Рішення

від 01.10.2007 по справі 13293-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13293-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2007Справа №2-7/13293-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 5в, ідентифікаційний код 22315497)

До відповідача  Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Про визнання протиправною бездіяльності та визнання права на складання проекту землеустрою.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача  – Купреєв А. В., предст., дов. №153 від 04.10.2007 р.

Від відповідача –  не з'явився.

        Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський ряд»   звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Сімферопольської міської ради, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Сімферопольської міської ради відносно залишення без розгляду та неприйняття рішення за  клопотанням  ТОВ «Київський ряд» про надання дозволу на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська у м. Сімферополі. Крім того, позивач просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» право на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська у м. Сімферополі, для закінчення третьої черги торговельно-ринкового комплексу, організації під'їзду до ветеринарно-контрольної лабораторії та розміщення додаткових елементів благоустрою прилеглої території та право передати проект землеустрою по відведенню земельної ділянки, орієнтованою площею  орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська у м. Сімферополі, на затвердження Сімферопольської міської Ради.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що після звернення ТОВ «Київський ряд» до Сімферопольської міської ради з клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська у м. Сімферополі із вільних земель Сімферопольської міської Ради відповідачем у встановлені чинним земельним законодавством строки не прийнято жодного рішення, що позивач кваліфікує як порушення  права на отримання в оренду та на використання земельної ділянки у відповідності до її цільового призначення.

          Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа    адміністративної  юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду  публічно-правовий  спір,  у  якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

          Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, у тому числі, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

          П. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

          В ч. 4 п. 5.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» №04-5/120 від 27.06.2007 р. зазначено, що якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа)  у спірних  правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при  здійсненні  управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак  суб'єкта владних повноважень і,  отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

          П. 5.3 вказаних вище Рекомендацій передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

    а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи  актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта  господарювання  вчинити  певні  дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність,  за умови,  що оскаржуваний акт згідно  із  законодавством  України  є обов'язковим до виконання;

    б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади,   органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта  владних  повноважень,  їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм  владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

    в) між суб'єктами  владних  повноважень  з  приводу  їхньої компетенції у сфері управління;

    г) з   приводу укладання та  виконання адміністративних договорів;

    д) за  зверненням  суб'єкта  владних  повноважень у випадках, встановлених законом.

              Інші справи за участю господарюючих  суб'єктів  та  суб'єктів владних   повноважень   не   мають  ознак  справ  адміністративної юрисдикції  і  повинні  розглядатися  господарськими   судами   на загальних  підставах.  До таких справ належать усі справи у спорах про  право,  що  виникають з відносин, врегульованих Цивільним Кодексом України, Господарським  кодексом  України, іншими  актами господарського і  цивільного законодавства.

          Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1)  справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні  і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

    - спорів про приватизацію державного житлового фонду;

    - спорів, що виникають при погодженні стандартів  та  технічних умов;

    - спорів про  встановлення цін на продукцію (товари),  а також тарифів на послуги  (виконання  робіт),  якщо  ці  ціни  і  тарифи відповідно  до  законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

    - спорів, що  виникають  із   публічно-правових відносин  та віднесені  до компетенції   Конституційного   Суду  України  та адміністративних судів;

    - інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

    2) справи про банкрутство;

    3) справи  за  заявами  органів  Антимонопольного  комітету України,  Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

    4) справи,  що  виникають  з корпоративних відносин у спорах між господарським  товариством  та  його  учасником  (засновником, акціонером),  у  тому  числі  учасником,  який вибув,  а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані  із створенням,  діяльністю,  управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

          Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, зокрема, є: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; в) відсутність у процесуальному законі норми, що прямо передбачала б розгляд такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи те, що предметом розгляду даної справи є визнання протиправною бездіяльності Сімферопольської міської ради щодо залишення без розгляду клопотання позивача про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду, а також встановлення можливості щодо визнання за позивачем права на складання зазначеного проекту, між сторонами існує спір про право, а тому вказана справа підвідомча господарським судам та підлягає розгляду за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

17.03.2000 р. між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, п.1.1 якого передбачено, що на підставі законів України «Про оренду землі» та «Про місцеве самоврядування в Україні» та на виконання рішення 6-ї сесії Сімферопольської міської ради ХХІІІ скликання №81 від 01.06.1999 р. Орендодавець передає, а Орендар бере в оренду земельну ділянку площею 0,3828 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська-Гурзуфська, план (схема) якої є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договір укладений строком на два роки, початок дії його обчислюється з дня нотаріального посвідчення. Державна реєстрація цього Договору в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі є обов'язковою та повинна бути здійснена в 10-денний строк з дня його нотаріального посвідчення.

П. 4.1 Договору передбачено, що вищевказана земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання, а саме: для розміщення мікроринку. Зміна цільового використання орендованої земельної ділянки в період дії цього Договору не допускається.

Договір був посвідчений державним нотаріусом Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим та зареєстрований в реєстрі за №2-Л-599. Крім того, договір був зареєстрований в Сімферопольському міському управлінні земельних ресурсів, про що в низі записів державної реєстрації договорів оренди 3.04.2000 р. був зроблений запис №24.

02.11.2001 р. між виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» (Орендар) була укладена угода про внесення змін в договір оренди землі, якою в договір оренди від 17.03.2000 р. був добавлений п. 2.3 наступного змісту: «продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» на 25 років договір оренди земельної ділянки площею 0,3828 га по вулиці Київській-вулиці Гурзуфській, де розміщується мікроринок. Крім того, вказаною угодою п. 4.3 Договору оренди був викладений у наступній редакції: «вищевказана земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання, а саме: для реконструкції мікроринка в торговельно-ринковий комплекс».

15.06.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський ряд»   звернулося до Сімферопольської міської ради з листом №77, в якому повідомило, що до земельної ділянки, наданої товариств в оренду, прилягають вільні землі Сімферопольської міської ради орієнтованою площею 0,002 га, розташовані до охоронної зони ТП 832 (3 м згідно з Постановою КМ України від 03.04.1997 р.). У вказаному листі позивач зазначив на необхідність отримання вказаної ділянки для закінчення реконструкції торговельного комплексу та розміщення додаткових елементів благоустрою прилеглої території, через що просив Сімферопольську міську раду узгодити місце розташування земельної ділянки та надати ТОВ «Київський ряд» дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,002 га по вул. Київській-вул. Гурзуфській в м. Сімферополі із земель Сімферопольської міської ради в довгострокову оренду строком на 49 років.

Листом №2568/08-05 від 06.07.2007 р. Управління містобудування та архітектури Сімферопольської міської ради повідомило відповідачу, що його звернення планується до розгляду на спільному засіданні технічної ради та постійної профільної комісії міської ради, для чого ТОВ «Київський ряд» необхідно надати графічні матеріали з уточненням місця розташування витребуваної земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, необхідні документи, перелічені в листі №2568/08-05 від 06.07.2007 р., були направлені позивачем на адресу Сімферопольської міської ради разом з супровідним листом №40 від 17.07.2007 р., проте, відповідного рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення вищевказаної земельної ділянки до часу подачі позову до суду відповідачем прийнято не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Органами місцевого самоврядування, що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про передачу відповідних земельних ділянок у власність обо надання їх в користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст. 12 Земельного кодексу України, відповідно до вимог якої відповідним радам надано право розпорядження землями територіальних громад; передавати земельні ділянки з комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до цього кодексу; надавати земельні ділянки у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Передання в оренду невідведеної земельної ділянки чинним законодавством не передбачено. Вказане положення розцінюється судом таким, що кореспондується з приписами ст. 125 ЗК України, відповідно до якої приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) забороняється.

Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №427 від 31.03.2004 р. був затверджений Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів.

Згідно з п. 3 вказаного Порядку юридична особа, заінтересована у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки.

Сільська, селищна, міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів (далі — комісія), утвореній відповідною радою або держадміністрацією (п. 4 Порядку).

Аналогічні положення містяться в ч. 5-7 ст. 151 Земельного кодексу України.

Ч. 15 ст. 151 ЗК України передбачено, що матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

Суд звертає увагу на те, що відповідні документи були надані позивачем Сімферопольській міській раді разом із супровідним листом №40 від 17.07.2007 р. (а. с. 23-24).

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано перелік питань виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, до яких також віднесено вирішення у відповідності з законом питань регулювання земельних відносин.

Згідно з п. 5 ст. 123 Земельного кодексу України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Однак, відповідач не надав суду доказів прийняття ним відповідного рішення про надання або відмову в наданні дозволу позивачеві на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,002 га по вул. Київській-вул. Гурзуфській в м. Сімферополі із земель Сімферопольської міської ради в довгострокову оренду строком на 49 років, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» про визнання протиправною бездіяльності Сімферопольської міської ради відносно залишення без розгляду та неприйняття рішення за  клопотанням  ТОВ «Київський ряд» про надання дозволу на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська у м. Сімферополі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом, встановлених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачений, зокрема, і такий спосіб, як визнання права. Крім того, статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідач не надав суду доказів наявності будь-яких перешкод для розроблення позивачем проекту землеустрою з відведення вищевказаної земельної ділянки, через що суд визнає також правомірними і вимоги позивача про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» права на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська у м. Сімферополі, для закінчення третьої черги торговельно-ринкового комплексу, організації під'їзду до ветеринарно-контрольної лабораторії та розміщення додаткових елементів благоустрою прилеглої території та права передати проект землеустрою по відведенню земельної ділянки, орієнтованою площею  орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська у м. Сімферополі, на затвердження Сімферопольської міської Ради.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Київський ряд» відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправною бездіяльність Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) відносно залишення без розгляду та неприйняття рішення за  клопотанням  Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 5в, ідентифікаційний код 22315497) про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська в м. Сімферополі.

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 5в, ідентифікаційний код 22315497) право на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська в м. Сімферополі, для закінчення третьої черги торговельно-ринкового комплексу, організації під'їзду до ветеринарно-контрольної лабораторії та розміщення додаткових елементів благоустрою прилеглої території, та право передати проект землеустрою з відведення земельної ділянки, орієнтованою площею  орієнтованою площею 0,02 га по вул. Київська-Гурзуфська в м. Сімферополі, на затвердження Сімферопольської міської Ради.

4.          Стягнути з Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський ряд» (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 5в, ідентифікаційний код 22315497) державне мито у розмірі 170,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.