Ухвала

від 05.02.2024 по справі 320/16917/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 320/16917/21

адміністративне провадження № К/990/3492/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 320/16917/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікич-М» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікич-М» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3349363/36178438 від 29.10.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 08.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача № 2 від 08.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її до реєстрації29.10.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3349362/36178438 від 29.10.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 09.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача № 3 від 09.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її до реєстрації29.10.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3349361/36178438 від 29.10.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 10.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача № 4 від 10.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її до реєстрації29.10.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3349360/36178438 від 29.10.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 12.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача № 5 від 12.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її до реєстрації29.10.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3349359/36178438 від 29.10.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 6 від 11.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну позивача № 6 від 11.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її до реєстрації29.10.2021;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення у справі в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом зобов`язання Державну податкову службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення у 30-денний строк з дати набрання таким рішенням законної сили.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 3349363/36178438 від 09.11.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 08.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 3349362/36178438 від 09.11.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 3 від 09.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 3349361/36178438 від 09.11.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 10.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 3349360/36178438 від 09.11.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 12.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 3349359/36178438 від 09.11.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 6 від 11.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «Тікич-М» № 2 від 08.10.2021, № 3 від 09.10.2021, № 4 від 10.10.2021, № 5 від 12.10.2021, № 6 від 11.10.2021 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Головне управління ДПС у Київській області вдруге звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 320/16917/21.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та пункти 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі, зокрема, пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

У поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду (від 29 червня 2023 року у справі № 640/21884/20, від 31 березня 2020 року у справі № 824/434/15-а, від 05 вересня 2018 року у справі № 826/20258/13-а, від 08 серпня 2018 року у справі № 816/5/15-а, від 10 квітня 2020 року у справі № 816/4409/15, від 04 червня 2020 року у справі № 825/1630/17), однак без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Також у поданій касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано, які саме обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, були встановлені судами на підставі недопустимих доказів.

Крім того, Верховний Суд у своїй ухвалі від 28 грудня 2023 року про повернення раніше поданої касаційної скарги, серед іншого, зауважив, що з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень у цій справі вбачається, що суди, при їх ухваленні, врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 листопада 2019 року у справі №1640/2650/18, від 27 квітня 2020 року у справі №360/1050/19, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 11 червня 2019 року у справі № 480/4038/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 1640/2650/18. Водночас скаржником не спростовано правильність врахування судами таких правових позицій.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі № 320/16917/21 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Дашутін