Рішення

від 29.01.2024 по справі 920/1337/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.01.2024м. СумиСправа № 920/1337/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1337/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Вирівське хлібоприймальне підприємство (вул. Привокзальна, буд. 5, с. Білани, Сумський район, Сумська область, 41851)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-метал ЛТД (вул. Скрябіна, буд. 44, м. Суми, 40022)

про стягнення 120 917 грн 23 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 120 917 грн 23 коп., в тому числі 65 320 грн 00 коп. заборгованості за поставлений металобрухт, 55 597 грн 23 коп. пені відповідно до договору купівлі-продажу брухту металів від 20.08.2021 № 20/08, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 27.11.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1337/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала від 27.11.2023 про відкриття провадження у справі, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду з відміткою пошти від 04.12.2023 адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Станом на 29.01.2024 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

20 серпня 2021 року між сторонами укладений договір купівлі-продажу брухту металів № 20/08 відповідно до умов якого позивач зобов`язаний на умовах, передбачених договором передати у власність відповідача, а відповідач оплатити і прийняти металобрухт, надалі - товар, по цінам і в кількості, котрі вказані у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору передача-прийняття товару покупцю відбувається шляхом складання акта прийому-передачі на підставі накладних, що складаються у двох екземплярах.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичної передачі йому товару. Датою поставки вважається дата підписання акта приймання-передачі (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору оплата за товар проводиться після відвантаження товару на підставі виставленого рахунку не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання товару покупцем. За домовленістю сторін можлива попередня оплата вартості партії товару. Акт прийомки-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що покупець зобов`язується оплатити вартість товару в порядку та на умовах, передбачених договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до специфікації № 1 позивач зобов`язався передати відповідачу металобрухт на загальну суму 150 000 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної № ВХВХ0000046 від 23.08.2021 та акта приймання металів чорних (вторинних) № 217 від 23.08.2021 позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар за договором на суму 75 320 грн 00 коп.

04.11.2021 відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 10000,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 05.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 65 320 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт отримання відповідачем товару за договором вартістю 75 320 грн 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковою накладною № ВХВХ0000046 від 23.08.2021 та актом приймання металів чорних (вторинних) № 217 від 23.08.2021, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками.

Відповідно до акта звірки станом на 30.06.2023, що підписаний сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати, складає 65 320 грн 00 коп.

Відповідач не розрахувався повністю за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Заборгованість відповідача становить 65320 грн. Доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідач не подав.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо повної оплати товару, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 65320 грн 00 коп. заборгованості правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3. договору у випадку порушення термінів здійснення розрахунків покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення оплати товару позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 55 597 грн 23 коп. за період з 27.08.2021 до 22.11.2023, виходячи з суми заборгованості за товар, з урахуванням строків розрахунків передбачених договором та часткової оплати відповідачем товару.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає таке.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 5.3. договору № 20/08 від 20.08.2021 не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.

Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочки"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також з розрахунку пені суд встановив, що при здійсненні нарахування пені, позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (щодо нарахування пені за 04.11.2021 (день часткової оплати товару в сумі 10 000 грн), виходячи з суми заборгованості в розмірі 75 320 грн).

За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача пені в загальній сумі 6164 грн 12 коп. за період з 27.08.2021 до 26.02.2022 включно, в тому числі: 2391 грн 67 коп. - за період з 27.08.2021 до 03.11.2021, виходячи з суми заборгованості в розмірі 75 320 грн 00 коп.; 3772 грн 45 коп. - за період з 04.11.2021 до 26.02.2022, виходячи з суми заборгованості в розмірі 65 320 грн 00 коп.

У задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 49 433 грн 11 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю, оскільки пеня нарахована поза межами визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування штрафних санкцій.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Суми-метал ЛТД (вул. Скрябіна, буд. 44, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 39676214) на користь Приватного акціонерного товариства Вирівське хлібоприймальне підприємство (вул. Привокзальна, буд. 5, с. Білани, Сумський район, Сумська область, 41851, код ЄДРПОУ 05387446) 65320 грн 00 коп. заборгованості, 6164 грн 12 коп. пені, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 05.02.2024.

СуддяД. В. Вдовенко