Рішення

від 02.02.2024 по справі 922/4830/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4830/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма Довіра-М" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 47/49, кв. 23) до Приватного підприємства "Джерела" (61118, м. Харків, вул. Ейдемана Роберта, буд. 15, кв. 156) про стягнення 134484,45 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма Довіра-М" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Джерела", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за електричну енергію у сумі 101149,30 грн.; інфляційні втрати у розмірі 28042,01 грн. та 3 % річних у сумі 5293,14 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №220/09 від 04.09.2013 з додатками до нього, в частині здійснення споживачем повної та своєчасної оплати вартості спожитої у період з січня 2022 р. по лютий 2022 р. електричної енергії у встановлені договором строки.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, ці витрати складаються з витрат з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд даної справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа від 15.12.2023, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 04.12.2023 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Разом з тим, відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2023, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, підтверджену відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Приватного Підприємства «Джерела» (код ЄДРПОУ 21234280) повернулась 20.12.2023 на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення поштового зв`язку: адресат відсутній за вказаною адресою.

Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв`язку, повідомлені позивачем у позовній заяві та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, телефонограма відповідачем прийнята не була.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Таким чином, обставини справи свідчать, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд установив наступне.

Матеріалами справи установлено, що у зв`язку з відокремлення функцій з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон) та на підставі Ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), про що видано Постанову НКРЕКП від 18.09.2018 року № 1007, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма Довіра-М" є постачальником електричної енергії споживачу.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Так, матеріалами справи установлено, що 04.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма Довіра-М" (постачальник) та Приватним підприємством "Джерела" (споживач) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 220/09 (далі - Договір) (а.с. 7), з додатками №1 від 04.09.2013 року та №2 від 04.09.2013 року (а.с. 8, 9).

Відповідно до умов пункту 1.1. вищевказаного Договору, постачальник здійснює продаж споживачу електричної енергії в межах встановленої (дозволеної) потужності в необхідному об`ємі.

Таким чином, відповідно до умов вищевказаного Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У відповідності пп. 2.3.1 п. 2.3. Договору споживач зобов`язаний щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформлювати та надавати постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії, а постачальник, зобов`язується щомісяця до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, оформляти та надавати споживачу акт здачі-прийняття електричної енергії (п.п. 2.2.3 п. 2.2 Договору).

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію споживача проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку в порядку передбаченому умовами договору.

Також, відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.1. Договору №220/09 від 04.09.2013 постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу на період дії Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору термін його дії подовжується щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну діє договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у Додатковій угоді №1 до даного Договору, а споживач згідно з п.п. 2.3.3 п. 2.3 Договору зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до Додаткової угоди №2 від 04.09.2013 до даного Договору.

Відповідно до додаткових угод №2 пункт 3 сторонами було визначено наступний порядок розрахунків за електричну енергію:

Споживач здійснює оплату електричної енергії по факту поставки (до 5-го числа наступного за місяцем поставки).

Розрахунок за спожиту електроенергію проводиться за тарифом: «тариф АК «Харківобленерго» + 5%».

Умовами Договору №220/09 від 04.09.2013 та додаткових угод до нього передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата спожитої електричної енергії (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем до 5-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що в порушення п. 3.1 Договору відповідач (споживач) не додержується узгодженого порядку розрахунків за електричну енергію, а саме, у порушення умов підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Договору, відповідач (споживач) у період з 01.02.2022 не надає відомості про фактичні обсяги спожитої електроенергії та не додержується узгодженого порядку розрахунків за електричну енергію.

Так, із обставин справи убачається, що відповідно до даних оператора системи розподілу - AT "Харківобленерго" щодо фактичних обсягів електричної енергії по споживачам постачальника, зокрема відповідача - ПП "Джерела" за січень - лютий 2022 року проведені нарахування та сформовані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спожиту електричну енергію, а саме:

- 31.01.2022 складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень 2022 року у розмірі 45222,64 грн. за спожитий обсяг 8 346 кВт*г електричної енергії, строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію - 05.02.2022. Строк (дата) формування заборгованості - 31.01.2022 року;

28.02.2022 складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2022 року у розмірі 37274,58 грн. за спожитий обсяг 8 650 кВт*г електричної енергії, Строк оплати акту, відповідно порядку розрахунків за електричну енергію - 05.03.2022. Строк (дата) формування заборгованості - 28.02.2022.

Враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача на 01.01.2022 склала 59321,08 грн.

Позивачем у позові повідомлено про те, що відповідачем була здійснена часткова оплата у січні 2022 року у розмірі 29999,00 грн. та у лютому 2022 року - 10670,00 грн.

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за електроенергію (з порушенням погодженого порядку розрахунків за електричну енергію), заборгованість відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу електричної енергії №220/09 від 04.09.2013 за період з січня 2022 року по лютий 2022 року станом на 14.11.2023 склала 101149,30 грн., яка залишилась відповідачем несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи установлено, що відповідач свої зобов`язання зі своєчасної оплати електричної енергії за Договором не виконав, доказів належного виконання умов Договору матеріали справи не містять та відповідачем під час розгляду справи до суду не надано.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з січня 2022 р. по лютий 2022 р. у розмірі 101149,30 грн., як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Також, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5293,14 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28042,01 грн.

У даному разі матеріалами справи установлено, а відповідачем зі свого боку не спростовано, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України).

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5293,14 грн. 3% річних та 28042,01 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Джерела" (61118, м. Харків, вул. Ейдемана Роберта, буд. 15, кв. 156, код ЄДРПОУ 21234280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-консультаційна фірма Довіра-М" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 47/49, кв. 23, код ЄДРПОУ 33605842) - 101149,30 грн. заборгованості з електричної енергії; 5293,14 грн. 3 % річних; 28042,01 грн. та 2684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "02" лютого 2024 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв