Постанова

від 05.02.2024 по справі 760/18459/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 760/18459/22

Провадження №22-ц/824/1992/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний-квартал» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний-квартал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ТОВ «Сучасний-квартал» звернулося до суду з заявою та просило видати судовий наказ про стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сучасний-квартал» 20 494, 64 грн. заборгованості по оплаті за житлово-комунальних послуг, 2 000 грн. витрат по оплаті за надання правової допомоги та 248 грн. 10 коп. судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у задоволенні заяви ТОВ «Сучасний-квартал» про видачу судового наказу відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сучасний-квартал» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про видачу судового наказу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції прийняв безпідставне рішення щодо відмови у видачі судового наказу, оскільки заявник у своїй заяві про видачу судового наказу чітко зазначив, а суд в свою чергу, проігнорував та не звернув уваги, що доказами того, що підтверджує фактичне надання та отримання житлово-комунальних послуг боржником стали: протокол загальних зборів ОСББ «Сучасний квартал» № 2 від 15 вересня 2021 року; довідка ТОВ «Сучасний-квартал» № 145-05/12/22 від 05 грудня 2022 року; договір купівлі-продажу квартири від 29 листопада 2021 року. Крім того, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц та постановах Верховного Суду України від 18 червня 2016 року у справі №922/5923/14, №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, №6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного:

Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви не долучено договору, укладеного між товариством та боржником.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Порядок розгляду справ в порядку наказаного провадження регламентовано в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України.

Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Також відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути виданим і за умови, якщо заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

У пункті 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, остання містить вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, тобто вимогу, визначену п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.

Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник не заявляв вимоги, передбаченої п. 7 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що обов`язок заявника, визначений п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, а саме надати копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, кореспондується з п. 7 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, якою визначено право звертатись з заявою про видачу судового наказу на підставі такого договору.

Заява ТОВ «Сучасний-квартал» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги подана відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, а відтак обов`язок подання копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості не розповсюджується на вказану заяву.

Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За змістом зазначених норм закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц та постановах Верховного Суду України від 18 червня 2016 року у справі №922/5923/14, №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, №6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року.

Верховний Суд України у постанові від 25 листопада 2014 року у справі №3-184гс14 вказав, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким не було заявлено будь-яких вимог, не може бути підставою до відмови у видачі судового наказу за заявою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав ненадання копії договору, укладеного в письмовій формі, за яким заявник жодних вимог не заявляв.

За таких обставин, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт просив апеляційний суд окрім скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про видачу судового наказу. Оскільки видача судових наказів віднесена до компетенції суду першої інстанції, скарга в цій частині не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний-квартал» задовольнити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року скасувати.

Справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний-квартал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько