Рішення

від 23.01.2024 по справі 925/1476/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1476/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ" (м. Черкаси) про стягнення 98 722,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 98 722,08 грн., з яких 39600,00 грн. залишок основного боргу, 7920,00 грн. штрафу, 30280,44 грн. пені, 7572,82 грн. процентів річних, 13248,82 грн. інфляційних втрат на підставі договору оренди обладнання № 2-300821 від 30.08.2021, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

В засідання представники сторін не з`явилися жодного разу, явка обов`язковою не визнавалась.

Відмови від позову суду не подано. Відповідач відзив на позов не надав, ухвали про призначення засідання відповідачу вручені поштовим зв`язком, докази врегулювання спору та сплати боргу у справі відсутні.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (далі - Орендодавець, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВФ" ( далі - Орендар, відповідач по справі) було укладено договір оренди обладнання № 2-300821 (а.с. 13-19), у відповідності до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування обладнання, перелік якого визначається Орендарем у Договорі або відповідних додатках до нього. Орендар використовує отримане за цим Договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору (п. 1.1. договору).

Орендодавець передає обладнання в оренду за адресою, вказаною у акті передачі обладнання в оренду. Акт передачі обладнання в оренду містить інформацію про перелік обладнання, що передається в оренду, його відновну вартість, вартість послуг з оренди обладнання щодо кожної одиниці обладнання яке передається Орендарю без врахування ПДВ, а також адресу безпосередньої експлуатації обладнання Орендарем ( п. 4.1. договору).

Підписання представником Орендаря акту передачі обладнання в оренду засвідчує факт його передачі в технічно справному стані, за умови відсутності письмово зазначених Орендарем виявлених ним недоліків такого обладнання (п. 4.5. договору).

На виконання умов Договору між сторонами було підписано Акт передачі обладнання в оренду №2052 від 09.09.2021 (а.с.23), яким було передано в тимчасове оплатне користування відповідачу підйомників дизельних Н 18SX, інвентарний номер HG752, серійний номер CD117061 та інвентарний номер HL177, серійний номер CD110208. Вартість оренди визначена в розмірі 2200 грн./доба.

Як вказує позивач в позовній заяві, в період з 10.09.2021 року по 20.10.2021 року включно, позивачем було надано відповідачу на підставі укладеного між сторонами Договору оренди обладнання №2-300821 від 30.08.2021 послуги з тимчасового оплатного користування (оренди) підйомним обладнанням на загальну суму 161 640,00 грн., що підтверджується актами надання послуг, а саме:

- №3103 від 27.09.2021 на загальну суму 91 920,00 грн. ( а.с.20);

- №3304 від 30.09.2021 на загальну суму 30 120,00 грн. ( а.с. 21);

- №3641 від 20.10.2021 на загальну суму 39 600,00 грн. (а.с. 22).

Акти містять посилання на договір між сторонами та підписані представниками обох сторін і скріплені печатками. Спору з приводу правильності визначення плати за користування майном між сторонами немає.

Суду не подано заперечень проти отримання неналежного за станом обладнання, проти не підписання між сторонами вказаних Договору, Актів та проти неотримання відповідачем рахунків на оплату вартості послуг.

Згідно розділу 8 Договору строк його дії обмежується лише відмовою будь-якої із сторін від Договору з попередженням за 10 робочих днів до запланованої дати припинення його дії.

Суду не подано доказів, що у спірний період договірні відносини сторін були припиненими.

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, починається з дня укладення сторонами акту передачі обладнання в оренду, та закінчується днем укладення акту повернення обладнання з оренди (п. 7.1. договору) .

За фактом належного надання орендодавцем/прийняття орендарем послуг з тимчасового сплатного користування, у зв`язку із закінченням строку оренди (а у випадку, коли строк оренди є більшим за один календарний місяць - щомісячно) сторони укладають акт надання послуг. Такий акт є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що містить інформацію про загальний обсяг належним чином наданих орендодавцем/прийнятих орендарем послуг з тимчасового платного користування обладнанням протягом визначеного сторонами строку оренди, тип обладнання, вартість оренди обладнання за добу користування і т.п. ( п. 5.7.договору).

Відповідно до п. 2.1.3. за фактом належного надання орендодавцем/прийняття орендарем послуг з тимчасового оплатного користування обладнанням, Орендодавець зобов`язаний направляти орендареві для укладення (в т.ч. у електронному вигляді у порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») акти надання послуг щодо всього обсягу отриманих орендарем послуг з тимчасового оплатного користування обладнанням за відповідний період. Розмір орендної плати за добу користування узгоджується сторонами у рахунках на оплату (п. 5.3.).

В будь-якому випадку орендар зобов`язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця наступного за звітнім місяця, за звітній місяць, незалежно від наявності у орендаря відповідного рахунка на оплату ( п. 5.5.1. договору).

За умовами Договору між сторонами плата за користування майном не залежить від фактичного використання майна, від фінансового стану відповідача чи його збитковості в певному періоді перебування підйомників у володінні відповідача.

За своїм правовим змістом укладений сторонами Договір є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 901-903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем виставлялись рахунки на оплату :

- №3397 від 30.08.2021 на загальну суму 91 920.00 грн. (за послуги згідно акту надання послуг №3103 від 27.09.2021 року) ( а.с. 24);

- №4046 від 30.09.2021 року, на загальну суму 30 120.00 грн. (за послуги згідно акту надання послуг №3304 від 30.09.2021 року) ( а.с. 25).

Дані рахунки були відповідачем оплачені, що підтверджується платіжними інструкціями:

- № 673 від 30.08.2021 на суму 91 920,00 грн. ( а.с. 26);

- № 994 від 25.10.2022 на суму 30 120,00 грн. ( а.с. 27).

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за користування підйомниками складає 39 600,00 грн. ( 161 640,00 - 69 720,00).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, виконання сторонами умов договору підтверджується також і частковою оплатою відповідачем користування майном, то за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку щодо необхідності примусового стягнення з відповідача суми заборгованості зі сплати за користування майном у розмірі 39 600,00 грн.

Строк виконання даного зобов`язання є таким, що настав.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 7 572,82 грн. як 10 % річних та 13 248,82 грн. інфляційних втрат.

За належним розрахунком, перевіреним судом за калькулятором програми Ліга-Закон сума інфляційних становить лише 12 769,48 грн., розрахунок відсотків річних є вірним і його проведено за правилами ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 6.2. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов`язань, що виникають на підставі цього договору, орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 10 (десять) процентів річних, пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежно виконаного Орендарем грошового зобов`язання.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 7 920,00 грн. штрафу та 30 280,44 грн. пені.

Розрахунок штрафу та пені суд приймає як вірні, визначений розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку, яка повинна бути застосована при сплаті пені у відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За вказаний позивачем період з 06.11.2021 по 04.10.2023 розмір пені мав скласти 30323,84 грн., однак свої вимог в цій частині позивач не змінив.

Розрахунки позивача за позовом, нараховані за прострочення виконання зобов`язання по сплаті основного боргу, відповідачем суду не заперечено, власні контрозрахунки не подано.

У постанові від 1 червня 2021 року по справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами у добровільному порядку відповідачем суду не подано, підстав, які б звільняли відповідача від нарахування передбачених договором платежів за порушення зобов`язання, суду не доведено.

За результатами вирішення спору суд приходить до висновку, що позивачем доведено правову підставу позову, строк виконання зобов`язання по оплаті користування обладнанням на час вирішення спору є таким, що настав, однак до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 39600,00 грн. залишку основного боргу, 7920,00 грн. штрафу, 30280,44 грн. пені, 7572,82 грн. як 10% процентів річних, 12769,48 грн. інфляційних втрат на підставі договору оренди обладнання № 2-300821 від 30.08.2021.

В решті вимог про стягнення інфляційних втрат у позові слід відмовити через неправильні розрахунки.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2684,00 грн. судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВФ" (код 38950562, м. Черкаси, вул. Одеська, 50) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (код 35411500, м. Київ, вул.Богатирська, 11) --

39600,00 грн. залишку основного боргу, 7920,00 грн. штрафу, 30280,44 грн. пені, 7572,82 грн. як 10% процентів річних, 12769,48 грн. інфляційних втрат на підставі договору оренди обладнання № 2-300821 від 30.08.2021 та 2684,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2024

Суддя Н.М. Спаських