Ухвала

від 05.02.2024 по справі 400/2720/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 400/2720/22

адміністративне провадження № К/990/2148/24

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати незаконними рішення Голови комісії з ліквідації Головного управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 43144729) щодо видання наказу № 2-0 від 10.02.2022 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Миколаївській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Миколаївській області з 03.04.2021 року;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 03.04.2021 року по дату винесення рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з ліквідації Головного управління ДПС у Миколаївській області» від 10.02.2022 № 2-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 44104027) на користь ОСОБА_1 середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою виконання рішення про поновлення на роботі працівника, з 25.11.2021 до 24.12.2021 в сумі 29 102,01 (двадцять дев`ять тисяч сто дві гривні одна копійка).

Стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ: ВП 44104027) на користь ОСОБА_1 середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою виконання рішення про поновлення на роботі працівника, з 25.12.2021 до 21.09.2022 в сумі 263 303,90 грн (двісті шістдесят три тисячі триста три гривні дев`яносто копійок).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року скасовано в частині стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 25.11.2021 року до 21.09.2022 року. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року - залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року касаційну скаргу повернуто скаржнику.

13 січня 2024 року позивач повторно подав касаційну скаргу до Верховного Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.

Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у пунктах 22 та 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року за №9.

Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у силу положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки посилання скаржника на постанови Пленуму Верховного Суду України є безпідставними, так як згідно пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є застосування судом норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.

Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частину 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: відповідальності, правових наслідків, розмежування застосування статей 235 та 236 КЗпП України у разі, якщо до моменту отримання рішення суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою позивача вдруге видано інший неправомірний наказ про звільнення позивача з тим саме підстав, який позивач оскаржує в суді.

При цьому, Верховним Судом неодноразово надавались висновки щодо застосування статей 235 та 236 КЗпП України.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19

Викладено правову позицію щодо застосування статті 235 КЗпП України.

При цьому у постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі №340/10802/21, Суд зазначив, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання рішення незаконним, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська