Рішення

від 05.02.2024 по справі 918/1288/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа № 918/1288/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ракурс Рівне"

про звільнення нежитлового приміщення,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В грудні 2023 року Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ракурс Рівне" (далі - Товариство, відповідач), в якій просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ракурс Рівне" звільнити нежитлові приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Тиха, буд. 1, загальною площею 105 кв.м. (на технічному плані - приміщення № 1-1 площею 0,4 кв.м.; № 1-2 площею 6,4 кв.м.; № 1-3 площею 3,2 кв.м.; № 1-4 площею 8,7 кв.м.; № 1-5 площею 15 кв.м.; № 1-6 площею 12,1 кв.м.; № 2-14 площею 59,2 кв.м.) шляхом виселення та передати по акту прийому-передачі Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Також позивач просить стягнути з Товариства на користь Управління витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. В позовній заяві позивачем зазначено, що за попереднім розрахунком судові витрати складаються із суми сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп.

До позовної заяви Управлінням долучено платіжну інструкцію від 9 листопада 2023 року № 132 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 2 684 грн 20 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.04.2012 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ракурс Рівне" укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить Рівненській територіальній громаді м. Рівне, № 24-б, за умовами п. 1.1 якого Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ракурс Рівне" приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 105 кв.м. (на технічному плані - приміщення № 1-1 площею 0,4 кв.м.; № 1-2 площею 6,4 кв.м.; № 1-3 площею 3,2 кв.м.; № 1-4 площею 8,7 кв.м.; № 1-5 площею 15 кв.м.; № 1-6 площею 12,1 кв.м.; № 2-14 площею 59,2 кв.м.), розміщене на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Тиха, 1, що перебуває на балансі житлово-комунального підприємства "Паркове".

До договору вносились зміни в частині балансоутримувача, розміру орендної плати та оціночної вартості орендованого майна шляхом укладення додаткових угод.

Згідно додаткового договору від 27.09.2016 року до договору внесено виправлення в частині строку дії договору оренди та пункт 10.1. викладено в наступній редакції: "Цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців; договір діє з 09 квітня 2012 року по 08 березня 2015 року включно.".

За вказаним Договором в оренду відповідачу було передане майно, що перебуває в комунальній власності, тому на правовідносини між позивачем та відповідачем поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019 року, чинного з 27.12.2019 року та введеного в дію з 1 лютого 2020 року, крім деяких положень, які вводяться в дію в інший термін.

Згідно положень п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статі 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, після настання однієї із дат, про яку зазначено в п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, договори оренди державного та комунального майна продовжуються в порядку, який закріплений в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019 року.

Зокрема, згідно частини 3 статті 18 вказаного закону, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до пунктів 134, 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року № 483, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених законом випадках. Орендар, що має право продовжити договір оренди на аукціоні, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

В свою чергу, спірний договір оренди був укладений строком на два роки одинадцять місяців - з 09 квітня 2012 року по 08 березня 2015 року та автоматично продовжувався на той самий строк у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення. За умовами останнього автоматичного поновлення строку дії договору оренди його було продовжено до 08 січня 2021 року.

Оскільки з 1 липня 2020 року спірний договір оренди продовжувався в порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019 р., то відповідач, як чинний орендар, повинен був не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (за три місяці до 08 січня 2021 року) подати заяву шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі (ЕТС) про продовження договору оренди. Разом з тим, відповідач такої заяви не подав.

Управління комунальною власністю листом від 25.01.2021 року № 08-87 повідомляло орендаря про припинення договору оренди у зв`язку з закінченням строку його дії 08 січня 2021 року, та про необхідність повернення 15 лютого 2021 року нежитлового приміщення за актом прийому-передачі. Зазначене повідомлення було також відправлено на електронну пошту відповідача, яка є загальнодоступною і публічно розміщеною на інтернет сторінках відповідача (на сайті, у фейсбуці).

15 лютого 2021 року за місцезнаходженням нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Тиха, 1, відповідачем не передані з оренди нежитлові приміщення, у зв`язку з чим працівниками Управління складено акт № 708 від 15.02.2021 року.

6 січня 2023 року Управління листом № 08-27 повторно надіслало повідомлення-вимогу про повернення нежитлового приміщення та сплату заборгованості за користування нежитловим приміщенням, та з вимогою з`явитись 16 січня 2023 року о 15:00 год. для передачі орендованого приміщення.

16 січня 2023 року за місцезнаходженням нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Тиха, 1, орендар відмовився передавати нежитлові приміщення та підписувати акт, у зв`язку з чим працівниками Управління складено акт № 834 від 16.01.2023 року.

Відповідно до п. 5.7 договору, орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або за його вказівкою балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відмова відповідача від добровільного виселення із займаних ним нежитлових приміщень після закінчення терміну дії договору оренди є підставою для звернення з цим позовом до суду з вимогою про примусове виселення відповідача з таких приміщень.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року позовну заяву Управління від 15.12.2023 року № 08-1023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 29 січня 2024 року.

У судове засідання 29 січня 2024 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 26.12.2023 року, до електронного кабінету Управління (а.с. 30). В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Крім того відповідач у судове засідання 29 січня 2024 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 26 грудня 2023 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33027, м. Рівне, вул. Тиха, буд. 1, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 31-34).

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Товариства є: 33027, м. Рівне, вул. Тиха, буд. 1.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 29 січня 2024 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

9 квітня 2012 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ракурс Рівне" (далі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить Рівненській територіальній громаді м. Рівне, № 24-б (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - Майно) площею 105 кв.м. (на технічному плані - приміщення № 1-1 площею 0,4 кв.м.; № 1-2 площею 6,4 кв.м.; № 1-3 площею 3,2 кв.м.; № 1-4 площею 8,7 кв.м.; № 1-5 площею 15 кв.м.; № 1-6 площею 12,1 кв.м.; № 2-14 площею 59,2 кв.м.), розміщене на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Тиха, 1, що перебуває на балансі житлово-комунального підприємства "Паркове" (далі - Балансоутримувач). Вартість Майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 29 лютого 2012 року і складає 361 130,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення редакції засобу масової інформації, що видається українською мовою (пункт 1.2. Договору).

Оренда вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту прийому-передачі Майна (пункт 2.1. Договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Рівне, а Орендар користується ним протягом строку дії договору (пункт 2.2. Договору).

Обов`язок щодо складання акту прийому-передачі майна покладається на Орендодавця за участю Балансоутримувача (пункт 2.4. Договору).

Згідно п. 5.7. Договору, Орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або за його вказівкою - Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

В пункті 10.1. Договору погоджено, що Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців; договір діє з 09 квітня 2012 року до 08 травня 2015 року включно.

У відповідності до пункту 10.3. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором за умови згоди Балансоутримувача.

В п. 10.7. Договору погоджено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю або за його вказівкою - Балансоутримувачу. У разі якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до п. 10.8. Договору, майно вважається поверненим Орендодавцю (або за вказівкою Орендодавця - Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов`язок щодо складання акту прийому-передачі про повернення майна покладається на Орендодавця.

До Договору вносилися зміни, шляхом укладення додаткових договорів від 13.02.2013 року, від 21.02.2013 року, від 30.06.2015 року та від 27.09.2016 року, які стосувалися балансоутримувача, розміру орендної плати, оціночної вартості орендованого майна та строку дії договору.

Згідно додаткового договору від 27 вересня 2016 року до договору внесено виправлення в частині строку дії договору оренди та пункт 10.1. викладено в наступній редакції: "Цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців; договір діє з 09 квітня 2012 року по 08 березня 2015 року включно.".

Управління листом від 25.01.2021 року № 08-87 повідомило Орендаря про припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку його дії та про необхідність повернути орендоване майно з оренди 15.02.2021 року о 15:00 год.

15 лютого 2021 року за місцезнаходженням нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Тиха, 1, відповідачем не передані з оренди нежитлові приміщення, у зв`язку з чим працівниками Управління складено акт № 708 від 15.02.2021 року.

Управління листом від 06.01.2023 року № 08-27 повторно повідомило Орендаря про необхідність повернення нежитлового приміщення та сплату заборгованості за користування нежитловим приміщенням. Зокрема Управління повідомило, що передача майна відбудеться 16.01.2023 року о 15:00 год.

16 січня 2023 року за місцезнаходженням нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Тиха, 1, Орендар відмовився передавати нежитлові приміщення та підписувати акт, у зв`язку з чим працівниками Управління складено акт № 834 від 16.01.2023 року.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору оренди в силу статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Частинами 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ч. 3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 4 ст. 284 ГК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

03.10.2019 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, яким визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 з дня введення в дію цього Закону.

Вказаний Закон є спеціальним та таким, що регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Отже після настання однієї із дат, про яку зазначено в п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, договори оренди державного та комунального майна продовжуються в порядку, який закріплений в Законі України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019 року.

Відповідно до пунктів 134, 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених законом випадках.

Орендар, що має право продовжити договір оренди на аукціоні, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Стаття 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) також зазначає, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як було встановлено судом, відповідач використовував спірне приміщення на праві оренди на підставі укладеного між сторонами договору.

Згідно з умовами п. 10.7. Договору, у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю або за його вказівкою - Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.8. Договору, майно вважається поверненим Орендодавцю (або за вказівкою Орендодавця - Балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Обов`язок щодо складання акту прийому-передачі про повернення майна покладається на Орендодавця.

Згідно п. 10.1 Договору, з врахуванням додаткового договору від 27.09.2016 року, договір діє з 09 квітня 2012 року до 08 березня 2015 року включно.

Як встановлено судом, Договір автоматично продовжувався на той самий строк у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення. За умовами останнього автоматичного поновлення строку дії Договору його було продовжено до 08 січня 2021 року.

Враховуючи, що з 1 липня 2020 року спірний договір оренди мав продовжуватися в порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019, то відповідач, як чинний орендар, повинен був не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди подати заяву шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі про продовження договору оренди.

Оскільки відповідач не подав такої заяви, Управління листом від 25.01.2021 року № 08-87 повідомило орендаря про припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку його дії та про необхідність повернути орендоване майно з оренди 15.02.2021 року о 15:00 год. Орендар в зазначений в листі час не з`явився, про що було складено відповідний акт прийому-передачі від 15 лютого 2021 року № 708.

Крім того Управління листом від 06.01.2023 року № 08-27 повторно повідомило орендаря про необхідність повернути орендоване майно з оренди 16.01.2023 року о 15:00 год. Орендар в зазначений в листі час з`явився, в той час відмовився передавати приміщення, про що було складено відповідний акт прийому-передачі від 16 січня 2023 № 834.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Стаття 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) також зазначає, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права звернутися до відповідача щодо припинення договору та повернення приміщень і, відповідно, право на звернення з цим позовом.

Крім того суд зазначає, що за умовами договору та згідно положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" саме позивачу має бути повернуто приміщення з оренди по акту приймання-передачі, а отже, у випадку невиконання такої умови відповідачем після припинення договору, саме позивач має право пред`явити вимогу про виконання даної умови договору (повернення майна по акту приймання-передачі). Застосування ж такого засобу захисту прав за заявленою вимогою як "виселення" суд вважає належним засобом захисту, оскільки відповідач добровільно приміщення не звільняє, натомість, виселення за своєю суттю є засобом захисту прав у випадку необхідності примусового звільнення приміщення, яке мало бути звільнено добровільно, але звільнено не було.

Враховуючи вищезазначене, обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після припинення договору оренди передбачений нормами чинного законодавства, а також умовами договору оренди.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено про припинення договору оренди від 09.04.2012 року (зі змінами) у зв`язку із закінченням строку його дії, що є підставою для повернення орендарем наймодавцеві майна у порядку, визначеному договором. За таких обставин, за відсутності доказів повернення наймодавцеві майна, яке згідно договору оренди було передано в користування відповідачу, позовні вимоги про звільнення приміщення та повернення майна шляхом виселення, судом визнаються обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, Управлінням, заявляючи вимогу про звільнення нежитлового приміщення, було сплачено 2 684 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 9 листопада 2023 року № 132.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Ракурс Рівне" (33027, м. Рівне, вул. Тиха, буд. 1, код ЄДРПОУ 37943177) звільнити нежитлові приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Тиха, буд. 1, загальною площею 105 кв.м. (на технічному плані - приміщення № 1-1 площею 0,4 кв.м.; № 1-2 площею 6,4 кв.м.; № 1-3 площею 3,2 кв.м.; № 1-4 площею 8,7 кв.м.; № 1-5 площею 15 кв.м.; № 1-6 площею 12,1 кв.м.; № 2-14 площею 59,2 кв.м.) шляхом виселення та передати по акту прийому-передачі Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 12а, код ЄДРПОУ 26259563).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ракурс Рівне" (33027, м. Рівне, вул. Тиха, буд. 1, код ЄДРПОУ 37943177) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12 А, код ЄДРПОУ 26259563) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 5 лютого 2024 року.

Суддя Політика Н.А.