Рішення

від 05.02.2024 по справі 927/1624/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1624/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув справу

за позовом: Дочірнього підприємства ФМ Ложістік Дніпро,

вул. Незалежності, 2/2, с. Дударків, Бориспільський район, Київська область, 08330;

до відповідача: фізичної особи підприємця Репчіна Андрія Володимировича,

АДРЕСА_1 ;

предмет спору: про стягнення 469706,18 грн

без повідомлення (виклику) сторін

30.11.2023, Дочірнім підприємством ФМ Ложістік Дніпро (далі ДП ФМ Ложістік Дніпро) поданий позов до фізичної особи підприємця Репчіна Андрія Володимировича (далі ФОП Репчін А.В.) про стягнення 469706,18 грн, з яких: 456977,10 грн збитків; 4465,93 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2023 по 31.08.2023; 8263,15 грн 3% річних за період з 24.02.2023 по 01.10.2023, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання транспортних послуг по Україні від 01.04.2021 № 44/Д21 (далі Договір) та заявки № 01650652 від 23.02.2022 до нього, в частині своєчасної доставки ввіреного йому вантажу.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 04.12.2023; установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали від 04.12.2023, для подачі до суду відзиву на позов.

20.12.2023, відповідач, у належний строк, подав до суду відзив на позов, яким проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. Пояснив, що після завантаження товару, 24.02.2022 (02 год 02 хв), його автомобіль виїхав з м. Харкова до м. Миколаєва, однак, на момент прибуття за місцем призначення Миколаївський пивкомбінат не працював, оскільки почалось повномасштабне вторгнення російських військ на територію України. Загальновідомим є факт, що з 24.02.2022, навколо м. Миколаєва точились активні бойові дії, що продовжувались до 11.11.2022. За погодженням з позивачем, відповідач прийняв рішення про евакуацію транспортного засобу разом з товаром в безпечне місце. Факт того, що пивкомбінат не працював підтверджують і інші водії-свідки та визнаний самим позивачем у електронному листі від 05.01.2023. Після того як стабілізувалася воєнна ситуація в Україні, відповідач доставив товар у повному обсязі в обумовлене сторонами місце призначення, проте товар не був прийнятий вантажоодержувачем, не з вини перевізника.

26.12.2023, позивач письмово клопотав, при ухваленні судового рішення вирішити питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн, в обґрунтування надав суду відповідні докази.

08.01.2024, позивач, у належний строк, подав відповідь на відзив, в якій, на спростування доводів відповідача зазначив, що ним не повідомлялося про настання обставин, які призводять до неможливості виконання взятих зобов`язань, як це передбачено п. 7.2. Договору. За таких обставин, посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні зобов`язань, мають бути залишені судом поза увагою. Заперечив погодження сторонами переміщення товару в безпечне місце, що не підтверджене жодними доказами та спростовується пояснювальною запискою відповідача від 15.08.2022 (додана до матеріалів позовної заяви). Зауважив, що електронний лист від 05.01.2023, на який посилається відповідач, не долучений до відзиву. Водночас, письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , додані до відзиву, не можуть вважатись заявами по суті спору та не є поясненнями свідків у розумінні Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а тому не є належними та допустимими доказами в справі.

Будь-яких інших заяв чи клопотань сторони до суду не подавали.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі від 04.12.2023.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

15.05.2021, Приватне акціонерне товариство «Абінбев Ефес Україна» (далі ПрАТ «Абінбев Ефес Україна», замовник) та Дочірнє підприємство «ФМ Ложістік Дніпро» (далі виконавець, позивач) уклали договір перевезення і надання експедиційних послуг № 31446, згідно з п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався надати своїми силами або з залученням третіх сторін послуги перевезення та транспортування вантажу замовника (далі товар або вантаж) типом напівпричепа / типом транспортного засобу, зазначеним у відповідному додатку № 3 до цього Договору, і експедирувати ввірений йому вантаж замовника з пункту відправлення до пункту призначення, зазначені замовником, на умовах викладених у цьому Договорі та додатках до нього, які є невід`ємною його частиною.

За п.3.1.9. Договору № 31446 виконавець має право залучити до виконання свої обов`язків інших осіб (транспортно-експедиційні організації, автотранспортні організації), при цьому, покладення виконання зобов`язань на третю особу не звільняє виконавця від відповідальності перед замовником за виконання Договору.

