Постанова

від 05.02.2024 по справі 440/2723/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 р.Справа № 440/2723/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 14.11.23 року у справі № 440/2723/23

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед"

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі також позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також - відповідач), третя особа: ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" (далі третя особа), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 24.02.2023 ВП № 54113881 про накладення штрафу в сумі 5100 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене без повного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління ДПС у Полтавській області наводить обставини справи, зазначені ним у позовній заяві, вказує на їх неврахування судом першої інстанції. Звертає увагу, що у ГУ ДПС у Полтавській області відсутня як нормативна, так і технічна можливість виконання судового рішення у справі № 816/2130/16 в частині внесення змін в інтегровану картку платника податків (ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед"). Звертає увагу, що тільки невиконання боржником судового рішення без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Полтавській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі № 816/2130/16, яка набрала законної сили 11.04.2017, задоволено адміністративний позов ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення; визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 30.09.2016 № 469/16-03-12-03-21 про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» з реєстру платників єдиного податку та переведення на сплату інших податків і зборів з 01.10.2016; зобов`язано Кременчуцьку ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області поновити ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2016; зобов`язано Кременчуцьку ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області внести зміни в інтегровану картку платника - ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» з урахуванням інформації щодо сплати ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням від 21.05.2015 за № 20 у сумі 13500,00 гривень.

На виконання рішення від 16.03.2017 у справі № 816/2130/16 Полтавським окружним адміністративним судом 16.05.2017 видано виконавчий лист № 816/2130/16.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Пецяк Людмилою Вікторівною на підставі заяви ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» від 12.06.2017 про примусове виконання рішення винесено постанову від 13.06.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54113881 з примусового виконання виконавчого листа № 816/2130/16, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 16.05.2017.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі № 816/2130/16 замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 54113881 Кременчуцьку ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) її правонаступником, а саме: ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 816/2130/16 замінено боржника у виконавчому провадженні № 54113881 з примусового виконання виконавчого листа № 816/2130/16 за позовом ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії з ГУ ДФС у Полтавській області на ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі № 816/2130/16 замінено боржника у виконавчому листі у справі № 816/2130/16 з ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на його правонаступника - ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192).

ГУ ДПС у Полтавській області 03.02.2023 (вх. № 2303/5/16-31) отримано вимогу виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.01.2023 № 2187 щодо виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі № 816/2130/16.

ГУ ДПС у Полтавській області 13.02.2023 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено лист (вих. № 2228/5/16-31-19-02-17) про відсутність будь-якої технічної можливості для рознесення неіснуючої сплати на бюджетні рахунки до інтегрованої картки платника.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.02.2023 ВП № 54113881 накладено штраф на ГУ ДПС у Полтавській області у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення у справі № 816/2130/16 в частині внесення змін в інтегровану картку ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» з урахуванням інформації щодо сплати орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням № 20 від 21.05.2015 у сумі 13500,00 грн.

У якості юридичної підстави для прийняття цього рішення суб`єктом владних повноважень зазначені положення ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», а фактичними підставами були висновки відповідача про невиконання боржником без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника виконати певні дії, оскільки згідно з листом ГУ ДПС у Полтавській області внести зміни в інтегровану картку ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» з урахуванням інформації щодо сплати орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням № 20 від 21.05.2015 у сумі 13500,00 грн немає технічної можливості.

Позивач, уважаючи постанову від 24.02.2023 ВП № 54113881 протиправною, звернувся до суду з позовом про її скасування.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач доказів повного виконання судового рішення у справі № 816/2130/16 відповідачу не надав, про наявність поважних обставин, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового рішення, не повідомив, а тому дійшов висновку, що спірне рішення відповідача прийнято обґрунтовано, з дотриманням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 552/3995/17 зазначив, що «враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов`язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов`язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов`язання виконати вимоги виконавчого документа».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" установлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно з частиною 1 цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Норми Закону України "Про виконавче провадження" не містять переліку згаданих поважних причин невиконання виконавчого документа.

За суттю та характером поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його власного волевиявлення, зокрема наведені у ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав зупинення вчинення виконавчих дій.

Згідно з ч. 3 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Згідно з цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Отже постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Судом установлено, що державний виконавець, відкривши виконавче провадження за рішенням суду у справі зобов`язального характеру, у постанові від 13.06.2017 та вимозі виконавця від 27.01.2023 за № 2187 зазначив про необхідність виконання боржником судового рішення протягом 10 робочих днів, як це передбачено частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема в частині внесення змін в інтегровану картку ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» з урахуванням інформації щодо сплати орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням № 20 від 21.05.2015 у сумі 13500,00 грн.

За матеріалами справи, станом на день розгляду справи, виконавче провадження № 64720356 є відкритим, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі № 816/2130/16, яка набрала законної сили 11.04.2017, у відповідній частині є невиконаною.

Позивач, посилаючись на технічну неможливість виконати рішення у справі № 816/2130/16, не надав жодних відповідних доказів цього. У свою чергу лист ГУ ДПС у Харківській області від 13.02.2023 за вих. № 2228/5/16-31-19-02-17 не містить обґрунтованих відомостей про існування технічної неможливості виконати рішення у спосіб, встановлений судовим рішенням.

Отже державний виконавець після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись частиною 2 статті 63, частиною 1 статті 75 цього Закону, правомірно наклав на боржника штраф, про що 24.02.2023 виніс відповідну постанову.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені позивачем у позові причини невиконання ним рішення суду не є поважними, оскільки вони не свідчать про наявність обставин, що об`єктивно унеможливлювали виконання судового рішення в обумовлений строк.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання.

Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін" ("Жовнер проти України", № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на відсутність документів на підтвердження повного виконання судового рішення у матеріалах виконавчого провадження та неповажність причин невиконання позивачем рішення суду протягом майже п`яти років з дня набрання ним законної сили.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Щодо посилання ГУ ДПС у Полтавській області на подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви від 10.03.2023 за № 3120/5/16-31-05-01 про встановлення та роз`яснення способу та порядку виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі № 816/2130/16, колегія суддів зазначає, що за відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі № 816/2130/16 у задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Полтавській області про встановлення та роз`яснення способу та порядку виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі № 816/2130/16 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 816/2130/16 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аарті Індастріз Лімітед» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 139 КАС України, питання розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 440/2723/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова