Рішення

від 05.02.2024 по справі 922/4897/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4897/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справи

за позовомУправління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Малого приватного підприємства "РОДНИК" про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до МПП "РОДНИК", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором оренди від 25.01.2012 №4778 у сумі 32.624,31 грн, пеню в сумі 1.430,16 грн та судові витрати.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання за Договором оренди від 25.01.2012 №4778 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/4897/23 позовну заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 з урахуванням малозначності справи №922/4897/23 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та МПП "РОДНИК" (орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 25.01.2012 №4778 (надалі - Договір оренди).

Згідно з Актом прийому-передачі від 25.01.2012 орендар прийняв від орендодавця в орендне користування майно площею 99,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 32.

Додатковою угодою від 07.03.2018 Договір оренди викладено в новій редакції.

Відповідно до предмету Договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №№3-:-8, 9, 10, загальною площею 99,2 кв. м в нежитловій будівлі літ. "П-1" (майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 32, та знаходиться на балансі КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ". Майно передається в оренду з метою розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів - 32,0 кв. м, суб`єкта малого підприємництва, який провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах - 65,2 кв. м.

Згідно з пунктом 3.1. Договору оренди (в редакціх Додаткової угоди від 18.03.2019) вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 357.780,00 грн станом на 12.02.2019.

Базова оренда плата становить 4.101,37 грн без урахування ПДВ за січень 2019. Ставка орендної плати становить 20%, 15%.

Строк дії Договору оренди до 25.01.2021 (пункт 10.1. Договору оренди в редакції Додаткової угоди від 31.01.2020).

На підставі Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 25.01.2021 орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення площею 99,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 32, літ. "П-1".

Листом від 14.09.2023 №5153 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованість за Договором оренди, яка станом на 25.01.2021 складала 34.054,47грн з урахуванням пені, та запропонував у місячний строк у добровільному порядку сплатити її. Втім, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, заборгованість у розмірі 34.054,47 грн не сплатив.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, орендоване майно за Договором оренди є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною першою статті 17 вказаного Закону передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Умовами пункту 3.5. Договору оренди було передбачено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця.

З матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати станом на 25.01.2021 (дату повернення орендованого майна) становила 32.624,31 грн, про що свідчить наданий позивачем розрахунок по Договору оренди.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди в розмірі 32624,31 грн не надано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору оренди та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди в розмірі 32.624,31 грн.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1.430,16 грн.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 3.10. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 07.03.2018) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету міста Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, факт наявності в Договорі оренди умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені.

Перевіркою наданих розрахунків пені судом встановлено, що позивачем допущені помилки під час її нарахування, а саме:

- при нарахуванні пені за несвоєчасну сплату орендної плати за березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020 позивачем не враховані положення частини шостої статті 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано). В даному випадку умови пункту 3.10. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 07.03.2018) не містять ані іншого строку, відмінного від встановленого частиною шостою статті 232 ГК України, ані вказівки на подію, що має неминуче настати, ані зазначення "до дати фактичного виконання", тощо. Таким чином, нарахування позивачем пені поза межами шестимісячного строку є безпідставним, оскільки не відповідає вимогам закону щодо максимально встановленого шестимісячного періоду для їх нарахування.

- пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за травень 2020 нарахована з 21.06.2020, а повинна нараховуватися з 23.06.2020 згідно з приписами частини п`ятої статті 254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). У зв`язку з чим нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати за травень 2020 з 21.06.2020 до 22.06.2020 є безпідставним.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені за несвоєчасну сплату орендної плати за березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, суд зазначає, що її арифметично правильний розмір становить 194,47 грн, 189,37 грн, 181,69 грн, 183,08 грн відповідно, а всього 748,61 грн. В іншій частині пеня в загальні сумі 197,27 грн нарахована неправомірно.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені за несвоєчасну сплату орендної плати за липень-грудень 2020 у загальній сумі 484,28 грн судом встановлено, що такі розрахунку виконані згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача - стягнення заборгованості за Договором у сумі 32.624,31 грн та пені в загальній сумі 1.232,89 грн. В частині стягнення пені в сумі 197,27 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.134,76 грн окладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (12,44 грн) залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "РОДНИК" (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 137, кв. 5, код ЄДРПОУ 21213757) а користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) заборгованість за Договором оренди від 25.01.2012 №4778 у сумі 32.624,31 грн, пеню в сумі 1.232,89 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.134,76 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "05" лютого 2024 р.

СуддяН.С. Добреля