За п. 5.2. Договору № 31446 виконавець несе матеріальну відповідальність, у випадку коли вантажовідправником і вантажоодержувачем є замовник за недостачу, втрату, псування чи пошкодження вантажу або тари, в тому числі за його понаднормативний бій в розмірі фактичної шкоди, яка відповідає вартості вантажу, що вказана в товарно-транспортній накладній, за якою здійснювалось перевезення такого вантажу, включаючи розмір нарахованих податків та зборів (зокрема, податок на додану вартість та акцизний збір).

З метою виконання заявки ПрАТ «Абінбев Ефес Україна», ДП «ФМ Ложістік Дніпро» залучив ФОП Репчіна Андрія Володимировича (далі виконавець, відповідач), з яким 01.04.2021, з яким ним укладений договір № 44/Д21 про надання транспортних послуг по Україні (далі Договір № 44/Д21).

За умовами п. 1.2. Договору № 44/Д21, ФОП Репчін А.В. (виконавець), зобов`язався доставити ввірений йому за замовленням вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) в установлений Договором та додатками до нього строк, видати його уповноваженій на одержання особі (вантажоодержувачу), а ДП «ФМ Ложістік Дніпро» (замовник), у свою чергу зобов`язався сплатити за перевезення встановлену плату.

Об`єм вантажу, маршрути перевезень, терміни доставки, вартість послуг та інші суттєві додаткові дані визначаються за угодою сторін у додаткових угодах або заявках, які є невід`ємною частиною Договору. Виконавець виконує (організує виконання) перевезення за заявками замовника (далі заявка) (пункти 1.4., 2.1. Договору № 44/Д21).

Виконавець зобов`язаний дотримуватися обумовлених додатками до цього Договору або заявками термінів доставки вантажу (п. 4.4. Договору № 44/Д21).

Виконавець зобов`язаний негайно інформувати замовника щодо будь-яких затримок транспортного засобу в дорозі, які можуть привести до спізнення до завантаження або розвантаження та прийняття невідкладних заходів для усунення таких перешкод. Обов`язково інформувати замовника, на його вимогу, про стан та місцезнаходження транспортного засобу (24 години на добу), шляхом телефонного дзвінка на відповідний номер (що вказаний в заявці) або шляхом надсилання листа на електронну адресу (що вказана в заявці та / або в реквізитах п. 4.6., п. 4.8. Договору № 44/Д21).

Виконавець зобов`язаний компенсувати замовнику повну вартість понесених замовником збитків, нанесених вантажу та майну, що перевозився, а також збитків, пов`язаних з такими втратами та нестачами, наприклад: компенсувати витрати на додаткове зберігання, перевезення, утилізацію (п. 4.11. Договору № 44/Д21).

За п. 5.2. Договору № 44/Д21 сторона, що порушила свої зобов`язання за цим Договором, додатками до нього або заявками, окрім сплати штрафних санкцій, передбачених п. 5.4. п. 5.9. Договору, відшкодовує потерпілій стороні всі заподіяні нею збитки, до яких зокрема відносяться штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт (послуг), вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, тощо.

У п. 5.3. Договору № 44/Д21 сторони визначили, що виконавець несе перед замовником повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу по кількості, якості та цілісності після приймання його в пункті завантаження та до видачі його в пункті призначення уповноваженій особі вантажодержувача згідно з чинним законодавством України.

Виконавець відшкодовує замовнику понесені останнім збитки в українських гривнях у розмірі ціни втраченого або пошкодженого вантажу на підставі претензії та документальних доказів, направлених замовником експедитору. Суму збитку експедитор перераховує на поточний рахунок замовника протягом 5 робочих днів з дати направлення відповідної претензії.

Виконавець зобов`язаний сплатити замовнику штрафні санкції та суми збитків, що виникли на підставі цього Договору протягом 10 календарних днів з моменту направлення виконавцю претензії про сплату (п. 5.19. Договору № 44/Д21).

За п.11.1. Договір № 44/Д21 набирає чинність з дати його підписання сторонами та діє до 31.03.2023 включно.

Відповідно до умов Договору № 44/Д21, сторонами підписана заявка № 01650652 від 23.02.2022 та погоджені наступні умови перевезення вантажу: місце та час завантаження - м. Харків, вул. Роганська, 161, 23.02.2022; місце та час вивантаження м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320; вантажоотримувач Абінбев Миколаїв; вантаж 22 тонни; перевезення здійснюється автомобілем типу тягач, марка Renault, державний номер НОМЕР_1 , державний номер причіпу НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 ; ставка за рейс 12500,00 грн (з ПДВ).

23.02.2022, відповідач отримав вантаж - пиво «СТАР БАН 4 0,5 ТУ МАТ ПРОМО ЄВР UA у кількості 9828 шт. (26 піддонів) на суму 762259,68 грн (без ПДВ), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 1303412311 від 23.02.2022. За декларацією постачальника, яка є додатком до вказаної накладної, дата вживання товару, Star CAN 4 0.5l SHR MATT PROMO EURO UA, до 19.07.2022.

У погоджений сторонами строк товар не був доставлений відповідачем вантажоодержувачу за місцем розвантаження.

Відповідач у пояснювальній записці від 18.08.2022 повідомив, що 24.02.2022 вантаж прибув до Миколаєва, однак Миколаївське відділення заводу було зачинене внаслідок масштабного вторгнення РФ на територію України. Подальшої інформації щодо розвантаження продукції не було, тому останнім було прийняте рішення про переміщення автомобіля у більш безпечне місце. Автомобіль був залишений у м. Черкаси. Однак на обраному місці для стоянки не було належного рівня охорони, внаслідок активних бойових дій у м. Чернігові повернутися на стоянку не було можливості, тому 15.03.2022 прийняте рішення про переїзд у напрямку Хмельницького. Для цього завдання був залучений вже інший водій. Лише в другій половині травня 2022 року вдалося зв`язатися з водієм та після узгодження з замовником нового місця вивантаження, вантаж був доставлений до пункту призначення.

07.07.2022, відповідач доставив вантаж до Чернігівського відділення вантажоодержувача ПрАТ «Абінбев Ефес Україна», про що на товарно-транспортній накладній від 23.02.2022 № 1303412311 проставлена відмітка про прийняття вантажу, що засвідчена підписом одержувача та скріплена печаткою Товариства.

Наведені обставини сторони не спростовують.

Згідно з актом забракування матеріалу від 11.07.2022 № 40, Чернігівським відділенням ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» заблокована партія пива «СТАР БАН 4 0,5 ТУ МАТ ПРОМО ЄВРО UA (Старопрамен, банка 4х0,5 л) у кількості 9828 шт. (26 піддонів), номер партії V012046901, дата виготовлення 20.01.2022, дата «вжити до» 19.07.2022, для подальшого знищення; опис дефекту: перевищений максимально прийнятний вік продукту при прийомі продукту згідно зі стандартом «VPOQ-B5-500 Стандарти віку продукту в дистрибуції», максимально прийнятний вік продукту при прийманні з дистриб`юторського центру до точки продажу 60% від терміну придатності (що складає 108 днів, по 07.05.2022).

18.07.2022, Чернігівським відділенням ПрАТ «Абінбев Ефес Україна», виданий наказ № Ч-2022-07-18-06 «Про знищення продукту, максимально прийнятний вік якого перевищено», яким зобов`язано організувати знищення продукту «СТАР БАН 4 0,5 ТУ МАТ ПРОМО ЄВРО UA (Старопрамен, банка 4х0,5 л) у кількості 9828 шт. (26 піддонів) до 18.09.2022.

22.09.2022, Чернігівським відділенням ПрАТ «Абінбев Ефес Україна», складений акт про забракування матеріалу № 59, а саме: партії пива «СТАР БАН 4 0,5 ТУ МАТ ПРОМО ЄВРО UA (Старопрамен, банка 4х0,5 л) у кількості 9828 шт. (26 піддонів), номер партії V012046901, для подальшого знищення.

Згідно з актом списання від 22.09.2022 № 193 продукція «СТАР БАН 4 0,5 ТУ МАТ ПРОМО ЄВРО UA» в кількості 9828 шт. була списана та вилучена з обліку, з огляду на закінчення терміну реалізації.

За актом № 364 від 20.09.2022, ТОВ «Експрес-Транс 2000» надані ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» послуги по видаленню (знищенню) непридатного до вживання пива розфасованого в банки СТАР БАН 4 0,5 ТУ МАТ ПРОМО ЄВРО UA у кількості 19656 л.

20.07.2022, ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» (вантажовідправник та вантажоодержувач об`єднані в одній особі) звернулося до ДП «ФМ Ложістік Дніпро» - експедитора за Договором № 31446, з претензією № 2214-ТР-4 про відшкодування збитків у сумі 913954,20 грн (у тому числі витрат на утилізацію в сумі 64815,00 грн), у зв`язку з псуванням якісних характеристик вантажу, зокрема, досягнення продукцією допустимо граничного для реалізації строку придатності.

У подальшому між ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» та ДП «ФМ Ложістік Дніпро» досягнута згода про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (лист від 30.01.2023 № 2641), як наслідок, позивачем, за платіжним дорученням від 03.02.2023 № 92409, перераховані ПрАТ «Абінбев Ефес Україна» кошти в сумі 456977,10 грн у рахунок відшкодування вартості утилізованого вантажу.

У порядку регресу, 16.02.2023, позивач звернувся до відповідача з претензією № 321 про відшкодування збитків у розмірі 456977,10 грн, завданих внаслідок неналежного виконання договору № 44/Д21 в частині заявки № 01650652, зокрема втрати товаром якісних характеристик (досягнення гранично допустимого строку реалізації), внаслідок довготривалого простою завантаженого транспортного засобу.

На момент звернення до суду, відповідач вимог позивача в добровільному порядку не виконав, що стало підставою для подачі цього позову.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд установив, що між сторонами склались відносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у межах території України, що врегульовані главою 32 Господарського кодексу України (далі ГК України), главою 64 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

За частиною 1 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні за змістом положення наведені в статті 307 ГК України.

Виходячи зі змісту наведених норм, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає в наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання. Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий в відповідних транспортних документах.

Сторони в заявці № 01650652 погодили умови перевезення вантажу з м. Харків, вул. Роганська, 161, до Абінбев Миколаїв, м. Миколаїв, вул. Янтарна, 320, з датою вивантаження 24.02.2022.

Частинами 1, 2 статті 313 ГК України визначено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення в строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлений, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

За статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з частиною 1 статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Виходячи з умов п. 5.3. Договору № 44/Д21 сторони погодили, що виконавець несе перед замовником повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу по кількості, якості та цілісності після приймання його в пункті завантаження та до видачі його в пункті призначення уповноваженій особі вантажодержувача згідно з чинним законодавством України.

Як установив суд, відповідач отримав вантаж для перевезення на суму 762259,68 грн (без ПДВ), що підтверджується товарно-транспортною накладною № 1303412311 від 23.02.2022.

Однак, 24.02.2022, відповідачем не було виконане зобов`язання по вивантаженню вантажу у місці призначення.

Вантаж був доставлений лише 07.07.2022 до Чернігівського відділення замовника ПрАТ «Абінбев Ефес Україна», що підтверджується накладною № 1 від 07.07.2022 та товарно-транспортною накладною № 1303412311 від 23.02.2022, та не заперечується сторонами.

Актом про забракування матеріалу № 40 від 11.07.2022 вантаж був заблокований для подальшого знищення, в зв`язку з перевищенням максимально прийнятного віку продукту, та 22.09.2022, згідно з актом № 193 списаний та утилізований.

У зв`язку з псуванням якісних характеристик вантажу, а саме досягнення допустимо граничного для реалізації строку придатності, його було утилізовано, як наслідок, ПрАТ «Абінбев Ефес України» (вантажовідправник / вантажоодержувач в одній особі) зазнав збитків у розмірі 913954,20 грн (у тому числі витрати з утилізації на суму 64815 грн), що в подальшому відшкодовані позивачем, як експедитором за Договором № 31446, у сумі 456977,10 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У зв`язку з тим, що позивач як особа яка за умовами Договору № 31446 відповідала перед власником вантажу, відшкодувала йому вартість зіпсованого вантажу (внаслідок досягнення продукцією максимально допустимого строку придатності), то відповідно позивач у порядку регресу має право звертатися із вимогою щодо відшкодування понесених ним витрат за цей вантаж до особи, яка взяла перед позивачем відповідальність за його перевезення, а саме відповідача.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 907/603/17 зазначав, що стаття 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише в випадках, коли він винен у несхоронності вантажу, при цьому, обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Тобто, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом (постанови Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №924/887/20, від 26.03.2018 у справі №910/5040/17).

Відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав відсутності його вини в неналежному виконанні взятих зобов`язань, в частині своєчасної доставки ввіреного йому вантажу, враховуючи, що на момент його доставки (24.02.2022) розпочалось повномасштабне вторгнення військ РФ на територію України, зокрема, введення активних бойових дій в м. Миколаєві (місце розвантаження).

За листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24.02.2022, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У розділі 7 Договору № 44/Д21 «Форс-мажор» погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання / неналежне виконання умов цього Договору не період дії обставин непереборної сили (стихійне лихо, бойові дії, терористичні акти, масові заворушення, рішення органів влади), які приводять до неможливості виконання або неможливості належного виконання умов цього Договору. Про виникнення форс-мажорних обставин сторона повинна письмово повідомити (шляхом надсилання листа за допомогою e-mail та поштою з описом вкладення, вказаною в реквізитах даного Договору) іншу сторону не пізніше триденного терміну з моменту виникнення таких обставин. Належним доказом настання та терміну існування форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, або компетентним органом країни, у якій відбулись форс-мажорні обставини (пункти 7.1., 7.2.).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов`язання за Договором № 44/Д21 у період з 24.02.2022 по 06.07.2022 (включно) внаслідок дії форс-мажорних обставин (введення воєнного стану), та не надав доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, як передбачено в п. 7.2 цього Договору, або неможливості вчинення зазначених дій.

Водночас доводи відповідача, що його дії по переміщенню вантажу були повністю узгоджені з позивачем, який був проінформований про місце знаходження завантаженого транспортного засобу (як це передбачено умовами п. 4.6., п. 4.8. Договору № 44/Д21), не підтверджується жодними доказами в справі та спростовані письмовими поясненнями відповідача в листі від 15.08.2022, а тому залишені судом поза увагою.

Суд зауважує, що відповідач протягом чотирьох місяців не був позбавлений можливості вийти на зв`язок з позивачем, узгодити інше місце розвантаження вантажу та доставити ввірений вантаж в межах терміну придатності для його реалізації дистриб`юторськими мережами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

За статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для застосування господарсько - правової відповідальності в вигляді відшкодування збитків є склад господарського порушення, складовими елементами якого є протиправна поведінка (порушення стороною зобов`язань), спричинення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням зобов`язання та завданими збитками, вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такого порушення. Відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Суд установив, що відповідач порушив зобов`язання щодо доставки ввіреного йому вантажу на підставі заявки від 23.02.2022 № 01650652 до Договору № 44/Д21 в установлений строк, при цьому, внаслідок тривалої затримки доставки ввіреного вантажу (в період з 24.02.2022 по 06.07.2022), якісні характеристики продукції зіпсувались (граничний термін придатності для реалізації сплинув), що зумовило її утилізацію, в зв`язку з чим позивачем відшкодована її вартість вантажовідправнику / вантажоодержувачу в розмірі 456977,10 грн, відтак, відповідач як перевізник має відшкодувати в порядку регресу спричинені його протиправною поведінкою збитки.

Доводи відповідача про відсутність його вини, з огляду на форс мажорні обставини, що тривали до моменту доставки вантажу за новим місцем призначення (по 06.07.2022), не підтверджені належними та допустимими доказами в справі.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають установленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, матеріалами справи підтверджується наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо забезпечення схоронності вантажу на час його перевезення, що спричинило позивачу збитки в сумі 456977,10 грн, що ним компенсовані вантажовідправнику / вантажоодержувачу за платіжним дорученням від 03.02.2023 № 92409.

З урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про стягнення збитків у сумі 456977,10 грн.

Позивачем, крім суми збитків, нараховано та заявлено до стягнення в межах даного позову: 8263,15 грн 3% річних за період з 24.02.2023 по 01.10.2023 та 4465,93 грн інфляційних втрат за період з березня по серпень 2023 року на підставі статті 625 ЦК України.

За статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національніи? валюті Украі?ни чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина 2 статті 217 ГК України).

Тобто, відшкодування збитків це вид відповідальності, а не грошове зобов`язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, на суму збитків, задоволенню не підлягають.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належать судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на зміст наведеної норми, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6854,66 грн пропорційно задоволеним вимогам.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На момент звернення до суду з позовом позивач повідомляв, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в ході розгляду цього спору в суді першої інстанції складає 40000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 07.08.2023 № 13/23-К, Адвокатське об`єднання «Алтус Легал» зобов`язалось надати клієнту ДП «ФМ Ложістік Дніпро» захист, представництво та іншу правничу допомогу, а саме представляти інтереси клієнта в правоохоронних органах, судах усіх рівнів, органах державної виконавчої служби, приватних виконавцях та інших державних і недержавних органах, установах та організаціях, незалежно від форм власності, з питань захисту законних прав та інтересів клієнта по справі за позовною заявою клієнта до ФОП Репчіна Андрія Володимировича про стягнення грошових коштів (далі правнича (правова) допомога), з усіма процесуальними правами наданими ГПК України, Законом України «Про виконавче провадження» скаржнику, заявнику, позивачу, що включає: усні та письмові довідки щодо законодавства; складання заяв, пояснень, скарг та інших документів правового характеру; посвідчення копій документів у справах, які він веде, надання консультацій, висновків, довідок з правових питань (п. 2.3.1. Договору).

У пункті 2.2. Договору сторони визначили, що адвокат має право: подавати та підписувати позовні та інші заяви, апеляційні та касаційні скарги на рішення, ухвали, постанови судів, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (п. 2.2.9. Договору).

Сторони узгодили, що з врахуванням складності справи, кількості витраченого адвокатом часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги, становить фіксовану суму в розмірі 40000,00 грн без ПДВ при розгляді справи в суді першої інстанції, які оплачуються клієнтом в безготівковій формі на поточний рахунок Адвокатського об`єднання (п. 4.1. Договору).

07.12.2023, між Адвокатським об`єднанням «Алтус Легал» та ДП «ФМ Ложістік Дніпро» складений та підписаний акт № 65 про приймання-передачу наданої правничої (правової) допомоги, за яким Адвокатське об`єднання надало клієнту правничу (правову) допомогу в розмірі 40000,00 грн.

На оплату наданих послуг виставлений рахунок від 07.12.2023 № 65, що повністю оплачений клієнтом згідно з платіжною інструкцією від 20.12.2023 № 121965.

Також у матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1360527 на представлення інтересів ДП «ФМ Ложістік Дніпро», виданий 05.10.2023 Адвокатським об`єднанням «Алтус Легал»» адвокату Королю Д.В..

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Позивач письмово клопотав розглянути питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, за результатами вирішення цього спору, та повідомив, що фактично під час розгляду справи була надана адвокатом така професійна допомога: 23.11.2023 підготовка заяви по суті спору позовна заява; 26.12.2023 підготовка заяви з процесуальних питань про розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене частиною 4 статті 129 ГПК України. Водночас, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду справи адвокатом позивача фактично надана наступна правова допомога, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України), розумності та обґрунтованості: підготовка позову та подання його до суду; підготовка заяви про розподіл судових витрат у справі та подача її до суду.

Вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору в даній справі, суд установив, що розмір заявлених ДП «ФМ Ложістік Дніпро» витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 40000,00 грн не відповідає критерію розумності їхнього розміру. Заявлена до відшкодування сума витрат не є співрозмірною із виконаною роботою адвоката в суду першої інстанції та ціни позову.

Суд врахував ступінь складності справи (один епізод спірних правовідносин, що не потребував значних затрат часу на формування правової позиції та складання позову) (предмет позову - вимога про стягнення збитків у порядку регресу), характер та обсяг наданих адвокатом послуг та час, витрачений ним на виконання відповідних робіт (справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за письмовими доказами), а також ціну позову, керуючись принципами справедливості та пропорційності, приписами частини 4 статті 129 ГПК України (часткове задоволення позовних вимог) та частини 5 вказаної статті, вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9728,90 грн, що за висновком суду, є співмірним (із розрахунку 10000,00 грн х 97,289%, де 10000,00 грн розмір витрат на правничу допомогу, що відповідає фактичному обсягу виконананих адвокатом робіт та 97,289 - відсоток задоволених вимог).

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 91, 123, 129, 165, 166, 233, 236, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» (вул. Незалежності, 2/2, с. Дударків, Бориспільський район, Київська область, 08330; код ЄДРПОУ 20071893) до фізичної особи підприємця Репчіна Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення 469706,18 грн, задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця Репчіна Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» (вул. Незалежності, 2/2, с. Дударків, Бориспільський район, Київська область, 08330; код ЄДРПОУ 20071893) збитки в сумі 456977,10 грн, 6854,66 грн судового збору та 9728,90 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частина рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко