Рішення

від 02.02.2024 по справі 917/1721/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024 Справа № 917/1721/23

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ», 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 2, код ЄДРПОУ 42225136,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька міська друкарня», 93614, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Перемоги, 34, про стягнення 128 257,04 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 25.09.23р. відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання заяв по суті спору, про що повідомлено сторони.

Позовні вимоги обгруновані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №141 від 01.02.2009р. з урахуванням Угоди про зміну сторони у зобов`язанні від 23.05.2019р. Так, позивач зазначає, що згідно Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області №568 від 19.04.2019р. Кременчуцька ТЕЦ визначена виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині м.Кременчука від джерела ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», і з 25.04.2019р. саме позивач надавав послуги з теплопостачання відповідачу, враховуючи Угоду від 23.05.2019р. між позивачем, відповідачем та АТ «Полтаваобленерго» як попереднім виконавцем послуг.

Згідно п. 1 Угоди сторони домовилися, що Виконавець передає, а Новий виконавець приймає на себе всі права та обов`язки Виконавця, згідно Договору № 141 від 01.02.2009р. та з 25.04.2019 стає стороною Договору.

Пунктом 3 Угоди передбачено, що Споживач не заперечує проти заміни Виконавця на Нового виконавця в Договорі і, підписуючи зі своєї сторони цю Угоду, дає згоду на зміну сторони в порядку та на умовах, визначених цією Угодою.

Згідно п. 5 Угоди Споживач за отримані з 24.04.2019 послуги по Договору проводить розрахунки з Новим виконавцем на рахунок, зазначений у даній Угоді. У зв`язку з початком надання послуг з 25.04.2019, першим розрахунковим періодом є період з 25.04.2019 по 31.05.2019. Споживач сплачує на користь Нового виконавця вартість отриманих послуг за період з 25.04.2019 по 31.05.2019. В подальшому розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7 Угоди заміна Сторони у зобов`язанні за цією Угодою не тягне за собою жодних інших змін умов Договору, окрім тих, що передбачені цією Угодою. Ця Угода вважається укладеною з моменту підписання Сторонами, починає діяти з 25.04.2019 і діє протягом дії Договору (п. 8 Угоди).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та діючого законодавства України.

У додатку № 2 до Договору встановлено обсяги теплового навантаження та теплоспоживання і орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної Споживачу за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією (далі - Правила) затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору .

Згідно з п. 23 Правил розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії. Акт про обсяги спожитої (поставленої) Споживачем (субспоживачем) теплової енергії підтверджується Споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення Споживачем належно підтвердженого Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками Теплопостачальної організації.

Як зазначалося вище, сторонами погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії; сплату рахунків зобов`язаний проводити не пізніше 7 календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Як вказує позивач, за період з листопада 2021р. по квітень 2022р. відповідач здійснював несвоєчасні розрахунки за тепло споживання, основний борг станом на 22.08.23р. становить 100 000,00 грн.

Позивач надає суду підписані сторонами Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за вказаний у позові період, рахунки та докази направлення відповідачу Актів та рахунків (а.с.22-35).

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 652,05 грн. пені за прострочення оплати за теплову енергію у січні, березні, квітні 2022р., 4 262,41 грн. 3% річних за прострочення оплати у січні- квітні 2022р., 21 342,58 грн. інфляційних за прострочення у цей же період.

Відповідач позов визнав (відзив на позов від 19.10.2023р. надійшов до суду 24.11.2023р.). Водночас, відповідач просить відстрочити виконання рішення у даній справі на 1 рік, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, спричинений, в першу чергу, військовою агресією та воєнним станом.

Позивач на клопотання про відстрочку виконання рішення відреагував шляхом подання відповіді на відзив від 30.10.2023р.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов визнає.

Згідно із ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В матеріалах справи відсутні докази існування обставин, які б перешкоджали прийняттю судом визнання позову.

Отже, позовні вимоги зі стягнення з відповідача заборгованості з оплати теплової енергії (централізованого опалення), пені, річних та інфляційних є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 1 рік, позивач проти відстрочки виконання рішення категорично заперечує.

Вирішуючи дане питання, суд виходить з наступного:

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2022 р. у справі № 910/11949/21, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні заяви про розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Як зазначено вище, боржник стверджує, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України він майже повністю зупинив підприємницьку діяльність та через відсутність на даний момент грошових коштів позбавлений можливості виконати рішення суду у даній справі.

Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

При цьому, згідно з роз`ясненнями Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною, але тільки у тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Тобто, сторона, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Натомість, відповідачем таких доказів до суду не надано.

Крім того, у пункті 3 указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правовою режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Вказаним положенням Закону не передбачено жодних безпосередніх обмежень у здійсненні підприємницької діяльності в місцевостях, де введено воєнний стан.

Водночас, пунктом 3 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю. Заявником, однак, не надано жодних доказів, що свідчили б про запровадження таких заходів щодо потужностей чи трудових ресурсів відповідача.

Крім того, як встановлено судом, кінцевими датами оплати основного боргу за зобов`язаннями відповідача є лютий-травень 2022 (!!!) року, фактично ж часткові оплати востаннє були здійснені відповідачем у травні 2022 року; тобто, заборгованість існує більше ніж півтора роки, і за цей час відповідач не вчинив дій, спрямованих на її погашення. Заявником також не надано доказів на підтвердження того, що виконання рішення стане можливим для боржника за умови його відстрочення ще на 1 рік.

Отже, судом встановлено, що в даному випадку відсутні виняткові обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Один лише незадовільний майновий стан боржника (у підтвердження якого надано фінансову звітність станом на червень 2023р.) не є підставою для розстрочки виконання рішення суду. Розстрочення виконання рішення в даному випадку призведе до порушення принципу співрозмірності і пропорційності забезпечення прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Кременчуцька міська друкарня» про відстрочку виконання судового рішення на 1 рік.

При цьому суд не вбачає підстав залишати заяву про відстрочку без розгляду, як про те просить позивач, оскільки останнім залишено поза уваго. Приписи ст.238 ГПК України, згідно яких суд вправі вирішувати питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення при прийнятті рішення, вказавши про це в резолютивній частині рішення (а не тільки після набрання рішенням законної сили, як це трактує позивач).

Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Такі ж положення викладені у ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір. Відтак, поверненню з бюджету позивачу підлягає 1 342,00 грн.

В іншій частині судовий збір покладається на відповідача, тобто, в сумі 1 342,00 грн.

Керуючись статтями 129. 130, 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька міська друкарня» (вул.Перемоги, б.34, м.Кременчук, 39614, код ЄДРПОУ 33910242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вул. Свіштовська, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 42225136) 100 000,00 основного боргу на р/р № НОМЕР_1 в АТ «Банк Кредит Дніпро» м.Полтава, МФО 305749, код ЄДРПОУ 42225136;

2 652,05 грн. пені, 4 262,41 грн.три проценти річних, 21 342 грн 58 коп. інфляційних втрат на р/р № НОМЕР_2 в Полтавському відділенні АТ «Банк Кредит Дніпро» м.Полтава, МФО 305749, код ЄДРПОУ 42225136;

1342,00 грн. судового збору на поточний рахунок № НОМЕР_2 в Полтавському відділенні АТ «Банк Кредит Дніпро» м.Полтава, МФО 305749, код ЄДРПОУ 42225136.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (вул. Свіштовська, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 42225136» 1342,00 грн. судового збору, сплаченого при поданні даного позову платіжною інструкцією №0001008887 від 07.09.2023р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №917/1721/23.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено і підписано 02.02.2024р.

СуддяО.С.Мацко