Ухвала

від 05.02.2024 по справі 520/4860/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 лютого 2024 р. Справа № 520/4860/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 520/4860/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АЛЬТАІР"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АЛЬТАІР" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

28.11.2023 (відповідно до штемпеля на конверті) на зазначене рішення суду Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 520/4860/23 - залишено без руху. Надано Головному управлінню ДПС у Рівненській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та обґрунтованих підстав для його поновлення з відповідними доказами.

Згідно довідки про доставку електронного листа копія вищезазначеної ухвали доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Рівненській області 24.01.2024 о 04:38 год.

Таким чином, останній день для усунення недоліків зазначеної апеляційної скарги - 05.02.2024 (з урахуванням вихідних днів).

На виконання вимог ухвали суду від 23.01.2024 відповідачем 31.01.2024 через підсистему "Електронний суд" направлено до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вимог зазначеного клопотання відповідач посилається на той факт, що ним у строки, встановлені КАС України, вже подавалася на рішення Харківського окружного адміністративного суду по цій справі апеляційна скарга, однак скарга судом апеляційної інстанції ухвалою від 28.08.2023 повернулася заявнику, у зв`язку з несплатою судового збору. В свою чергу, відповідач звертає увагу на те, що у ГУ ДПС у Рівненській області були відсутні кошти для сплати судового збору по даній справі, у зв`язку з неналежним фінансуванням. Враховуючи, що первісна апеляційна скарга була подана вчасно, а повторна апеляційна скарга подана без суттєвих затримок, відповідач вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Окрім того, відповідач посилається на запроваджений військовий стан, значне навантаження на працівників та на лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Зважаючи на вищевикладене, з урахуванням реалізації ГУ ДПС права на повторне звернення до суду, просить надати можливість захистити інтереси держави та не позбавляти права на оскарження судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджений факт подання первісної апеляційної скарги 27.07.2023 (відповідно до штемпеля на конверті), тобто в межах тридцятиденного строку, встановленого ст. 295 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2023 зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом сплати судового збору в розмірі 8052, 00 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Враховуючи те, що вимоги ухвали суду у встановлений судом та законом строк не виконані, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року по справі № 520/4860/23 повернуто відповідачу.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа Головним управлінням ДПС у Рівненській області отримано копію вищезазначеної ухвали 29.08.2023, з урахуванням п. 5 ч. 5 ст. 251 КАС України (а.с. 173).

В свою чергу, як убачається з матеріалів справи, вдруге з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 28.11.2023, надавши платіжну інструкцію від 24.11.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В силу ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності".

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа ОСОБА_2 проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Осман проти Сполученого Королівства" зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, "якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою" (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94).

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Колегія суддів зазначає, що Головному управлінню ДПС у Рівненській області було достеменно відомо про прийняття рішення, що ним оскаржується, але не дотримано порядку при первинному поданні апеляційної скарги 27.07.2023, а саме, не надано документу про сплату судового збору у строк, встановлений судом та законом.

Посилання відповідача на те, що неможливість вчасно сплатити судовий збір при первинному поданні апеляційної скарги, і як наслідок пропуск строку для звернення з апеляційною скаргою вдруге, була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно сплати судовий збір та звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, Верховним Судом в ухвалі від 23.12.2021 у справі № 520/14563/2020.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 05.08.2020 по справі № П/808/182/14 (К/9901/16221/20).

При цьому, відповідач не обґрунтовує (не мотивує), яким чином обставини непереборної сили, про які йдеться у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, перешкоджали апелянту виконати вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

У постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 судом касаційної інстанції висловлену правову позицію, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

В даному випадку, та обставина, що Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав неподання доказів про сплату судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №804/7050/16 (адміністративне провадження №К/9901/41446/18), від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

При цьому, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено строків повторного звернення до суду з апеляційною скаргою, яку було повернуто, однак, відсутність вказаних положень не свідчить про те, що повторно апелянт може звернутися до суду в будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі № 140/2577/18.

Доводи відповідача про те, що апеляційна скарга подана в межах присічного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 07.02.2023 по справі № 160/706/22.

Колегія суддів зважає на те, що після повернення вперше поданої заявником апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали (29.08.2023) й до моменту звернення скаржника до суду апеляційної інстанції з такою скаргою вдруге (28.11.2023) сплинуло три місяці, а, отже, в цій ситуації заявник, вочевидь, допустив безпідставне зволікання з поданням апеляційної скарги.

Жодних обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням апеляційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, заявник в клопотанні про поновлення строку не наводить, в той час як вказані аргументи є доречними та важливими в контексті розгляду цієї справи.

Щодо доводів відповідача про введення в країні воєнного стану, необхідно зауважити, що, дійсно, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, з 05.30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України.

Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, колегія суддів наголошує, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не надає доказів, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України Про воєнний стан від 12.05.2015 №389-VIII (в редакції, чинній на 24.02.2022) в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Посилання відповідача на неможливість подання повторної апеляційної скарги у більш стислий строк у зв`язку з великим навантаженням на працівників колегія суддів вважає безпідставними, оскільки труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу (зокрема, завантаженість) не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 27.07.2020 по справі № 580/1443/19, від 27.10.2020 по справі № 460/1245/19, від 02.03.2023 по справі № 400/12891/21.

Окрім того, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідач не надав.

Отже, організація роботи ГУ ДПС у Рівненській області є суб`єктивним чинником та, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Крім того, у ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не можуть виступати недоліки внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, які перебувають у прямій залежності від волі скаржника. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 29.08.2022 у справі № 640/21878/20, від 13.09.2022 у справі № 520/11805/2020.

Також, колегія суддів зазначає, що факт сплати скаржником судового збору не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки оплата судового збору була здійснена не своєчасно.

При цьому, в даному випадку будь-яких доказів на підтвердження того, що апелянтом у період з 14.07.2023 по 24.11.2023 вживались дії щодо сплати судового збору, зокрема шляхом подання на оплату відповідного платіжного доручення, не подано. Колегія суддів враховує, що платіжна інструкція про сплату судового збору датована 24.11.2023, тобто фактично дії, спрямовані на виконання процесуального обов`язку із сплати судового збору, були вчинені зі спливом більше 3 місяців з дня закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги.

При поданні апеляційної скарги вперше та повторно відповідачем подані виписки з рахуніків за 31.07.2023, 25.08.2023, 02.09.2023, 27.09.2023, 04.10.2023, які не свідчать про відстність коштів для сплати судового збору протягом усього періоду, починаючи з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до моменту повторного звернення до суду, оскільки такі виписки свідчать про відсутність коштів на рахунку КЕКВ 2800 лише станом на конкретну дату.

Подаючи апеляційну скаргу повторно, відповідачем ані до скарги, ані до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано жодних доказів про відстність коштів для сплати судового збору до 24.11.2023.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що усталеною є судова практика Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Сама ж по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів вважає, що в цьому випадку саме по собі подання відповідачем апеляційної скарги повторно не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки протягом цього часу поведінку відповідача не можна визнати такою, що демонструє сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для виконання свої процесуальних обов`язків. Бездіяльність посадових осіб ДПС в частині виконання вимог ухвали про залишення без руху вперше поданої апеляційної скарги, а також ненадання доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій для виконання обов`язку по сплаті судового збору протягом більше 4 місяців з дня отримання копії рішення суду першої інстанції свідчить саме на користь висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №540/493/19, від 10.06.2021 у справі № 320/2061/20.

Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах та постановах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

Та обставина, що в інших справах Верховний Суд, оцінивши наведені причини пропуску строку у взаємозв`язку із наданими доказами, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, не доводить наявність відповідних підстав у цій справі.

Твердження відповідача про наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення судова колегія у розрізі спірних правовідносин вважає помилковим.

Так, обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, справа Креуз проти Польщі).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Посилання відповідача на практику Європейського Суду з прав людини щодо уникнення надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства, колегія суддів також до уваги не приймає з огляду на таке.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2022 №560/15534/21.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд зверну увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб….

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи (позивача), яка діяла добросовісно.

З огляду на викладене, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Жодних інших обставин поважності пропусук строку на апеляційне оскарження відповідачем не зазначено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 520/4860/23, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст. 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 520/4860/23, наведені Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку на апеляційне оскарження залишити без задоволення.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 по справі № 520/4860/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК АЛЬТАІР" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк