Рішення

від 05.02.2024 по справі 922/4799/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4799/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/4799/23

за позовом Приватного підприємства БУДТРАНС-ГРУП (код ЄДРПОУ 36815278, адреса: 61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8)

до відповідача Товариства обмеженою відповідальністю ТЕХДОРІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 4183558, адреса: 61002, м. Харків, Куликівський узвіз, буд. 9)

про стягнення заборгованості за договором поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П, 3% річних, пені та інфляційних збитків на загальну суму 1.021.554,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

ПП БУДТРАНС-ГРУП звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 4799/23 від 14.11.2023) до відповідача - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П в розмірі 479476,90 грн, 26838,00 грн 3% річних, 368789,32 грн пені, 146450,51 грн інфляційних збитків, на загальну суму 1.021.554,73 грн, а також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 26880,00 грн та сплачений судовий збір.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П в частині здійснення оплати за поставлений товар в строки та в розмірах, передбачених зазначеним договором.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі № 922/4799/23 вказану позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України та надано позивачу 10-тиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.12.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито позовне провадження у справі № 922/4799/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив, а також повідомлено відповідачу про обов`язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо необхідності зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу в електронному вигляді до його зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, та відповідачу у паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу (яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Від учасників справи після відкриття провадження у даній справі будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.

Позивач - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» копію ухвали суду від 04.12.2023 про відкриття провадження у даній справі отримав 06.12.2023 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ, в порушення ч. 6 ст. 6 ГПК України не зареєстрував Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, своїм правом на захист не скористався, ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвал суду від 04.12.2023 про відкриття провадження у даній справі та від 20.11.2023 про залишення позовної заяви без руху, що були направлені на юридичну адресу відповідача (61002, м. Харків, Куликівський узвіз, буд. 9), адресату не вручені та повернулися за зворотною адресою до суду з довідками працівників оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або яка повідомлена суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду від 04.12.2023 про відкриття провадження у даній справі була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

У силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач, відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодних доказів для долучення до матеріалів справи не надав, із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2021 між позивачем - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» (Продавець) та відповідачем - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ (Покупець) укладено договір поставки № 04-01/2-П (далі - Договір), згідно з умовами якого Продавець зобов`язався поставити, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар.

Умовами п. 1.2 Договору сторони визначили, що ціна, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються в рахунках-фактури, видаткових накладних.

Згідно з пп. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року (ІНКОТЕРМС), які застосовуються із врахуванням особливостей, що випливають із умов цього Договору. Товар поставляється партіями, за рахунок та транспортом продавця (на умовах DDP - ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року) на складі Покупця. Продавець за погодженням з Покупцем може змінити спосіб та місце поставки товару. Поставка товару здійснюється після отримання повної вартості товару Постачальником. Право власності на Товар, а також пов`язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі його Покупцю.

За умовами п. 3.1, 3.3 Договору, оплата по цьому Договору здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний у рахунках-фактури до цього Договору. Оплата Товару здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, шляхом 100% передплати вартості відповідної партії Товару. За погодженням з Постачальником оплата може здійснюватися на умовах пост оплати з відстроченням платежу впродовж 2 банківських днів з дати поставки Товару.

Загальна вартість, кількість, асортимент Товару по даному Договору вказуються в рахунках-фактури та у видаткових накладних (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 7.1, 7.2 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання його Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2021 року. У випадку, якщо жодна зі Сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить іншу Сторону про розірвання Договору, його дія автоматично пролонгується на наступні 12 місяців.

За умовами п. 7.3 Договору, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Як вбачається з наданої позивачем до позовної заяви копії договору договір поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П, вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Докази звернення будь-якої зі сторін до іншої Сторони про розірвання Договору та докази досягнення згоди між Сторонами щодо дострокового розірвання Договору в матеріалах справи відсутні, а отже цей Договір був автоматично пролонгований на наступні роки та є діючим.

Протягом дії Договору позивачем - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» у період з 02.10.2021 по 08.12.2021 поставлено відповідачу - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ кілька партій Товару на загальну суму 493164,41 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями підписаних уповноваженими представниками обох Сторін видатковими накладними за період з 02.10.2021 по 08.12.2021 (арк. спр. 18-32), а саме:

- № 6504 від 02.10.2021 на суму 50758,09 грн;

- № 6534 від 06.10.2021 на суму 22793,58 грн;

- № 6668 від 11.10.2021 на суму 22061,84 грн;

- № 6739 від 13.10.2021 на суму 22878,95 грн;

- № 6771 від 15.10.2021 на суму 43715,74 грн;

- № 6848 від 19.10.2021 на суму 45989,60 грн;

- № 7268 від 05.11.2021 на суму 6704,74 грн;

- № 7347 від 10.11.2021 на суму 38157,24 грн;

- № 7518 від 18.11.2021 на суму 48526,30 грн;

- № 7547 від 19.11.2021 на суму 48343,36 грн;

- № 7564 від 20.11.2021 на суму 39553,56 грн;

- № 7628 від 24.11.2021 на суму 46909,54 грн;

- № 7691 від 26.11.2021 на суму 22638,11 грн;

- № 7858 від 06.12.2021 на суму 20408,88 грн;

- № 7920 від 08.12.2021 на суму 13724,88 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженим представником Покупця - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ (відповідача у справі) без заперечень та зауважень. Від Покупця Поставлений Товар отримано майстром шляховим Козловим Богданом Олександровичем, який діяв на підставі довіреностей від 01.10.2021 № 95, від 01.11.2021 № 101 та від 01.12.2021 № 107 на отримання від ПП «БУДТРАНС-ГРУП» (позивача у справі) матеріальних цінностей на підставі договору поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П.

Відповідач - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ не виконав належним чином зобов`язання щодо оплати поставленого Товару в розмірі та в строки, визначені Договором.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи оборотно-сальдової відомості за період 01.01.2020 - 23.08.2023, відповідачем частково оплачено Товар, поставлений йому позивачем у період з 02.10.2021 по 08.12.2021 на суму 13687,51 грн, у зв`язку з чим у нього залишилась заборгованість за поставку Товару в розмірі 479476,90 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 479476,90 грн. Крім того, позивач у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання нарахував відповідачу: пеню за період з 11.12.2021 по 23.10.2023 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, що становить 368789,32 грн; а також 3% річних в розмірі 26838,00 грн за період з 11.12.2021 по 23.10.2023 та інфляційні втрати (збитки) в розмірі 146450,51 грн за період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - ПП БУДТРАНС-ГРУП та відповідачем - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ на підставі укладеного між ними договору поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач - ПП «БУДТРАНС-ГРУП» свої зобов`язання за вказаним Договором виконав належним чином, у період з 02.10.2021 по 08.12.2021 поставив відповідачу - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ кілька партій Товару на загальну суму 493164,41 грн, що підтверджується копіями підписаних без заперечень та зауважень уповноваженим представником відповідача - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ видаткових накладних за період з 02.10.2021 по 08.12.2021 на загальну суму 493164,41 грн (арк. спр. 18-32).

У матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача претензій щодо якості, обсягу, строків поставки Товару.

Відповідач - ТОВ ТЕХДОРІНВЕСТ не виконав належним чином свої зобов`язання за Договором, оплатив лише частину поставленого Товару, у зв`язку з чим у нього залишилась заборгованість за поставку Товару в розмірі 479476,90 грн.

Враховуючи, що остання партія Товару була поставлена позивачем 08.12.2021 по видатковій накладній № 7920 від 08.12.2021 на суму 13724,88 грн, відповідно до умов п. 3.3 Договору, відповідач мав провести повну оплату за поставлений Товар не пізніше 10.12.2021 (впродовж 2 банківських днів з дати поставки Товару), чого він не зробив, у зв`язку з чим початком перебігу строку прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором є 11.12.2021.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідачем станом на день прийняття судом даного рішення не надано суду будь-яких заперечень, з наведенням обставин та наданням доказів, які б вказували на недостовірність наданих позивачем документів на підтвердження заявлених ним позовних вимог, зокрема які б спростовували отримання відповідачем від позивача Товару по договору поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П та наявність у відповідача заборгованості з оплати вартості отриманого Товару на загальну суму 479476,90 грн, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 479476,90 грн основного боргу, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Також, позивач у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.12.2021 по 23.10.2023 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, що становить 368789,32 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, нормами ст. 1, 3 передбачено, що розмір пені, яку має сплатити покупець за прострочку платежу, має бути встановлений за згодою сторін в укладеному між ними договорі, а також встановлено обмеження для такого розміру - не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.1 Договору, у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.2 Договору, за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати за Товар Покупець виплачує Продавцю за вимогою останнього, штраф у розмірі 1% суми, від оплати якої Покупець відмовився або ухилився.

Пунктом 4.6 Договору Сторони передбачили, що неустойка (штраф, пеня) нараховується за весь час прострочення до повного виконання відповідного зобов`язання Постачальника. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в три роки. Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань, не звільняють Сторони від виконання зобов`язань за цим Договором в натурі, крім випадків, передбачених законодавством України.

Інших умов щодо відповідальності Покупця у вигляді сплати пені за невиконання своїх зобов`язань в частині внесення оплати за Товар сторонами у договорі поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П не передбачено, зокрема сторонами у Договорі взагалі не було встановлено розміру пені, яку має сплатити покупець за прострочку платежу, що унеможливлює нарахування відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 368789,32 грн є необґрунтованими та такими, що суперечать умовам Договору та вимогам чинного законодавств, а відтак не підлягають задоволенню, тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, позивач у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 26838,00 грн за період з 11.12.2021 по 23.10.2023 та інфляційні втрати (збитки) в розмірі 146450,51 грн за період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року, які нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Порядок нарахування інфляційних втрат та процентів річних на суму боргу регулюється ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем прав позивача внаслідок нездійснення погашення заборгованості за надані послуги, з огляду на положення ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем сум інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на прострочену заборгованість, які не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту майнового права та інтересу кредитора.

Враховуючи викладене, перевіривши викладений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних, здійснивши власний розрахунок 3% річних, з огляду на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 26838,00 грн за період з 11.12.2021 по 23.10.2023 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 26838,00 грн у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат (збитків) в розмірі 146450,51 грн за період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року, суд зазначає таке.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку нарахованих до стягнення з відповідача інфляційних втрат (збитків), у вказаному розрахунку позивач вказав, що періодом нарахування інфляційних є період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року. Проте, перевіривши вказаний розрахунок, судом було встановлено, що фактично позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати (збитки) за період з грудня 2021 року по серпень 2023 року включно.

Суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов`язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідний коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.

На підставі зазначеного, перевіривши здійснений позивачем у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат, шляхом здійснення власного перерахунку, враховуючи, що позивачем у вказаному розрахунку нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати (збитки) починаючи з грудня 2021 року, тобто з порушенням положень п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики № 265 від 27.07.2007, щодо мінімального періоду нарахування інфляційних саме за повний місяць, з огляду на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за грудень 2021 року в розмірі 2876,86 грн задоволенню не підлягають, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 143573,65 грн, нарахованих за період з січня 2022 року по жовтень 2023 року та відмовляє у стягненні інфляційних втрат в розмірі 2876,86 грн, нарахованих за грудень 2021 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на загальну суму 649888,55 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 9748,33 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 26880,00 грн, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До розподілу підлягають витрати, що складаються із: 1) розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тобто, за змістом зазначених норм, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому, здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, суд має врахувати результати розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також надати належну оцінку в порядку ст. 86 ГПК України поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Втім, позивачем станом на момент прийняття судом даного рішення не надано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу адвоката, зокрема не надано укладеного з адвокатом договору про надання правової допомоги, детального опису наданих адвокатом послуг чи акту приймання-передачі наданих послуг тощо, у зв`язку з чим підстави для покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на правову допомогу адвоката в розмірі 26880,00 грн. - відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю ТЕХДОРІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 4183558, адреса: 61002, м. Харків, Куликівський узвіз, буд. 9) на користь Приватного підприємства «БУДТРАНС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 36815278, адреса: 61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8) заборгованість за договором поставки від 04.01.2021 № 04-01/2-П в розмірі 479476,90 грн, 26838,00 грн 3% річних, та 143573,65 грн інфляційних збитків, на загальну суму 649888,55 грн, а також 9748,33 грн судового збору.

3.Відмовити у стягненні пені в розмірі 368789,32 грн та інфляційних збитків в розмірі 2876,86 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, які визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 05.02.2024.

СуддяН.А. Новікова