Рішення

від 05.02.2024 по справі 520/34863/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 р. № 520/34863/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002429 від 22.09.2023.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що позивачем надавалися всі необхідні документи для митного оформлення до митного органу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002429 від 22.09.2023 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, та вказав, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву. Просить задовольнити позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Між Позивачем (Покупець) та компанією «Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego» (Продавець), який зареєстрований за адресою 15-399 Bialystok, ul. Handlowa 4, Poland, укладений Договір купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022.

За умовами Договору Продавець продає, а Покупець покупає товар в асортименті, кількості і цінам згідно з Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.1. Договору).

Асортимент і ціна товару відображені у Специфікаціях до Договору (п. 2.1. Договору).

У п. 3.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній Сторонами Специфікації на поставку кожної окремої партії Товару.

Відповідно до п. 3.5 Договору Покупець надає Продавцю заявку на поставку Товару. На основі отриманої Продавцем заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікації. На підставі заявки Покупця та укладеної Сторонами Специфікації Продавець зобов`язується виставити інвойс-проформу для здійснення попередньої оплати Покупцем за цю партію товару.

TOB «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» та компанія "Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego" погодили і підписали специфікацію № UA-22/2023 від 15.09.2023 до Договору купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022, у якій зазначено дані про покупця та продавця, асортимент, ціну та кількість товару, його загальну вартість. Сторонами було зауважено, що асортимент та загальна вартість поставленого товару може відрізнятися від передбаченої цією специфікацією залежно від фактичної наявності товару на складі Продавця на момент відвантаження.

У п. 3.1. цього Договору зазначено, що місцем поставки товару є місто Білосток, Польща.

Аналогічна інформація міститься у специфікації № UA-22/2023 від 15.09.2023, специфікації №UA-22/2023 від 20.09.2023, рахунку-проформі № UA-22/2023 від 15.09.2023 та рахунку-фактурі № PL/000437228/23/0238 від 20.09.2023, що містяться в матеріалах справи.

Продавцем було виставлено проформу-інвойс № UА-22/2023 від 15.09.2023 аналогічного змісту, що і вищенаведена специфікація. У проформі-інвойсі було зазначено, що датою завантаження є 20.09.2023.

Позивач 19.09.2023 здійснив 100% оплату Товару за проформою-інвойсом відповідно до умов п. 2.3. Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 63.

Після проведення оплати 20.09.2023 Сторони уклали специфікацію № UА-22/2023 до договору купівлі-продажу №UМ/22/001404 від 30.12.2022, та Продавець виставив комерційний інвойс №РТ/000437228/23/0238.

ТОВ «Торгівельна Компанія «Партнер Плюс» подано до митного органу митну декларацію №23UA209230101028U9 від 22.09.2023 з метою ввезення в Україну молочних продуктів. Вартість товару була визначена за ціною Договору купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 в розмірі 3 270 844,07 грн (82 038,65 Євро).

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023, яке було прийнято відповідачем, зазначено, що згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей та опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з таких причин: - подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

У рішенні також вказується, що під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що містилася у поданих до митного оформлення товаросупровідних документах:

- відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 зазначено що митне оформлення товару, отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок Продавця. Однак вищезазначені витрати не вказані у рахунку-фактурі;

- відповідно до вимог п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UМ/22/001404 передбачено оформлення заявки на поставку товару в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість, проте даний документ не надано до митного органу;

- не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості.

Отже, як вказується в оскаржуваному рішенні Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Також, у рішенні вказується про ненадання позивачем до митного органу додаткових документів.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002429 від 22.09.2023.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав, що згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей та опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з таких причин: - подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

У рішенні також вказується, що під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що містилася у поданих до митного оформлення товаросупровідних документах:

- відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UM/22/001404 зазначено що митне оформлення товару в країні експорту та отримання ветеринарного сертифікату здійснюється за рахунок Продавця. Однак вищезазначені витрати не вказані у рахунку-фактурі;

- відповідно до вимог п. 3.5 зовнішньоекономічного контракту від 30.12.2022 №UМ/22/001404 передбачено оформлення заявки на поставку товару в якій має зазначатись асортимент товару та його вартість, проте даний документ не надано до митного органу;

- не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Також, у рішенні вказується про ненадання позивачем до митного органу додаткових документів.

Дослідивши аргументи, вказані контролюючим органом в оскаржуваному рішенні, суд зазначає наступне.

Щодо відсутності витрат Покупця на оформлення товару в країні експорту та інформації щодо отримання ветеринарного сертифікату в країні експорту Продавцем у рахунку-фактурі від 20.09.2023 №PL/000437228/23/0238, суд зазначає.

У п. 3.1. цього Договору купівлі-продажу зазначено, що місцем поставки товару є місто Білосток, Польща. Аналогічна інформація міститься у специфікації № UA-22/2023 від 15.09.2023, специфікації № UA-22/2023 від 20.09.2023, рахунку-проформі № UA-22/2023 від 15.09.2023 та рахунку-фактурі № PL/000437228/23/0238 від 20.09.2023.

Для доставлення товарів з Республіки Польщі позивач надав перевізнику ТОВ «Скалат-Транс» замовлення № 18/09/2023 від 18.09.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 07/09/21 від 07.09.2021.

Відповідно до нього місцем завантаження товарів є Bialystok, ul. Handlowa, що збігається з місцезнаходженням Продавця за договором купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3.3. Договору купівлі-продажу Продавець зобов`язується поставити разом із товарами повний пакет наступної документації: ветеринарний сертифікат для експорту; сертифікат EUR 1; ксерокопію експортної декларації; пакувальний лист - 3 екз.; специфікації; Invoice (рахунок-фактуру); транспортні накладні CMR.

Таким чином, місцем поставки товару є країна відправлення, а тому експортне оформлення товарів та ветеринарні витрати несе саме продавець, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Так, зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023 витрати вже включені до ціни товару, оскільки відповідний документ повинен бути наданий разом з поставкою товару.

Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відсутність витрат покупця на оформлення товару в країні експорту та отримання ветеринарного сертифікату в країні експорту Продавцем у рахунку-фактурі від 20.09.2023 №PL/000437228/23/0238 є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо ненадання до митного оформлення заявки на поставку товару, передбаченої договором купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що у зв`язку з ненаданням до митного оформлення заявки на поставку товару, передбаченої договором купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 є неможливим перевірити правильність нарахування митної вартості товару.

Відповідно п. 3.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній Сторонами Специфікації на поставку кожної окремої партії Товару.

Відповідно до п. 3.5 Договору Покупець надає Продавцю заявку на поставку Товару. На основі отриманої Продавцем Заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікації. На підставі заявки Покупця та укладеної Сторонами Специфікації Продавець зобов`язується виставити Інвойс-Проформу для здійснення попередньої оплати Покупцем за цю партію Товару.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що вищезазначеними умовами Договору не передбачено письмової форми заявки на поставку товару. Заявка є лише викладенням одностороннього бажання покупця придбати певний товар і не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Проте погодження продавця поставити цей товар здійснюється саме шляхом підписання специфікації, яка надана для митного оформлення. Тому замовлена покупцем партія товару вважається розміщеною і прийнятою у виробництво з моменту підписання специфікації на це замовлення обома сторонами. Така заявка не впливає на числове визначення митної вартості товару.

Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо ненадання до митного оформлення заявки на поставку товару.

Більш того, вказана обставина не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Посилання Львівської митниці на ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, згідно якої відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості позивачем не заперечуються.

Однак, відповідачем не зазначено, яких саме об`єктивних, документально підтверджених даних було недостатньо у поданих до митного оформлення документах.

Щодо доводів відповідача, викладених у спірному в даній справі рішенні стосовно непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірних у даній справі рішень, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №300/426/19 дійшов висновків про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Обов`язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100595/2 від 22.09.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002429 від 22.09.2023, прийняті Львівською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс".

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до частини 3 статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, та які позивач оцінив у розмірі 10 000 грн.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд надати йому строк у 5 днів з моменту прийняття рішення для подання доказів понесених судових витрат.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, наразі суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 5 368,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 5 368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/1000595/2 від 22.09.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002429 від 22.09.2023, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин