Рішення

від 18.01.2024 по справі 199/936/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/936/23

(2/199/144/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Свержевської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради визнання права користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради визнання права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 22.03.2022 року вона звернулася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.

Листом-відповіддю Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/16-1177 від 06.04.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні адміністративної послуги з приватизації житла через недоліки у поданих документах, а саме: відсутня копія ордера на жиле приміщення, засвідчена належним чином, або копія рішення про зміну особового рахунку, засвідчена виконкомом районної у місті ради; відсутні документи, які підтверджують законність нотаріальної заяви інших наймачів житлового приміщення; відсутні документи про реєстрацію та документ, що засвідчує невикористання житлових приватизаційних чеків для приватизації житлового фонду інших наймачів, які нотаріально відмовились від приватизації.

Однак, на думку позивача, вищезазначені обставини (щодо не подання заявником повного пакету документів для розгляду заяви) спростовується документами, які було додано заявником до заяви про оформлення передачі в приватну власність квартири, а відмова органу приватизації є незаконною та необґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 із 1981 по 1998 роки перебувала у трудових відносинах із Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровська паперова фабрика», код ЄДРПОУ 00278698 (адреса: м. Дніпро, вул. Каспійська, 2), що підтверджується записами у її трудовій книжці.

Із 1981 по 1985 роки ОСОБА_1 , як працівнику Фабрики, було надано тимчасове житло кімнату в гуртожитку, а починаючи із 1986 року надано постійне службове житло за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою позивачка, як наймач, зареєстрована із 1986 року.

Приватизація Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська паперова фабрика» здійснювалася центральним апаратом Фонду державного майна України.

До статутного капіталу ВАТ «Дніпропетровська паперова фабрика» не увійшов житловий фонд, до складу якого входили житлові будинки, розташовані в АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , по АДРЕСА_7 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , та гуртожиток по АДРЕСА_16 , із об`єктами благоустрою (мощення, тротуари, озеленення).

На даний час ВАТ «Дніпропетровська паперова фабрика» (код ЄДРПОУ 00278698) ліквідовано (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи від 12.04.2013 №12241170033051845), ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» (код ЄДРПОУ 35114464) ліквідовано (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи від 19.03.2013 №12031170023028417), ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика з іноземними інвестиціями» (код ЄДРПОУ 34917212) ліквідовано (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи від 06.08.2015 №12241170019034643).

Вищезазначений державний житловий фонд актом приймання-передачі від 15 серпня 1998 року був переданий на утримання (баланс) Дочірньому підприємству «Каспій», яке стало житлово-експлуатаційною організацією для відповідних будинків. Серед інших функцій ДП «Каспій», здійснювало облік та реєстрацію мешканців будинків, видавало мешканцям будинків довідки про склад сім`ї, займалося веденням картотеки із питань реєстрації фізичних осіб у відповідних будинках.

Згідно з даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «КАСПІЙ» зареєстроване за адресою: м. Дніпро, вул. Каспійська, буд. 16. Проте, фактично ДП «КАСПІЙ» за відповідною адресою не знаходиться, на листи/звернення мешканців не відповідає, послуг із обслуговування будинку, починаючи з 2018 року, не надає.

Дочірнє підприємство «Каспій» належало до Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська паперова фабрика», тобто ним було засноване та існувало за рахунок держаного майна, про що свідчить бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 74 (9) від 17 травня 2007 року.

Відповідні обставини призвели до передачі житлових будинків (житлового фонду державного підприємства) із державної до комунальної власності, зі зміною балансоутримувача.

Так, 23 квітня 2019 року на засіданні виконавчого комітету Дніпровської міської ради було прийнято рішення №394 про прийняння у комунальну власність територіальної громади міста житлові будинки за адресами: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_13 , та гуртожиток за адресою: АДРЕСА_16 , що перебуває на балансі Дочірнього підприємства «Каспій», згідно з актами приймання-передачі.

Також виконавчим комітетом було визначено балансоутримувачем житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_8 , спочатку - Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, а наділі і по сьогодні Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.

У розпорядженні колишнього балансоутримувача ДП «КАСПІЙ» перебуває правовстановлююча, технічна, бухгалтерсько - фінансова, кадрова та персональна (картотека персональних даних) документація будинків по АДРЕСА_17 .

Такі документи не були передані новому балансоутримувачу, а необхідну для передання будинків до комунальної власності (у т.ч. будинку АДРЕСА_8 ) технічну документацію відновлювали за рахунок коштів мешканців самих будинків (копія технічного паспорту додається).

Відповідно до наданої КП «ЖГ Самарського району» ДМР довідки №614 від 18 жовтня 2019 року, із 01 вересня 2019 року, згідно з рішенням міської ради за №394 від 23 квітня 2019 року, був прийнятий на баланс підприємства житловий будинок по АДРЕСА_8 в кількості 11 квартир, а саме: кв.кв. 3,5,6,7,9,10,12,13,15,16,17.

Згідно з відповіддю Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, у матеріалах інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Каспійська буд.7, на дату інвентаризації, проведеної 30 жовтня 1984 року, будинок значиться як житловий та відомостей щодо зміни статусу будинку за вказаною адресою в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.

Позивачка ОСОБА_1 до заяви про передачу в приватну власність житла додала належним чином завірену копію виписки із протоколу №27 розширеного засідання профспілкового комітету та адміністрації Дніпропетровської Паперової фабрики від 13 березня 1986 року, згідно з яким було здійснено вселення ОСОБА_1 та членів її сім`ї до квартири АДРЕСА_18 .

У вищезазначеній виписці було помилково зазначено статус будинку (замість вірного «житловий будинок», зазначено «сімейний гуртожиток»), а також номер квартири, до якої проведено вселення (замість вірного номеру «13» помилково зазначено номер «12»), що підтверджується наступним.

Із листа-відповіді №5737 від 19 травня 2021 року Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради вбачається, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_8 , на дату інвентаризації, проведеної 30 жовтня 1984 року, будинок значиться як житловий та відомості щодо зміни статусу будинку за вказаною адресою в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.

Та обставина, що будинок АДРЕСА_8 із самого початку належав до житлових будинків квартирного типу, вбачається також із технічного паспорту на будинок, виготовленого 05 серпня 2019 року на замовлення у фізичної-особи підприємця « ОСОБА_2 », під час переходу будинку із державної до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.

Те, що ОСОБА_1 була із самого початку вселена до квартири АДРЕСА_1 свідчить довідка про місце реєстрації заявника у такій квартирі, починаючи з 1986 року, а також відповідна відмітка у паспорті громадянина України.

Виписка із протоколу №27 розширеного засідання профспілкового комітету та адміністрації Дніпропетровської Паперової фабрики від 13 березня 1986 року, і є тим документом, на підставі якого ОСОБА_1 на законних підставах вселилася до квартири АДРЕСА_1 .

На думку позивача, вказана виписка є документом, який надає ій право на вселення до житла. Станом на сьогоднішній день внести виправлення до відповідного документу неможливо, адже на даний час не існує як самого органу (посадових осіб при юридичній особі), який складав відповідний документ, так і самої юридичної особи. Ані колишній балансоутримувач, ані теперішній внести виправлення до відповідного правовстановлюючого документу не мають можливості.

Проте, вищезазначений правовстановлюючий документ не приймається до уваги Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради, та право користування на житло за ОСОБА_1 не визнається.

Тому, посилаючись на вказані обставини, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачка просила суд визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 , починаючи із 13 березня 1986 року.

Представник відповідача Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради надав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що підставою для відмови позивачці в приватизації спірної квартири є неподання нею документів, зокрема, ордеру на житлове приміщення, а тому для визнання відмови протиправною відсутні правові підстави. Разом із тим, позивачкою заявлена вимога про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 , що надасть можливість ОСОБА_1 надалі звернутися до органу приватизації із заявою про приватизацію спірної квартири. Відповідач зазначає, що право користування житлом залежить від таких такої обставини, як вселення до житла на законних підставах. На думку відповідача, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження її правомірного вселення, як наймача у квартиру АДРЕСА_1 . Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представник адвокат Павелко С.М. надав до суду заяву, у якій просив провести розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники відповідачів Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явилися, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 1981 по 1998 роки перебувала у трудових відносинах із Відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровська паперова фабрика», що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 (а.с.5-7).

У березні 1986 року сім`я позивачки у складі двох осіб: ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 , отримали відомче житло за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13).

За вказаною адресою позивачка ОСОБА_5 зареєстрована із 26.12.1986 року, що підтверджується довідкою №005856 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.15).

Приватизація Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська паперова фабрика» здійснювалася центральним апаратом Фонду державного майна України.

До статутного капіталу ВАТ «Дніпропетровська паперова фабрика» не увійшов житловий фонд, до складу якого входили житлові будинки, розташовані в АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , по АДРЕСА_7 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , та гуртожиток по АДРЕСА_16 , із об`єктами благоустрою (мощення, тротуари, озеленення).

На теперішній час підприємство ліквідовано. Вищезазначений державний житловий фонд актом приймання-передачі від 15 серпня 1998 року був переданий на утримання (баланс) Дочірньому підприємству «Каспій», яке стало житлово-експлуатаційною організацією для відповідних будинків.

Дочірнє підприємство «Каспій» належало до Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровська паперова фабрика», тобто було ним засноване та існувало за рахунок держаного майна, про що свідчить бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №74 (9) від 17 травня 2007 року.

23.04.2019 року на засіданні виконавчого комітету Дніпровської міської ради було прийнято рішення №394 про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлові будинки за адресами: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_13 , та гуртожиток за адресою: АДРЕСА_16 , що перебуває на балансі Дочірнього підприємства «Каспій».

Також виконавчим комітетом було визначено балансоутримувачем житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_8 , спочатку - Комунальне підприємство «Житлове господарство Самарського району» Дніпровської міської ради, а надалі - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.

Із 17.11.2021 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_8 створено та зареєстровано у встановленому законом порядку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Макадамія 7», яке самостійно здійснює управління таким будинком.

22.03.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою на передачу в її приватну власність квартири АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра (а.с.10).

Листом-відповіддю №3/16-1177 від 06.04.2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні адміністративної послуги з приватизації житла через недоліки у поданих документах, а саме: відсутня копія ордера на жиле приміщення, засвідчена належним чином, або копія рішення про зміну особового рахунку, засвідчена виконкомом районної у місті ради; відсутні документи, які підтверджують законність нотаріальної заяви інших наймачів житлового приміщення; відсутні документи про реєстрацію та документ, що засвідчує невикористання житлових приватизаційних чеків для приватизації житлового фонду інших наймачів, які нотаріально відмовились від приватизації (а.с.11-12).

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом позову є відносини, що складалися між органом місцевого самоврядування та громадянином України з приводу реалізації останньою свого конституційного права на житло, передбаченого ст. 47 Конституції України. Позивачка тривалий час користується квартирою, яка раніше відносилася до державного житлового фонду, а на час звернення позивача до суду перебуває у власності міської громади. Як громадяни України, позивач вважає, що набула права на приватизацію спірної квартири.

Відповідно до ст.345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У ч. 3 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України №2482-ХІІ Про приватизацію державного житлового фонду .

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

За своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у його правомірному користуванні.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС) від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц провадження №14-165цс18.

Відповідно до ст.1 ч.1, ст.5, ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» , наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно із ч.ч. 1,3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 13 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень, у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року за №396 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за №109/17404), приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п. 2 ст. 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де проживають два і більше наймачів. Пунктами 4,5 ст.5 передбачено право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.

Як зазначалося у відзиві на позовну заяву представником відповідача Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів ОСОБА_1 є вимога про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 , що відповідатиме способам захисту цивільних прав та інтересів, що визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Визнання за позивачем такого права надасть можливість ОСОБА_1 надалі звернутися із заявою про приватизацію спірної квартири. Натомість, відповідачем не визнається за ОСОБА_1 право користування спірним житлом.

Статтею 4 ЖК України, передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським об`єднанням (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до законодавства України до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Відповідно до ст. 5 ЖК України, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до законодавства України будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих рад у порядку і в строки, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ст.52 ЖК України, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.

Спірне житло, на час вселення до нього позивачки, відносилося до державного житлового фонду та було відомчим житлом, що підтверджується доказами по справі.

Із листа-відповіді №5737 від 19 травня 2021 року Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради вбачається, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_8 , на дату інвентаризації проведеної 30 жовтня 1984 року, будинок значиться як житловий та відомості щодо зміни статусу будинку за вказаною адресою в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні (а.с.16).

Надана суду виписка із протоколу розширеного засідання профкому та адміністрації Дніпропетровської паперової фабрики від 13.03.1986 року №27 підтверджує, що ОСОБА_1 була вселена до житла відповідно до встановленого чинним законодавством порядку, тобто на підставі ст. 52 ЖК України.

Таким чином, судом встановлено, щона підставі рішення розширеного засідання профкому та адміністрації Дніпропетровської паперової фабрики від 13.03.1986 року №27 позивачці надавалося житло - квартира в будинку АДРЕСА_8 .

Так, ОСОБА_1 тривалий час відкрито та вільно користується квартирою АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна відмітка у паспорті громадянина України про місце реєстрації, показання сусідів, власників квартир у відповідному будинку, що відображено у акті встановлення факту проживання громадянина від 18.07.2022 року (а.с.19, 21).

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннямистатті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача щодо відсутності у позивачки правової підстави на вселення у житло, оскільки ОСОБА_1 надано належні та допустимі докази правомірного зайняття нею житлової площі.

Згідно зі ст. 8 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 2.12.2010 у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем.

У п.36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла», за змістом ст.8 конвенції, не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлене у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації в національному праві. Те, чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило б захист на підставі п.1 ст.8 конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (див. також рішення від 11.01.95 у справі «Buckley v. the United Kingdom», п.63).

Отже, у справі «Прокопович проти Росії» встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі (незалежно від його правового режиму) є достатньою підставою для того, щоб уважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст.8 конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим утручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Починаючи із 1986 року ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 , здійснює оплату всіх комунальних послуг, утримує та продовжує робити ремонт у кімнатах за власні кошти, що підтверджено в ході розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисуд вважає втрати по справі віднести на рахунок сторони, яка їх понесла.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. З огляду на те, позовні вимоги були зменшені позивачкою з двох позовних вимог немайнового характеру до однієї позовної вимоги, а позивачем при поданні позову сплачено судовий збір із розрахунку двох позовних вимог майнового характеру у розмірі 2147,20 грн., суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача та повернути позивачці судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,19,80,81,82,89,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Дніпровської міської ради визнання права користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право користування квартирою АДРЕСА_1 починаючи з 13.03.1986 року.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, сплачений згідно з квитанцією від 08.03.2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя