Постанова

від 05.02.2024 по справі 300/1089/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1089/22 пров. № А/857/19331/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівОбрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Еліт» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,

суддя у І інстанціїБоршовський Т.І.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення10 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Еліт» (далі ТОВ «Мега-Еліт») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати:

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі Картка відмови) № UA206020/2021/00213 від 12 жовтня 2021 року;

рішення про коригування митної вартості товарів (далі Рішення) № UA206000/2021/000121/2 від 13 жовтня 2021 року;

Картку відмови № UA206020/2021/00212 від 12 жовтня 2021 року;

Рішення № UA206000/2021/000119/2 від 12 жовтня 2021 року,

винесені Івано-Франківською митницею (далі Митниця).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №300/1089/22, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач надав достатні документи, передбачені Митним кодексом України (далі МК), необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість імпортованого товару. Митниця не спростувала належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих позивачем митному органу під час здійснення процедури митного оформлення товару, та правильність визначення позивачем митної вартості.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Митницею, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Мега-Еліт».

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення митного контролю декларантом подано відповідачу для митного оформлення ряд документів для підтвердження митної вартості товару, у яких відсутні відомості про фактичну оплату вказаного товару, хоча за умовами контракту передбачено проведення 100% передоплати.

Рахунки, указані у виписці з особового рахунку позивача, суперечать рахункам, зазначених у контракті і подані позивачем документи не давали можливості підтвердити задекларовану митну вартість імпортованих товарів.

Окрім того, під час перевірки митної вартості декларованого товару за згенерованою формою митного контролю (АСАУР) «105-2. Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв» було здійснено перевірку цінової інформації щодо митного оформлення аналогічних/подібних товарів в ЦБД «ІНСПЕКТОР» та встановлено, що митна вартість декларованого товару є значно заниженою.

Надані додаткові документи не стосуються товарів, які пред`явлені до розмитнення.

Судом першої інстанції не взято до уваги доводи відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 січня 2019 року ТОВ Мега-Еліт (Покупець) та фірма Vebe Floorcoverings bv (Нідерланди) (Продавець) уклали контракт № 0504/19 (далі Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язувався продати Покупцю покриття підлоги поліпропіленової нитки з однорівневим ворсом (далі Товар) у рулонах на умовах поставки Інкотермс-2000: FCA місто Генемейден, Нідерланди.

Оплата за Товар здійснюється Покупцем у повному обсязі протягом 60 днів від дати відвантаження. Покупець має право внести передоплату або достроково оплатити відвантажений Товар. Датою відвантаження Товару є дата, зазначена в рахунку-фактурі.

На виконання умов Контракту було складено рахунок-фактуру VF012419 від 08 жовтня 2021, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 08 жовтня 2021 року на Товар в кількості 5 рулонів загальною площею 243,05 м2. Виробник: Vebe Floorcoverings B.V. Країна походження: EU на загальну суму 18355,89 євро.

Декларантом позивача було подано до Митниці ЕМД № UA206020/2021/008585 від 12 жовтня 2021 року з метою митного оформлення вказаного Товару, у якій визначено його митну вартість за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) згідно з рахунком-фактурою № VF012419 від 08 жовтня 2021 року за ціною 18355,89 євро.

До декларації на підтвердження задекларованої митної вартості товару митному органу було додано такі документи:

рахунок-фактуру № VF012419 від 08 жовтня 2021 року;

автотранспортну накладну № 1854735 від 08 жовтня 2021 року;

калькуляцію транспортних витрат від 07 жовтня 2021 року;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 07 жовтня 2021 року;

контракт № 0504/19 від 01 січня 2019 року;

доповнення до контракту № 1 від 01 січня 2020 року;

декларацію-інвойс, складену уповноваженим експортером VF012419 від 08 жовтня 2021 року;

технічні картки від 02 жовтня 2017 року;

копію митної декларації країни відправлення № 21NLKUIH0PAE36WD54 від 08 жовтня 2021 року.

У ході процедури митного оформлення імпортованого позивачем товару відповідач дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності у відомостях, що підтверджують митну вартість товару.

12 жовтня 2021 року Митниця надіслала декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на підставі частини 2 статті 53 МК, а саме банківських платіжних документів про оплату товару.

У відповідь декларант позивача надіслав митному органу:

прайс-лист від 01 червня 2021 року;

видаткову накладну № 132 від 10 жовтня 2021 року;

видаткову накладну № 1670 від 12 листопада 2020 року;

виписку по особовому рахунку від 27 серпня 2021 року.

За результатами розгляду поданих декларантом документів Митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, сформувавши Картку відмови від 12 жовтня 2021 року №UA206020/2021/00212 та прийняла Рішення від 12 жовтня 2021 року №UA206020/2021/000119/2, яким визначила митну вартість імпортованого ТОВ «Мега-Еліт» товару за резервним методом на рівні 32909,48 євро.

Відтак, 13 жовтня 2021 року декларантом подано нову митну декларацію № UA206020/2021/008746, у якій вартість визначено за резервним методом у відповідності до оспорюваного Рішення.

Окрім того, 02 січня 2020 рок ТОВ Мега-Еліт (Покупець) та фірма Аssociated Weavers (Бельгія) (Продавець) уклали контракт № 02/2020 (Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язувався продати Покупцю килимові покриття різних технологій виробництва (Товар). Ціна Товару узгоджується на умовах FCA і визначається в євро. Оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати банківським переказом з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Контракту було складено рахунок-фактуру № 201164028 від 06 жовтня 2021 року, CMR від 06 жовтня 2021 року на Товар Тафтингове покриття підлоги з 100% поліпропіленової нитки з однорівневим ворсом (штучна трава), виготовлене тафтинговим способом, закріплене з виворотної сторони, з прошитою вторинною тканиною в кількості 15 рулонів загальною площею 1442,8 м2. Виробник: Аssociated Weavers Europe NV. Країна походження: EU на загальну суму 5130,33 євро.

Декларантом позивача було подано до Митниці ЕМД №UA206020/2021/008578 від 12 жовтня 2021 року з метою митного оформлення Товару Тафтингове покриття підлоги з 100% поліпропіленової нитки з однорівневим ворсом (штучна трава), виготовлене тафтинговим способом, закріплене з виворотної сторони, з прошитою вторинною тканиною в кількості 15 рулонів загальною площею 1442,8 м2. Виробник: Аssociated Weavers Europe NV. Країна походження: EU, у якій визначив митну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) згідно з рахунком-фактурою №201164028 від 06 жовтня 2021 року за ціною 5130,33 євро.

При цьому декларантом для підтвердження митної вартості імпортованого товару митному органу було додано такі документи:

рахунок-фактуру № 201164028 від 06 жовтня 2021 року;

автотранспортну накладну № FEB192649018 від 06 жовтня 2021 року;

калькуляцію транспортних витрат від 07 жовтня 2021 року;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 07 жовтня 2021 року;

контракт № 02/2020 від 02 січня 2020 року;

декларація-інвойс, складену експортером, № 201164028 від 06 жовтня 2021 року;

копію митної декларації країни відправлення № 21BEE0000077564906 від 06 жовтня 2021 року.

За результатами опрацювання наданих документів відповідач дійшов висновку, що такі містять розбіжності у відомостях, що підтверджують митну вартість товару.

12 жовтня 2021 року Митниця скерувала декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною 2 статті 53 МК, а саме банківських платіжних документів про оплату товару.

У відповідь декларант скерував митному органу:

прайс-лист від 01 липня 2021 року;

видаткову накладну № 373 від 02 квітня 2020 року;

видаткову накладну № 1935 від 15 грудня 2020 року;

виписку по особовому рахунку від 02 липня 2021 року.

За результатами розгляду поданих декларантом позивача документів Митниця відмовила у митному оформленні (випуску) імпортованого позивачем товару та сформувало Картку відмови № UA206020/2021/00213 від 12 жовтня 2021 року, а також прийняла Рішення від 13 жовтня 2021 року №UA206020/2021/000121/2, яким визначено митну вартість цього товару за резервним методом на рівні 6240,11 євро.

Відтак, 13 жовтня 2021 року декларантом подано нову митну декларацію №UA206020/2021/008773, у якій вартість імпортованого позивачем товару зазначено за резервним методом у відповідності до вказаного Рішення Митниці.

26 листопада 2021 року ТОВ Мега-Еліт листом № 26112021 просив Митницю прийняти рішення про визнання вартості товарів, заявлених в МД № UA206020/2021/008585 від 12 жовтня 2021 року та № UA206020/2021/008578 від 12 жовтня 2021 року, скасувавши Рішення № UA206020/2021/000119/2 від 12 жовтня 2021 року та № UA206020/2021/000121/2 від 13 жовтня 2021 року, долучивши виписку по особовому рахунку за період з 01 листопада 2021 року по 01 листопада 2021 року.

За результатом розгляду вказаного листа ТОВ Мега-Еліт листом № 26112021 Митниця листом № 7.21-1/15/13/1973 від 06 грудня 2021 року повідомила про неможливість задоволення вимог позивача.

ТОВ Мега-Еліт не погодилося із такими рішеннями контролюючого органу та за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що сумніви Митниці у правильному визначенні декларантом митної вартості імпортованого ним транспортного засобу були необґрунтовані, що призвело до ухвалення протиправних рішень.

При оцінці доводів Митниці про те, що подані декларантом до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, а також містили розбіжності, що викликало необхідність у витребуванні у декларанта додаткових документі, апеляційний суд зазначає таке.

Суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що подані декларантом позивача 12 жовтня 2021 року митному органу документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1-4 частини 2 статті 53 МК, які підтверджували виконання контракті № 0504/19 від 01 січня 2019 року та № 02/2020 від 02 січня 2020 року, містили детальний опис товару, що давало можливість його ідентифікувати, а також кількість та ціну товару.

Оцінюючи доводи митного органу у частині ненадання позивачем доказів про фактичну оплату імпортованого товару, апеляційний суд зазначає таке.

Щодо товару за контрактом контракт № 0504/19 від 01 січня 2019 року декларантом додатково надано митному органу: прайс-лист від 01 червня 2021 року; видаткову накладну № 132 від 10 жовтня 2021 року; видаткову накладну № 1670 від 12 листопада 2020 року; виписку по особовому рахунку від 27 серпня 2021 року, яка містила відомості про розрахунковий рахунок позивача в іноземній валюті з інформацією про здійснення валютного переказу коштів за допомогою системи SWIFT з призначенням платежу оплата за текстильне покриття для підлоги, контракт № 0504/19 від 01 січня 2019 року, інвойс № VF012419 від 08 жовтня 2021 року.

Щодо товару за контрактом № 02/2020 від 02 січня 2020 року декларантом додатково надано митному органу прайс-лист від 01 липня 2021 року; видаткову накладну № 373 від 02 квітня 2020 року; видаткову накладну № 1935 від 15 грудня 2020 року та виписку по особовому рахунку від 02 липня 2021 року, яка містила відомості про розрахунковий рахунок позивача в іноземній валюті з інформацією про здійснення валютного переказу коштів за допомогою системи SWIFT з призначенням платежу оплата за текстильне покриття для підлоги, контракт № 02/2020 від 02 січня 2020 року, інвойс № 201164028 від 06 жовтня 2021 року.

Додатково декларантом позивача до листа № 26112021 від 26 листопада 2021 рокут було долучено виписку по особовому рахунку за період з 01 листопада 2021 року по 01 листопада 2021 року, яка містила відомості про розрахунковий рахунок ТОВ «Мега-Еліт» в іноземній валюті з інформацією про здійснення валютного переказу коштів за допомогою системи SWIFT, сума дебет 18841,99 євро, призначення платежу: оплата за текстильне покриття для підлоги, контракт № 0504/19 від 01 січня 2019 року, інвойс № VF012419 від 08 жовтня 2021 року; сума дебет 5130,33 євро, призначення платежу оплата за текстильне покриття для підлоги, контракт № 02/2020 від 02 січня 2020 року, інвойс № 201164028 від 06 жовтня 2021 року.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказані докази спростовують доводи відповідача щодо відсутності інформації про належне проведення позивачем оплати товару, що імпортувався на територію України.

Водночас суд першої інстанції слушно зауважив, що ні на час проведення процедури розмитнення товару, ні на час судового розгляду справи Митницею не надано доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару (вартісних характеристик), зазначених у поданих декларантом разом із МД № UA206020/2021/008585 від 12 жовтня 2021 року та МД №UA206020/2021/008578 від 12 жовтня 2021 року документах.

В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції слушно врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, відповідно до якого декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого транспортного засобу за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваними рішеннями.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №300/1089/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 05.02.2024