарювання несе відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних тощо.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Таким чином, відтиск штампів та печаток підприємства, наявний, зокрема, на вказаних видаткових накладних, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку отримання товару).

У постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Видаткові накладні №Рнк/ОD-0097073 від 17.11.2020р., №Рнк/ОD-0100829 від 03.12.2020р., №Рнк/ОD-0106247 від 29.12.2020р., №Рнк/ОD-0016957 від 15.04.2021р., №Рнк/ОD-0020021 від 01.05.2021р, №Рнк/ОD-0020417 від 06.05.2021р., №Рнк/ОD-0021205 від 11.05.2021р., №Рнк/ОD-0021493 від 12.05.2021р., №Рнк/ОD-0021763 від 13.05.2021р., №Рнк/ОD-0021757 від 14.05.2021р., №Рнк/ОD-0402896 від 04.06.2021р., №Рнк/ОD-0403441 від 09.06.2021р., №Рнк/ОD-0405800 від 14.06.2021р., №Рнк/ОD-0439627 від 11.11.2021р. на суму 6 725 421,87грн. засвідчені печатками сторін.

З огляду на викладене, встановивши наявність відбитку печаток сторін на видатковій накладній та, враховуючи, що сторони несуть повну відповідальність за законність використання їх печаток, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних; враховуючи, що відомостей про втрату або викрадення печаток сторонами до суду не надходило, суд доходить висновку, що видаткові накладні №Рнк/ОD-0097073 від 17.11.2020р., №Рнк/ОD-0100829 від 03.12.2020р., №Рнк/ОD-0106247 від 29.12.2020р., №Рнк/ОD-0016957 від 15.04.2021р., №Рнк/ОD-0020021 від 01.05.2021р, №Рнк/ОD-0020417 від 06.05.2021р., №Рнк/ОD-0021205 від 11.05.2021р., №Рнк/ОD-0021493 від 12.05.2021р., №Рнк/ОD-0021763 від 13.05.2021р., №Рнк/ОD-0021757 від 14.05.2021р., №Рнк/ОD-0402896 від 04.06.2021р., №Рнк/ОD-0403441 від 09.06.2021р., №Рнк/ОD-0405800 від 14.06.2021р., №Рнк/ОD-0439627 від 11.11.2021р. на суму 6 725 421,87грн. свідчить про здійснення сторонами у справі господарської операції, незважаючи на те, що не зазначено посади представника Відповідача.

Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчує виконання зобов`язань - констатує (фіксує) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та має юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

У вказаних вище первинних документах постачальником визначено позивача та його реквізити, покупцем відповідача, вказано найменування товару, кількість, ціна без ПДВ, загальна вартість з урахуванням ПДВ, місце складання, підпис директора з боку постачальника скріплений печаткою підприємства, з боку одержувача міститься підпис у графі отримано та печатка підприємства, що отримало товар.

За результатами аналізу вказаних накладних, останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

При цьому, суд зазначає, що відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Отже, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною.

Таким чином, з урахуванням наведеного, отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та не здійснив, вартість поставленого товару оплатив частково в сумі 3 120 593,83грн, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 3 514 828,04грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 3 514 828,04грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 4 252,94грн., 3% річних в розмірі 34 955,69грн. та інфляційних витрат в сумі 494 837,49грн господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов п.п. 7.3.7. Договору в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожень день прострочення та штраф в розмірі 0,001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України пені в розмірі 4 252,94грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України трьох відсотків річних в розмірі 34 955,69грн.

Суд перевірив розрахунок інфляційних, наданий позивачем за період з березня по липень 2022 року, та зазначає, що позивач помилково включив до розрахунку березень 2022 року

Так, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, здійснивши перерахунок інфляційних витрат за допомогою системи Ліга Закон, судом встановлено, що загальна сума інфляційних витрат яка підлягає задоволенню становить 322 172,47грн.

При цьому заперечення третьої особи до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, посилання третьої особи на невиконання позивачем умов договору в частині неподання заявок покупця на поставку товару, то суд зазначає, що обов`язок з направлення заявки на поставку товару покладається саме на відповідача (п. 1.2. договору). Відсутність заявок на поставку товару не спростовує ані факту поставки та отримання відповідачем товару, ані факту наявності заборгованості та виникнення обов`язку з оплати.

Крім того, посилання АТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на порушення позивачем умов договору щодо надання документів, обов`язок оформлення яких покладено на позивача, у зв`язку з чим у відповідача не виникає обв`язку оплати товару судом оцінюються критично, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач (покупець) звертався до позивача (продавця) з листом у якому він зазначав би про невиконання таких умов договору або встановлював розумний строк для передання таких документів в зв`язку з їх ненаданням.

Навпаки, як встановлено судом вище, видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Щодо тверджень третьої особи про ненадання постачальником покупцю рахунків на здійснення оплати, суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.

Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2018 по справі №910/19702/17, в якій суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги.

При цьому, суд зауважує, що позивач надіслав відповідачу відповідний рахунок на оплату разом із претензією про сплату заборгованості, яку останній відповідно до поштового повідомлення отримав 13.01.2022. Враховуючи зазначене та керуючись п. 4.3. спірного Договору, позивач визначив, що строк погашення заборгованості настав саме 15.03.2022.

Посилання третьої особи на недотримання позивачем умов договору, а саме ненадання документів, в тому числі про якість товару та рахунку, що унеможливило встановлення дати прострочення оплати, суд вважає хибними та таким, що спростовуються наступним.

Договір № 43 від 15.10.2020 був укладений за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-09-29-004401-с на майданчику Prozorro. Так, замовник оприлюднив вимоги до предмету закупівлі, згідно яких учасники закупівлі повинні надати у складі пропозицій інформацію та документи, які підтверджують відповідність пропозиції учасника технічним, якісним, кількісним та іншим характеристикам та вимогам до предмета закупівлі, установленим замовником згідно додатку 3 до документації. Додаток 3, який має назву «Технічні вимоги», серед іншого передбачає надання учасником копії сертифікату, та/або паспорту якості товару, що пропонується до поставки, виписаний виробником, що підтверджує якість запропонованого до постачання товару (товар).

Таким чином, відповідач отримав від позивача всі необхідні документи, які підтверджують належну якість товару, і саме на підставі цих документів, визнавши їх відповідність, уклав договір поставки.

Щодо посилань третьої особи, на той факт що з урахуванням умов договору загальна відповідальність за цим позовом не може перевищувати 35 148,28 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями.

Як вбачається із положень Договору, при порушенні його умов щодо строків оплати товару, покупець має сплатити неустойку (штраф, пеню). Саме на зазначений вид відповідальності поширюється дія положень підпункту 7.3.11 пункту 7.3 спірного Договору про те, що загальний розмір відповідальності покупця не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Підпунктом 7.3.11 пункту 7.3 Договору сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених ним зобов`язань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені положення стосуються виключно договірної відповідальності і не регулюють відповідальність, передбачену законодавством.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 912/2828/18.

Враховуючи викладене, позивач цілком правомірно на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом не приймаються до уваги твердження АТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань в результаті об`єктивних обстави непереборної сили, а саме у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, з огляду на наступне.

Згідно із статті 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

З вищевикладеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Господарський суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Вказаний Указ затверджено Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.

Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який затверджений законом України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні не припинено.

Крім того, ТПП України на підставі ст. ст. 14,14-1 Закону України Про торгово - промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і населення.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача за поставлений товар у 2021 році, строк оплати за який настав на умовах п. 4.3. Договору (протягом 30-60 банківських днів з моменту отримання від постачальника відповідних документів) строк за останньою видатковою накладною спливає 15.03.2022.

Разом із тим, звільнення сторін від відповідальності за невиконання обов`язків по спірному Договору сторонами узгоджено у розділі 8 даного Договору. Так, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з зазначенням в чому саме полягають обставини непереборної сили та вплив таких обставин па виконання цього Договору (п. 8.2. Договору).

Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили на виконання положень п. 8.2. Договору. А відтак відсутність такого повідомлення тягне за собою втрату відповідачем права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності.

Окрім того, згідно ч. 4 ст. 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.10.2022 у справі №911/1805/21 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Враховуючи вищенаведене, висновки Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним Договором.

Крім того, системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, твердження третьої особи про те, що неможливість оплати послуг відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Господарський суд зазначає, що саме посилання третьої особи на наявність обставин непереборної сили, без надання відповідних доказів, в підтвердження своїх доводів, не може вважатися доведенням відповідних обставин, як надзвичайних і невідворотних, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Крім того, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, ані відповідачем, ані третьою особою не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

При цьому з урахуванням наведеного вище, суд не вбачає наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання третьої особи не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок інфляційних витрат підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-К, код ЄДРПОУ 32490244) до Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (73036, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (вул. Антоновича, № 51, м. Київ, 03150) задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (73036, м. Херсон, вул. Поповича, 23, код ЄДРПОУ 31918234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Епіцентр К (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-К, код ЄДРПОУ 32490244) основний борг в сумі 3 514 828 (три мільйони п`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім)грн. 04коп., пеню в розмірі 4 252 (чотири тисячі двісті п`ятдесят дві)грн. 94коп.., 3% річних в 34 955 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять)грн. 69коп., інфляційні витрати в сумі 322 172 (триста двадцять дві тисячі сто сімдесят дві)грн. 47коп та витрати по сплаті судового збору в сумі 58 143 (п`ятдесят вісім тисяч сто сорок три)грн. 14коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05 лютого 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна