Постанова

від 05.02.2024 по справі 400/13950/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13950/23

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Миколаївської окружної прокуратури на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року про повернення позову керівника Миколаївської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави, в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївська агропромтехніка» про зобов`язання вчинити певні дії,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Фонд державного майна України

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року керівник Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі - ГУ ДСНС України в Миколаївській області) звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївська агропромтехніка», в якому просив зобов`язати відповідача вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером 52278, що розташована за адресою: вул. Центральна, 2 с. Сливине, Миколаївського району Миколаївської області.

В обґрунтування позовної заяви керівник Миколаївської окружної прокуратури зазначає, що незважаючи на збройну агресію РФ проти України ГУ ДСНС України в Миколаївській області, як спеціально уповноважений орган у сфері контролюю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту, не вжив повних, вичерпних та достатніх заходів щодо зобов`язання ТОВ «Миколаївська агропромтехніка» привести захисну споруду цивільного захисту в стан, придатний для її використання за призначенням.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позовна керівника Миколаївської окружної прокуратури повернута позивачеві на підставі пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що приписами Кодексу цивільного захисту України на ГУ ДСНС у Миколаївській області не покладений обов`язок щодо звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання суб`єкта господарювання вжити заходів із приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту.

Суд зазначив, що відповідно до положень пункт 48 Кодексу цивільного захисту, ГУ ДСНС у Миколаївській області, як суб`єкт владних повноважень під час застосування своєї компетенції, має право на звернення до суду виключно із позовами про застосування заходів реагування.

При цьому, в обґрунтування своєї правової позиції суд першої інстанції посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.08.2023 у справі № 260/4120/22.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви незаконною та необґрунтованою, керівник Миколаївської окружної прокуратури, в апеляційній скарзі просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, підійшов до оцінки представництва прокурором в суді інтересів держави занадто формально, не звернув уваги на наявність у прокурора обґрунтованих підстав для звернення до суду з даним позовом.

Скаржник зауважує на тому, що суворе трактування судом першої інстанції законодавства, зокрема норм процесуального права (надмірний формалізм) може призвести до позбавлення заявника права доступу до правосуддя.

Далі скаржник підкреслює, що відповідно до положень статей 5 та 9 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин..

Таким чином, на переконання скаржника висновки суду про відсутність у нього повноважень на звернення до суду з даним позовом є помилковими.

Відповідач та третя особа своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її задоволення, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам скаржника, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до положень статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Отже, Конституція України визначає дві обов`язкові вимоги для виникнення у прокурора права на представництво інтересів держави: доведення, що обставини звернення є виключним випадком і здійснення представництва в порядку, визначеному законом.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон №1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Статтею 23 Закону №1697-VII врегульоване питання представництва інтересів громадянина або держави в суді, відповідно до ч. 1 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 2 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Так, частин 4 статті 23 Закону №1697-VII визначає, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Частина 6 статті 23 Закону №1697-VII передбачає, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Частина 1 статті 24 Закону №1697-VII визначає право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Приписами частини 3, 4 статті 5 КАС України зазначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Положення частини 3 та 4 статті 53 КАС України передбачають, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини 1 статті 65 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) щодо суб`єктів господарювання.

За змістом частини 2 статті 65 Кодексу цивільного захисту України у суб`єктів господарювання приватної форми власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють виконання заходів щодо захисту населення та працівників на випадок надзвичайної ситуації, а також вирішення питань техногенної та пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.

Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Стаття 68 Кодексу цивільного захисту України встановлює санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, за приписами якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частина 1 статті 69 Кодексу цивільного захисту України визначає, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, у випадках передбачених цією статтею.

З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що прокуратура має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може здійснювати за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 «Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку» затверджений Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок №138).

Положення пункту 9 Розділу «Утримання фонду захисних споруд» Порядку № 138, передбачають, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється ix балансоутримувачами. Балансоутримувачами захисної споруди є власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

3гідно пункту 10 розділу 9 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Положення пункту 11 розділу 9 Порядку № 138 визначають, що вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Згідно пункту 1 Розділу II «Загальні вимоги до утримання та експлуатації фонду захисних споруд» та вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту», споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Як вбачається з висновків Актів оцінки стану готовності захисної споруди з обліковим номером 52278, захисна споруда знаходиться у неналежному стані та не готова до використання за призначенням, через що нездатна забезпечити належний захист цивільного населення та не можлива для використання за призначенням, що створює загрозу для життя та здоров`я людей.

З матеріалів вбачається, що з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді прокуратурою був направлений лист до ГУ ДСНС в Миколаївській області від 05.10.2023 № 50-5931 вих.23 щодо надання інформації чи відомо управлінню про неналежний стан захисної споруди з обліковим номером 52278.

ГУ ДСНС в Миколаївській області листом від 10.10.2023 повідомило про відсутність доказів приведення укриття у належний стан, про відсутність інших позапланових заходів державного нагляду (контролю) та про відсутність звернення з позовом до суду.

З урахуванням викладеного, а також встановлення того факту, що ГУ ДСНС в Миколаївській області було обізнане про стан захисної споруди, проте не вживало необхідних заходів, можна дійти висновку про те, що відповідно до положень статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону №1697-VII наведені обставини є підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі зазначеного уповноваженого органу.

Стосовно висновків суду першої інстанції про відсутність повноважень у ГУ ДСНС в Миколаївській області для звернення до суду з таким позовом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності», який набрав чинності 29.10.2022, внесені зміни до статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до яких Центральний орган державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, має право звертається до адміністративного суду, крім позовів про застосування заходів реагування, також з інших підстав, визначених законом.

Зокрема, пункт 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України із змінами, внесеними згідно із Законом № 2655-IX від 06.10.2022 передбачає, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Тобто, у розумінні статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України) та відповідно до наділених повноважень, таким органом є ГУ ДСНС в Миколаївській області.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій на звернення з такою категорією позовів, і, як наслідок, відсутність у прокурора процесуальної можливості здійснювати захист державних інтересів в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень побудований на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.08.2023 у справі № 260/4120/22.

Втім, слід зазначити, що такого висновку Верховний Суд дійшов за результатом розгляду справи, в якій позов поданий до внесення змін до пункту 48 частини 2 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, а тому не є релевантним до спірних правовідносин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що саме до компетенції Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб`єкта владних повноважень, віднесене завдання із захисту державних інтересів у вказаній сфері правовідносин.

Таким чином, ГУ ДСНС України в Миколаївській області, маючи повноваження на звернення до суду з відповідним позовом протягом тривалого часу, не зважаючи на те, що захисна споруда з обліковим номером 52278 не приведена у стан готовності, що унеможливлює розміщення в ній осіб, не звернулося до суду із позовною заявою про зобов`язання приведення захисної споруди цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення.

Колегія суддів враховує, що у зв`язку із веденням воєнного стану існують об`єктивні причини неможливістю виконання підрозділами ДСНС своїх функцій.

Втім, відсутність вчинення відповідачем заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що зважаючи на цільове призначення вказаної захисної споруди цивільного захисту, може не захистити належним чином від загрози життю та/або здоров`ю людей та у разі їх не усунення, можуть призвести до незворотних наслідків.

Стаття 3 Конституції України закріплює, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Колегія суддів зауважує, що в умовах військової агресії Російської Федерації проти України недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) призвело до його обмеженої готовності до використання за призначенням, через що захисна споруда не здатна у належному обсязі забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

При цьому, колегія суддів враховує, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку прокурор належним чином обґрунтував наявність правових підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ ДСНС в Миколаївській області, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про повернення позовної заяви.

Також слід зазначити, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так у справі «Delcourt v. Belgium» (заява № N 2689/65) Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідає меті та призначенню цього положення.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain» (заява №28090/95), «Beles and others v. the Czech Republic» (заява № 47273/99), «RTBF v. Belgium» (заява №50084/06).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому наявні підстави для її задоволення та скасування ухвали суду про повернення позовної заяви керівника Миколаївської окружної прокуратури.

Також колегія суддів враховує, що протягом 2023 року органами прокуратури було подано низку позовів, в інтересах держави, в особі ГУ ДСНС в Миколаївській області, та за результатами розгляду апеляційних скарг П`ятий апеляційний адміністративний суд сформував певну правову позицію щодо наявності повноважень прокурора на звернення до суду у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Оскільки, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є помилковими, відповідно а тому відповідно до положень статті 320 КАС України, ухвала суду першої інстанції має бути скасована, а справи направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Миколаївської окружної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасувати.

Справу за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави, в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївська агропромтехніка» - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. М. Градовський

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 05.02.2024.