Рішення

від 05.02.2024 по справі 460/24119/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2024 року м. Рівне№460/24119/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-УКРАЇНА"

доРівненської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-УКРАЇНА" (далі по тексту ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА", позивач) до Рівненської митниці Державної митної служби України (далі по тексту відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов`язання відповідача підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 807921,84 грн.

На обґрунтування позову зазначає, у зв`язку із оформленням додаткових декларацій до тимчасових (у зв`язку з тим, що значення ціни товару в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідоме), виникла сума надмірно сплаченого податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) в розмірі 807921,84 грн. ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА" неодноразово, у встановленому законодавством порядку та у строки, визначений законодавством, зверталося до Рівненської митниці Держмитслужби з відповідною заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів. Так, 23.08.2023 ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА" звернулося до Рівненської митниці Держмитслужби із Заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів. Листом від 11.09.2023 Рівненська митниця Держмитслужби відмовила у задоволенні заяви ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА". Тобто, Рівненською митницею Держмитслужби, за результатами отримання таких письмових заяв ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА", не було вжито дій, визначених законодавством. З огляду на наведене, у Рівненської митниці Держмитслужби виник обов`язок скласти відповідний висновок з направленням його до органів казначейської служби. Натомість, митний орган не навів обґрунтованих підстав відмови у підготовці висновку, не перевіривши при цьому факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та не встановивши наявність такої переплати. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. На обґрунтування заперечення зазначає, що заява про повернення помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету суми митних платежів може бути подана не пізніше 1095 днів, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, якою визначено річний термін подачі такої заяви. Митне оформлення позивачем додаткових митних декларацій типу ІМ 40 ТД, за якими виникли надмірно сплачені митні платежі, що підлягають поверненню з Державного бюджету України, було здійснено 27.01.2022. А відтак, митний орган дійшов висновку про те, що позивачем порушено річний строк на подачу відповідної заяви, що унеможливлює повернення коштів з Державного бюджету України. Оскільки перше звернення ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА" від 05.06.2023 №24 щодо повернення надміру сплачених сум митних платежів направлено в Рівненську митницю у термін, що перевищує один рік з дня, наступного за днем подання додаткових декларацій (виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів), повернення коштів з Державного бюджету України не вбачається за можливе. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю

Третя особа у встановлений судом строк подала пояснення до позову, в яких вказала, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету може здійснюватися відповідно до вимог, встановлених Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 зокрема, на підставі подання, подається до органу Казначейства від органу, що контролює справляння надходжень бюджету, після надання платником до органу, що контролює справляння надходжень до бюджету усіх необхідних документів.

У відповіді на відзив позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до частини статті 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

У зв`язку із оформленням додаткових декларацій до тимчасових (у зв`язку з тим, що значення ціни товару в зовнішньоекономічному договорі визначається за формулою і на дату декларування невідоме), виникла сума надмірно сплаченого податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) в розмірі 807 921,84 грн.

ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА" подано до митного заяву про повернення надміру сплаченого ПДВ на підставі наступних митних декларацій:

1) попередня МД UA204060/2021/026697 від 28.12.2021, остаточна МД UA204060/2022/021157 від 27.01.2022, надмірно сплачена сума ПДВ 149822,77 грн;

2) попередня МД UA204060/2021/026770 від 28.12.2021, остаточна МД UA204060/2022/021162 від 27.01.2022, надмірно сплачена сума ПДВ 151180,07 грн;

3) попередня МД UA204060/2022/000002 від 02.01.2022, остаточна МД UA204060/2022/021164 від 27.01.2022, надмірно сплачена сума ПДВ 202368,13 грн;

4) попередня МД UA204060/2022/000003 від 02.01.2022, остаточна МД UA204060/2022/021167 від 27.01.2022, надмірно сплачена сума ПДВ 96349,56 грн;

5) попередня МД UA204060/2022/000004 від 02.01.2022, остаточна МД UA204060/2022/021168 від 27.01.2022, надмірно сплачена сума ПДВ 208201,31 грн.

Всього позивачем заявлено на повернення ПДВ на загальну суму 807921,84 грн.

Листами від 24.07.2023 №7.13-2/15/13-15/4850, від 23.08.2023 №7.13-2/15/13-15/5484 та від 11.09.2023 №7.13-2/15/13-15/5898 Рівненська митниця відмовила позивачу у поверненні надмірно сплаченого ПДВ. На обґрунтування відмови відповідач зазначив, що заява про повернення помилково та/або надміру зарахованих до державного бюджету суми митних платежів може бути подана не пізніше 1095 днів, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, якою визначено річний термін подачі такої заяви. Враховуючи викладене, заява ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА" не підлягає до задоволення та повернення коштів з Державного бюджету не вбачається за можливе, оскільки таке звернення направлено в Рівненську митницю у термін, що перевищує один рік з дня, наступного за днем подання додаткових декларацій (виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів).

Вважаючи протиправною відмови у поверненні надмірно сплаченого ПДВ протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правила якого застосовуються до відносин, пов`язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов`язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб`єктів правовідносин, діяльність яких пов`язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, статтею 301 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно з частин 1-3 статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формуваннями реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім поверненні надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річною оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 Податкового кодексу України, платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових, зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника додатків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (надалі також - Порядок № 643) повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Відповідно до пунктів 3-5, 8 Розділу ІІІ Порядку № 643, у заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

4) напрям(и) перерахування суми коштів:

а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на депозитний рахунок 3734 іншої митниці;

на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після реєстрації в митниці заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Митний орган у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, митний орган зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому митний орган наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 Митного кодексу України).

За правилами частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до пункту 6 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів.

Відповідно до частини статті 260 Митного кодексу України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Відповідно до частини першої статті 270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що установлення i скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом (частина друга статті 270 Митного кодексу України).

Перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач у встановленому законодавством порядку звернувся до митниці з відповідною заявою про повернення надмірно сплачених коштів, до яких додав повний пакет документів, визначений Порядком № 643.

Таким чином, позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв`язку з чим у митниці виник обов`язок скласти відповідний висновок з направленням його до органу Держказначейства для виконання.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 14.05.2019 у справі №810/1941/16.

Однак, митним органом за результатами отриманої заяви позивача не було вжито заходів та вчинено дій, визначених Порядком № 643, а тому наявні підстави для зобов`язання останньої їх вчинити.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення з заявою про повернення надмірно сплачених коштів, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач, на обґрунтування своєї позиції, покликається на частину шосту статті 301 Митного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 301 Митного кодексу України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Тобто, частина шоста статті 301 Митного кодексу України містить обмеження в один рік щодо строку на подання заяви на повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України визначено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Частиною першою статті 260 Митного кодексу України визначено, що якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Відповідно до частини третьої статті 260 Митного кодексу України для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Відповідно до частини першої статті 261 Митного кодексу України у разі подання відповідно до статей 259-260-1 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Як вже зазначалося судом, позивачем з метою ввезення на територію України товару було подано до митного оформлення тимчасові декларації та сплачено усі митні платежі. В подальшому, в межах строків визначених митним законодавством, позивачем було подано до митного органу додаткові декларації до тимчасових із зазначенням точних відомостей про товар, у зв`язку з чим виникла надмірна сплата ПДВ.

Таким чином, у даному випадку не поширюється дія частини п`ятої статті 301 Митного кодексу України, оскільки місце повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів передбачене частиною 1 статті 301 Митного кодексу України.

Як вже зазначалося, Розділом ІІІ Порядку №643 передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Здійснюючи митне оформлення товару протягом 2022 року, позивач, як платник податків, сплатив митні платежі (ПДВ) у повному обсязі.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком № 643, безпідставно проігнорувавши обов`язок у підготовці відповідного висновку з метою повернення позивачу надмірно сплачених платежів, а відтак, враховуючи вимоги статей 9 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Рівненську митницю прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.01.2020 у справі №815/4804/16, від 28.02.2019 у справі №826/4987/16.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №4890-3314-4462-3677 від 09.10.2023.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00 грн.

Стосовно розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом положень частин 2-4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз викладених норм свідчить, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №18/04/22 від 18.04.2022, додатком №3 від 02.10.2023до договору про надання правової допомоги №18/04/22 від 18.04.2022.

Відповідно до умов договору №18/04/22 від 18.04.2022 Адвокатське об`єднання «Правозахисник» (Адвокатське об`єднання) зобов`язується надавати правову допомогу ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА" (Клієнт) на підставах, в порядку і обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін.

Відповідно до пункту 5.2. Договору, розмір винагороди Адвокатського об`єднання встановлюється виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним Договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказані у додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг

Згідно з додатком №3 від 02.10.2023до договору про надання правової допомоги №18/04/22 від 18.04.2022 визначено розцінки за послуги з надання правової допомоги щодо справи про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії до Рівненської митниці.

Так, Адвокатським об`єднанням визначено ТОВ "БЗТ-УКРАЇНА" наступну вартість наданих послуг: аналіз документів 2000,00 грн (година 1000,00 грн х 2 год); консультація щодо справи - 2000,00 грн (година 1000,00 грн х 2 год); підготовка і подання позовної заяви 16000,00 грн (документ 1 16000,00 грн); підготовка і подання відповіді на відзив 5000,00 грн (документ 1 5000,00 грн); судові засідання 5000,00 грн (одне засідання 2500,00 грн х 2 засідання). Загальна вартість наданих послуг 30000,00 грн.

У Практичній рекомендації Вимоги щодо справедливої сатисфакції, яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 30000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №460/24119/23 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значної витрати часу.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності. Вказана сума у розмірі 3000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-УКРАЇНА" до Рівненської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненської митниці щодо не складення та не подання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-УКРАЇНА" з бюджету надміру сплачених митних платежів в розмірі 807921,84 грн.

Зобов`язати Рівненську митницю скласти та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у спосіб, передбачений чинним законодавством України висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "БЗТ-УКРАЇНА" з бюджету надміру сплачених митних платежів в розмірі 807921,84 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-УКРАЇНА" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-УКРАЇНА" за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЗТ-УКРАЇНА" (бульв. Лесі Українки, 7 Б,м. Київ,01133. ЄДРПОУ/РНОКПП 41076013)

Відповідач - Рівненська митниця Державної митної служби України (вул. Млинівська, 23,м. Рівне,Рівненська обл.,33017. ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України

Повний текст рішення складений 05.02.2024.

Суддя Олег ГРЕСЬКО