Рішення

від 05.02.2024 по справі 918/1312/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа № 918/1312/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест"

до Дочірнього підприємства "Водоекотехпром" Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

про стягнення заборгованості в сумі 374 000 грн 00 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В грудні 2023 року Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Водоекотехпром" Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення заборгованості в сумі 374 000 грн 00 коп.

Також Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 5 610 грн 00 коп. В позовній заяві позивачем зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу при подачі даного позову становить 12 000 грн 00 коп. Також позивачем зазначено, що відповідні докази будуть подані до винесення рішення по справі.

До позовної заяви Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" долучено платіжну інструкцію від 5 грудня 2023 року № 5607 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 5 610 грн 00 коп.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 31.12.2020 року № 303/20, укладеного між Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" та Дочірнім підприємством "Водоекотехпром" Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", а саме зобов`язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар в сумі 374 000 в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі.

Ухвалою суду від 26 грудня 2023 року позовну заяву Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" від 07.12.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 29 січня 2024 року.

1 січня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 29.12.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив надати представнику Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" Воронову Юрію Вікторовичу можливість участі в судовому засіданні у даній справі, призначеному на 29.01.2024 року об 11:50 год., та у всіх наступних судових засіданнях у даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 8 січня 2024 року заяву представника Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" від 29.12.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/1312/23, призначене на "29" січня 2024 року на 11:50 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест". Також постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/1312/23 провести в режимі відеоконференції за участі представника Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест".

10 січня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 10.01.2024 року про долучення доказів, в якому просить долучити до матеріалів справи акт приймання-передачі юридичних послуг до договору про надання правової допомоги від 6 грудня 2023 року № 205 на суму 12 000 грн 00 коп., рахунок на оплату від 11 грудня 2023 року № 4 на суму 12 000 грн 00 коп. та платіжну інструкцію від 28 грудня 2023 року № 5649 на суму 12 000 грн 00 коп.

У судове засідання 29 січня 2024 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 26.12.2023 року, до електронного кабінету Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" та його представника (а.с. 157). В той час, 29 січня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 29.01.2024 року про розгляд справи без участі, в якій просить розгляд даної справи здійснити за відсутності представника позивача та заявлені позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Крім того відповідач у судове засідання 29 січня 2024 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 0600240990897, а саме ухвали суду від 26.12.2023 року (а.с. 158). В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи заяву представника позивача, а також належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 29.01.2024 року, та не повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 29 січня 2024 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2020 року між Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" (далі - Постачальник) та Дочірнім підприємством "Водоекотехпром" Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 303/20 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець приймає на себе зобов`язання поставити та передати у власність Покупцеві товар наступного асортименту: Лічильники води (Код ДК 021-2015-3842).

Кількість товару в кожній партії вказується у супроводжувальних документах (пункт 2.2. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору постачання товару здійснюється Продавцем на склад Покупця: перевізником за рахунок Продавця.

У відповідності до п. 3.2. Договору постачання товару здійснюється після усної або письмової заявки Покупця.

В пункті 3.3. Договору погоджено, що за дату відправлення вважається дата приймання товару, відмічена у ТТ накладній.

Ціна за товар вказується у рахунках, які є невід`ємною частиною договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору Покупець здійснює передоплату 30% від загальної суми договору, остаточний розрахунок 70% від загальної суми договору Покупець здійснює після отримання обладнання згідно специфікації даного договору.

Згідно п. 4.5. Договору оплата товару проводиться Покупцем в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця.

Поставка товару згідно специфікації даного договору виконується на протязі 30 днів з моменту надходження передоплати на рахунок Постачальника (пункт 5.1. Договору).

У відповідності до п. 5.2. Договору товар передається/приймається по кількості - згідно товарно-транспортним накладним, за якістю - згідно показникам якісного посвідчення. Товар повинен супроводжуватися наступними документами: рахунок, паспорт, видаткова накладна.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року (пункт 10.4. Договору).

Відповідно до п. 10.7. Договору Продавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Як встановлено судом, між сторонами підписано специфікацію № 1 до Договору.

Згідно специфікації № 1 сторони погодили поставку товару на загальну суму 2 148 000 грн 00 коп.

Також сторони узгодили найменування товару: Витратомір ультразвуковий одноканальний "Ергомера-125БВ" Ду100 в комплекті, Витратомір ультразвуковий одноканальний "Ергомера-125БВ" Ду65 в комплекті, Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду100 в комплекті, Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду300 в комплекті, Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду150 в комплекті, Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду500 в комплекті, Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду200 в комплекті, Витратомір ультразвуковий одноканальний "Ергомера-125БВ" Ду150 в комплекті, його асортимент та кількість 16 шт., ціну, суму.

Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату від 21 січня 2021 року № 28 на суму 2 148 000 грн 00 коп.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме: Витратомір ультразвуковий одноканальний "Ергомера-125БВ" Ду100 в комплекті в кількості 1 шт., Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду150 в комплекті в кількості 1 шт., Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду150 в комплекті в кількості 1 шт., Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду200 в комплекті в кількості 2 шт., Витратомір ультразвуковий одноканальний "Ергомера-125БВ" Ду150 в комплекті в кількості 3 шт., на загальну суму 1 254 000 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 21 січня 2021 року № 8.

На вище зазначеній видатковій накладній наявна печатка Постачальника, а також підписи Постачальника та отримувача товару. Зокрема від Покупця видаткова накладна підписана начальником господарського відділу Шапровською Іриною Василівною на підставі виданої довіреності від 21 січня 2021 року № 2.

Також на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме: Витратомір ультразвуковий одноканальний "Ергомера-125БВ" Ду65 в комплекті в кількості 3 шт., Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду100 в комплекті в кількості 3 шт., Витратомір ультразвуковий двоканальний "Ергомера-125БВ" Ду300 в комплекті в кількості 2 шт., на загальну суму 894 000 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 6 липня 2021 року № 110.

На вище зазначеній видатковій накладній наявна печатка Постачальника, а також підписи Постачальника та отримувача товару. Зокрема від Покупця видаткова накладна підписана головним метрологом Круком Іваном Миколайовичем на підставі виданої довіреності від 6 липня 2021 року № 242.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 148 000 грн 00 коп. з ПДВ, що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними.

Товар згідно вищезазначених видаткових накладних був доставлений перевізником ТОВ "НОВА ПОШТА" за рахунок Продавця, що підтверджується Специфікацією до акту наданих послуг № НП-004892027 від 31.01.2021 року (договір № 271830 від 08.04.2019 року) та Специфікацією до акту наданих послуг № НП-005759184 від 20.07.2021 року (договір № 271830 від 08.04.2019 року).

За наслідками господарських операцій за Договором позивачем було складено податкову накладну № 18 від 21.01.2021 року, зареєстровану 29.01.2021 року в ЄРПН за № 9011426886, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.01.2021 року, та податкову накладну № 1 від 06.07.2021 року, зареєстровану 28.07.2021 року в ЄРПН за № 9210025253, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.07.2021 року.

За отриманий від Постачальника товар Покупець розрахувався частково на суму 1 774 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання щодо оплати поставленого за договором купівлі-продажу від 31.12.2020 року № 303/20 товару в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 374 000 грн 00 коп.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими та договірними.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної та повної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар на підставі видаткових накладних своєчасно не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення заборгованості в сумі 374 000 грн 00 коп.

До позовної заяви позивачем додано докази, що підтверджують заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 374 000 грн 00 коп.

Відтак, як встановлено судом, у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті поставленого позивачем товару на загальну суму 374 000 грн 00 коп.

За таких обставин, враховуючи, що факт поставки позивачем товару на виконання умов договору купівлі-продажу від 31.12.2020 року № 303/20 підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів оплати з боку відповідача поставленого товару, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 374 000 грн 00 коп. судом визнаються обґрунтованими.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Дана справа пов`язана з виконанням правочину у господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

За результатами з`ясування обставин, на які Підприємець посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 374 000 грн 00 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу від 31.12.2020 року № 303/20.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, позивачем, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості, було сплачено 5 610 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 5 грудня 2023 року № 5607.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 5 610 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі № 920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав суду Договір про надання правової допомоги від 6 грудня 2023 року № 205, акт приймання-передачі юридичних послуг до договору про надання правової допомоги від 6 грудня 2023 року № 205 на суму 12 000 грн 00 коп., рахунок на оплату від 11 грудня 2023 року № 4 на суму 12 000 грн 00 коп. та платіжну інструкцію від 28 грудня 2023 року № 5649 на суму 12 000 грн 00 коп.

За умовами п. 4.3. Договору про надання правової допомоги від 6 грудня 2023 року № 205 сторонами погоджено наступну вартість послуг за договором:

-підготовка заяв по суті спору в рамках справи щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Водоекотехпром" Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" суми основного боргу у розмірі 374 000 грн 00 коп. за договором купівлі-продажу № 303/20 від 31.12.2020 р. - 10 000 грн 00 коп.;

- участь в одному судовому засіданні - 2 000 грн 00 коп.

Суд, розподіляючи витрати за послуги адвоката зазначає, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Так, з огляду на вищезазначене, суд не вважає фактичними, неминучими та обґрунтованими витрати на правову допомогу, зазначені в договорі про надання правової допомоги від 6 грудня 2023 року № 205 - участь в одному судовому засіданні - 2 000 грн 00 коп., оскільки представник позивача у судове засідання 29.01.2024 року не з`явився та подав заяву про розгляд справи без участі.

Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що справедливими, розумними та співмірними є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп., зазначені в договорі про надання правової допомоги від 6 грудня 2023 року № 205 (підготовка заяв по суті спору в рамках справи щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Водоекотехпром" Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" суми основного боргу у розмірі 374 000 грн 00 коп. за договором купівлі-продажу № 303/20 від 31.12.2020 р. - 10 000 грн 00 коп.).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, суд вважає правомірним покладення на відповідача витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді спору в суді на суму 10 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 126, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Водоекотехпром" Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 2, код ЄДРПОУ 43540208) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Ергомера Інвест" (49047, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кленова, буд. 52, код ЄДРПОУ 42817901) 374 000 (триста сімдесят чотири тисячі) грн 00 коп. - заборгованості, 5 610 (п`ять тисяч шістсот десять) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 5 лютого 2024 року.

Суддя Політика Н.А.